Цінні папери як інструменти фінансового ринку

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права , визначають взаємовідносини особи, яка їх видала і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливих передач прав, що випливають із цих документів іншим особам.

Ознаки ЦП:

- ЦП є грошовими документами

- ЦП є документами, що свідчать про вкладання коштів

- Відображають вимоги до реальних активів

- Приносять дохід

Властивість	Характеристика
Ліквідність	можливістьїхобміну на гроші в різних формах (погашення (викупціннихпаперівемітентом за номінальноювартістю з виплатоюобумовленого доходу), купівля-продаж)
Серійність	випускціннихпаперіввідбуваєтьсясеріямичиодноріднимигрупами
Стандартність	цінніпапери одного типу повинніматистандартнийзміст (стандартна форма, стандартність прав, наданихціннимпапером, стандартністьтермінівдії та ін.)
Участь в цивільномуобігу	цінніпапери є не тількиоб’єктомкупівлі-продажу, а й об’єктоміншихоперацій (застава, дарування, позика, передача в спадщину)
Обіговість	полягає у здатностіціннихпаперів бути предметом купівлі-продажу (акції, облігації) абоплатіжнимінструментом (чеки, векселі та ін.)
Ринковий характер	цінніпапериіснують як особливий товар, і тому повинніматисвійринок: у даномувипадкуцеринокціннихпаперів

 

 

 

 

	Групи цінних паперів	Види цінних паперів
1.	Емісійні	акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України.
	Неемісійні	Всі інші
2.	Пайові	Акції Інвестиційні сертифікати
	Боргові	Облігації підприємств Державні облігації Казначейські зобов’язання Ощадні сертифікати Векселі
	Іпотечні	цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів
	Приватизаційні	цінніпапери, якіпосвідчують право власника на безоплатнеодержання у процесіприватизаціїчастки майна державнихпідприємств, державного житлового фонду, земельного фонду
	Похідні	цінніпапери, механізмвипуску та обігуякихпов’язаний з правом на придбаннячи продаж протягом строку, встановленого договором, ціннихпаперів, іншихфінансових та/аботоварнихресурсів
	Товаророзпорядчі	цінніпапери, якінадаютьїхньому держателю право розпоряджатисямайном, вказаним у цихдокументах

 

Пайові ЦП – це ЦП які посвідчують участь їх власників у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів) надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримують частину прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частки майна у разі ліквідації емітента. Акції прості та привілейовані, інвестиційні сертифікати. НЕ МАЮТЬ строків обігу.

Боргові ЦП – ЦП, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. ТЕРМІН ОБІГУ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ.Відносяться: облігації підприємств, державні облігації, іпотечні ЦП, приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі ЦП

 

Існують різні види цінних паперів:

1)  за походженням:

- основні (первинні) цінні папери — до цього виду відносяться цінні папери, в основі яких лежить майнове право на який-небудь актив — товар, гроші, майно, ресурси та ін.;

- похідні цінні папери — на відміну від основних цінних папе­рів до цього виду відносяться цінні папери на ціновий актив, тобто ціни таких товарів, як зерно, нафта, золото, цінні па­пери, валюта;

2)  за цивільними правовідносинами, що опосередковують цінні папери:

боргові цінні папери — до цього виду відносяться цінні папери, які опосередковують відносини позики — облігації та векселі;цінні папери-титули власності — такі цінні папери засвідчу­ють право власності їх тримачів на активи — прості та при­вілейовані акції;

3) за терміном:

- строкові цінні папери — цінні папери, що мають встановле­ний при їх випуску термін існування, при цьому слід розріз­няти коротко-, середньо- і довгострокові цінні папери;

- безстрокові цінні папери — термін обігу цінних паперів цього виду нічим не регламентований, або дата випуску не позна­чена при випуску цінних паперів;

4)  за типом використання:

інвестиційні цінні папери — цінні папери, які є об’єктом вкла­дення капіталу (акції, облігації, ф’ючерсні контракти); неінвестиційні цінні папери — цінні папери, які обслугову­ють грошові розрахунки (чеки, векселі);

5)  за порядком вкладення:

- цінні папери на пред’явника — цінні папери, ім’я власника яких не фіксується, обіг таких цінних паперів здійснюється шляхом простої передачі від однієї особи до іншої;

- іменні цінні папери — цінні папери містять ім’я власника, що реєструється в спеціальному реєстрі;

- ордерні цінні папери — є підвидом іменних цінних паперів, передаються іншій особі шляхом здійснення на них передат­ного напису (індосаменту);

(і) за характером обігу:

- ринкові цінні папери — цінні папери, які вільно продаються і купуються на ринку;

- неритові цінні папери — цінні папери, обіг яких може бути обмеженим — їх можна продавати тільки особі, яка їх випус­тила, або через визначений термін;

7)  за гарантованістю доходу:

- доходні цінні папери — цінні папери, для яких розмір доходу є встановленим;

- недоходні цінні папери — цінні папери, у яких не обумовлю­ється розмір доходу;

8) за формою випуску:

- емісійні цінні папери — цінні папери, які випускаються ве­ликими серіями у великий кількості і всередині кожної серії всі цінні папери є ідентичними;

- неемісійні цінні папери — цінні папери, які випускаються по­штучно або невеликими серіями;

8)  за формою існування розрізняють документарні і бездокумен- тарні (електронні) цінні папери;

9)  за типом емітента цінні папери поділяються на державні і не­державні, до яких відносять корпоративні та приватні цінні папери;

10)  за ступенем ризику розрізняють ризикові, низько- та безризи-кові цінні папери.

В системі суспільного відтворення цінні папери виконують низ­ку функцій'.

-  виступають регулятором економіки: забезпечують приплив капіталу в одні галузі і відплив з інших. Цінні папери підпри­ємств перспективних і дохідних галузей завжди мають попит;

-  є знаряддям мобілізації фінансових ресурсів і гнучким інстру­ментом інвестування коштів;

-  виконують інформаційну функцію: курси цінних паперів (ко­тирування, біржові ціни на цінні папери) є барометрами змін в економічному та політичному житті країни.

Українським законодавством визначено поділ цінних паперів на емісійні та неемісійні.

До емісійних цінних паперів належать:

-  акції;

-  облігації підприємств;

-  облігації місцевих позик;

-  державні облігації України;

-  іпотечні сертифікати;

-  іпотечні облігації;

-  сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

-  інвестиційні сертифікати;

-  казначейські зобов’язання України.

Цінні папери, що не належать до емісійних цінних паперів, мо­жуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

 

 

Фондова біржа та її функції

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних папе- ріп, ииступаючи центром торгівлі ними.

Фондова біржа виконує наступні функції.

-посередницьку — створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посе­редникам;

-індикативну — відбувається оцінка вартості й привабливості цінних паперів, виходячи з інформації про їх котирування;

-регулятивну —- виражається в організації торгівлі цінними паперами на основі встановлення вимог до емітентів, правил укладання та виконання угод, механізму контролю за діяльніс­тю суб’єктів біржової торгівлі.

Відпов. до ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинніпідтрим. власний капітал у розмірі, не менше 3 млнгрн, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, не мен­ше 6 млнгрн.

В Україні фондова біржа утворюється та діє в організаційно-пра-вовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприєм­ства об’єднання торговців цінними паперами.

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток і не під­лягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Фондова біржа утворюється не менш як двадцятьма засновни­ками — торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на пра­во провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менш ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою за 5% статутного капіталу фондової біржі.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінни­ми паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання вико­нувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації тор­гівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Держ комісії з ЦП та фондового ринку.

Існують наступні види бірж:

-  замкнута — у торгах можуть брати участь тільки члени біржі;

- біржа з вільним доступом відвідувачів — угоди здійснюють по­середники.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в еконо­мічний, так і фінансовій системі країн, оскільки через них проходять фінансові ресурси, до яких мають доступ тільки найбільш потужні, надійні та стабільні емітенти. Окрім того, фондові біржі не можуть адміністративно впливати на грошові потоки: наміри учасників тор­гівлі визначаються виключно біржовими котируваннями цінних па­перів.

Найбільш потужними фондовими біржами в світі є фондові біржі в Нью-Йорку, Токіо, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Ко­пенгагені.

46. Фінанси суб*єктів господарювання. Їх суть, функції та принципи

ФСГ – сук-ть ек. відносин, які хар-ть потоки гр. коштів на рівні підпр-ва, а саме ств-ня доходів і надх-нь та форм-ня і розподіл децентр. ФГК. Спільні ознаки фінансів і ФСГ: ек. відносини, гр. форма, фонди.

Специф. ознаки ФСГ: - предметом фінансів підпр-в є фін. ресурси СГ; - характер економ відносин пов’язаних з формуванням і використанням децентралізованих фінансових ресурсів; - метою є забезп-ня ефекту роз-ок підпр-ва на всіх стадіях його д-ті, забезп-ня безпер. процесу в-ва; - фонди, що створилися на рівні підпр-ва, не підляягають подальш. перерозподілу, а викор-ся для обслуг-ня процесу виробництва (децентр. ФГК).

Ф-ї СГ: 1) Розподільна – включає форм-ня, розподіл і викор-ня фін. рес-в. 2) Контрольна – забезпечує контроль за форм-ням і викор-ням фін. рес-в. 3) Забезпечувальна – за доп. фін. рес-в забезп-ся кругообіг осн. та обор.активів.

Фін. відносинами на рівні підпр-ва є наст. гр. відносини: - між засн-ками підпр-ва (під час ств-ня стат. фонду); - між підпр-вом і його підрозділами (під час фін-ня в-т, розподілу пр-ку, поповнення обор. коштів); - мід підпр-вом та прац-ками (виплата з/п); - між підпр-вом і фін. інфрастр-рою (банками, страх. компаніями, інвест. фондами).

Об’єктом ф-сів підпр-в виступає дохід від реалізації товарів, робіт, послуг та чистий пр-к. Суб’єктами виступають підпр-ва, ін. суб’єкти госп-ня, д-ва, фін.-кред. установи, фіз. особи.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється за допомогою їх організації. Під основами організації фінансів розуміють методи та принципи, за допомогою яких здійснюється процеси формування і використання фін. ресурсів, а також контроль за їх кругообігом в процесі відтворення. Діяльність підприємств в умовах ринку може бути організована за допомогою 3х методів: * комерційний розрахунок, * неприбуткова діяльність, * кошторисне або бюджетна фінансування.

Осн. методом ф-сів підпр-в є комерц. розрахунок, що заснований на наст. принципах: 1) Повна господарська і юридична відокремленість – означає, що підпр-во діє на основі статуту, організує своє д-ть на основі уст-чих док-тів, але в межах нац. закон-ва має баланс та статут юр. особи. 2) Самоокупність – означає покриття в-т прост. відтв-ня за рах. власних коштів. Розрізняють дві форми СО: - повна – покриття в-т за рах. власних доходів у повному обсязі; - часткова – покриває лише частину здійснених в-т (ін. частина – за рах. держ. дотацій). 3) Прибутковість – отримані доходи дозволяють не тільки покрити в-ти, але й сформувати пр-к. 4) Самофінансування – передбачає покриття в-т на р-к в-ва за рах. отриманого пр-ку та залучених кредитів, які також погаш-ся за рах. пр-ку. 5) Фінансова відповідальність – підпр-во несе повну відпов-ть за рез-ти своєї д-ті.

При неприбуткова діяльністьті СГ функціонують на тих же принципах, що і комерційна. Однак, цей метод не передбачає викор-ня таких принципів, як прибутковість і самофін-ня. Специф. ознакою форм-ня фін. рес-в при неприбутк. д-ті є те, що, як пр., вони форм-ся за рах. спонсорс., благод. внесків та внесків засн-ків. Гол.метою функц-ня неприбутк. орг-цій є забезп-ня певних потреб сусп-ва, а не отримання пр-ку.

Кошторисне фінансування – полягає у забезпеченні в-т за рах. фін-ня з бюджетів та ДЦФ. Установи, що знах-ся на коштор. фін-ні, функц-ть на основі наст. принципів: 1) Плановість – передбачає, що фін-ня здійс-ся на підставі та в межах вст-ного плану; плановим док-том виступає кошторис. 2) Цільовий характер – виділені кошти можуть бути спрям. на ті цілі, що визначені кошторисом. 3) Виділення коштів здійснюєтьсяся в залежності від факторних показників діяльностіті установи за попер. період. 4) Фін. звітність – вст-ня фін. звітності для орг-цій і установ перед фінансуючими орг-ціями. 5) Фінансова і матеріальна відповідальність.

 

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 351; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!