ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ 8 страница
3. Маннітол.
4. Ксилат.
5. Стабізол.
156. При важкому травматичному шоку на першому етапі доцільно використовувати:
1. Реополіглюкін.
2. Поліглюкін.
3. Маннітол.
4. Ксилат.
5. Стабізол.
157. При ДВС-синдромі необхідно з обережністю використовувати плазмозамінники:
1. Похідні гідроксіетилкрахмалю в дозі більше 20мг/кг.
2. Похідні гідроксіетилкрахмалю в дозі менш 20мг/кг.
3. Сольові розчини.
4. Амінокислоти.
5. Плазмозамінники дезінтоксикаційної дії.
158. При гемотрасфузії в наркозі необхідно:
1. Контролювати АТ.
2. Контролювати пульс.
3. До операції вводиться сечовий катетер і враховується характер сечі і діурез.
4. Проводити кардіомоніторинг.
5. Контролювати частоту подиху.
159. При розвитку гемотрансфузійного шоку в наркозі не спостерігається:
1. Зниження АТ.
2. Зміна кольору сечі.
3. Кровоточивість рани.
4. Задишка.
5. Тахікардія.
160. При розвитку гемотрансфузійного шоку необхідно враховувати діурез:
1. 1раз у день.
2. Щогодини.
3. Кожні 30 хв.
4. Кожні 15 хв.
5. Немає необхідності контролювати діурез.
161. Антигенні (негемолітичні) реакції є результатом:
1. Утворення продуктів розпаду білків донорської крові.
2. Сенсибілізації організму до різних імуноглобулінів.
3. Сенсибілізації антигенами компонентів крові в результаті раніше проведених гемотрансфузій і вагітностей.
4. Переливання несумісної крові по системі АВО.
|
|
|
5. Переливання крові несумісної по резус-факторі.
162. Для анафілактичної реакції при гемотрансфузії не характерно:
1. Занепокоєння хворого.
2. Почервоніння обличчя, еритематозний висип.
3. Задишка, ядуха.
4. Підвищення АТ.
5. Зниження АТ.
163. Для лікування анафілактичного шоку при гемотрансфузії застосовують послідовно:
1. Преднізолон, реополіглюкін, еуфіллин, серцеві глікозиди, сечогінні.
2. Плазмозамінники гемодинамічної дії, антигістамінні препарати.
3. Плазмозамінники дезінтоксикаційної дії, сечогінні.
4. Плазмаферез.
5. Гемосорбцію.
164. По тяжкості перебігу гемотрансфузійні реакції:
1. Легкі, середнього, важкого ступеня.
2. Легкі і середнього ступеня.
3. Легкі і важкого ступеня.
4. Легкі, середнього, важкого, украй важкого ступеня.
5. Середньої, важкої, украй важкого ступеня.
165. Указати неправильний варіант лікування синдрому масивної гемотрансфузії:
1. Плазмаферез.
2. Антикоагулянти.
3. Плазмозамінники поліпшуючі реологічні властивості крові.
4. Спазмолітики.
5. Відмиті еритроцити.
166. Гемотрансфузійний шок важкого ступеня:
1. Систолічний тиск 120-100мм.рт.ст.
2. Систолічний тиск 90-70мм.рт.ст.
3. Систолічний тиск 70-60мм.рт.ст.
|
|
|
4. Систолічний тиск нижче 70 мм.рт.ст.
5. Систолічний тиск 150 мм.рт.ст.
167. Причина гострого розширення серця при гемотрансфузіях:
1. Перенапруга серця великою кількістю влитої у венозне русло крові.
2. Переливання з донорською кров'ю великої кількості цитрату натрію.
3. Технічні погрішності при гемотрансфузії.
4. Несумісність по системі АВО.
5. Несумісність по резус-фактору.
168. Порушення серцевого ритму при розвитку гемотрансфузійного шоку спостерігається в період:
1. Власне шоку.
2. Олігурії.
3. Відновлення діурезу.
4. Реконвалесценції.
5. В усі періоди.
169. ДВС - синдром при гемотрансфузійному шоку розвивається в період:
1. Власне шоку.
2. Олігурії.
3. Відновлення діурезу.
4. Реконвалесценції.
5. В усі періоди.
170. Гіпокаліемічний синдром при гемотрансфузійному шоку спостерігається в період:
1. Власне шоку.
2. Олігурії.
3. Відновлення діурезу.
4. Реконвалесценції.
5. Не характерний.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ
1. Кровотеча – це:
1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок травми судини або порушення проникності її стінки.
2. Травматичне пошкодження стінки кровоносних судин.
3. Витікання крові із кровоносних судин у зовнішнє середовище, порожнистий орган або порожнину організму через ушкодження стінки судини або порушення її проникності.
|
|
|
4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
5. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті розшарування тканини при кровотечі.
2. Зміни в організмі при кровотечі:
1. Підвищення тонусу судин.
2. Анурія.
3. Зниження тонусу судин.
4. Брадикардія.
5. Підвищення ОЦК.
3. Класифікація кровотеч за характером:
1. Первина.
2. Зовнішня.
3. Артеріальна.
4. Внутрішня.
5. Гостра кровотеча.
4. Класифікація кровотеч за клінічним перебігом:
1. Венозна кровотеча.
2. Артеріальна кровотеча.
3. Прихована кровотеча.
4. Вторинна кровотеча.
5. Хронічна кровотеча.
5. Класифікація кровотеч стосовно зовнішнього середовища:
1. Внутрішня кровотеча.
2. Первинна кровотеча.
3. Капілярна кровотеча.
4. Хронічна кровотеча.
5. Кровотеча малого об’єму.
6. Компенсаторно-пристосувальні реакції організму при кровотечі:
1. Розвиток поліорганної недостатності.
2. Олігурія.
3. Брадикардія.
4. Децентралізація кровообігу.
5. Підвищення ОЦК.
7. Перша фаза утворення тромбу в пошкодженій судині:
|
|
|
1. Перехід протромбіну в тромбін.
2. Утворення кров’яного і тканинного тромбопластину.
3. Утворення фібрину.
4. Перехід тромбіну в фібрин.
5. Перехід тромбіну в тромбопластин.
8. Патологічні реакції в організмі при тривалій некомпенсованій крововтраті:
1. Аутогемодилюція.
2. Розвиток поліорганної недостатності.
3. Брадикардія.
4. Підвищення ОЦК.
5. Гіпервентиляція легень.
9. Крововтрата малого об’єму становить:
1. До 10% дефіцит ОЦК (до 500мл).
2. До 0, 5% дефіцит ОЦК.
3. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
4. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
5. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
10. Крововтрата великого об’єму:
1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).
2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).
11. Крововтрата смертельна:
1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).
2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).
3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).
4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).
5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).
12. Вигляд шкірних покривів при гострій кровотечі:
1. Яскраво рожеві, сухуваті.
2. Бліді, сухуваті.
3. Жовтуваті.
4. Землисто-сірі, сухі.
5. Бліді, вкриті холодним потом.
13. Шоковий індекс Альговера визначають по відношенню:
1. Частоти пульсу до величини систолічного тиску.
2. Частоти пульсу до величини діастолічного тиску.
3. Величини гемоглобіну до величини гематокриту.
4. Величини гематокриту до величини гемоглобіну.
5. Величини венозного тиску до тиску артеріального.
14. Причини кровотечі:
1. Ураження судин хімічними розчинами.
2. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
3. Перерозтягнення стінки судин під час фізичного навантаження.
4. Погіршення реології крові.
5. Гіповолемія.
15. Компенсаторно-пристосувальні реакції при крововтраті:
1. Децентралізація кровообігу.
2. Централізація кровообігу.
3. Розвиток поліорганної недостатності.
4. Підвищення ОЦК.
5. Брадикардія.
16. Місцеві ознаки при зовнішній кровотечі:
1. Витікання крові з рани.
2. Здуття живота.
3. Виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів організму.
4. Шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом.
5. Ослаблення або відсутність дихальних шумів.
17. Об’єктивні дані при аускультації:
1. При кровотечі у перикард – зниження звучності серцевих тонів.
2. Тахікардія.
3. При кровотечі у плевральну порожнину – посилення дихальних шумів.
4. При кровотечі у черевну порожнину – посилення перистальтичних шумів.
5. При кровотечі у перикард – посилення звучності серцевих тонів.
18. Клініка хронічної кровотечі:
1. Загальна слабкість, мерехтіння мушок перед очима.
2. Брадикардія.
3. Підвищений артеріальний тиск.
4. Яскраво червоні шкірні покриви.
5. Підвищення частоти пульсу.
19. Лабораторні методи діагностики кровотечі:
1. Загальний аналіз крові.
2. Торакоскопія.
3. Гемоперитонеум.
4. Гемоторакс.
5. Біохімічний аналіз крові.
20. Спеціальні методи діагностики кровотечі:
1. Рентгеноскопія .
2. Гемоторакс.
3. Лапароскопія.
4. Ангіографія.
5. Гемоперитонеум.
21. Шоковий індекс в нормі становить:
1. 0, 54.
2. 0, 78.
3. 0, 99.
4. 1, 11.
5. 1, 38.
22. Крововилив – це:
1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок
травми судини або порушення проникності її стінки.
2. Раптовий вилив великої порції крові внаслідок розриву або травми стінки
крупної судини.
3. Дрібні діапедезні просочування крові на поверхні шкіри.
4. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина.
5. Арозія стінки судини.
23. Гематома – це:
1. Злоякісна пухлина крові.
2. Згустки крові в порожнинних органах.
3. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті
розшарування тканин при кровотечі.
4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.
5. Гемоперитонеум.
24. Кількість фаз процесу утворення тромбу:
1. 1 – фаза.
2. 2 – фази.
3. 3 – фази.
4. 4 – фази.
5. 5 – фаз.
25. Первинна кровотеча це:
1. Кровотеча, що вперше виникла в даному органі.
2. Кровотеча, що виникла в перші години або відразу після травми.
3. Кровотеча, що виникла після 4-5 годин після травми.
4. Кровотеча, що виникла в першу добу після травми.
5. Кровотеча, що виникла вперше у даного хворого.
26. Клінічний аналіз крові при крововтраті включає всі показники, крім:
1. Зниження кількості еритроцитів.
2. Зниження вмісту гемоглобіну.
3. Зниження гематокриту.
4. Ознаки гіпокоагуляції.
5. Збільшення молодих форм лейкоцитів.
27. При артеріальній кровотечі джгут накладають на:
1. 1, 5-2 години
2. До 3 годин
3. До 30 хвилин
4. На 20 хвилин
5. Не накладають зовсім
28. Зупинка кровотечі підрозділяється на:
1. Тимчасову і остаточну
2. Венозну і артеріальну
3. Ранню і пізню
4. Швидку і повільну
5. Природну та патологічну
29. До методів тимчасової зупинки кровотечі не відносяться:
1. Накладання стискуючої пов’язки.
2. Максимальне згинання кінцівки.
3. Пальцеве притискання.
4. Накладання джгута.
5. Накладання судинного шва.
30. Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі застосовують:
1. Джгут.
2. Стискаюча пов’язка.
3. Судинний шов.
4. Перев’язка судини.
5. Немає правильної відповіді.
31. Джгут Есмарха накладають:
1. Розрив варикозного вузла на гомілці.
2. Пошкодження підколінної артерії.
3. Паренхіматозна кровотеча.
4. Капілярна кровотеча.
5. Немає вірної відповіді.
32. Зупинити кровотечу з пошкодженого венозного варикозного вузла можна:
1. За допомогою джгута.
2. Накладання стискаючої пов’язки.
3. Пальцевим притисканням.
4. Накладанням судинного шва.
5. Максимальним згинанням кінцівки.
33. Перев’язку судин на протязі застосовують при:
1. Вторинних пізніх кровотечах.
2. Вторинних ранніх кровотечах.
3. Первинних кровотечах.
4. Всі відповіді вірні.
5. Немає вірної відповіді.
34. Показаннями до накладання судинного шва є:
1. Пошкодження великої підшкірної вени стегна.
2. Пошкодження підколінної артерії.
3. Паренхіматозна кровотеча.
4. Капілярна кровотеча.
5. Всі відповіді вірні.
35. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:
1. Електрокоагуляція.
2. Перев’язка судин лігатурою.
3. Тампонада сальником.
4. Пальцеве притискання.
5. Судинний шов
36. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:
1. Тампонада сальником.
2. Перев’язка судин лігатурою.
3. Локальне заморожування рідким азотом.
4. Пальцьове притискання.
5. Судинний шов.
37. Який з перелічених препаратів має судино звужуючий ефект:
1. Вітамін «С».
2. Амброксол.
3. Адреналін.
4. Аспірин.
5. В 12 – фолієва кислота.
38. До методів біологічної зупинки кровотечі відносять:
1. 10% хлористий кальцій.
2. Адреналін.
3. Дицинон.
4. Тампонада сальником.
5. Еритроцитарна маса.
39. Тромбін в якості засобу зупинки кровотечі застосовують:
1. Місцево.
2. Внутрішньовенно.
3. Перорально.
4. Внутрішньоартеріально.
5. Всі відповіді вірні.
40. Вікасол застосовують для зупинки кровотечі як засіб:
1. Місцевого впливу.
2. Укріплення стінки судин.
3. Посилення тромбоутворення.
4. Гормоностимулюючий.
5. Всі відповіді вірні.
41. До методів хімічної зупинки кровотечі відносять всі, крім:
1. Перекис водню.
2. Адреналін.
3. Норадреналін.
4. Інгібітори фібринолізу.
5. Гіпотермія.
42. Остаточна зупинка кровотечі не може бути:
1.Механічна.
2. Хімічна.
3. Біологічна.
4. Фізична.
5. Гуморальна.
43. Для тимчасової зупинки венозної кровотечі застосовують усі методи, крім:
1. Стискаюча пов’язка на рану.
2. Підвищене положення кінцівки.
3. Асептична пов’язка.
4. Тампонада рани.
5. Емболізація судини.
44. Перше ребро є точкою пальцевого притискання для:
1. a. subclavia.
2. a. brachialis.
3. a. axillaris.
4. a. poplitea.
5. Все невірно.
45. Точкою пальцевого притискання a. facialis є:
1. Скронева кістка.
2. Нижня щелепа.
3. Сонний горбик.
4. 1-е ребро.
5. Лобна кістка.
46. Оберіть правильне твердження:
1. Усі випадкові рани вважаються бактеріально забрудненими.
2. Усі рани вважаються бактеріально забрудненими.
3. При свіжо інфікованій рані ПХО не проводять.
4. При будь-якій свіжо інфікованій рані проводять ПХО з ушиванням країв.
5. Немає правильної відповіді.
47. Поверхневі рани лікують:
1. Без накладання швів.
2. З накладанням швів.
3. Пошаровим ушиванням без дренування.
4. Пошаровим ушиванням з дренуванням.
5. З ушиванням після ретельної ревізії каналу.
48. При ПХО свіжо інфікованої рани висічення проводять:
1. На всю глибину рани.
2. Тільки країв рани.
3. Тільки стінок рани.
4. Тільки дна рани.
5. При ПХО ранові компоненти не висікають.
49. При ПХО рани плеча висікають краї рани:
1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.
2. Одним блоком, відступивши 0, 2-0, 4 см від краю рани.
3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.
4. Тільки некротизовані тканини.
5. Тільки забруднені тканини.
50. При ПХО висікають краї рани підошовної ділянки стопи:
1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.
2. Не висікають краї рани.
3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.
4. Тільки різані рани.
5. Тільки забруднені тканини.
51. Коли не виконується висічення рани при ПХО:
1. При різаних ранах спини.
2. При різаних ранах обличчя.
3. При різаних ранах тильної сторони стопи.
4. При різаних ранах передньої грудної стінки.
5. При різаних ранах передньої черевної стінки.
52. Початковий етап ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Ревізія ранового каналу.
2. Розсічення рани.
3. Гемостаз.
4. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.
5. Накладання швів.
53. Кінцевий етап ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Ревізія ранового каналу.
2. Розсічення рани.
3. Гемостаз.
4. Накладання швів.
5. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.
54. У якому випадку необхідно провести дренування свіжо інфікованої рани:
1. За наявності рани на стопі.
2. За наявності рани на гомілці.
3. При виконанні ПХО через 6-12 годин з часу ушкодження.
4. При значному ушкодженні за обсягом.
5. Всі відповіді вірні.
55. Дренування рани обов’язково виконують завжди при виконанні ПХО:
1. Через 6-12 годин з часу ушкодження.
2. Через 1-2 години з часу ушкодження.
3. Через 2-4 години з часу ушкодження.
4. Через 4-6 годин з часу ушкодження.
5. Дренування виконують завжди.
56. Основні види ПХО свіжо інфікованих ран:
1. Рання, відстрочена, пізня.
2. Рання, пізня, остаточна.
3. Первинна, остаточна.
4. Рання, пізня, термінальна.
5. Рання, термінальна.
57. Рання ПХО свіжо інфікованої рани проводиться в термін до:
1. 24 годин з часу поранення.
2. 2 години з часу поранення.
3. 2-х діб з часу поранення.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 214; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!