Сучасна українська література
Сучасна українська література — українська література останніх десятиліть, створена сучасними укра-їнськими письменниками. Мають на увазі сукупність творів, написаних від часу здобуття Україною неза-лежності в 1991 році. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. Сучасна українська літера-тура здебільшого відрізняється від радянської зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуаль-ність, наркотики, девіантна поведінка і т.д.), використанням нових стилістичних прийомів (прийоми постмодернізму, неоавангарду, нецензурна лексика, використання суржика), різноманітністю та змішан-ням жанрів, але й своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної па-м'яті. Відомі сучасні українські поети — Сергій Жадан, Андрій Бондар, Остап Сливинський, Дмитро Ла-зуткін, Олег Коцарев,Богдана Матіяш, Павло Коробчук, Ірина Шувалова, Андрій Любка. Провідні прозаїки: Юрій Винничук, Юрій Ґудзь, Оксана Забужко, Євген Пашковський, Сергій Жадан, Ірена Кар-па, Любко Дереш. Серед есеїстів відомі передовсім Віталій Жежера, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Бойченко, Андрій Бондар. Сучасні драматурги: Анна Багряна , Олена Клименко, Олег Мико-лайчук-Низовець, Сергій Щученко, Артем Вишневський, Олександра Погребінська, Олекса Сліпець.
|
|
|
Одним із перших принципово нових явищ в українській літературі кінця ХХ століття було літературне об'єднання «Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Віктор Неборак таОлександр Ірванець), створене 1987 року. Ці письменники цілеспрямовано займалися деструкцією образу серйозного популістського українського письменника (наприклад, роман «Рекреації» Ю. Андруховича). Особливо впливовою була творчість Юрія Андруховича, присутність якого в Івано-Франківську в значній мірі призвела до виникнення Станіславського феномену і разом з ним групи письменників-постмодерністів, таких як Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Г. Петросаняк та М. Микицей.
В кінці 1980-х та на початку 1990-х впливовою фігурою в українській літературі був Микола Рябчук, який був літературним редактором найважливішого на той час літературного журналу «Сучасність» і відбирав твори для публікації спрямовуючи українську літературу в європейському напрямку. Завдяки Рябчуку були опубліковані твори авторів, які згодом стали відомими письменниками.
Розвиток сучасної української літератури відбувався на фоні значних суспільних трансформацій в 1990-х роках. Замість радянських фінансованих державою книжкових програм і значних гонорарів для відомих радянських письменників, поступово розвивався вільний книжковий ринок. Цей процес був дуже склад-ним для письменників оскільки суми гонорарів за літературні твори в Україні були і залишаються низь-кими.З середини до кінця 1990-х українські автори найчастіше друкували свої твори в літературних жур-налах або антологіях через фінансові труднощі.
|
|
|
Твори художньої літератури зазвичай видаються тиражами, які не перевищують кількох тисяч екземпля-рів. Урбанізація та ґендерні проблеми. При тому, що українська класика часто зосереджує увагу на житті українського села, події творів сучасної літератури відбуваються в просторі міста, не рідко також за кордоном України (наприклад«Перверзія» Ю. Андруховича). Традиція сільської прози була перервана романом «Міські мотиви» (1983) Валентина Тарнавського. Одним з вийнятків є твори В. Медведя, в яких події відбуваються в українському селі.
В новій українській літературі широко висвітлюються еротичні сюжети, які були дуже обмежено вираже-ні в українській класиці та літературі радянського періоду. В деяких творах сама сексуальність є центром уваги (наприклад «Те, що на споді» Ю. Покальчука, «Діви ночі» Ю. Винничука), в інших вона має концептуальне значення («Польові дослідження з українського сексу» О. Забужко, «6х0» Ю. Тарнавського). Ґендерна тематика з виділенням чоловічого (твори груп «Бу-Ба-Бу», «Пси святого Юра», Юрій Тарнавський) та жіночого (Оксана Забужко, Євгенія Кононенко,Софія Майданська, Галина Пагутяк, Надія Тубальцева, Світлана Йовенко) письма також набула значення в творах сучасних авторів.
|
|
|
Сучасний український живопис
Останнім часом значно розширили свої можливості живопис, скульптура і графіка. У доробку сучас-них українських митців представлені такі види мистецтва, як інсталяція, об'єкт, художня акція; значного розвитку набуває фотомистецтво. Митці у нових політичних реаліях по-новому підходять до національ-них традицій, засвоюють досвід світової культури, використовують сучасні технології, продовжують по-шуки нових засобів художнього вираження.
У 90-х роках формується школа українського постмодернізму в живописі (А.Савадов, О.Гнилицький, Г.Сенченко, О.Ройтбурд, В.Рябченко, С.Ликов та ін., групи "Паризька комуна", "Одеська школа", "Вольо-ва грань національного постмодернізму"). Художники поєднують неоромантизм, експресіонізм, неоархаї-ку, елементи соц-арту, реалізму. Основний пошук художників у 90-ті роки здійснювався в сфері позара-ціонального, підсвідомого та суб'єктивного (проект "Тихий карнавал підсвідомості", представлений на Третьому міжнародному артфестивалі, художники Л. Нестеренко, В.Овсейко, Р.Гарасюта, В.Харченко).
|
|
|
Художники нині мають безліч можливостей для реалізації своїх творчих задумів, до їхніх послуг нові галереї, виставки, вернісажі. Справжньою подією у культурному житті нашої держави стало відкриття великих приватних виставкових центрів.
Негативні тенденції характеризували розвиток українського малярства, де насаджувався народниць-кий академічний стиль XIX століття, догматичність, переважала зображувальність над виразністю. Крім того, відповідно до гасла про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам трудящих», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. У той же час продовжували свою творчість такі видатні художники, як О. Шовкуненко, Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Касьян.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 303; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!