ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ 2 страница
3. Регулярне вимірювання температури тіла.
4. Застосовувати гірчичники.
5. Прикладати напівспиртовий компрес.
47. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:
1. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.
* 2. Обробляти шкіру камфорним спиртом, опромінювати еритемними дозами УФО.
3. Регулярне вимірювання температури тіла.
4. Застосовувати гірчичники.
5. Прикладати напівспиртовий компрес.
48. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:
1. Прикладати напівспиртовий компрес.
2. Регулярне вимірювання температури тіла.
*3. Необхідно стежити за станом ліжка (сухе, без складок).
4. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.
5. Застосовувати гірчичники.
49. У нормі температура тіла становить:
1. 37,0 – 37,2ºС.
2. 35,5 – 36,0ºС.
3. 37,5 – 37,8ºС.
*4. 36,2 – 37,0ºС.
5. 37,2 – 37,6ºС.
50. Вимірювання температури тіла у стаціонарних хворих проводиться:
* 1. Два рази на добу: вранці – о 6-7 годині і ввечері – о 17-18 годині.
2. Один раз на добу, о 12 годині.
3. Тричі на добу.
4. Кожну годину.
5. Вранці о 6 годині.
51. Методика проведення термометрії, за винятком:
1. Найчастіше вимірювання здійснюють у пахвовій западині з використанням ртутного термометра. Шкіру пахвової ділянки ретельно витирають від поту.
2. Термометр виймають із дезрозчину, промивають під проточною водою, витирають насухо і струшують до повного переходу ртуті з капілярної трубки в резервуар.
|
|
|
3. Відводять руку вбік, резервуар термометра поміщають у пахвову ямку і руку притискають до тулуба.
4. Результат термометрії фіксують після 7 – 10-хвилинної експозиції.
* 5. Вимірювання температури тіла за допомогою термометра проводять шляхом прикладання його до певної частини тіла.
52. Постійна пропасниця (febris continua) – це:
* 1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.
2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.
3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
53. Гектична пропасниця (febris hectica) – це:
1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.
2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.
|
|
|
*3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
54. Переміжна пропасниця (febris intermittens) – це:
1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.
2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.
3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
* 4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
55. Зворотна пропасниця (febris reccurens) – це:
1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.
|
|
|
2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.
3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
* 5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
56. Хвилеподібна пропасниця (febris undulans) – це:
*1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.
2. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.
3. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.
4. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
5. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
|
|
|
57. Порушена пропасниця (febris inversus) – це:
1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.
* 2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.
3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.
4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
58. Неправильна пропасниця (febris irregularis) – це:
1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.
2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.
* 3. Відсутність будь-якої закономірності температурних коливань.
4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.
5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.
60. Внутрішньошкірні ін´єкції застосовують:
*1. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.
2. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.
3. З метою швидкого введення лікарських препаратів і їх оптимальної дії на патологічний осередок.
4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.
5. При наданні медичної допомоги при невідкладних станах, екстремальних ситуаціях.
61. Техніка внутрішньошкірної ін´єкції, за винятком:
1. Місце ін´єкції найчастіше – медіальна поверхня передпліччя.
* 2. Місце ін´єкції найчастіше – зовнішня поверхня плеча.
3. Шкіру двічі протирають стерильною кулькою, змоченою спиртом.
4. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.
5. Голку витягають і шкіру знову протирають спиртом.
62. Найчастіше внутрішньом´язові ін´єкції проводяться:
1. На медіальній поверхні передпліччя.
2. Ділянках спини.
3. Зовнішній поверхні плеча.
* 4. У верхньо-зовнішній квадрант сідниці.
5. У підлопатковій ділянці.
63. Техніка внутрішньом´язових ін´єкцій, за винятком:
*1. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.
2. Після обробки шкіри етиловим спиртом швидким рухом вводять голку у м´язи на всю її довжину (5-6 см).
3. Поршень шприца тягнуть у зворотному напрямку, перевіряють, чи не потрапила голка в кровоносну судину.
4. При відсутності крові у шприці повільно вводять необхідну дозу препарату і швидким рухом витягують голку.
5. До місця ін´єкцій прикладають ватну кульку, змочену етиловим спиртом, і притискають протягом кількох хвилин.
64. Внутрішньовенні ін´єкції застосовуються:
1. З метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при наданні допомоги у невідкладних станах.
2. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.
* 3. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.
4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.
5. Основні місця для внутрішньовенних ін´єкцій: зовнішня поверхня плеча, передньобокова поверхня стегна, підлопаткова ділянка.
65. Постін´єкційні ускладнення-це, за винятком:
1. Постін´єкційний інфільтрат.
2. Постін´єкційний абсцес.
* 3. Остеоміеліт
4. Крововилив, гематома, некроз тканин.
5. Повітряна, жирова емболія.
66. Гірчичник – це:
*1. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.
2. Прямокутний листок щільного паперу розміром 5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.
3. Чотирикутний листок щільного паперу розміром 8 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.
4. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см.
5. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см, просочений гірчичним маслом.
67. Показання до застосування гірчичників, за винятком:
1. Біль на різних ділянках тіла при міозиті, невралгії,невриті,поліартриті, мігрені.
2. Гострі та хронічні процеси верхніх дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти).
3. Запалення легенів, плеврит.
*4. Кровотеча з носа.
5. Гіпертонічний криз, напад стенокардії.
68. Типові місця накладання гірчичників, за винятком:
* 1. Ділянка печінки, нирок.
2. Потилична ділянка, ділянка серця.
3. Верхня половина грудної клітки спереду
4. Міжлопаткова та підлопаткова ділянки.
5. На спині, уздовж хребта, на гомілці, стопі.
69. Зігрівальний компрес складається із:
1. Двох шарів і фіксуючої пов´язки.
* 2. Трьох шарів і фіксуючої пов´язки.
3. 3-8 шарів марлі і вощеного паперу.
4. 3-8 шарів марлі і вощеного паперу і фіксуючої пов´язки.
5. 3-8 шарів марлі, вощеного паперу і вати.
70. Тривалість застосування зігрівального компресу:
1. 10-12 годин.
2. 24 години.
*3. 8-10 годин.
4. 3-5 годин.
5. 32 години.
71. Зігрівальний компрес застосовується при:
1. Забитих місцях.
2. Початкова стадія розвитку інфільтрату.
3. Реакція на укуси комах.
* 4. Артрити, міозити, неврити, плеврити.
5. Носова кровотеча.
72. Протипоказання для застосування грілки:
* 1. Біль у животі, нез´ясованого генезу.
2. Ниркова коліка.
3. Радикуліт.
4. Початкова стадія розвитку інфільтрату.
5. Отити.
73. Міхур з льодом використовують при, за винятком:
1. Кровотечі.
2. Початкова стадія гострих запальних процесів м´яких тканин.
3. Початкова стадія гострих запальних процесів органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит).
4. При травмах,забитих місцях,після операції на ділянках післяопераційної рани
* 5. Артритах, міозитах, невритах, плевритах.
74. Методика використання міхура з льодом:
*1. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 10 хвилин.
2. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 10 хвилин.
3. Гумову грілку заповнюють водою, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 20 хвилин.
4. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1 годину, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 5 хвилин.
5. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години.
75. Газовідвідна трубка – це:
1. Гумова трубка довжиною 20-30 см і діаметром 0,5-1,0 см.
*2. М´яка, товстостінна гумова трубка довжиною 30 – 50см і діаметром 0,5 -1,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.
3. М´яка, товстостінна гумова трубка довжиною 20- 40см і діаметром 1,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.
4. Трубка довжиною 30 см і діаметром 2,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.
5. Гумова трубка довжиною 30см і діаметром 2,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.
76. Клізма –це:
* 1. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з очисною, лікувальною або діагностичною метою.
2. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при наданні допомоги у невідкладних станах.
3. Введення у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини, коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.
4. Введення у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини при наданні медичної допомоги при невідкладних станах, екстремальних ситуаціях.
5. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини.
77. Розрізняють наступні види клізм, за винятком:
1. Очисна, масляна.
3. Гіпертонічна.
4. Сифонна.
5. Лікувальна.
* 6. Діагностична.
78. Показання до застосування очисної клізми:
1. Гострі запальні захворювання прямої кишки.
2. Пухлини прямої кишки.
* 3. Запори (затримка випорожнень більше двох діб).
4. Кишкові кровотечі, геморой, що кровоточить.
5. Підготовка хворих до планових оперативних втручань на органах грудної клітки.
79. Показання до застосування очисної клізми, за винятком:
1. Запори (затримка випорожнень більше двох діб).
2. Підготовка хворих до ендоскопічного дослідження нижніх відділів товстої кишки.
3. Підготовка хворих до рентгенологічного дослідження нирок, жовчовивідних шляхів.
* 4. Пухлини прямої кишки.
5. Підготовка хворих до планових оперативних втручань на органах черевної порожнини.
80. Гіпертонічна клізма заснована на:
* 1. Введенні в просвіт прямої кишки 150-200 мл гіпертонічного розчину.
2. Введенні в просвіт прямої кишки 15-20 мл гіпертонічного розчину.
3. Введенні через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при
наданні допомоги у невідкладних станах.
4. Введенні в просвіт прямої кишки 150-200 мл вазеліну або рослинного масла.
5. Введенні в просвіт прямої кишки розчинів медпрепаратів, екстрактів, відварів.
81. Методика виконання масляної клізми, за винятком:
1. Підігрітим вазеліном заповнюють гумову грушу або шприц Жане.
2. Гумовий наконечник змазують вазеліном, вводять у пряму кишку на глибину 8-10 см і повільно натискаючи на грушу, вводять вміст у просвіт прямої кишки.
3. Після закінчення процедури хворий повинен перебувати в горизонтальному положенні протягом 10 – 15 хвилин.
4. Послаблюючий ефект масляної клізми проявляється через 8 – 10 годин.
* 5. Послаблюючий ефект масляної клізми проявляється через 10 – 15хвилин.
82. Показання до застосування сифонної клізми:
1. Гострий апендицит.
2. Перитонит.
3. Кишкові кровотечі.
* 4. Кишкова непрохідність, особливо динамічна.
5. Атонічні коліти, що супроводжуються запорами.
83. Оснащення для проведення сифонної клізми.
1. Кружка Есмарха ємкістю до 2 літрів, з´єднана з гумовим шлангом діаметром до 1см, штатив, вазелін, гумові рукавички, клейонка, таз.
2. Рідкий вазелін в кількості 150-200 мл, гумова груша або шприц Жане з гумовим наконечником.
* 3. Лійка ємкістю 1,5-2,0 літра, гумова трубка діаметром не менше 1 см і довжиною 1,5 метра, клейонка, відро, гумові рукавички.
4. Кружка Есмарха, штатив, вазелін, гумові рукавички, клейонка.
5. Лікувальний розчин 50-100 мл при температурі його 38-40ºС, гумова груша або шприц Жане з гумовим наконечником.
84. У передопераційну підготовку торакальних хворих входить, окрім:
1. Ввечері, напередодні операції ставлять очисну клізму, голять волосся з того боку грудей, на якому буде проводитись операція.
2. Вранці в день операції ставлять очисну клізму
3. Антибіотикопрофілактика на операційному столі під час вступного наркозу перед розтином шкіри.
4. Проведення зонду для парентерального харчування.
*5. Дренаж плевральної порожнини видаляється після введення в наркоз перед обробкою операційного поля.
85. У післяопераційному періоді догляд за хворими після операцій на легенях включає наступні заходи, за винятком:
1. Догляд за операційною раною, перев´язки.
*2. Контроль за випорожненнями і відходженням газів, при необхідності – газовідвідна трубка.
3. Регулярний рентгенконтроль органів грудної порожнини, починаючи з першої доби.
4. Збереження дренажів до повної відсутності виділень по дренажах середостіння.
5. Стимуляція відходження мокротиння: вібраційний масаж, транс назальна катетеризація трахеї та стимуляція кашлю.
86. У передопераційну підготовку хворих, яким необхідна операція на черевній порожнині входить, окрім:
1. Гігієнічна ванна або душ увечері напередодні операції.
2. Постановка очисної клізми ввечері напередодні і вранці у день операції.
*3. Виконати катетеризацію сечового міхура.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 321; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!