Світове споживання енергетичних ресурсів
За останні 200 років відбулися закономірні зміни у системі джерел енергії різних країн. Доки одні спалювали ліси, другі навчилися видобувати і використовувати викопне вугілля. Треті у боротьбі за ринок енергопослуг освоїли нафту, четверті — спорудили гідроелектростанції. З середини XX ст. розпочалося використання ядерної енергії. На жаль, у США (а ще більше в Радянському Союзі) воно було спотворене намаганням поєднати виробництво електроенергії з продукуванням ядерної вибухівки (плутонію)[1].
В першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства переважало вугілля і мали важливе значення дрова, в останні десятиліття провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що у XXI ст. їх частка значно знизиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться роль ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.
Однією з найдавніших галузей паливної промисловості є торфова. За нею слідує вугільна, нафтова і наймолодша галузь – газова. Вугільна промисловість – найстаріша серед паливних галузей, до 50-х років ХХ ст. вона займала перше місце в паливно-енергетичному балансі світу. Вона базується на величезних запасах вугілля, що є в світі, покриває майже 1/3 потреб світу в енергоносіях. Складні умови видобутку зумовлюють високу собівартість вугілля, а застаріле обладнання та загазованість пластів підвищують аварійність на шахтах. Таким чином, на сьогодні актуальним постає питання закриття нерентабельних шахт. Ще 1913 р. світові потреби в енергії задовольнялися за рахунок вугілля майже на 75%, а якщо не рахувати дрова, на які тоді припадало 17–18% світового енергоспоживання, – то майже 90%. За сто років споживання вугілля збільшилось на 3009 млн. тонн (29,6%). У 1985 р. ціна однієї тонни вугілля становила 70 дол. США, а вже у 2000 р. – 30 дол. США.
|
|
|
Ведучими експортерами виступають Австралія, США, ПАР, Колумбія, Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща і Росія. Постачаннями з цих держав забезпечується зараз більш 90% світових імпортних потреб. За оцінками фахівців, вторинний тіньовий ринок вугілля, на якому працює значна кількість посередників та перепродавців, складає до 25% від обсягу видобутку. За прогнозами Міністерства енергетики США світова торгівля вугіллям у майбутні 20 років збільшиться приблизно на 25%, однак конкуренція на даному ринку залишиться досить гострою.
|
|
|
З використанням вугілля виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії. Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев'ята частина світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина – у Росії. Запаси вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. чи 3,6% світових запасів. Вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів: стабільна і велика ресурсна база; низька в порівнянні з іншими енергоносіями ступінь монополізації пропозиції; можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту; простота технологічних схем перевалки вугілля; зроблені у 70-і і 80-і роки прориви в області морського транспортування вугілля дозволяє забезпечувати далекі морські перевезення цієї сировини з низькими транспортними витратами; дешевизна вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля [2].
|
|
|
Вугільна промисловість в усьому світі сама по собі є збитковою і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові надходження з боку держави. Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкому зменшенні виділюваних засобів на охорону праці, збільшився ріст травматизму на підприємствах. Завдається шкода навколишньому середовищу: вивільнюється в атмосферу метан, вуглекислий газ. Ціни на вугілля не можуть піднятися в зв'язку з прямою ціновою залежністю від його основних конкурентів у виробленні енергії – нафти і природного газу. І в найближчі 15 років ніяких серйозних змін у вугільній промисловості, зважаючи на все, спостерігатися не буде.
Видобуток нафти вимагає менших затрат, ніж видобуток вугілля. Тому з кінця XIX ст. нафтова промисловість розвивається досить активно у порівнянні з вугільною. До 70-х років світовий ринок нафти займав друге місце за споживанням та виробництвом, сьогодні – перше. У 1999 р. споживання нафти становило 26 млн т (5,8% загальної структури споживання паливо – енергетичних ресурсів), а у 2000 р. –32 млн т (34%).
|
|
|
Рис.1.2.2 Споживання нафти у світі
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс. Міжнародна енергетична агенція
Але за останній період можна спостерігати тенденцію скорочення приросту споживання нафти на 0,5% щороку. Серед причин зниження темпів зростання споживання експерти називають два чинники: падіння темпів зростання світової економіки і різке скорочення споживання авіапального в розвинених країнах. Зниження цін на нафту надає перевагу для політики уряду США, споживачів Японії, виробників Південної Кореї і засмучує уряд Росії, власників морських свердловин у Норвегії, нафтовидобувачів у країнах ОПЕК.
Сучасна структура ПЕК свідчить про те, що у структурі споживання палива почала знижуватися частка вугілля й нафти і збільшуватися газу (з початку XX ст.). Споживання на світовому ринку газу у 1900 р. становило 10 млрд м³, станом на 2000 р. споживання газу зросло шаленими темпами і становило 3290 млрд м³, що становить 26,5 % із загального споживання паливно-енергетичного комплексу.
Рис. 1.2.3 Споживання природного газу у світі
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс. Міжнародна енергетична агенція
У другій пол. ХХ ст. темпи росту споживання природного газу зростали приблизно на 9% щороку, а після 80х років – на 1,5 %, тобто щороку використовується близько 2,5 трильйони м³ газу. У порівнянні із цінами на інші енергоресурси, ціна газу до 60х років була досить низькою. Загалом, світові запаси газу складають 149 трильйонів м³.
Природний газ застосовується у багатьох галузях господарства, але переважна його частина використовується в енергетиці, бо таке паливо найменше забруднює атмосферу. Отже, на основі історичної тенденції у споживанні палива можна прослідкувати таку схему витіснення одних ресурсів іншими : деревина – вугілля – нафта – газ. Однак, така схема цілком може бути продовжена у зворотному напрямку, додаючи до неї використання альтернативних паливних ресурсів.
Альтернативою нафті і газу слугують відновлювані джерела енергії, які забезпечують близько 8% загального споживання у країні. До основного їх числа відносять енергію біомаси, сонячну і водневу енергії.
Кожна країна має власну енергетичну політику, в якій враховуються аспекти створення, придбання, розповсюдження та споживання різних видів енергії. Розгляд цих питань ведеться виключно на державному рівні, оскільки забезпечення держави енергоресурсами є критичним фактором функціонування її економіки. Зменшити питому вагу енергоресурсів у вартості виробництва, без спаду останнього, досить важко. Тому уряди приймають довгострокові державні програми по заощадженню та збереженню енергії.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 73; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!