Вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення. Види підрядного зв’язку у словосполученнях.
Синтаксис як розділ граматики. Поняття про словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за смисловими відношеннями.
Синтаксис (від грец. — побудова, зв'язок, порядок) — розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень, процеси породження мовлення: зв'язки слів, словоформ у словосполученні й у реченні та зв'язки і порядок частин тексту.
Предметом вивчення у синтаксисі є: словоформа (член речення), словосполучення, просте і складне речення, складне синтаксичне ціле (текст).
Словоформа — це мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення.
Словосполучення — синтаксична одиниця, що створюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв'язку — узгодження, керування або прилягання.
Одне зі слів у словосполученні є головним, а друге — граматично залежним, підпорядкованим головному.
Відмінність між словом і словосполученням полягає в тому, що:
- словосполучення має складнішу від слова будову: воно утворюється з двох (або більше) повнозначних слів, одно з яких є головним (стрижневим), а друге — залежним;
- виконуючи номінативну функцію мови, словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предметам і явищам, розчленоване на окремі компоненти: позначає предмет і його ознаку (довгий день, вечірня пора), предмет і кількісний вияв{два дні, тонна цукру, пляшка молока), та інші характеристики, які виражаються на основі семантико-синтаксичних відношень між поєднуваними словами.
|
|
|
За морфологічним вираженням головного слова словосполучення поділяються на іменні, дієслівні і прислівникові.
Іменні словосполучення — це словосполучення, утворювані іменником, прикметником, числівником або займенником. Словосполучення з іменником у ролі головного слова можуть містити залежне слово, виражене прикметником (білий сніг, дружня розмова),займенником (весь край, щось невідоме), числівником (три класи, дев'ятий день), іменником (дума про козака, сторінка підручника, місто-герой), прислівником (листи здалека), неозначеною формою дієслова (думка поїхати), дієприслівником (читати лежачи).
Дієслівні словосполучення — це словосполучення, утворювані дієсловом (особовими формами, інфінітивом, дієприкметником і дієприслівником).
Залежним словом у дієслівному словосполученні може виступати: відмінкова або прийменниково-відмінкова форма іменника (будувати міст, увійти в форму, зроблено запис, сідаєш у вагон, пройшов відстань, стань у ряд, записаний пером, втілений у життя, ставши пілотом, їдучи до столиці), займенника (пізнати себе, спитав у нього, звернений до всіх, запросивши декого), числівника (поділити на три, вирахувавши із ста), прислівника (вирішити негайно, виконую систематично, дозволений недавно, піднявши догори) або неозначеної форми дієслова (пропонувати заспівати, сів відпочити, запрограмований розпізнавати звуки, задумавши учитися).
|
|
|
Прислівникові словосполучення — це словосполучення, утворювані прислівником. Залежним словом при прислівнику може бути: прислівник міри або ступеня (надзвичайно гарно, особливо старанно, зовсім недавно) або прийменниково-відмінкова форма іменника (далеко від Батьківщини, сумно за домівкою).
Класифікація словосполучень:
Словосполучення класифікують за будовою, за значенням, за морфологічною характеристикою опорного слова:
1) за будовою словосполучень поділяють на:
а) прості;
б) складні;
Простісловосполучення складаються з двох компонентів (повнозначних слів або сталих словосполучень) – головного і залежного: зелене листя, слухати уважно.
Складнісловосполучення складаються із головного слова та двох чи більше повнозначних слів: дотримання мовних норм, буду вступати до університету.
За характером синтаксичних відношень між компонентами словосполучень поділяють на:
|
|
|
- атрибутивні, в яких головне слово називає предмет, а залежне – його ознаку, відповідає на питання який? яка? яке? які?: учень (який?) уважний;
- об’єктні, в яких головне слово називає дію, а залежне – об’єкт, на який вона спрямована (дібрати слово) відповідають залежні слова на питання непрямих відмінків: виконати (що?) вправу, диктувати (кому?) другові;
- обставинні, в яких головне слово називає дію, а залежне – її обставини: йти додому; залежні слова відповідають на питання обставини: прийти (куди?) додому, прийшов (з якою метою?) працювати.
Вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення. Види підрядного зв’язку у словосполученнях.
Словосполучення бувають вільні й фразеологічні (стійкі).
Вільні словосполучення утворюються за граматичними нормами мови у процесі спілкування відповідно до ситуації для вираження певної думки. Наприклад: зручний для роботи; нарадча кімната; парламентські вибори; узгоджувальна рада.
До вільного словосполучення можуть входити повнозначні й неповнозначні слова, причому повнозначні слова виступають у ролі самостійних членів речення. Тому вільне словосполучення є синтаксичним сполученням. Синтаксичне сполучення складається з двох, трьох і більше слів, кожне з яких у процесі мовлення зберігає своє лексичне значення.
|
|
|
Фразеологічні словосполучення вживаються у мові з метою вираження образності, виразності, яскравості. Мова набуває певного стилістичного забарвлення.
У фразеологічних словосполученнях кожен із компонентів втрачає свою семантичну самостійність й утворює разом з іншими компонентами єдине за смислом стійке словосполучення. Воно становить семантичну цілісність і не замінюється іншими словами. Безумовно, такі стійкі словосполучення не виникають у процесі мовлення, а вживаються у мові в усталеній формі та з певним значенням, їх ще називають фразеологічними одиницями, фразеологічними зворотами, фразеологічними виразами, фразеологізмами. Це - літературні цитати, професійні вирази, крилаті слова, прислів'я, стійкі звороти наукових понять, античні вирази, а також натяк на певні ситуації, звичаї.
Фразеологічні словосполучення співвідносні зі словом, є носіями понять і виконують номінативну функцію - визначають: предмети (дар слова), дію, стан (жити на широку ногу, брати верх); ознаки дії (на швидку руку) тощо.
Способи зв'язку слів у словосполученні
Основною ознакою словосполучень є підрядний зв'язок між головним і залежним словами. Розрізняють три види підрядного зв'язку: узгодження, керування і прилягання.
1. Узгодженням називається такий спосіб підрядного зв'язку, за якого залежне слово вживається в тій самій формі (роду, числа, відмінка), що й головне, тобто залежне слово узгоджується з головним: чарівний голос, чарівна музика, чарівне дзеркало.
При узгодженні зміна форми головного слова вимагає зміни форми залежного: чарівного голосу, чарівної музики, чарівним дзеркалом.
Повним називається узгодження, за якого залежне слово повністю узгоджує всі свої форми з формами головного. Як правило, це узгодження прикметників, порядкових числівників, окремих розрядів займенників, дієприкметників з іменниками: рання весна, п'ятий клас, своя людина, наш друг, виконане завдання, різальний інструмент.
Неповними називають узгодження залежного слова з головним, але не в усіх формах: село Дем'янівці, село Піски (немає узгодження в граматичних формах числа); село Гайшин, місто Яготин, лікар Ярова(немає узгодження в граматичних формах роду).
2. Керуванням називають такий спосіб підрядного зв'язку, за якого головне слово керує залежним, тобто вимагає, щоб залежне слово стояло у певному відмінку: співати пісню, писати листа, думати про справу, піклуватися про батьків, сказати друзям.
В українській мові розрізняють так і види керування: прийменникове, безприйменникове, сильне і слабке.
Безприйменникове (безпосереднє) — керування, за якого залежне слово не має прийменника: написати твір, приготувати обід, ввімкнути апарат, зустріти гостей.
Прийменникове (посереднє) — керування, за якого залежне слово має при собі посередника — прийменник: вчиться у школі, прийшов до нас, перемога за нами, працювати з металом.
3. Прилягання — це такий спосіб підрядного зв'язку, за якого залежне слово приєднується («прилягає») до головного тільки за змістом. Зв'язком прилягання приєднуються незмінювані слова і форми:
— прислівники: ходити швидко, відповідати впевнено, сміятися радісно, вставати вранці, працювати добре, погано, сумлінно;
— неозначена форма дієслова: збиралися вчитися, любила грати, хотів їхати;
— дієприслівники: сидів думаючи, ішов вагаючись, читати лежачи, співають ідучи, виступав хвилюючись, дивитись стоячи.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1776; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!