Сучасні теорії міжнародного поділу праці
Меркантилістська та неомеркантилістська теорії
Меркантилізм(ранній кінець 15 ст)
Теорія грошового балансу, нагромадження грошей наслідок вивезення товарів при забороні вивозу грошей. Заслугою меркантилістів є те, що вони першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, показали її значення для економічного зростання країн, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом. Обмеженість меркантилістів полягає у тому, що вони вважали, що збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.
Неомеркантилізм (пізній меркантилізм др.. пол. 16-серед. 17 ст.)
Останнім часом застосовується термін неомеркантилізм. Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якої-небудь соціальної або політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися добитися повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад те, що диктує попит у країні, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звідти.
Теорія абсолютних переваг А.Сміта
Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт (1723—1790). Він проголосив, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги. Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).
|
|
|
Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо
Теорія порівняльних переваг базується на тих самих припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат. Альтернативні витрати — це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.
Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій. Альтернативні витрати виробництва продукту — це кількість інших продуктів, від якої необхідно відмовитись або яку треба жертвувати, щоб отримати певну кількість будь-якого даного продукту.
|
|
|
Теорія співвідношення факторів виробництва (Хекшера-Оліна)
У середині 20-х рр. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (1879—1952) та Бертіл Олін (1899— 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера — Оліна. Не відмовляючись від трудової теорії вартості (Сміта та Рікардо), вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори виробництва, такі як земля та капітал.
Зміст теорії Хекшера — Оліна такий: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.
Країни, що володіють великим капіталом мають експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати трудомісткі.
Парадокс Леонтьєва:теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці: трудомісткі країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені — трудомістку.
Суть парадоксу полягає в тому, що конкретне дослідження вимагає не двофакторної, а багатофакторної моделі зовнішньої торгівлі.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 437; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!