Речення, його будова. Найголовніші ознаки речення. Типи речень за метою висловлювання, за емоційним забарвленням. Класифікація простих речень.
Реченням називається граматично та інтонаційно оформлена за законами даної мови синтаксична одиниця, що є засобом формування, вираження й повідомлення думки.
За метою висловлювання речення поділяють на:
1) розповідні, у яких про когось або про щось розповідається;
2) питальні, у яких про когось або про щось запитують;
3) спонукальні, у яких спонукають до дії.
За емоційним забарвленням речення поділяють на окличні (Здрастуй, рідна школо!)та неокличні (Це був ясний день).
Граматичною основою речення є підмет і присудок. За наявністю граматичної основи речення поділяються на односкладні (Сном не прогодуєшся (Нар. тв.))та двоскладні (Сичі в гаю перекликались…(Т. Шевченко)).
Просте речення може бути повним і неповним.
Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі.
Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки. Просте речення може бути неускладненим абоускладненим однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями та реченнями, відокремленими членами речення.
За складом граматичної основи:
· Двоскладне. Має два головні члени - підмет і присудок, які групують навколо себе другорядні члени речення. (Людина стає людиною тільки серед людей.
|
|
|
· Односкладне. Граматична основа складається з одного головного члена, який виконує предикативну функцію. (Не можна судити про людину з першого погляду.
За наявністю чи відсутністю другорядних членів:
· Поширене. Крім головних, у реченні є ще й другорядні члени (Гарячий день розлив пекуче золото.
· Непоширене. Речення складається лише з головних членів, то воно називається непоширеним (Минув рік. Йшло літо).
Ознаки речення: предикативність, відносна закінченість змісту речення, модальність (відповідність дійсності; якщо речення не відповідає дійсності – це ірреальна або нереальна модальність), логічна сутність речення, інтонаційна завершеність речення, граматична організація.
Двоскладне речення. Головні члени двоскладного речення. Підмет як головний член речення. Його типи, способи вираження. Тире між підметом і присудком.
Двоскладне речення — речення в якому обов'язково повинні бути обидва головні члени — підмет і присудок. Наприклад, речення:
· Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (І. Жиленко).
|
|
|
· Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (П. Тичина)
складаються кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм).
У двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації. Наприклад, у реченні Ранні пташки росу п'ють, а пізні сльози ллють (Нар. творчість) у другій частині немає підмета, але він домислюється з контексту: пізні пташки сльози ллють. Поза контекстом такі речення незрозумілі. Отже, ці два речення двоскладні неповні.
Іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний).
У таких реченнях є обставини місця (що стосуються присудків), а самі речення констатують переважно розміщення або пересування когось або чогось у просторі. До наявних у них підмета і обставини легко домислюється присудок: Чіпка заявився.
Головні члени речення – підмет та присудок. Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично). Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб.
|
|
|
Підмет — головний член речення. Відповідно до способу вираження підмет поділяється на два типи — простий і складений.
Простий підмет може виражатися:
1) іменником або займенником у називному відмінку; це найтиповіше вираження (Настав вечір. Вони із захопленням розповідали про подорож);
2) будь-якою частиною мови, вжитою у значенні іменника в називному відмінку, наприклад: прикметником (Багаті на печі сиділи та калачі їли); дієприкметником (Визволені радісно кинулись до воїнів); числівником (Швидко повернувся й третій); неозначеною формою дієслова (Малювати було улюбленою мрією малого Тараса); прислівником (Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило); вигуком (Невгамовне «ура» заповнило стадіон).
|
|
|
Складений підмет виражається словосполученням або реченням, якщо вони вжиті у значенні іменника в називному відмінку (П’ять учнів відмовилися їхати на екскурсію.
Тире ставиться:
1. Тире між підметом і присудком ставиться, коли присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним:
Бук — дерево. Три та сім — десять. Київ — Столиця України. Мистецтво — найкращий педагог (О. Гончар). Пісня і праця — великі дві сили, їм я бажаю до скону служить (І. Франко).
2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити —річ нудна. Життя прожити — не поле перейти (Прислів'я).
3. Перед це (це є), оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:
Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити їі надійно від усіх ворогів (О. Лупій).
Сміле слово — то наші гармати,
4. На місці пропущеного присудка: Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський).
Тире не ставиться:
1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприслівником, порядковим числівником:
Я син народу (І. Франко).
2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять слова як, ніби, наче, мов, немов:
Хата як писанка.
3. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не: Серце не камінь.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 846; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!