Забезпеченість та використання паливно-енергетичних ресурсів Чеською Республікою
На даний час, структура забезпечення енергоресурсами вирізняється своєю різноманітністю. Насамперед, в результаті зростання рівня диверсифікації імпортерів газу та рідкого палива, зросла кількість постачань від іноземних енергоносіїв. Рівень залежності Чехії від такого імпорту є доволі допустимим, проте слід зазначити те, що структура залежності є не зовсім збалансованою. До прикладу, частка енергетичних товарів складає 9 % від загального імпорту, а дефіцит торгівельного балансу енерготоварів сягає на сьогодні 70-80 млрд. крон. Якщо говорити про нафту, природній газ та ядерне паливо, то залежність від імпорту цих енергоносіїв є абсолютною.
Щодо енергетики Чехії, то велику її частку становлять теплоелектростанції, які виробляють до 90% електроенергії. Також за останні роки в країні велика увага приділяється розвитку атомної енергетики, особливо після того як різко зменшився рівень покладів вугілля. Неабияке значення в Чехії мають і гідроелектростанції, побудовані здебільшого на гірських ріках держави.
Оскільки в Чехії немає родовищ нафти і газу, країна змушена підтримувати різноманітні енергетичні контакти з іншими державами, і за офіційними даними є другим в Європі експортером після Франції.
Для Чеської Республіки є пріоритетним забезпечення власної енергетичної безпеки. Станом на 2002 рік, країна забезпечила свої енергетичні потреби приблизно на 75%. Важливим документом, який передбачає основні пріоритети, цілі розвитку енергетичної галузі, а також напрями економії енергоресурсів є Державна Енергетична Концепція на 2004-2030 рр.
|
|
|
Якщо порівнювати з даними 2002 року, то станом на 2009 рік загальне первинне постачання енергії (ЗППЕ) Чеської Республіки зросло на 7% і становило 45 755 кт н. е. А, наприклад, рівень ЗЗПЕ для інших європейських країн з 1990 року по 2002 рік збільшився на 12,2%.[47]
У період 1998 – 2003 років, зростання ЗППЕ склало приблизно 1,6%, а якщо брати період з 1990 по 2003 рр., то рівень ЗППЕ в загальному зменшився на 6,9%. Таке скорочення насамперед можна пояснити змінами в економіці Чехії, а також скороченням енергоємності країни.
На сьогодні, уряд країни працює над стабільним забезпеченням свого населення природним газом. Причиною таких дій стала перш за все енергетична криза 2008-2009 рр. в Європі. Тому, на території Чехії також існують резервні сховища з газом, обсяг яких становить близько 2,3 млрд м3, і які забезпечують 25% річного споживання країни.
Крім того, для стабільного забезпечення населення Чехії природним газом, впродовж 2008-2010 рр. було споруджено додаткові газосховища, обсягом 600 млн.м3.
Рис. 2.2.1 Загальне первинне постачання енергії Чехії (* прогнозовані дані)
|
|
|
Джерело: Статистичні дані. Міжнародна Енергетична Агенція
Також приблизно 500 млн м3 знаходиться і зберігається на території країн-сусідів, і згідно угод, перебувають в повному розпорядженні Чехії. Таким чином, сховища газу мають велике значення для країни, особливо під час значних коливань попиту.[47]
Рис.2.2.2. Загальне кінцеве споживання за джерелами, з 1973 по 2030 роки (* прогнозовані дані)
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс Чехії. Міжнародне Енергетичне Агентство
В 2003 році природній газ задовольнив потреби на 17,8%, а його частка від кінцевого споживання склала 23,8%. Велика частина газу імпортується. Здебільшого найбільшим імпортером газу був СРСР, а сьогодні Росія. Вкінці 1990-х років, Чехія прагнула диверсифікувати поставки газу, шляхом імпорту з Норвегії. Так з 1997 року по 2002 рік частка імпортованого норвезького газу збільшилась з 9,7% до 27%.[47] Станом на 2008 рік, до Чехії було імпортовано 9 млрд. 178 млн. м3 , що у порівнянні з 2007 роком більше на 1,2 %.
Рис. 2.2.3. Забезпеченість Чехії природним газом
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс для Чеської Республіки. Міжнародна Енергетична Агенція
Як було зазначено вище, виробництво газу в Чехії є дуже низьким. Оскільки існує лише одна компанія, яка займається видобутком газу, це – «Моравські нафтові шахти» (МНШ). Саме ця компанія є найбільшим нафтогазовим видобувником в Чехії, яка не лише зосереджена на розвідці та пошуку покладів нафти та газу, а й здійснює будівництво та контроль над функціонуванням підземних газосховищ.[4]
|
|
|
Станом на 2003 рік споживання газу в Чехії сягало 6,3 млн. т н.е., або 23,8% від загальної суми всіх видів палива (рис. 2.2.2). Згідно прогнозів передбачається значне підвищення рівня поставок газу, і вже на 2010 рік поставки газу повинні були збільшитись на 40%. Тобто частка газу в ЗППЕ в 2010 році повинна становити 20,2%, і впродовж наступних років залишатись приблизно на такому ж рівні – в 2020р. (20,5%) і в 2030р. (20,6%).[33]
Керує газовою промисловістю Чехії німецька група RWE (Рейнсько-Вестфальська Електростанція). «Трансгаз» – це єдиний імпортер природного газу, який володіє лініями перевезення, що обслуговують як і транзити так і внутрішній ринок. Крім того, діють ще вісім компаній, які виступають місцевими дистриб’юторами газу. Шість з восьми компаній мають 83% ринку, і знаходяться під контролем RWE.
На території Чеської Республіки проходить трубопровід, через який газ надходить по вхідних станціях – Ланжгот і Ольбернау, а виходить із вихідної –Вайдгаус і Гора Святої Катерини. За 2003 рік цей трубопровід здійснив транзит газу обсягом 30 млрд. м3 . До порівняння, обсяг транзиту газу в 1999 році становив 40 млрд. м3 , таке скорочення пояснюється появою нового газопроводу між Росією та Німеччиною, що проходить через Польщу. Тим не менш, незважаючи на таке скорочення обсягу транзитного газу, на Чехію припадає 16% загального експорту «Газпрому», 25% експорту «Газпрому» до країн ЄС, і 11% імпорту газу до ЄС.[47]
|
|
|
Потрібно відзначити, що за останні роки, Чехія досягла високого показника газифікації. Оскільки близько 90% населених пунктів і 50% менших поселень, де загалом проживає більше 2 000 жителів, забезпечується природним газом. У порівнянні з 1994 роком, коли лише 54% мали доступ до газу, на сьогодні цей показник становить 66%.
Державна енергетична політика Чехії прогнозує, що до 2030 року рівень споживання газу від ЗППЕ повинен зменшитись. Для цього уряд країни встановив короткострокові і довгострокові цілі для забезпечення енергії. Крім того, було й встановлено показники рівня залежності від імпорту енергоносіїв: не більше 45% в 2010 році, 50% – 2020р., і не більше 60% в 2030 р..
Важливу роль для енергозабезпечення Чехії відіграє нафта. Впродовж останніх років вона вважається одним із найважливіших джерел енергії для споживання. Слід відзначити те, що покривається споживання нафти лише на 4-5 % внутрішнім виробництвом видобувної промисловості Станом на 2003 рік ЗППЕ нафти сягав 8,8 млн. т н.е., що складає 19,9% від загального обсягу первинної енергії в Чехії. В 2007 році цей показник вже знизився до 7,2 млн т н. е. Видобутком нафти в Чехії займаються саме «Моравські нафтові шахти», і з 2001 року кількість добутої нафти збільшилась в два рази. Незважаючи на це, Чехія знаходиться в залежності від імпорту цієї сировини, оскільки 96% складають потреби держави.(див. рис. 2.2.4.).[47]
Рис. 2.2.4. Забезпеченість Чехії нафтою (*дані щодо нафтопродуктів)
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс для Чеської Республіки. Міжнародна Енергетична Агенція
Здебільшого постачальниками сирої нафти є колишній СРСР та Близький Схід. Росія до 1996 року була однією із постачальників для Чехії, хоч і від того часу значно урізноманітнились джерела постачання (рис. 2.2.4). На сьогодні, Росія і надалі залишається одним із головних імпортерів нафти для Чеської Республіки (приблизно 64,6 % імпорту).
Важливим є те, що з 1994 року для Чехії нафта імпортується за світовими цінами. До 1 травня 2004 року імпорт нафтопродуктів і нафти підлягав ліцензуванню Міністерством промисловості і торгівлі, але зі вступом до ЄС в Чехії було скасовано цю потребу.[47]
В 2007 р. імпорт нафти в Чехії становив 7 186 млн. т3 (близько 52,8 млн. куб. барелів), що у порівнянні з показником 2006 року на 7,5% менше, а у фінансовому еквіваленті – на 8,7% менше, ніж у 2006, і складає 73,5 млрд. крон.[5]
Оскільки нафтопереробні потужності Чехії не відповідають внутрішньому споживанню нафтопродуктів, країна імпортує близько 42% всього автомобільного палива, що споживається в країні. На 2002 р. імпорт цієї продукції становив 3,2 млн. т н.е., з яких 0,99 млн. т н.е. бензину і 1,3 млн. т н.е. дизельного палива. При цьому, в 2002 році імпорт зі Словаччини становив 46% усього імпорту, далі – Німеччина (18,6%), Польща (15,9%), Австрія (11,7%) та інші країни (7,8%).
Загалом у 2002 році Чехія експортувала 1,42 млн. т н.е. нафтопродуктів (в основному дизельне паливо і бензин), до прикладу у 1973 р. експорт становив 0,04 млн т н.е. Головними експортерами є Німеччина, Австрія, Польща та Угорщина.
Здійснювався транспорт нафти по трубопроводах «Дружба» (65%) та трубопроводі Інгольштадт – Кралупи – Литвинов (35%). Трубопровід ІКЛ пов'язаний з міжнародною Транс-Альпійською лінією (TAЛ) трубопроводу, закінчується в Трієсті і, одночасно пропонує можливість диверсифікації імпорту, проте використовується тільки на 23% своєї потужності
В Чехії функціонують два основні нафтопереробні заводи, а саме – Литвинов і Кралупи. Потужність заводу Литвинов, який поставляє сировину по трубопроводу «Дружба» сягає 5,5 млн. т/рік. А нафтопереробний завод Кралупи має загальну пропускну потужність 3,3 млн. т/рік, і постачає сировину не лише по трубопроводі «Дружба», але й по IKЛ трубопроводу. Є ще один менш потужний завод – Пардубіце, який займається переробкою нафти та виробництвом дизельного палива, мазуту, мастил і бітуму. Крім того, він очищає нафту з країн СНД. Його потужність становить 0,8 млн. т/рік.
Згідно розрахунків за 2003 рік, вугілля є найважливішим у енергозабезпеченості Чехії, адже його частка від загального первинного постачання енергії становила 47%. З кожним роком, частка вугілля в ЗППЕ постійно зменшується – більш ніж 63% від 1991 р. – і, на 9,1% за 2009 р. Внаслідок такого зниження, було закрито багато шахт, що спричинило масове скорочення робочих місць та зростання безробіття.[6] Станом на 2003 р. вугілля забезпечувало 20,9 млн. т н.е. первинної енергії, або 47,3% від національного ЗППЕ. У 1973 р. частка вугілля в ЗППЕ була 78,4%, в 1991 р. частка вугілля склала 63,8% (див. рис. 2.3.8). Незважаючи на це, вугілля й надалі буде залишатися важливою частиною енергетичного сектору Чеської Республіки в майбутньому, оскільки у порівнянні з іншими видами палива воно є відносно стабільним і дешевшим.
Вугілля є стабільним джерелом забезпечення внутрішнього енергопостачання, і цим самим значно підвищує енергетичну безпеку Чехії. У 2003 р. в Чехії було видобуто 49,3 млн. тонн бурого вугілля, 14 млн т кам'яного вугілля і 0,5 млн. тонн м’якого бурого вугілля. Запаси вугілля оцінюються в 1,3 млрд. тонн (26 років), для бурого вугілля, 350 млн тонн (25 років), для кам'яного вугілля і 50 млн тонн (100 років) м’якого бурого.[33]
З 1990 по 2002 р., з часу централізовано планованої економіки видобуток вугілля в Чехії скоротився до 30%, і продовжує скорочуватись дотепер. Здебільшого, все вугілля, яке споживається в країні, виробляється саме на її території. Проте, на сьогодні лише дві підземні шахти все ще виконують свою роботу.[47]
Чехія залишається чистим експортером вугілля. У 2003 р. експорт сягав 4,9 млн. т н.е. вугілля (рис. 2.3.9). Дві третини від експорту становить коксівне вугілля (3,7 млн. т), яке в основному використовується у металургійній промисловості Словаччини (44% від загального обсягу), Австрії (33%), Угорщини (12%) і Польщі (11%). У 2003 р. експорт парового вугілля склав 2,0 млн. т і здебільшого був направлений в Німеччину (36%), Австрію (29%) і Словаччину (28%). Кожного року 1,2 млн. т бурого вугілля експортується до Словаччини (63%), Угорщини (22%) і Німеччини (13%) для електростанцій.
Рис. 2.2.5 Забезпечення вугіллям Чехії (* прогнозовані дані)
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс. Міжнародна Енергетична Агенція
Екологічні проблеми в Чехії також мають неабиякий вплив на експлуатацію ресурсів вугілля. Внаслідок територіальних обмежень, які були встановлені Чеським урядом, близько 1,3 млрд. т резервів бурого вугілля не доступні. В період з 1990 по 2003 р.. кінцеве використання вугілля в промисловості знизилося на 74% і майже на 80% в житловому секторі. Наприкінці 1980-х кінцеве споживання вугілля у відсотках коливалось в межах 60%. А вже до 2002 р. кінцеве споживання вугілля різко скоротилось до 17% (рис. 2.2.5).
Великі надії Чехія покладає на підвищення енергетичної безпеки, зокрема внаслідок розширення використання запасів вугілля. Але для цього, країні перш за все потрібно прийняти екологічно узгоджене, оскільки така переорієнтація в енергетичній галузі Чеської Республіки тісно пов’язана із новою енергетичною і кліматичною програмами ЄС, згідно якої передбачається скорочення впродовж наступних 12 років СО2 до 20. [24]
Домінуючими у виробництві електроенергії в Чехії й надалі залишаються вугільні електростанції. Вслід за ними йде ядерна енергетика. Станом на 2003 р., на вугільну та ядерну енергетику припадало 94,8% всієї чеської електроенергії. За останні роки, суттєво зросла частка електроенергії в загальному кінцевому споживанні енергії Чехії. До прикладу, у 1990 р. її частка становила 11,7%, а до 2003 р. вона зросла до 17,0%.[11]
Також Чеська Республіка є великим міжнародним трейдером електроенергії. Хоча історично країна була чистим експортером, проте був період, в середині 1990-х рр., коли обсяг експорту суттєво знизився, здебільшого через ремонт на вугледобувних станціях з вугільними печами для поліпшення їх екологічних характеристик.(Додаток)
Від того часу країна почала відновлювати свої позиції в ролі експортера. Вже у 2002 р. в Чехії чистий експорт становив 15% всього внутрішнього виробництва (рис. 2.3.6). Чехія залишається вагомим експортером в Австрію, Німеччину і Словаччину, і залишається імпортером з Польщі.[47]
Рис. 2.2.6 Електроенергія Чехії (* прогнозовані дані)
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс Чехії. Міжнародна Енергетична Агенція
Домінуючою компанію електроенергії в Чехії є «ЧЕЗ група. За розмірами вона посідає десяте місце серед інших компаній енергопостачання в Європі.
Електропостачання в Чеській Республіці є стабільним, надійним і недорогим. Приблизно 95% від виробництва приходиться на вугілля і атомні електростанції. А ціна, яку платять кінцеві споживачі є значно нижчою середнього показника для інших країн ЄС. [47]
У 2003 р. розпочала роботу нова атомна електростанція – «Темелін», таким чином країна отримала можливість стати великим експортером електроенергії. Крім того очікується, що виробництво електроенергії буде відбуватись і за рахунок ядерного палива.
Для Чехії важливим є забезпечення кращих та сприятливих умов для ринку електроенергії на майбутнє, оскільки торгівля електроенергією дає країні значний експортний дохід. Проте, реальною загрозою для електроенергетичного сектору залишається високий вміст вуглецю у викидах вугілля і обмеження, що були встановлені Кіотським протоколом.
На території Чехії розміщено дві атомні електростанції – Дуковани і Темелін, які у 2003 році забезпечували 15% від загального обсягу первинної енергії і становили 31% від загального обсягу виробництва електроенергії. Загальна їх ядерна потужність становить 3 760 МВт із 17 325 МВт встановленої потужності чеських виробників енергії. Разом вони виробляють близько 24 364 ГВт/год електроенергії, а загалом в країні виробляється 76 658 ГВт. В 2005 р. Чеський уряд прийняв рішення про закриття уранової шахти Дольні Рожінке, а це єдина шахта, що в 2004 р. видобувала 280 т урану. Починаючи з 1990 р. чеська влада поступово згортала видобуток урану, і 19 з 20 шахт, були закриті. Нещодавно в експлуатацію було введення АЕС «Темелін», де працюють два енергоблоки. Після запуску АЕС «Темелін» з’явився надлишковий потенціал для експорту, і таким чином на сьогодні Чеська Республіка є другим за величиною експортером електроенергії в Європі. На АЕС «Дуковани» в Південній Моравії є чотири діючих блоки. У 1995 р. було розроблено програму модернізації АЕС «Дуковани», яка цього року має бути завершена.[47] Загалом, згідно згідно програми модернізації атомних електростанцій, яка була затверджена чеським Урядом, передбачається, що загальна потужність електроенергії, що виробляється на АЕС «Дуковани», має збільшитися до 2012 р. на 240 МВт. [24]
Згідно прогнозів, частка ядерної енергетики в загальному обсязі виробництва електроенергії повинна зрости з 33% у 2005 р. до 39% у 2030 р.
Крім того, до 2030 р. понад 38% електроенергії в Чеській Республіці буде вироблятися атомними електростанціями [24].
На період 2020-2025 рр., відповідно до «Державної енергетичної концепції» Чехії, на АЕС «Темелін» заплановано поетапне введення в експлуатацію 2-х нових атомних енергоблоків потужністю від 1000 до 1700 МВт (другий реактор будуватиметься у період 2025-2030 рр.), із загальною потужністю до 3400 МВт. В результаті цього, до 2030 р. обсяги споживання в Чехії ядерного палива, в порівнянні з 2000 р., зростуть майже в 2,5 рази.[7]
Ядерна енергія допомагає Чеській Республіці задовольнити основні цілі Державної Енергетичної Політики, зокрема, це – забезпечення ефективного обсягу і структури первинних джерел енергії та зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище в енергетичному секторі. Програма використання ядерної енергії в Чехії також забезпечила різноманітність і безпеку енергопостачання, що дозволяє експорт електроенергії при одночасному зниженні викидів парникових газів.[33]
Виробництво електроенергії атомної енергетики може компенсувати високі викиди вугільних електростанцій і, це велика перевага для Чеської Республіки стосовно зобов'язань за Кіотським протоколом. Окрім цього, основним аргументом відновлення видобутку є енергетична безпека країни. Важливим для держави залишається енергетична незалежність і використання власних джерел енергії, що показали світова фінансова криза, а також газова криза. Також головним завданням держави є – не обмежувати розвиток атомної енергетики, а регулювати його правовими методами так, щоб було забезпечено належне використання ядерної енергії в економіці Чехії[23].
За час світової фінансової та економічної кризи у Чехії значна увага почала приділятись скороченню споживання енергоносіїв, впровадженню енергоефективних технологій для зменшення, в першу чергу, споживання обсягів природного газу.
А теплоелектростанції, які використовують як паливо біомасу, збільшили виробництво електроенергії на 10,9%, що в абсолютних цифрах склало 1,076 млрд. кВт/рік. У 2008 р. частка електроенергії, отриманої в ЧР з відновлюваних джерел, склала близько 4,1% від її загального обсягу[24].
У 2002 р. в Чеській Республіці вироблялося 1,05 млн. т н.е. енергії з відновлюваних джерел, або 2,5% від ЗППЕ, у 2007 р. – 2,3 млн. т н.е. Ця сума є набагато нижчою середнього показника для ЄС (7,0%). Процентна частка використання енергії відновлюваних джерел збільшилася з 1,5% в 1992 р. до 2,5% у 2002 р. З 1997 по 2002 р постачання енергії з відновлюваних джерел виросло більш ніж на 50%. Біомаса, на яку припадає 80% загального внеску відновлюваних джерел енергії, домінує у виробництві відновлюваної енергії в Чеській Республіці. В 2003 році на ГЕС припадає близько 20%, при цьому на вітрову енергію припадає лише 0,02% від загального обсягу відновлюваних джерел енергії.[47]
Рис. 2.3.7 Виробництво електроенергії з ВДЕ
Джерело: Чеське статистичне управління
Вода залишається основним джерелом виробництва електричної енергії. На сьогодні у Чехії працює 35 малих гідроелектростанцій (потужністю до 10 МВт.), на яких виробляється понад 2 млрд. кВт/годин електроенергії на рік, однак перспективи нового будівництва ГЕС вкрай обмежені. За допомогою води в Чехії потенційно можна виробити близько 4,0 млрд. КВт/год електроенергії. Значним потенціалом для виробництва електроенергії володіє біомаса.
Енергія вітру є найбільш перспективним напрямком використання ВДЕ. Станом на 2008 р. в Чехії працювала 71 вітряна електростанція загальною потужністю близько 51 МВт. На них було вироблено 0,175 млрд. КВт/год електроенергії, що на 40% більше, ніж 2007 р. та у 8 разів більше, ніж в 2005 р. Хоч і вітряні електростанції використовуються лише на 15% від встановленої потужності, передбачається, що до 2012 р. їх загальна потужність може скласти близько 600 МВт, а до 2030 р. в Чехії планується побудувати понад одну тисячу нових вітряних електростанцій загальною потужністю 2000 МВт. [42]
У 2008 р. за допомогою ВДЕ було вироблено понад 21700 ТДж. теплової енергії. Також приблизно 8,5% теплової енергії виробляється за рахунок спалювання комунальних відходів (близько 2000 ТДж.). [24]
Щодо сонячної енергії, то її енергетичний потенціал становить при виробництві електроенергії – 5.5 млрд. кВт/год. на рік, при виробництві теплової енергії – 17 000 ТДж/рік. На початку 2008 р. фірмою «Енерджі 21», в районі містечка Ярославіц (район Зноймо), було введено в експлуатацію найбільшу в ЧР сонячну електростанцію потужністю 0,9 МВт.
Також в державі виділяються значні кошти на розширення видобутку енергії з ВДЕ. Так в 2008 р. в Чехії діяло дві програми, спрямовані на більш широке впровадження ВДЕ: перша це – «Ефект» - національна програма, яка за рахунок коштів держбюджету підтримує мале і середнє підприємництво в енергетичній сфері, та друга – «Еко-енергія» – європейська програма, яка фінансується з європейських структурних фондів, в основному, для реалізації великих інвестиційних проектів в галузі енергетики. Слід зазначити, що цими програмами можуть скористатися тільки комерційні структури.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!