ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ 9 страница
4. 6 годин з часу поранення.
5. 12 годин з часу поранення.
58. При якій ПХО рани накладають первинно-відстрочені шви:
1. Ранній
2. Відстроченій
3. Пізній
4. Ранній та відстроченій
5. Відстроченій та пізній
59. При якій ПХО рани накладають вторинні шви:
1. Ранній.
2. Відстроченій.
3. Пізній.
4. Ранній та відстроченій.
5. Відстроченій та пізній.
60. Показання до проведення ПХО:
1. Будь-яка глибока рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.
2. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.
3. Будь-яка глибока рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.
4. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.
5. Будь-яка глибока рана незалежно від часу її одержання.
61. Не підлягають ПХО наступні види ран:
1. Поверхневі рани та садна.
2. Невеликі рани з розбіжністю країв менше 1 см.
3. Множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих органів.
4. Колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин, нервів.
5. Всі відповіді вірні.
62. Протипоказанням до проведення ПХО свіжо інфікованих ран є:
1. Ознаки розвитку в рані гнійного процесу та критичний стан хворого.
2. Глибокі рани та садна.
3. Глибокі рани та критичний стан хворого.
4. Колоті та глибокі рани.
5. Всі відповіді вірні.
63. Термін зняття швів на рані визначається:
1. Тільки локалізацією рани.
2. Тільки особливостями кровообігу в ділянці рани.
|
|
|
3. Локалізацією і особливостями кровообігу в ділянці рани.
4. Глибиною ураження тканин.
5. Видом накладених швів на рану.
64. Поверхневі рани потребують:
1. Обробки антисептиком і накладання швів.
2. Обробки антисептиком і накладання асептичної пов’язки.
3. Накладання швів.
4. Тільки обробки антисептиком.
5. Тільки накладання асептичної пов’язки.
65. Термін зняття швів з рани на плечі:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 5-6 доба.
4. 6-7 доба.
5. 8-10 доба.
66. Термін зняття швів з рани на ступні:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 5-7 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
67. Термін зняття швів з рани на голові:
1. 3-4 доба.
2. 5-6 доба.
3. 6-7 доба.
4. 7-8 доба.
5. 8-10 доба.
68. Етапи ПХО ран:
1. Розсічення рани, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
2. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
3. Розсічення рани, гемостаз, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
4. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.
5. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, накладання швів.
|
|
|
69. Термін зняття швів з рани на задній поверхні шиї:
1. 3-4 доба.
2. 4-5 доба.
3. 6-7 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
70. Термін зняття швів з рани на гомілці:
1. 3-4 доба.
2. 4-6 доба.
3. 7-8 доба.
4. 8-10 доба.
5. 10-12 доба.
71. Рання ПХО виконується в термін:
1. до 12 годин.
2. до 24 годин.
3. до 36 годин.
4. до 48 годин.
5. до 72 годин.
72. Види ПХО ран, крім:
1. Рання.
2. Пізня.
3. Відстрочена.
4. Антибактеріальна.
5. Рання і пізня.
73. Відстрочена ПХО виконується в термін:
1. 24-48 годин.
2. 12-24 години.
3. 48-72 години.
4. 12-48 годин.
5. 24-72 години.
74. Пізня ПХО виконується після поранення в термін більше:
1. 12 годин.
2. 24 години.
3. 36 годин.
4. 48 годин.
5. 72 годин.
75. Для профілактики вторинної інфекції виконують:
1. Накладання на рану асептичної пов’язки.
2. Охолодження рани.
3. Симптоматичну терапію.
4. Протизапальну терапію.
5. Знеболювання.
76. Лікування свіжоінфікованих ран залежить від:
1. Характеру рани.
2. Характеру та локалізації рани.
3. Характеру, локалізації та терміну після отримання травми.
4. Віку хворого.
5. Всі відповіді вірні.
77. Ускладнення загоєння ран:
1. Кровотеча із рани.
2. Розходження країв рани.
3. Розвиток неспецифічної гнійної інфекції в рані.
|
|
|
4. Розвиток анаеробної інфекції в рані.
5. Всі відповіді вірні.
78. Скільки типів загоєння ран існує:
1. 1 тип.
2. 2 типи.
3. 3 типи.
4. 4 типи.
5. 5 типів.
79. Загальні завдання в лікуванні рани:
1. Боротьба з ранніми ускладненнями ран.
2. Профілактика і лікування ранової інфекції.
3. Досягнення загоєння рани в найкоротший термін.
4. Відновлення функції ушкодження органів і тканин.
5. Всі відповіді вірні.
80. Умови, необхідні для загоєння опікової рани:
1. Асептичні умови виконання операцій.
2. Надійність гемостазу в рані.
3. Відсутність в рані сторонніх предметів та некротичних тканин.
4. Пошарове зашивання рани в кінці операції.
5. Всі відповіді вірні.
81. Якій фазі загоєння рани відповідає регенерація:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
82. Якій фазі загоєння рани відповідає запалення:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
83. Якій фазі загоєння рани відповідає утворення і реорганізації рубця:
1. І-й фазі.
2. ІІ-й фазі.
3. ІІІ-й фазі.
4. IV-й фазі.
5. V-й фазі.
84. Ускладнення рубців після загоєння ран:
1. Рубцеві контрактури.
2. Виразки рубця.
3. Папіломатоз рубця.
4. Пухлинне переродження рубцевої тканини.
|
|
|
5. Всі відповіді вірні.
85. Келоїдний рубець:
1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
86. Гіпертрофічний рубець:
1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
87. Звичайний нормотрофічний рубець складається з:
1. Нормальної сполучної тканини, еластичний.
2. Щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.
3. Надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.
4. Гіперпігментованої сполучної тканини.
5. Всі відповіді вірні.
88. Умови загоєння рани первинним натягом:
1. Відсутність некротизованих тканин.
2. Незначні ознаки запалення або їх відсутність.
3. Накладання швів на краї рани.
4. Одночасне наростання епітелію із країв рани.
5. Всі відповіді вірні.
89. Загоєння рани вторинним натягом:
1. Через нагноєння і розвиток грануляційної тканини.
2. Без нагноєння з утворенням тонкого сполучнотканинного рубця.
3. Загоєння рани під струпом.
4. Загоєння рани з утворенням контрактур.
5. Всі відповіді вірні.
90. Будова грануляційної тканини:
1. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
2. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар горизонтальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
3. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних клубочків, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
4. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних сполучнотканинних волокон, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.
5. Всі відповіді вірні.
91. Функції грануляційної тканини:
1. Заміщення ранового дефекту.
2. Захист рани від проникнення мікрофлори.
3. Забезпечує секвестрацію та відторгнення некротичних тканин.
4. Забезпечує активну діяльність макрофагів та лейкоцитів в рані.
5. Всі відповіді вірні.
92. Перша допомога при виникненні випадкових ран:
1. Усунення кровотечі; запобігання інфікуванню ран; усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні.
2. Усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні, промивання рани антисептиком, видалення сторонніх предметів, зупинка кровотечі.
3. Накладання джгута для зупинки кровотечі, транспортування хворого до лікарні.
4. Тимчасова зупинка кровотечі, транспортна іммобілізація, транспортування хворого до лікарні.
5. Накладання оклюзивної пов’язки на рану, знеболювання, транспортування хворого до лікарні.
93. Завдання лікування ран у фазі запалення:
1. Боротьба з інфекцією в рані.
2. Забезпечення адекватного дренування в рані.
3. Сприяння очищенню рани від некротичних тканин.
4. Зниження запальної реакції.
5. Все вище перераховане.
94. Дренування рани при вторинній хірургічній обробці включає:
1. Розсічення рани.
2. Гемостаз.
3. Накладання швів на рану.
4. Розкриття гнійного середовища і затікань.
5. Відновлення цілісності судин і нервів.
95. Лікування рани у фазі утворення і організації рубця:
1. Видалення нежиттєздатних тканин.
2. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.
3. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).
4. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.
5. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).
96. Лікування гнійної рани після операції хірургічної обробки:
1. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.
2. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.
3. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).
4. Видалення нежиттєздатних тканин.
5. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).
97. Загальне лікування гнійних ран включає:
1. Антибактеріальна терапія.
2. Дезінтоксикацій на терапія.
3. Імунокорригуюча терапія.
4. Протизапальна терапія.
5. Все вище зазначене.
98. Лікування гнійних ран включає все, крім:
1. Симптоматична терапія.
2. Імунокорригуюча терапія.
3. Протизапальна терапія.
4. Замісна терапія.
5. Антибактеріальна терапія.
99. Особливості лікування вогнепальної рани:
1. При виконанні ПХО рани не висікають.
2. Після ПХО вогнепальної рани шви не накладають, рани адекватно дренують.
3. Рану не дренують.
4. Виконується тільки рання ПХО.
5. Виконується тільки пізня ПХО.
100. Скільки етапів містить хірургічна обробка гнійної рани:
1. 3 етапи.
2. 4 етапи.
3. 2 етапи.
4. 1 етап.
5. в залежності від складності.
101. Перший етап обробки гнійної рани:
1. Гемостаз.
2. Накладання асептичної пов’язки.
3. Промивання рани розчинами антисептиків.
4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.
5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.
102. Другий етап обробки гнійної рани:
1. Гемостаз.
2. Накладання асептичної пов’язки.
3. Промивання рани розчинами антисептиків.
4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.
5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.
103. Мета хірургічної обробки хірургічної рани:
1. Забезпечення умов для повноцінного відтоку ранового вмісту, евакуації токсинів, продуктів тканинного розпаду і, тим самим, зниження загальної інтоксикації організму.
2. Створення передумов для сприятливого перебігу ранового процесу – зниження гіпергідратації і ацидозу.
3. Розкриття гнійно-некротичного вогнища, видалення нежиттєздатних тканин.
4. Всі відповіді вірні.
5. Немає вірної відповіді.
104. Хірургічна обробка гнійної рани виконується за принципом:
1. ПХО «свіжої» вогнепальної або колотої рани.
2. ПХО рубаної рани.
3. ПХО забитої рани.
4. ПХО різаної рани.
5. ПХО рваної рани.
105. Ознакою життєздатності тканини є:
1. Рясна капілярна кровотеча.
2. Наявність в ній гною.
3. Збереження больової чутливості.
4. Збереження відповідного кольору.
5. Підвищення температури в осередку ушкодження.
106. Метод лікування гнійної рани, який може доповнювати операцію:
1. Обробка рани пульсуючим струменем.
2. Вакуумна обробка.
3. Лазерне опромінення.
4. Плазмовим потоком.
5. Все вище перераховане.
107. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Аналгезуючий.
2. Седативний.
3. Швидке загоєння.
4. Протизапальний.
5. Протиалергічний.
108. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Швидке загоєння.
2. Седативний.
3. Стерилізуючий.
4. Протизапальний.
5. Протиалергічний.
109. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:
1. Швидке загоєння.
2. Седативний.
3. Протизапальний.
4. Запобігання реінфікування.
5. Протиалергічний.
110. Види дренування:
1. Негайне / відстрочене.
2. Беспосереднє / опосередковане.
3. Активне / пасивне.
4. Швидке / повільне.
5. Фізичне / хімічне.
111. Активне дренування ран:
1. За принципом «рана-груша».
2. Спосіб Кареля-Дакена.
3. Метод постійного промивання з вакуум-аспірацією.
4. Звичайне промивання.
5. Все вище зазначене.
112. Оптимальна температура абактериального середовища для лікування гнійних ран:
1. 30-35°С.
2. 25-30°С.
3. 35-40°С.
4. 20-25°С.
5. 15-20°С.
113. Спосіб дренування рани по Кареелю-Дакену:
1. Застосування груш, гармошок за принципом «рана-груша».
2. Постійне промивання рани з вакуум-аспірацією.
3. Постійне зрошування рани через трубки з боковими отворами, які укладають на дно рани.
4. Застосування пасивних трубчатих дренажів.
5. Виділення нежиттєздатних тканин.
114. Гостра травма це:
1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.
2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.
3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.
4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.
5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.
115. Хронічна травма це:
1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.
2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.
3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.
4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.
5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.
116. Іммобілізація це:
1. Заходи, спрямовані на забезпечення нерухомості ушкодженої ділянки тіла і прилеглих суглобів.
2. Зниження маси тіла травмованого.
3. Виведення хворого з стану травматичного шоку.
4. Порушення функції травмованої кінцівки.
5. Фізіотерапевтичне лікування отриманої травми.
117. Класифікація травм за характером травмуючого фактора включає:
1. Механічні ушкодження.
2. Фізичні ушкодження.
3. Хімічні ушкодження.
4. Психічні ушкодження.
5. Всі вище названі ушкодження.
118. Загальні принципи обстеження потерпілих включають:
1. Скарги хворого, анамнез захворювання, об’єктивне обстеження.
2. Скарги хворого, лабораторна діагностика, інструментальні дослідження.
3. Скарги хворого, анамнез захворювання, додаткові інструментальні дослідження.
4. Анамнез захворювання, об’єктивне обстеження, лабораторна діагностика.
5. Об’єктивне обстеження, додаткові інструментальні дослідження.
119. Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим:
1. Оцінка тяжкості стану потерпілого з визначенням провідного ушкодження.
2. Усунення станів, що безпосередньо загрожують життю потерпілого: кровотеча, функції серцево-судинної і дихальної систем.
3. Знеболювання, іммобілізація ушкодженого сегмента, накладання асептичних пов’язок.
4. Швидке транспортування потерпілого в стаціонар.
5. Всі вище згадані принципи.
120. Шина – це:
1. Спеціальне пристосування для зупинки кровотечі при відкритих травмах кісток.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!