Система регулювання ЗЕД в Україні.
Згідно закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:
-захист економічних інтересів України і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
-створення однакових можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;
-розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей:
-забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;
-стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
-створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
-Україною як державою в лиці її органів в межах їх компетенції;
-недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі своїх установчих документів;
-самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних угод, які заключаються між ними.
|
|
|
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
-законів України;
-передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
-економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;
-рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів в рамках законів України;
-договорів, які заключаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:
1. Верховна Рада України. В компетенцію Верховної Ради України входить:
-прийняття, зміни, анулювання законів;
-затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики;
-затвердження структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
-заключення міжнародних договорів;
2. Кабінет Міністрів України:
-визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики України;
-здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності;
|
|
|
-координує роботу торговельних представництв України та в інших державах;
3. Національний банк України:
-здійснює збереження і використання золотовалютного резерву України;
-представляє інтереси України в відносинах з центральними банками і іншими фінансово-кредитними інститутами і заключає відповідні банківські угоди;
-регулює курс національної валюти України по відношенню до грошових одиниць інших держав;
4. Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України:
-забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координує їхню діяльність;
-здійснює контроль за дотриманням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законів України і умов міжнародних договорів України;
-здійснює міри нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, регістрацію окремих видів контрактів і інші функції.
Неекономічні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
Нетарифне методи регулювання зовнішньої торгівлі – комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки та стимулюють розвиток експортного потенціалу держави як суб’єкта світових господарських зв’язків.
|
|
|
За характером дій нетарифні заходи поділяють на кількісні, приховані, фінансові, неекономічні.
На сьогоднішній день до числа найбільш ефективних нетарифних заходів регулювання міжнародної торгівлі входять неекономічні методи. Це правові інструменти, які у подробицях вивчаються міжнародним правом, але тісно пов’язані з міжнародною економікою.
До неекономічних методів регулювання входять: торгові договори та правові режими.
Торговий договір – це вид міждержавних договорів, що встановлює принципи та режими торгівлі, який сторони взаємно надають одна одній щодо регулювання порядку ввезення та вивезення товарів, митного оподаткування, торговельного мореплавства, інших видів транспорту, транзиту.
Правові режими бувають такими: національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний режим.
Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. За деякими даними, існує декілька сотень видів прихованих методів регулювання міжнародної торгівлі, за допомогою яких країни можуть в односторонньому порядку обмежувати імпорт або експорт. До них належать: технічні бар’єри, внутрішні податки і збори, вимоги про вміст місцевих компонентів, політика у межах державних закупівель.
|
|
|
Нетарифні заходи регулювання є важливими для всіх країн. Загальною вимогою до цих методів регулювання зовнішньої торгівлі є дотримання країнами принципів недискримінації, доступу країни, прозорості, сприяння економічному розвитку та зростанню міжнародної торгівлі. Розрізняють безліч інструментів нетарифного регулювання, що використовуються у світовій практиці.
Світова організація торгівлі (СОТ) – єдина міжнародна організація глобального характеру, яка регулює питання торгівлі між країнами світу. Така організація забезпечує інституційну та правову базу торговельної системи.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 394; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!