Національні економіки та їх систематизація
Національна економіка — багатогалузева система господарства країни, що максимально забезпечує задоволення суспільних потреб. Сучасні національні економіки країн різняться між собою як за розміщенням, кількісними показниками (територія, населення, ресурсний потенціал тощо). Існує систематизація:
1.За географічною ознакою країни систематизуються за певними регіонами. Сучасна міжнародна економіка розглядає і аналізує такі основні географічні регіони.
1. Західна Європа 2. Центральна Європа 3. Східну Європу 4. Південно-Західна Азія 5. Центральна Азія 6. Південну Азію 7. Далекий Схід 8. Південно-Східна Азія 9. Австралія і Океанія: 10. Північна Африка 11. Західна Африка 12. Східна Африка13. Південна Африка: 14. Північна Америка15. Латинська Америка
2.Систематизація країн за економічною ознакою передбачає поділ міжнародної економіки на два рівні. До першого належать такі структурні елементи міжнародної економіки:
а) промислово розвинені країни-держави, у яких обсяг промислового виробництва перевищує 50 % ВВП;
б) аграрні країни-держави, у яких обсяг промислового виробництва у ВВП не перевищує 50 %;
в) промислово-аграрні країни. До них відносять ті держави світу частка промисловості яких у загальному обсязі промислового і сільського господарського виробництва перевищує 50 %;
г) аграрно-промислові країни. Це ті держави світу, в яких частка сільськогосподарського виробництва у загальному обсязі промислового виробництва перевищує 50 %.
|
|
|
На другому рівні економічного принципу структуризації міжнародної економіки виділяють її складові за ознакою економічного розвитку окремих груп країн світу:
а) економічно розвинені країни світу;
б) нові індустріальні країни-держави (інтенсивно використовують сучасні досягнення науково-технічної революції з метою стабілізації економіки та зростання національного господарства:південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг).
в) країни, що розвиваються. Останніх відповідно до класифікації ООН в сучасних умовах нараховується більше 150.
3.За принципом ступеня розвитку ринку:
а) країни з розвиненою ринковою економікою. До них відносять промислово розвинені країни світу;
б) країни з ринковою економікою. До цієї групи в цілому належать країни, що розвиваються;
в) країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напрямку до ринку;
г) країни з командною центрально-керованою економікою. До них відносять держави світу соціалістичної орієнтації.
4.За організаційною ознакою: береться до уваги участь або не участь в роботі впливових міжнародних організацій та інтеграційних угрупувань.
Серед інтеграційних угрупувань регіонального спрямування слід виділити:
|
|
|
• Європейський Союз. • Співдружність незалежних держав (СНД). • Інтеграційне об'єднання країн Північної Америки НАФТА. • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі.
• Організація економічного співробітництва і розвитку.
Міжнародний ринок і його структура.
Міжнародний (світовий) ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці і інші фактори виробництва.
Світовий ринок характеризується наступними основними рисами:
· він є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки;
· він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції;
· він виконує функції, яка дозволяє забраковувати з міжнародного обміну товари і часто їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах;
· на ньому існує особлива система цін – світові ціни.
Структуризація:
За соціально-економічною структурою міжнародного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).
|
|
|
За ступенем монополізації та характером торговельних угод на між нар. ринку виділені такі типи його структури:
- монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів);
- олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти);
- атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін.).
За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку: закритий, відкритий та пільговий ринок товарів.
До основних сегментів закритого сектора світового товарного ринку належать внутрішньофірмові постачання, тобто товарообіг між філіалами головних та дочірніх підприємств великих монополій або ТНК; субпостачання товарів малих та середніх фірм, які виступають підрядчиками великих монополій, внутрішня торгівля регіональних інтеграційних об’єднань, постачання товарів за програмами допомоги, за особливими міждержавними угодами, зустрічна торгівля. На закритому ринку продавці та покупці взаємодіють на підставі некомерційних відносин, бо вони пов’язані юридичною залежністю, угодами про міжнародну спеціалізацію та кооперування.
|
|
|
Відкритий сектор світового товарного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців - малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольних об’єднань, державних і приватних підприємств. Незалежність торговельних контрактів відкритого сектора світового товарного ринку зумовлює відносну нестабільність взаємовідносин. Цей ринок відживає, тому що його витісняють сучасні механізми міжнародного регулювання світового товарного ринку. "Вільний" ринок проявляється у біржовій торгівлі, на ринку "спот" (з терміновим постачанням реального товару) та "чорному ринку". Пільговий сектор - торговельні операції на підставі довгострокових комерційних контрактів (ДСКК), які укладені на два і більше років (іноді 15-20 років) та обумовлені преференційними (пільговими) економічними умовами.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 794; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!