ОСНОВИ ЛАТИНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ ТА ГРАФІКИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ
Розділ1.ІСТОРІЯ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ. ОСНОВИ ЛАТИНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ ТА ГРАФІКИ
Gutta cavat lapĭdem non bis, sed saepe cadendo,
sic homo fit sapiens non bis, sed saepe legendo
Крапля точить камінь не дворазовим, а багаторазовим падінням,
так і людина стає мудрою не від дворазового, а від багаторазового читання
(вислів у цій формі належить відомому вченому Джордано Бруно;
до нього англійський єпископ Латімер у VI cт писав:
Gutta cavat lapĭdem non vi, sed saepe cadendo –
Крапля точить камінь не силою, а частотою падіння.
Джерелом для появи вислову був вірш Овідія, де була строчка
Gutta cavat lapĭdem)
LECTIO 1,2
Методичні вказівки
Латинська мова (Lingua Latīna), належить до латинсько-фалискської підгрупи італійських мов індоєвропейської мовної сім'ї. Латинська є однією з найдавніших писемних індоєвропейських мов. Це мова одного з стародавніх племен, які заселяли Апеннінський півострів приблизно три тисячі років тому. Назва цього племені – латини (Latīni), область поширення – Лацій (Latium) у нижній течії ріки Тибру.
LATIUM→ LATINI→ LINGUA LATINA
Спочатку латинською мовою говорило невелике плем’я латинів, проте в результаті військових, політичних та економічних успіхів Стародавнього Риму латинська мова поширюється по всій Італії. Столицею цієї області у 754–753 рр. до н.е. стало місто Рим (Roma), побудоване на семи горбах (Septimontium). Пізніше йому дали назву «Вічне місто» – Urbs aeterna. У І ст. до н.е. Рим став столицею наймогутнішої держави стародавнього світу – Римської імперії, до складу якої входили сучасні Франція, Іспанія, Португалія, Швейцарія, деякі частини Німеччини, Південної Англії, Югославії, Хорватії, Болгарії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Греції, Туреччини, Лівану, Сирії, Лівії, Тунісу, Алжиру та ін. Починаючи з ІІ ст. до н.е., латинь виходить за межі римської держави. Латинська мова звучала майже в усіх країнах Західної Європи, Північної Африки і Західної Азії. А в період існування Римської імперії латинська мова була офіційною державною мовою, мовою управління, війська, юриспруденції, торгівлі, школи, науки, літератури. В історії розвитку латинської мови виокремлюють декілька періодів. Найдавнішими пам’ятками латинської мови є написи, фрагменти обрядових пісень, законів VII – IV ст. до н.е. Історія літературної мови починається 240 р. до н.е., коли військовополонений грек Люцій Лівій Андронік приніс до Риму трагедію і комедію латинською мовою як результат перекладу грецьких творів, зокрема Гомерової «Одіссеї». Цей період в історії мови називають архаїчним (254 – 81 рр. до н.е.). Видатним представником цього періоду є римський комедіограф Плавт (254 – 184 рр. до н.е.), від якого до нас дійшли 20 комедій повністю і одна у фрагментах. Іншим представником архаїчного періоду є Теренцій (190 – 159 рр. до н.е.), автор шести комедій.
|
|
|
|
|
|
Другий період латинської мови відомий як класичний (81 р. до н.е. – 120 р. н.е.). На класичний період, період найвищого розвитку латинської мови, який у науці прийнято ділити на два віки – «золотий» і «срібний», припадає діяльність видатних поетів і прозаїків, які створили латинську літературну мову. Найвизначнішими представниками «золотого» віку (81 р. до н.е. – 14 р. н.е.) є Ціцерон (106 – 43 рр. до н.е.), Цезар (100 – 44 р. до н.е.), Вергілій (70 – 19 р. до н.е.), Горацій (65 – 8 р. до н.е.), Овідій (43 р. до н.е. – 18 р. н.е.) та ін. Вони створили загальноприйнятий канон прозової і поетичної мови. «Срібний вік», або післякласичний період, (14 – 120 рр. н.е.) представляє творчість Сенеки (4 р. до н.е. – 65 р. н.е.), Марціала (43 – 104 рр. н.е.), Тацита (55 – 120 рр. н.е.) та ін.
Під впливом високої культури стародавньої Греції римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців – Демокріта, Арістотеля, Гіпократа, Асхіла, Арістофана, Фідія - по праву стоять імена й чільних представників римської культури – Лукреція, Вергілія, Горація, Ціцерона та ін.
|
|
|
Антична культура – культура стародавньої Греції і Риму – впродовж багатьох віків живила і продовжує живити європейську, а через неї світову культуру.
Епоха ранньої імперії виявилась дуже плідною для римської юриспонденції. Відбувається формування юридичних шкіл (Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста ІІ ст. Гая «Іnstitutiones» (інституції) в якому закладено основні поняття римського цивільного права. Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.
Протягом століть латинська мова існувала у двох формах: літературна (з ІІІ ст. до н. е.) та розмовна, так звана «вульгарна латинь» (sermo vulgāris). У процесі романізації провінцій, у контактах з підкоренеми племенами мова постійно збагачувалась та розвивалась за рахунок зворотнього впливу.
Яскравими прикладами запозичення латинських слів до складу сучасних європейських мов можуть виступати порівняльно-історичні лексичні таблиці. Вони доводять походження індоєвропейських мов від однієї мови-основи, латинської.
|
|
|
| Латинське слово | Англійське | Німецьке | Українське |
| mater | mother | Mutter | матір |
| est | is | ist | є (рос. «есть») |
| tres | three | drei | три |
В ІХ столітті на основі народно-розмовної латинської мови сформувались романські мови (французька, іспанска, португальська, італійська та інші). У средні віки була загально-письмовою мовою західноєвропейської громади, католичної церкви, науки і частково літератури. У ХХ столітті, і зараз також, використовується у науковій термінології (у медицині, біології, ботаніці та ін.). Мова католичної церкви і офіційна мова (нарівні з італійською) Ватикана — латинська.
Після занепаду Римськї імперії латинська мова стає офіційною мовою Франкського королівства, потім поступово перестає бути знаряддям живого спілкування людей: шляхом природного розвитку, через народну латину, вона дає початок формуванню нових романських мов. Крім того як писемна мова, класична латина протягом століть залишається панівною в науці, у тому числі медицині, освіті, юриспруденції, діловодстві та в ін. сферах суспільного життя і виходить далеко за межі колишньої Римської імперії. Досить згадати, що і в Україні латинська мова відігравала у свій час значну роль. Величезна кількість латиномовних документів що є джерелом пізнання історії, науки і культури нашого народу, чекають своїх дослідників в історичних архівах, книгосховищах, музеях.
Усвідомивши приоритетну роль латинської мови в галузі науки і культури, зрозуміємо, чому словами латинського (й грецького) походження збагачується лексика багатьох мов, в тому числі й української (наприклад, демократія, консолідація, гуманізм, культура, інститут, студент). Лексичне багатство латинської та грецької мов служить незамінимою основою для створення і постійного збагачення міжнародної термінології. Вивчення латинської мови в навчальних закладах має, передусім, практичний характер.
Вивчення латинської мови на юридичному факультеті має бути пов’язане із спеціальними дисциплінами , такими як основи римського цивільного права та ін.
На грунті римського права склалися численні поняття цивільного права. Юридичні терміни терміни і поняття, що набули поширення в усіх країнах (наприклад: арбіртраж, вето, прокуратура та багато інших) найкраще засвоюються під час вивчення римського права.
Юристи Вивчають також судову медицину. В своїй діяльності їм доводиться мати справу з рецептами, написаними латинською мовою, знайомитися з історією хвороби, висновками судових лікарів і медичних експертів.
Активне засвоєння інтернаціональної латинської лексики та фразеології – це важливе завдання юриста, який вивчає латинську мову.
Таким чином, знайомство з латинською мовою допомагає студенту-юристу при вивченні спеціальних курсів, розвиває логічне мислення, підвищує мовну культуру і сприяє розширенню загального світогляду.
Парадоксально, але нині це єдина мертва мова, яка постійно використовується. Статус мертвої мови латини зумовлений тим, що люди, для яких вона є рідною, не народжуються вже принаймні півтори тисячі років. У наш час латинська мова вважається офіційною мовою держави Ватикан, а також католицької церкви.
Нині латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, в формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової, медичної , технічної та інших термінологій.
ОСНОВИ ЛАТИНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ ТА ГРАФІКИ
Латинський алфавіт (Латинська абетка) є основою писемності багатьох сучасних мов.
Первісно латинський алфавіт складався з 21 літери. Пізніше до нього було включено грецькі за походженням літери «у» та «z». Літеру «к» практично перестали вживати, залишивши лише в кількох словах.
| Позначення літери | Назва | Вимова | Приклад |
| Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Xx Yy Zz | а бе це де е еф ге га і ка ель ем ен о пе ку ер ес те у ве ікс іпсілон зета | а б к, ц д е ф Ѓ г і к л м н о п к р с, з т, ц у в кс і з | ante bene castra, cito dens ego fabŭla gutta homo inter Kalendae lupa memoria nostra opus pax quis retro semper tabŭla, lectio unus verbum lex lyra zona |
*Jj – йота – літера, введена до латинського алфавіту в середні віки для позначення звуку «й» на початку слова (jus). Використовується як модифікація «і» (іustitia). Таким чином, буква “і” служить для позначення голосного та приголосного звуків. Як приголосний, звук “і” вимовляється на початку слів, складів перед голосними і всередині слів між двома голосними, наприклад: iodum (йодум) – йод, ianya (януа) – двері, maior (майор) – більший. У всіх інших випадках вимовляється як “і” (голосний), наприклад: inopinabilis (інопінабіліс) – несподіваний, infideliter (інфіделітр) – несумлінно.
ГОЛОСНІ
У латинському алфавіті букви “а”, “е”, “і”, “о”, “у”, “u” позначають голосні, так звані монофтонги (одноголосні). За часокількістю у латинській мові виділяють 12 монофтонгів: шість довгих (ā, ē, ī, ō, у, ū) та шість коротких (ă, ě, ĭ, ŏ, ў, ŭ). Для позначення довготи і короткості вживають надрядкові знаки: - (знак довготи “־”), (знак короткості “ˇ”). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвічі більше часу, ніж для короткого. Буква “у” (грецька “іпсилон”) вживається у словах грецького походження. Вона вимовляється як “і” (українське) у звязку з відсутністю у рідній мові відповідного звука. Наприклад: pyramis (піраміс) – піраміда, simbolum (сімболюм) – символ, sіllaba (сілляба) – склад.
ДИФТОНГИ ТА ДИГРАФИ ГОЛОСНИХ
| Дифтонг | Вимова | Приклад | Переклад |
| ae | е | saepe | часто |
| oe | е | poena | покарання |
| au | аў | aurum | золото |
| eu | еў | Europa | Європа |
ПРИГОЛОСНІ
В латинській мові існують особливості вживання деяких приголосних. Так, буква c читається як «ц» перед а, е, і, ае, ое, y. У решті випадків (передa, o, u та перед приголосними) – як «к».
Буква sміж голосними вимовляється як «з», в решті випадків – як «с».
Сполучення ti перед голосними читається як «ці». Наприклад: sententia (сентенція) – вислів.
ДИГРАФИ ПРИГОЛОСНИХ
| Диграфг | Вимова | Приклад | Переклад |
| ch | х | chorus | хор |
| ph | ф | philosophus | філософ |
| rh | р | rhetorica | риторика |
| th | т | theatrum | театр |
РОЗПОДІЛ НА СКЛАДИ
У латинській мові розподіл на склади відбувається:
- між голосними (me-mo-ri-a);
- між приголосними (or-no);
- перед групою приголосних (pl, tr: dis-ci-pli-na).
ПРАВИЛА НАГОЛОСУ
Правильне читання вимагає знань про правила наголосу. Місце наголосу в слові залежить від якості (довготи чи короткості) другого складу від кінця.
1. Наголос зазвичай не ставиться на останньому складі. Тому в словах із двох складів наголос падає на перший (rò-sa).
2. Наголошується другий склад від кінця слова, якщо він довгий (Eu-rō-pa).
3. Якщо другий склад від кінця є коротким, наголос переноситься на третій склад від кінця (mé-dĭ-cus).
Слід сказати, що латинська мова дуже багата на прислів'я та афоризми. Щодо української мови, то вона також запозичила багато слів з латинської завдяки транслітерації. Ось деякі: валентність, віварій, дебет, декламація, дивіденд, дивізія, дисципліна, консенсус, лаборант, нотація, варіант, терарій, територія, студент, продукція, культура, план, тоталітарний, ілюстрація, грація, потенціал, музей, орнамент, нігілізм, аграрний, когнітивний, колегія, домінант, філіал, локальний, тон, транквілізатор, вентиляція, уніфікація, альтернатива, апеляція, авіація, бревіарій, кантата, цивілізація, континент, генерація, гонорар, ментальність, монтаж, монумент, номінація, нуль, популярний, рація, репетиція, регіон, санаторій, урбанізація, утилізація.
Вправи
1. Прочитайте, розділіть на склади, поставте наголос:
a) aqua, terra, dea, Аurōra, poena, causa, bestia, elegantia, taberna, barba, fama, ira, ripa, luna, fabŭla, collēga, vita, machĭna, aquĭla, Syracūsae, Minerva, prudentia, philosophia, lingua, Aemilia, magistra, tabŭla, pagĭna, forma, statua, structūra, fortūna, victoria, Roma, schola, patria, filia, Marcia, philologia, doctrina;
b) nominatīvus, genetīvus, datīvus, accusatīvus, ablatīvus, vocatīvus, substantīvum, adiectīvum, pronōmen, persōna; numěrus, numerāle, verbum, adverbium, praepositio, interiectio, declinatio, genus, modus, tempus, casus, coniugatio;
c) Aulus Gellius, Gaius Iulius Caesar, Gaius Valerius Catullus, Marcus Valerius Martiālis, Marcus Tullius Cicěro, Publius Vergilius Maro, Quintus Horatius Flaccus, Titus Flavius Vespasiānus;
d) Amat Victoria curam. (Про перемогу необхідно піклуватись.)
Aquila non captat muscas. (Орел не ловить мух.)
Philosophia est magistra vitae.(Філософія – вчителька життя.)
Ibi victoria, ubi concordia est. (Перемога там, де згода.)
Scientia potentia est. (Знання – це сила.)
2. Прочитайте імена римських імператорів та назви юридичних творів їх авторства:
Gaius Julius Caesar Augustus. Ius respondendi.
Claudius Caesar Augustus Germanicus Nero. Edictum.
Caesar Augustus Titus Flavius Vespasiānus. Lex de imperio.
Caesar Antonius Augustus Marcus Aurelius. Semestria.
Caesar Gaius Fulvius Valerius Augustus Constantīnus. Edictum Constantīni.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 419; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!