Складнопідрядні речення з підрядними означальними, з’ясувальними.
Підрядними означальними називаються речення, що пояснюють іменник у головному реченні й відповідають на питання який? яка? яке? які?
Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало (І. Нечуй-Левицький). Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом (Ю. Клен).
З головним реченням підрядні означальні можуть поєднуватися сполучними словами — займенниками який, котрий, чий, сполучними словами — прислівниками де, куди, звідки, коли, якта сполучниками що, щоб, мов, наче, неначе. У головному реченні можуть бути вказівні слова той, такий.
Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла (В. Сосюра).
Підрядними з'ясувальними називаються речення, які пояснюють те, про що йдеться в головному реченні, і відповідають здебільшого на питання непрямих відмінків:
Ніколи в бурі не загине (хто?), хто Прометея має дух (В. Сосюра). Хвала тому (кому?), в кого душа орлина (Л. Дмитерко).
З головним реченням підрядні з'ясувальні пов'язуються сполучниками і сполучними словамихто, що, щоб, який, чий, котрий, як, наче, ніби, коли, куди, де та ін. У головному реченні цим сполучникам і сполучним словам може відповідати вказівне слово той у непрямих відмінках:
Хто посіяв вчасно, у того вродить рясно (Народна творчість). Він пишався тим, що був сином своєї країни (О. Гончар).
Різновидом з'ясувального речення є так зване непряме питання, тобто питання, виражене підрядним реченням.
|
|
|
Порівняйте:
Пряме питання: 1. Учителька запитала: «Скільки посаджено дерев?» 2. Я запитав товариша: «Яку музику ти слухаєш?»
Непряме питання: 1. Учителька запитала, скільки посаджено дерев. 2. Я запитав товариша, яку музику він слухає.
У кінці речення з непрямим питанням знак питання не ставиться. Якщо ж головне речення саме є питальним реченням, то знак питання ставиться: Чи не скажете, як мені пройтидо Андріївського узвозу? Чули ви, як напровесні жайворонкова пісня бриніла? (Леся Українка).
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними: місця, часу, способу дії, міри і ступеня, порівняльні.
МІСЦЯ
Підрядні речення місця замінюють або уточнюють обставину місця головного речення і відповідають на питання обставин місця (де? куди? звідки? яким шляхом?).
Підрядні речення місця до головного приєднуються за допомогою сполучних слів де, куди, звідки і звичайно пояснюють у ньому вказівні прислівники тут, там, туди, звідти, всюди, скрізь, наприклад: Де воля родиться, там загиба невіра (Д- Павличко). Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була — як на долоні (П. Тичина). Вказівного слова в головному реченні може й не бути, але його легко підставити: В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов [туди], куди гляділи очі (А. Кримський).
|
|
|
Підрядне речення місця може також уточнювати обставину місця в головному реченні, виражену повнозначним словом: Я прийшов із мас, із поля, знизу, де од злиднів очі як огонь (В. Сосюра). Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка (О. Гуреїв).
Окрему групу становлять підрядні речення місця, присудок у яких виражається заперечним дієсловом (із заперечною часткою не). Такі підрядні речення мають узагальнений характер, вказують на довільне, будь-яке можливе місце (їх можна замінити прислівником скрізь): І все, куди не йду, холодні трави сняться (В. Сосюра). Де не повернеться — всюди за ним золоте гілля росте (Григорій Тютюнник). Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Леся Українка).
Від підрядних речень місця слід відрізняти підрядні додаткові та означальні, які теж можуть приєднуватися до головного за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, проте відповідають на інші, свої, питання. Наприклад, у реченнях Він знав, (щ о?) куди Варка прати ходила, туди він сам прийшов і сів над водою (Марко Вовчок). Знаємо ми, (щ о?) відкіль той сон (Панас Мирний) підрядні речення відповідають на питання додатка, а не обставини місця і є, отже, додатковими. У реченнях А на тому місці, (на я к о м у?) де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (Панас Мирний). Мав ще одне пристанище, (я к е?) куди тікав щоразу, як набридала йому юрба, що крутиться довкола князя (Вал. Шевчук) підрядні речення означальні, а не місця.
|
|
|
ЧАСУ
Підрядні речення часу замінюють або уточнюють обставину часу головного речення і відповідають на питання обставин часу (коли? відколи? доки? як довго?).
Підрядні речення часу до головного приєднуються за допомогою сполучних слів коли, відколи, поки, доки та сполучників підрядності коли, як, тільки, як тільки, тільки що, тільки-но, лиш, лише, ледве, скоро, щойно, в міру того як, тимчасом як, у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, після того як, перед тим як, до того як та ін., наприклад: Як тільки літо, так я й в дорогу! (Леся Українка).
Складені сполучники після того як, перед тим як, до того як можуть розщеплюватися на вказівні слова після того, перед тим, до того і на сполучник підрядності як — у такому разі між ними ставиться кома: Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка). Після того, як провалився тут Лабунець обома колесами зразу, — не їздять (Є. Гуцало). Якщо такі словосполучення сприймаються як сполучники, то кома між їхніми частинами не ставиться: Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ґанок, тонко засвистів (1. Муратов).
|
|
|
Якщо розщепити складені сполучники на зразок .у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, складовою частиною яких виступає іменник, то речення з підрядного часу перетвориться на підрядне означальне: З того часу, (з якого ч а с у?) як він почав ясніше формувати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала його безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський). Вже люди, певне, від тієї пори тут не живуть, (від якої пор и?) як з раєм попрощались (Леся Українка). Але в реченні В той час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надійшов сам посесор (І. Нечуй-Левицький) підрядна частина кваліфікується як підрядне речення часу.
У головному реченні можуть бути вказівні слова тоді, відтоді, доти: Мати тоді сита, коли діти не голодні (К. Гордієнко). Скільки раз листки змінились відтоді, як ми звідсіль виїхали, розлучились... (І. Вирган). Вони танцювали доти, доки зовсім потомились (І. Нечуй-Левицький).
Частіше буває, що підрядне речення часу пов'язується безпосередньо з присудком головного речення (не через вказівне слово): Моєю ти була, ще як Земля із полум'я творилась (О. Пахльовська). Поки сонце зійде, роса очі виїсть (1. Карпенко-Карий). В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький).
Іноді підрядне речення часу уточнює обставину часу головного речення, виражену повнозначним словом: Ранком, лиш тільки забринів день, хлопці вже сиділи разом, поглядаючи тривожними очима на двері (1. Микитенко). Щовечора, як зіронька до місяця сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить (Леся Українка). Раз увечері пізненько, як мати заснула, вийшла слухать соловейка, мов зроду не чула (Нар. творчість).
Складнопідрядні речення з підрядними часу, залежно від виду й часових форм дієслів-присудків в обох його частинах та від значення сполучників і сполучних слів, можуть передавати різні співвідношення між двома супутніми діями (подіями), а саме:
а) вказують на повний часовий збіг двох дій чи станів: Влітку, поки козакував одинцем, стеріг рибальську хату отам у затоці, цілий університет пройшов (О. Гончар). Поки мати страву носила, батько став частувати старостів (Г. Квітка-Основ'яненко). Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї (М. Рильський). Про все на світі забу вав Андрій Іванович тоді, коли спілкувався з бджолами (Ю. Збанацький);
б) вказують на частковий збіг дії, про яку повідомляється : в головному реченні, з дією, що про неї мовиться в підрядному, або навпаки (це передається зокрема різним співвідношенням доконаного й недоконаного видів дієслів-присудків): Коли вона прокинулась, на столі вже горіла свічка (О. Гончар). Коли звалювали першого дуба — на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса (Григорій Тютюнник);
в) вказують на те, що дія, про яку йшлося в головному реченні, відбувається чивідбуватиметься після дії, названої в підрядній частині: Коли вийшов син, вона здихнула важко та тяжко і схилила свою голову на груди, (Панас Мирний). Коли ж картину ухвалить преса й громадськість, — режисер мене почне поважати (Ю. Яновський). Ледве Емене встигла сховатись, як у двір увійшов її батько (М. Коцюбинський). Тільки що вони обікЧ? гнули гору, як перед ними блиснула темная хвиля мутного ставка (Панас Мирний); в останніх двох реченнях слово як — не сполучник, а підсилювальна частка;
г) вказують на те, шо дія, про яку йде мова в головній частині, передує дії, про яку повідомляється в підрядній частині: Така пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї тонки (О. Донченко). Так, тут мала місце жорстока боротьба, поки вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери (О. Довженко);
ґ) вказують на початкову або кінцеву межу дії, про яку повідомляється в головному реченні: Відколи Настя вступила в його хату, в хаті стало тихо та весело, мов ангел перелетів її та навіяв спокій (М. Коцюбинський). Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, немало сонячних доріг тобі розкрилить час (М. Упеник). Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їх нелюдська втома не валила на часинку (Леся Українка). Лоти дерево гни, поки дасться гнути (Нар. творчість).
Особливістю складнопідрядних речень із підрядним часу є те, що реально на час дії, про яку повідомляється в підрядній частнині, може вказувати головна частина, як у реченнях Була середина жовтня, коли я повернувся в рідні ліси (Ю. Збанацький). Коли ми вийшли з поїзда, була вже ніч (Є. Гуцало). Уже зовсім розвиднілось, коли вони прибули в Лиманське (О. Гончар). Уже сутеніло, коли Горбенко повернувся додому (Б. Антоненко-Давидович).
Це стосується також речень, у формально головній частині яких є дієслово доконаного виду із заперечною часткою не, яке вказує на незавершеність дії (із значенням «не встигнути»). Підрядна частина в таких реченнях починається сполучником як: Не встиг Тимко обернутися, як чиїсь теплі ніжні руки закрили йому обличчя (Григорій Тютюнник). Ще не встали вони з-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (О. Гончар).
Іноді, особливо коли обидві предикативні частини складного речення вказують на теперішній час, підрядне речення часу набуває додаткового значення умови: Коли з любові плаче жінка — всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк). Навіть шуліка не б'є чужих пташенят, коли вони ще в гниді (О. Гончар). Не буде Щастя ні мені, ні люду, доки на світі нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський). Якщо в такому реченні сполучники коли, як, поки можна замінити сполучником якщо, то це речення слід трактувати як умовне (у ньому не йдеться про якийсь конкретний час): Сумно і смутно людині, (за якої умови?) коли [якщо] висихає і сліпне уява (О. Довженко). Часом важко однозначно сказати, яке це речення — часове чи умовне, наприклад: Коли настає відлига, не варто поспішати проскочити лід навіть у чоботях (3 газети).
Якщо підрядне речення пояснює іменник головного речення, то, незважаючи на те що в ньому йдеться про час, його зараховуємо до означальних: Люблю я ті часи, (я к і?) як сонце вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно, ніжно ллє (М. Рильський). Настав час, (яки й?) коли вечірній сутінок швидко западає в нічний... (В. Барка). Комаха прокляв день і хвилину, (я к і?) коли в нього з'явилась думка виїхати з дому (В. Домонтович).
СПОСОБУ ДІЇ, МІРИ І СТУПЕНЯ
Підрядні речення способу дії, міри й ступеня замінюють або уточнюють обставини способу дії, міри й ступеня головного речення.
Значення обох цих видів підрядних речень бувають досить близькі між собою, тому іноді важко розрізнити їх, особливо коли вони пояснюють присудок головної частини, виражений дієсловом. Наприклад, у реченні Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться (І. Котляревський) підрядна частина вказує як на спосіб дії, так і (більшою мірою) на її міру. Те саме можна сказати й про підрядну частину в реченні Сонце пекло так, (як? і в якій м ір і?) що й уночі степ пашів (Ю. Яновський). Проте підрядні способу дії та підрядні міри й ступеня і за значенням, і за оформленням переважно суттєво відрізняються одне від одного.
Підрядні речення способу дії пояснюють прямо чи опосередковано (через вказівне слово) присудок головного речення, виражений дієсловом, і відповідають на питання я к? яким способом? У головному реченні в такому разі є вказівне слово так або його можна підставити: Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко). Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою, — легко і вправно (О. Довженко). Рідше підрядне речення способу дії уточнює обставину способу дії головного речення: Стихла хуртовина раптово, як і схопилась, але вже було холодніше (В. Барка).
Підрядні речення способу дії до головної частини приєднуються сполучним словом як та сполучниками підрядності що, щоб, наче, ніби, мов. Вживання того чи іншого сполучника залежить від того, як підрядне речення характеризує спосіб дії, названої в головній частині: реально або через порівняння.
Якщо підрядна частина реально характеризує спосіб дії, названої в головній частиш, то вживаються сполучники що, щоб та сполучне слово як. Причому сполучник що вживається, коли характеризується реальна дія (дієслово в головній частині вжито в дійсному способі), сполучник щоб — коли характеризується бажана дія (дієслово в головній частиш вжито переважно в наказовому чи умовному способі): Життя склалося так, що довелося забути і про рідну свою Ничогівку (Ю. Збанацький). Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ'яненко). Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, Шалів (В. Сухомлинський). Мені аби з хати вибратись, щоб не запримітила мати, а там... (Панас Мирний). Але: Я сів обличчям до річки так, щоб сонячні промені падали прямо на мене (В. Домонтович).
Вживання сполучного слова (прислівника) як не залежить від характеру дії головної частини: А злива так само почала відходити, як і надійшла (М. Стельмах). Треба битися тут і стояти, як належить чесним людям (Ю. Яновський). Робіть так, як уважаєте потрібним і кращим (М. Коцюбинський).
Якщо підрядна частина характеризує спосіб дії, названої в головній частиш, через порівняння, то до головної вона приєднується переважно сполучниками наче, ніби, мов, як, іноді — що та сполучним словом як.
Причому такі порівняльні підрядні частини за своєю структурою бувають кількох видів:
а) неповні, у яких присудок спільний із головною частиною — він, як правило, опускається (зіставляється та сама дія двох різних предметів): Думка запала в ваші душі й лежала там, як зернина [лежить] в ласкавій землі (Ю. Яновський). Містечкова площа шуміла, наче [шумів] морський прибій (О. Довженко); але іноді присудок може повторюватися в підрядній частині, яка таким чином набуває форми повного речення: Спочатку я просто жахався цієї картини, а потім поволі звик, як солдат на війні звикає до грому гармат (О. Довженко). Як соняшник завжди повертається до сонця, так я повертався до нього (Ю. Яновський);
б) із самодостатнім одним головним членом у формі підмета (за своєю структурою таке підрядне речення наближається до називного; зіставляється та сама дія, стан чи якість двох різних предметів): Мріє стеля надо мною, мов готичнеє склепіння, а гілки квіток сплелися на вікні, неначе ґрати (Леся Українка);
в) неповні, у яких підмет спільний із головною частиною (зіставляються різні дії того самого предмета): На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне (І. Багряний). Спить Дунай, немовби й не тече (П. Воронько);
г) неповні, у яких головні члени спільні з головною частиною (зіставляються різні обставини, об'єкти дії тощо): Кипіло все напередодні весни, як [кипить] у казані над золотим багаттям (В. Барка). Рокотало небо, ніби [воно рокотало] весною (І. Цюпа). Як [плекають] парость виноградної лози, плекайте мову (М. Рильський). Я квітку не можу зірвати, бо їй, як [болить] людині, болить (В. Сосюра);
ґ) з обома головними членами (зіставляються різні дії різних предметів): Дівчина, обсипана квітками, іде, немов пливе лебедонька в воді (М. Рильський). Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).
З порівняльними підрядними реченнями способу дії, що являють собою неповні речення, у яких пропущено присудок, не слід сплутувати порівняльні звороти, що виступають членами простого речення. Наприклад, у реченнях Темрява — як чорний дим (В. Барка). Берізки мов живі безмовні люди, я чую, як стукочуть в них серця (Д. Луценко). Дівчина що калина в лузі (Нар. творчість). Вода чиста-чиста та ніби аж срібна (С. Васильченко) порівняльні звороти є присудками. У реченні Свіжий перший сніг укрив гори й долини ніби тонким дорогим полотном (І. Нечуй-Левицький) порівняльний зворот є додатком. Такі порівняльні звороти комами не відокремлюються.
Підрядні речення міри й ступеня пояснюють член головного речення, виражений якісним прикметником або прислівником, а також дієсловом, що може виражати різну міру дії, і відповідають на питання якою мірою? до якої міри? скільки? наскільки? як інтенсивно?
У головному реченні в такому разі є вказівні слова так, настільки, стільки, до того, такою мірою або їх можна підставити. Підрядні речення до головного приєднуються сполучними словами як, скільки, наскільки та сполучниками підрядності як, що, аж, що аж, ніж, наче, ніби, мов, наприклад: Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій біліші (Б. Антоненко-Давидович). Увага до нього була настільки велика, що Дорош почував себе дуже незручно і ще нижнє схиляв голову (Григорій Тютюнник). До того змучений, що нічого писати не можу, і це мене гризе найбільше (М. Коцюбинський). Посіяв дощик, потім линув так, що враз калюжі стали, але скоро і вщух (В. Барка). Наговорив стільки, що й в шапку не забереш (Нар. творчість). Упав так, що аж носом заорав (Нар. творчість). Проте вказівних слів у головному реченні може й не бути: Вона почала придивлятися до нього, наскільки це було в її змозі (М. Коцюбинський). Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка).
Окрему групу становлять підрядні речення міри й ступеня, що стосуються прикметників та прислівників головного речення у формі вищого ступеня порівняння: Немає мудріших, ніж народ, учителів (М. Рильський). Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь (О. Гончар). Туман лежав над селом ще густіший в долині, ніж [він був] на горі (М. Коцюбинський). Ми готові йти до бою! Краще смерть, ніж вічний сором! (Леся Українка). Любов відкрити важче, ніж Америку (Л. Костенко).
Підрядні речення способу дії, міри й ступеня стоять звичайно після головного. Але можуть стояти перед ним і всередині нього.
ПОРІВНЯЛЬНІ
Складнопідрядним реченням із підрядним порівняльним називається складне речення, підрядна частина якого пояснює шляхом порівняння, основаного на будь-яких асоціаціях, зміст усього головного речення, наприклад: «Дідусь в'яже ятерину, як та Парка тче нитку людського життя...» (І.Багряний); «Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі»(Є.Гуцало). Часто підрядні порівняльні речення бувають неповні, тобто мають лише один головний член — підмет або присудок, який і виконує порівняльну функцію, стосуючись, відповідно, присудка або підмета головного речення, наприклад: «Ллється море, плеще в берег, Б'ється в сірі скелі, Мов з кайданів хоче вийти На степи веселі» (О.Олесь); «На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне» (І. Багряний);
Підрядні порівняльні речення слід відрізняти від порівняльних зворотів, які становлять собою частину простого речення, що містить порівняння і з'єднується з реченням за допомогою підрядного сполучника. Підрядний порівняльний зворот, на відміну від підрядного порівняльного речення, не становить собою предикативної одиниці, наприклад: «Як парость виноградної лози,плекайте мову»
Підрядні порівняльні речення можуть стосуватися як займенникового прислівника так у головному реченні, так і всього головного речення, вони можуть займати будь-яке місце відносно головного: «Мов косарі-крадіжники, поспішаючи, кладуть колосся чужої ниви, так кулеметники стріляниною косили ряди селян» (В.Барка); «Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торкнув, сліпець-дідик з лірою.
Підрядні порівняльні речення можна розглядати як різновид підрядних способу дії.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1428; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!