Валютне регулювання та форми валютної політики
Вал.рег-ння — це дія-сть держави в особі уповноваж.нею органів, що передбач.проведення законод, екон.та організац.заходів, які визнач.порядок здійснення оп.з вал.цінностями на терит.кр.
Осн.завданнями вал.рег-ння є: захист нац.валюти, що передбач.мінімізацію зовн.і внутр.факторів впливу на її купів.спроможність; установл.оптим.режиму обмінного курсу нац.валюти, спроможного збалансув.інтереси експорт.та імпорт.задля ефективної участі кр.у МПП; регламентація порядку викор-ння іноз.валюти суб’єктами валютн.ринку кр, що визнач.динаміку його кон’юнктури, а відтак і стан обмінного курсу; захист прав вл-сті на вал.цінності, що є необх.умовою ефективного руху валютн.к-лу та розвитку вал.ринку кр; визнач.статусу нац.валюти, що передбач.встановлення відповідного режиму її конвертованості для забезпеч.стратег.завдань розвитку нац.ек-ки та її участі у св.гос-тві.
Вал.політика — це сукупність здійснюваних державою екон., організац.та правових заходів у сфері вал.відносин з метою реалізації стратег.завдань розвитку нац.ек-ки.
Форми вал.політики:
1)дисконтна – це зміна облік.ставки ЦБ з метою рег-ння вал.курсу та впливу на пл.баланс.
2)девізна – це метод впливу на вал.курс шляхом купівлі-продажу іноз.валюти. 3)диверсифікація вал.резервів – це форма вал.політики спрямована на рег-ння структури вал.резервів шляхом включ.їх до складу різних валют.
4)девальвація (офіц.зниж.курсу нац.валюти) та ревальвація (офіц.підвищ.курсу нац.валюти). Девальвація підсилює конкурентні позиції нац.експ. Ревальвація знижує витрати на імпорт нац.валюти, впливає позит.на ціни; зростає експорт к-лу, де можна дешевше купити іноз.валюту.
|
|
|
5)рег-ння режимів вал.курсу
6)вал.обмеження – це форма вал.політики, що полягає в законод.та адм.забороні лімітуванні або регламентуванні оп.з валютою та ін.вал.цінностями, пошир.на юрид.та фіз.осіб.
Вал.обмеження носять дискримінац.хар-р; це елемент протекціонізму і дискримінації торг.партнерів. При застосув.вал.обмежень значну роль відіграють пол.мотиви. Вал.блокада – це припинення або обмеження вал.-фін.відносин з блокованою кр.аж до повного заморожування в банках вал.цінностей цієї кр.та валюти прив.осіб з метою здійснення на неї екон.та політ.тиску.
Вал.курс: суть, фактори впливу, методи котирування. Режими ВК
Вал.курс – це ціна гр.од.валюти виражена в гр.од.ін.кр, тобто це співвіднош.обіну двох гр.од. Вал.котирування – це метод встановл.курсів ін.валют, визначення пропозицій їх обміну на валюту даної кр. Розрізн.пряме і непряме вал.котирування. Пряме – за ум од.прийм.од.іноз валюти і до неї прирівн.певна к-ть нац.гр.од. Непряме котирування – за ум.од.прийм.нац од.і до неї прирівн.певна к-ть іноз валюти.
|
|
|
Фактори впливу:
1) Паритет купів.спроможн. – це співвіднош.між 2-ома валютами, яке показує чому дорівнює купів.спроможн.гр.од.однієї країни, виражена в гр.од.іншої країни.
2) Попит – представники сторони попиту: особи, що надсил.за кордон гр.перекази; особи, які корист.іноз.послугами; купівля іноз.фін.активів.
3) Пропонування іноз.валюти – пропон.іноземці, які купують нац.товари і послуги; гр.перекази із-за кордону. 4. Купівля іноземцями вітчизн.фін.активів 5.Рівні цін 6.Темпи інфляції 7.Рівні витрат вир-ва 8.Стан платіжного балансу 9.Ступінь викор-ння певної валюти в міжнар.розрах. 10.Політична та соц.стабільність. 11.Сис-мна множинність вал.курсів.
Режим вал.курсу – це орг-ція або правила визначення вал.курсу, його зміни використ-ння для здійснення розрахунків. Виділ.2 осн.види: фіксовані; плаваючі
Фіксований режим вал.курсу – передбачає наявність твердих зареєстрованих паритетів, які лежать в основі вал.курсу і підтрим.держ.вал.органами.
Види фікс.вал.курсів: реально-фіксовані, Договірно-фіксовані
Плаваючий – форм.під впливом попиту та пропозиції на валюту на ринку.
3 осн.різновиди плав.:
|
|
|
1) незалежне плавання – вал.курс форм.на вал.ринках при помірних інтервенціях центр.банку. 2.регульоване (кероване) плавання – держава встановл.курсовий вал.коридор (межі максим.і мінім.відхилення). 3.змішане плавання щодо однієї валюти.
Міжнародна економічна інтеграція: причини, фактори та етапи
Міжнар.ек.інтеграція – це якісно новий етап розвитку і форма прояву інтернац.госп.життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення усіх структур нац.ек-к.
Обєктивні передумови МЕІ:
1) найважливішою передумовою і водночас мат.основою розвитку міжнар.ек.інтегр.є науково-техн.революція
2) соц – екон.однорідність нац.ек, що зближуються
3) наявність достатньо високих і близьких рівнів ек.розвитку кр., що інтегруються
4) наявність достатньо тривалого періоду і досвіду ек.співробітництва групи країн
5) економіко-географічна близькість кр., наявність спільних кордонів.
Субєктивні:
1) цілеспрямована дія-сть соц.груп, партій, законодавчих та виконавчих органів кр.щодо розвитку інтеграц.процесів
2) принцип доміно (увага до країни, яка входить до інтеграц.обєднань).
Форми (етапи) інтеграції:
1) зони приференц.торгівлі – це перші кроки кр.до зближення – пільгов.режим у торгівлі
|
|
|
2) зона вільної торгівлі – кр., які інтегруються відміняють у торгівлі між собою митні барєри, але по відношенню до 3-х кр.кожна з країн, що інтегруються зберігає власні митні тарифи
3) митний союз – не лише скасовується мито між кр., що інтегруються, але й встановлюються єдині тарифи щодо 3-х країн
4) спільний ринок – 4 свободи: вільне пересування товарів, послуг, роб.сили, к-лу
5) ек.союз включає спільний ринок і проведення єдиної екон.політики, створення сис-ми міждерж.рег-ння соц-екон.процесів, відбув.уніфікація законодавства
6) валютний (монетарний) союз – це екон.союз, який грунтується на єдиній валюті і єдиній банк.сис-мі
7) політичний союз – єдине держ.обєднання конфедеративного типу (конфедерація).
Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:
1.Поглиблення МПП. 2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств. 3.Розвиток НТП. 4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн. 5.Тісне переплетіння національних економік на мікрорівні. 6.Тривалий період співробітництва. 7.Спільні кордони і умови розвитку. 8.Розвиток комунікаційних можливостей. 9.Спільність культурних та історичних традицій. 10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів. 11.Об"єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.
Гол.учасники і організатори інтеграц.процесу: держави; партії; ТНК; громадські орг-ції.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 315; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!