Страховий ринок та його організаційна структура
Страховий ринок – частина фінансового ринку, де оьєктом купівлі – продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.
Страховий ринок – система грошових відносин з приводу формування і використання страхових фондів для забезпечення страхового захисту через створення системи страхових організацій.
До основних учасників страхового ринку відносяться:
- Страхові компанії- фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств, повних командитних, з дод відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. які за формою власності бувають(державні, приватні, колективні), за характером операцій бувають( спеціалізовані, універсальні, перестрахувальні) і за територіальним критерієм( місцеві, регіональні, національні)
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро.
Доходи страховика поділяються на:
1) доходи від операційної діяльності— всі премії зі страхування і перестрахування;
2) доходи від інвестиційної діяльності— відсотки за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; доходи від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки за довгостроковими інвестиціями;
|
|
|
3) інші доходи — доходи від реалізації основних фондів, оренди майна, отримані штрафи і пені, оплата консультаційної діяльності та ін.
За економічним змістом витрати страховика складаються із таких груп:
1. Виплати страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;
2. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування (витрати на ведення справи), у їх складі виділяють:
- аквізиційні витрати,пов’язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;
- комісійні винагородипосередникам;
- ліквідаційні витрати з врегулювання збитків:збирання інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;
3. Витрати на утримання страхової компанії — основна та додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку, реклами, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація.
- Як уже зазначалося, страхувальникамиє юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування.
- Страхові посередники: прямі та непрямі.
До прямих страхових посередників відносяться:
|
|
|
- страхові брокери — юридичні або фізичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.
- страхові агенти— фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
До непрямих страхових посередників відносяться:
Аджастери – спеціалісти з розрахунку суми збитків від аварій та їх розподілу між учасниками при страх. морських перевезень.
Аварійні комісари – встановлюють причини настання страх випадків, як правило при дтп. Розраховують суму збитків .
Диспашери – спеціалісти в галузі морського права. Проводять оцінку вартості вантажів та оцінку збитків.
Сюрвери – представники страх компаній які здійснюють огляд та оцінку майна і оцінюють ймовірність настання страх ризику.
|
|
|
Андерайтери – юрид особи від імені страховика та мають право брати на страхув запропоновані ризики, визнач тарифні ставки і умови договорів страхування.
Актуарії – спеціалісти що здійснюють розрах страхових тарифів та визначають ймовірність настання страхових випадків при страхуванні життя.
Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення інвестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.
В Україні створені Моторне (транспортне), Морське, Авіаційне страхові бюро, Ліга страхових організацій України та асоціації страховиків, що забезпечує розвиток відкритого страхового ринку України та координацію дій страховиків на ринку страхових послуг.
Функціонування страхового ринку пов’язане з такими показниками:
- страхове поле — наявність потенційних страхувальників певного виду страхування;
- страховий портфель — сукупність укладених компанією угод як з окремого, так і з усіх видів страхування.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 355; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!