Діалог, цитата. Розділові знаки при діалогах, цитатах.
Діалог (гр. dialogos — «розмова двох») — форма мови, розмова двох або декількох осіб. Для діалогів характерна стислість висловлювань. Діалогічна мова записується з виділенням кожної репліки в абзац. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають із нового рядка, перед нею ставлять тире й не вживають лапок. Інші розділові знаки ставляться, як при прямій мові. Якщо репліки записуються одна за одною в рядок, то кожна репліка береться в лапки, а між репліками ставиться тире (усі інші розділові знаки — як при прямій мові). Перед кожною реплікою (у тому числі й перед першою) можна також ставити тире, тоді кожну парну репліку слід брати в лапки:
Діалог може бути і в лапках. ТоД1 кожна репліка записується одна одною в рядок, а між репліками сТ0 виться тире: «На добридень, ти моя голубко!» — «На добридень, мій коханий дру же!» — «Щ о ж сьогодні снилось тобі, любко?» — «Сон приснився, та дивненький дуже» . — «Щ о ж за диво снилось тобі, мила?» П — «М ені снились б іл ії лелії…» — «Тішся, мила, бо лелія біла — вітка чистої та любої надії» (Л е
ся Українка ). Є ще один спосіб запису діалогу — брати в лапки репліки лиш е однієї
дійової особи: «Щ о найкрасивіше в світ і?» — Фіалка в горах. — «Щ о красивіше, ніж фіалка в горах?» — Любов. — «Щ о найяскравіше в світ і?» — Сонце ранкове в горах. — «Щ о яск равіше від сонця ранкового в го рах?» — Любов (Р . Гамзатов).
|
|
|
Цита́та (пізньолат. citatio, від лат. cito — «зрушую», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження «або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні»
Розділові знаки при цитатах:
1. Цитати з вказівкою, кому вони належать, виділяються лапками. Інші розділові знаки ставляться так, як при прямій мові:
«Шевченко, Пушкін, Міцкевич — люди, що втілюють дух народу з найбільшою красою, силою й повнотою»,— відзначив Максим Горький.
2. Якщо цитата наводиться з пропуском, то він позначається трьома крапками:
Ще Добролюбов писав колись: «...Кожен із людей, які записують і збирають твори народної поезії, зробив би річ дуже корисну, якби... передав і всю обстановку,.. при якій вдалося йому почути цю пісню чи казку».
3. Посилання в тексті на слова автора або джерело цитати подається в дужках:
«Є межі між народами, але немає поміж серцями». (Р. Гамзатов)
4. Якщо цитата входить в авторський текст як частина речення, то вона у цьому випадку виділяється лапками, але пишеться з малої букви:
|
|
|
Вони, мов ярмаркові лірники, заведуть, бувало, на дозвіллі з братом Денисом тільки їм самим відому пісню про «пісочок, що загортає милого слідочок». (О. Г.)
5. При цитуванні віршів з точним збереженням рядків і строф лапки не ставляться:
Діти нудяться хатині, Нудять, нарікають: «Нащо зима та люта» – Все вони питають.
(Л. Українка)
6. Епіграф у лапки не береться. Вказівка на джерело або автора дається у наступному рядку без дужок:
Він (Т. Г. Шевченко) — поет цілком народний. М. Добролюбов
Пунктуація. Принципи української пунктуації. Типи розділових знаків.
Пунктуація (від латинського -, що означає крапка) - це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.
Розділові знаки - це частина графічної системи мови, умовно прийняті значки (крапка, кома, тире та ін.), що вживаються на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією. Наприклад, у тексті Я знову був серед природи, Я скучив за нею. Адже за роки партизанської боротьби я звик до лісу, до лук, до небесного простору (Ю. Зба-нацький) логічно виділяються три речення, у кінці яких ставиться крапка. Після другого речення крапки недостатньо: автор тексту ставить багато крапок, щоб передати душевний стан людини, яка після довгого часу потрапляє знову на лоно природи, в ліс, і її охоплюють спогади про роки партизанської боротьби. У третьому реченні коми відповідають інтонації переліку, яка властива однорідним членам.
|
|
|
Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття написаного.
Принципи української пунктуації:
Розділові знаки є насамперед показниками синтаксичного членування писемного мовлення. Такі розділові знаки, які обумовлені структурою речення, є обов'язковими. До них належать значки, якими відділяються у тексті одне від одного прості речення або частини складного речення, або ті елементи речення, які введені до речень, але граматично з ними не зв'язані - вставні і вставлені слова, словосполучення і речення, звертання, вигуки. Отже, розділові знаки, які ґрунтуються на синтаксичному принципі, є структурно обумовленими. Тому цей принцип ще названо структурним. Саме цей принцип надає сучасній українській пунктуації стабільності, загальноприйнято-сті й обов'язковості.
Структурний принцип, на якому грунтується вживання розділових знаків, пов'язаний із смисловим, оскільки структурно значущі частини є одночасно й логічно значущими. Однак трапляються випадки, коли логічне членування підпорядковує собі структурне (синтаксичне). Наприклад, висловлення У кімнаті один задумався без розділового знака означає: у кімнаті перебуває кілька осіб, один із них задумався. Висловлення становить структуру простого повного речення.
|
|
|
Кома, поставлена в цьому реченні, позначатиме межу між двома частинами уже складного речення, у якому висловлена зовсім інша думка: у кімнаті лише одна особа і саме вона задумалася. Кожна з частин складного речення структурно неповна. Саме слово один у цих двох реченнях сприймається по-різному: у першому - це числівник, у другому - займенник (прономіналізоване слово).
Іноді розділові знаки є виразниками мовленнєвої економії: А скоро світ — в дорогу (І. Франко).
У цьому реченні тире допомагає сприйняти ширшу інформацію від тієї, яка виражена словесно.
У безсполучникових реченнях розділові знаки "економлять" словесні засоби зв'язку частин складного речення: Іржа їсть залізо, горе - серце (Нар. творчість).
Українська ггунтстуація фунтується також на інтонації: Закінчили роботу, сіли відпочивати (інтонація переліку); Закінчили роботу - сіли відпочивати (інтонація обумовленості).
Усі три принципи пунктуації - структурний, смисловий та інтонаційний - в українській мові діють одночасно, кожен з них можна виділити лише умовно.
Система розділових знаків:
Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему. До цієї системи входять одиничні розділові знаки: крапка, двокрапка, багато крапок (три крапки), кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику і парні: дві коми, два тире, дужки, лапки. Знаки пунктуаційної системи називаються пунктограмами.
Роздільну функцію виконують такі розділові знаки:
Крапка ділить текст на речення.
Знак питання виконує таку саму функцію, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
Знак оклику також розділяє текст на речення, але разом з тим вказує на експресивність мовлення, оклик.
Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.
Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
Тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексико-граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.
Двокрапка не лише відділяє одну частину складного речення від другої, а й указує на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
Багато крапок (три крапки) вказує на те, що в реченні не всі його компоненти наявні, речення не закінчене, обірване.
Знак виноски - видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у підрядковій частині сторінки або в кінці тексту.
Парні розділові знаки - дві коми, два тире, дужки, лапки - виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення, коли є потреба їх відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання).
У текстах часто поєднуються (збігаються) розділові знаки. Наприклад: Болгарка, мов сонце, розквітла (А з нею дитина мала!), мені усміхнулась привітно і в кухлі води подала... (ТІ. Усенко). Тут поєдналися (збіглися) знак оклику, дужка і кома. Поєднання можуть бути такими: [?!], [!..], [! -], [. -], [."] та ін.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1333; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!