Аналіз забезпеченості та використання енергоресурсів Республіки Польща
| |
В основному, політика енергозабезпеченості польської енергетичної політики полягає у забезпеченні енергопостачання, сприяючи диверсифікації поставок і їх заміщення, досягненні ефективності виробництва, розподілу та використання енергії, створенні конкурентоспроможних умов в енергетичній галузі. [8]
Рис.2.3.1. Частка в загальному первинному постачанні енергії 2007р.
Джерело: Статистичні дані. Міжнародна енергетична агенція
Отже, найбільш визначним в енергетичному секторі Польщі є сильна залежність від вугілля як основного джерела енергії. Переважна більшість електроенергії в Польщі базується на використанні вугілля, проте стратегічним пріоритетом стає використання інших джерел енергії в тому числі і природного газу та.[32]
У кінці 1980-х років запаси вугілля в Польщі оцінювалися приблизно в 40 млрд т; у 1996 – в 65 млрд. т. Основні родовища кам'яного вугілля в Польщі знаходяться в Сілезії, а також у Валбжіхському і Люблінському басейнах. Станом на 2000 р. у країні було 112 родовищ вугілля з ресурсами 61500 млн т. Серед енергетичних ресурсів найбільше значення має кам'яне вугілля (ресурси 64,9 млрд. т на глибині до 1000 м, 1999). Запаси кам’яного вугілля станом на 2001 р: балансові – 16 млрд т (у 1990 р – бл. 30 млрд т), промислові – 7,5 млрд т, видобувні – 5 млрд. Родовища кам'яного вугілля знаходяться в Верхньосілезькому кам’яновугільному басейні, Нижньосілезькому вугільному басейні і Люблінському вугільному басейні. З розвіданих запасів кам’яного вугілля близько 67% складають енергетичні, інші – коксівне вугілля.[3]
|
|
|
Стан видобування кам'яного вугілля в Польщі постійно погіршувався (рис. 2.4.2), у 1990–1992 рр. це було наслідком не реагування керівництва шахт на політично-економічну ситуацію у країні, що постійно змінювалася, зокрема зниження рівня попиту, обмеження адресних дотацій для гірництва, а також нестабільності ціни збуту.[8]
У період реалізації перших програм реструктуризації вугільних шахт в 1993–1995 і 1996–1997 роках не тільки знижено рівень видобутку вугілля, а навіть навпаки, усупереч принципам урядових програм, видобуток зріс із 131 млн. т у 1993 р. до 137,1 млн. т у 1997 р. У 2007 р. цей показник становив 72,6 млн т.
|
|
|
На кінець 2001 р. рівень видобутку вугілля зменшився до 102,8 млн. т (на 30,3%). У 2004–2007 роках відбулось закриття шахт із запасами, що закінчувалися, експлуатація яких не могла забезпечити економічну ефективність. 
Рис. 2.3.2. Вугільні ресурси Польщі
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс Польщі. Міжнародна енергетична агенція
Крім того, у цих шахтах мав місце високий рівень природних загроз. Це були: Головне Управління “Битом ІІ” із датою закінчення видобування 31.10.2004р., KВK “Польська-Вірек” та KВK “Катовіце-Клеофас”.[8]
Розроблені запаси бурого вугілля на п’яти шахтах становлять близько 2,5 млрд т. Можливість експлуатації шахти оцінюється в межах 23 років (Адамов) і 50 років (Бельхатів). Поточна потужність виробництва складає близько 75 млн т на рік. Буре вугілля, що знаходиться передусім у західній і центральній Польщі, видобувається відкритим способом у Турошівському, Белхатівському, Конінському районах бурого вугілля. Найбільша в країні вугільна шахта Пяст знаходиться в місті Нови-Берун, на південь від Катовіце; видобуток вугілля в ній ведеться з 1975р. Запаси бурого вугілля (лігніту), яке добувається в центральному (Малінец, Адамув) і південно-західному (Турошув, Жари) районах Польщі, оцінюються в 14 млрд т. Намічене збільшення видобутку лігніту до 86 млн т в 2015 р. для використання на ТЕС.[3]
|
|
|
На сьогоднішній день вугілля є конкурентним носієм енергії, який забезпечує високий рівень енергетичної безпеки Польщі та ЄС у цілому. Однак значення вугілля в ЄС поступово знижується в результаті заміни європейського вугілля на дешеве імпортне (в основному з Австралії, ПАР, Китаю, Індії). Висока ціна європейського вугілля диктується, у першу чергу, високими стандартами безпеки праці та охорони навколишнього середовища, тому його споживання та експорт стрімко зменшується.[8]
Скорочення попиту на вугілля в домашніх господарствах пов'язано з декількома основними причинами:
· падіння попиту на вугілля для обігріву приміщень у поєднанні з тривалим процесом заміни старих вугільних котлів на нові і ефективні;
· заміна вугілля на “чисті” енергоносії, в основному природний газ, а в менш урбанізованих районах – нафту та значний розвиток котлів на біомасі;
· падіння попиту на вугілля в області енергетики та теплотехніки є результатом необхідності скорочення витрат теплової та електричної енергії, що підводиться до їх споживачів. Ці витрати впливають не тільки на ціну вугілля, але і на збільшення екологічних зборів та зростання транспортних витрат.
|
|
|
Незважаючи на спад у видобутку вугілля, та прогнозованому скороченні виробничих потужностей шахт, воно і в найближчі роки буде залишатися основним паливом у Польщі. Експорт, повинен розглядатися як обсяг забезпечення внутрішнього попиту та зміцнення довгострокової енергетичної безпеки країни. Високий відсоток вугілля у балансі первинних видів палива покращує енергетичну самодостатність країни, але також вимагає встановлення користувачами дорогих систем екологічного захисту. Всі наявні технології для виробництва енергії з вугілля, будуть використовуватися за умови, що вони зменшують забруднення повітря (у тому числі значне скорочення викидів CO2).[9]
Весною 2009р. був проведений тендер на будівництво нової шахти в Польщі. Були також направлені інвестиції на закупівлю машин та обладнання для видобування вугілля на глибині 1 290 м, що склало суму 108 млн злотих. Вугільний холдинг у Катовіцах направляє інвестиції на розвідку нових родовищ, а також працює над встановленням спеціального обладнання, яке у результаті використання метану вироблятиме електроенергію. Передбачається, що на шахті “Богданка” видобуток вугілля збільшиться вдвічі (у 2014 р. до 10,5 млн. тон вугілля).[7]
У зв'язку з мінімальними власними джерелами нафти і обмеженими джерелами газу, Польща імпортує близько 95% всієї нафти і 66% газових джерел, а також нафтопродуктів.
На 2010 р. природний газ займає близько 12-13% у балансі первинної енергії. Документально розроблені запаси природного газу в Польщі, оцінюються приблизно в 110 млрд м3. У 1996 р. запаси природного газу в Польщі оцінювалися в 121 млрд м3. Близько 250 родовищ нафти і природного газу знаходяться в межах Центральноєвропейського, Північно-Передкарпатського і Карпатського нафтогазоносних басейнів (НГБ). Найбільш значні газові родовища: Перемишль-Яксманіце, Красне-Альбігова, Любачув, Тарнув, Каньчуга, Вигода, у Ясельсько-Кросненському нафтовому районі, а також у Балтійському морі та інші.[32]
Запаси газу на родовищі у Карпатах виснажені до 90%. Глибина залягання прогнозних запасів 3-5 тис. м. Приблизно 3,7 млрд м3 природного газу було вироблено в Польщі в 1998 р. Видобуток та споживання природного газу в Польщі у 1999р. відповідно склав: 4,4 та 10,3 млрд м3. У 2007р. видобуток газу становив 4,3 млрд м3. Таким чином, власний газовидобуток задовольняє 40% внутрішніх потреб. Видобуток природного газу ускладнюється високим вмістом азоту (20-30%) і сірководнів. Споживання газу в на 2005р. становило 15,5 млрд м3, а у 2007 р. воно зменшилось до 11,17 млрд м3 (рис. 2.4.3).[3]
Актуальний рівень забезпечення польського ринку газом є недостатньо високий. На польському ринку існує так звана подвійна монополія, тобто залежність від постачання газу лише з одного джерела, а також продаж газу лише одним підприємством. Великою проблемою польського енергетичного сектора є недостатня стабільність і неперервність постачання газу.[11] Польський газовий ринок залежить від імпорту. Відповідальна за весь газовий сектор країни акціонерна компанія Polish Oil & Gas (POGC). Польща імпортує газ з Росії (64% необхідного країні газу у 2000р), Нідерландів, Норвегії. Контракти з Росією Польща уклала до 2020 р.[11]
Згідно “Енергетичної політики Польщі до 2020 р.”, споживання природного газу буде поступово зростати. Попит на природний газ буде збільшуватись майже на 220 %. Таке значне збільшення у багато разів перевищує вітчизняне виробництво. Це означає необхідність імпортувати газ навіть понад законтрактованих обсягів у даний час. Тому необхідно забезпечити нові джерела постачання. Питання географічної диверсифікації імпорту природного газу до 2013 р. у Польщі розглядається через призму будівництва газових терміналів.
Рис. 2.3.3. Газові ресурси Польщі
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс Польщі. Міжнародна енергетична агенція
Нещодавно було підписано Закон “Про будівництво терміналу скрапленого природного газу” у м. Свіноуйсцє. На рубежі 2013-2014 років на польському узбережжі з’явиться термінал, який дасть можливість диверсифікувати джерела постачання газу до Польщі. Термінал у м. Свіноуйсцє надасть можливість з 2014 р. транспортувати близько 2,5 млрд м3 газу з Катару щороку.[11]
У країні відкриті запаси сланцевого газу. Їх освоєння вже в травні 2010 р. мала почати американська “Conoco Phillips”. За нею почнуть свою розвідку американські “Exxon Mobil”, “Marathon” і канадська “Talisman Energy”. Якщо дані щодо обсягів газу, представлені “Wood Mackenzie”, підтвердяться, то доведені запаси газу в ЄС збільшаться на 47%. Цього досить, щоб Польща змогла самостійно забезпечувати себе газом, у той час як зараз їй доводиться імпортувати 72% необхідного їй газу.[16]
Перспективними вважаються також зони шельфу Балтійського моря. Планується будівництво газопроводу з Норвегії продуктивністю для Польщі в 5 млрд м3 газу на рік (з 2007), а також імпорт в Польщу зрідженого природного газу з Катару, Нігерії, Норвегії і Алжиру.[3]
Питання диверсифікації джерел постачання газу сприятиме процесу лібералізації польського енергетичного ринку. Розвиток конкуренції в енергетичній галузі може призвести до зниження цін на газове пальне, надасть своєрідного імпульсу для розвитку електроенергетичної галузі Польщі та сприятиме ефективному розвитку усієї економіки. Саме диверсифікація джерел постачання газу може забезпечити Польщі повну енергетичну безпеку. Реалізація інвестиційних проектів щодо транскордонного сполучення, а також будівництво терміналу “LNG”, який з’єднаний з державною транспортною мережею та підземними газосховищами призведе до появи нових постачальників газу.[1]
Польща також розглядає можливості використання потужностей українських підземних газосховищ поблизу україно-польського кордону для зберігання закупленого в Росії природного газу. Активізація використання польською стороною українських підземних сховищ газу дозволить збільшувати поставки газу в східні регіони Польщі в зимовий період[5].
Систематичне підвищення забезпеченості поставок природного газу є і буде одним з ключових елементів внутрішнього енергетичного балансу в найближчі роки.
Нафта складає менше однієї чверті від загального обсягу первинного енергопостачання. Запаси нафти в 1987р. складали всього близько 2 млн т, і внутрішні потреби країни задовольнялися в основному за рахунок імпорту. Сильна залежність від імпорту російської сирої нафти – є одними з основних завдань, що стоять перед нафтовим ринком Польщі ще до сьогодні. Родовища нафти знаходяться в межах Центральноєвропейського, Північно-Передкарпатського і Карпатського нафтогазоносних басейнів Найбільш значні родовища: нафтові – Камень-Поморскі, Дашево.[3]
Основні райони нафтовидобутку – Карпати, Передкарпаття і Польська низовина виснажені. Оскільки поклади нафти невеликі, то вони не відіграють значної ролі у господарстві країни. Найбільші поклади нафти знаходяться на дні Балтійського моря (близько 70 км на північ від Розевії). Крім цього, експлуатуються невеликі поклади у Кросненсько-Ясельському нафтовому районі, Щецинському побережжі (Камень Поморскі, Висока Каменска), Кошалінському (Карліно), у західній частині Великопольщі. Ведуться інтенсивні пошуки нових покладів (особливо у Балтійському морі). У цих пошуках беруть участь також зарубіжні підприємства.
У 1998 р. річний обсяг видобутку нафти склав близько 350 тис. т. Проте за останній період виробництво збільшилось до 200%. У 2007 р. видобуток становив 733 тис. т. Практично весь попит задовольняється імпортом.[10] У 1981р. Польща імпортувала з СРСР близько 17,4 млн т нафти і нафтопродуктів. У 1996р., внаслідок об'єднання семи державних нафтопереробних заводів і мережі автозаправних станцій, була створена компанія “Нафта польска”.[3] Тому, вже у 1997 р. Польща імпортувала близько 15 млн т нафти і більше 4,6 млн т нафтопродуктів, у тому числі 2,8 млн т бензину і дизельного палива. У 2007р. імпорт нафти склав 25,56 млн т.
Переробні потужності польського НПЗ не перевищують 17 млн т на рік. Існуючі потужності обробки і пропускної здатності транспортної системи набагато перевищують поточні потреби польських НПЗ і дозволяють надавати послуги з транзиту.
Рис. 2.3.4. Нафтові ресурси Польщі (* дані щодо нафтопродуктів)
Джерело: Статистичні дані. Енергетичний баланс Польщі. Міжнародна енергетична агенція
Транзитна інфраструктура дозволяє альтернативні джерела постачання, як зі сходу (нафтопровід “Дружба”) так і морем. Передбачається, що попит на нафту до 2020 р. збільшиться на 50%, як один із способів заміни споживання вугілля.[11]
Польський сектор вироблення електричної та теплової енергії функціонує інакше, ніж у решті країн Європейського Союзу. Це пов'язано з використанням у Польщі для виробництва енергії майже виключно (біля 95%) вугілля – як кам'яного, так і бурого. Недоліком ситуації є незвична вразливість державної електроенергетики до всіх регулювань ЄС щодо норм охорони повітря. Ця проблема була висунута електроенергетичною галуззю ще до вступу Польщі в Європейський Союз.[8]
Польська електроенергетика була реорганізована у три рівні компаній, що займаються виробництвом, передачею та розподілом. Виробничий сектор складається з великих електростанцій комбінованого виробництва тепла та електроенергії. Серед великих електростанцій 12 перебувають у державній власності і чотири – акціонерних товариств. Найбільш важливим виробником є Полудньовий Енергетичний Концерн (ПКЕ) загальною потужністю 4 640 МВт. Розподільча система складається з 33 енергетичних компаній розподілу.[32]
При встановленій потужності більше 30 ГВт (у 1999 р.), та 134,4 млрд кВт-год, польський сектор електроенергетики є найбільшим в Центральній та Східній Європі. Споживання електроенергії в 1999 р. становило близько 120 млрд кВт/год. А у 2007р. – 114,5 млрд кВт/год. Тому Польща виробляє більше електроенергії, ніж споживає та експортує надлишок в сусідні країни
Електростанції в Польщі переважно базуються на вугіллі. На частку вугілля припадає 97% всієї електроенергії, що виробляється, решта 3% належать гідроенергетичним установкам загальною встановленою потужністю (на кінець 2000 р.) 34 552 МВт. Структура встановленої потужності наступна: вугільні електростанції і ТЕЦ - 19 000 МВт; буро-вугільні електростанції - 9000 МВт; гідроенергетика - 2 000 МВт (70% від гідроакумулюючих сховищ).
Більшість вугільних електростанцій працюють (виробляється 55% всієї електроенергії) на кам'яному вугіллі, а решта - на бурому вугіллі.
Центральне опалення є основним компонентом енергетичної інфраструктури в Польщі – системи теплопостачання працюють у 800 польських міст. Із загального обсягу енергопостачання 1999 р, централізоване теплопостачання і комбіноване виробництво тепла та електроенергії складають 134 млрд. кВт-год або 15%. Найбільші мережі централізованого теплопостачання у світі знаходиться у Варшаві. У Польщі є близько 1,5 млн малих вугільних котелень (менше 50 кВт теплової потужності кожного блоку). Вони забезпечують теплопостачання громадських будівель, шкіл, лікарень.[32]
Політика Польщі до 2020 р. прогнозує, що споживання енергії зросте на 48%-55%, а споживання струму на 80%-93%. Проте потужності діючих електростанцій не вистачить, аби покривати постійно зростаючі потреби, і у майбутньому слід продукувати значно більше енергії, ніж сьогодні, тому без атомної енергетики Польщі не обійтися. .[2]
Необхідно врахувати і те, що енергія відновлюваних джерел не є значною (рис. 2.4.6). Прогнозувалось, що до 2010 року можна було б використовувати відновлювані джерела енергії для виробництва близько 7 млрд. кВт/год електроенергії і 3,4 млн. т н.е. для виробництва тепла і палива. В цілому це склало б 4,8% від кінцевої потреби в енергії і 3,8% споживання первинної енергії. З цієї причини використання відновлюваних джерел енергії в Польщі має незначний прямий вплив на енергетичну безпеку країни в цілому. Енергія, що виробляється на вітряних електростанціях, вдвічі дорожча від енергії “традиційної”. У Польщі просто немає таких великих можливостей будівництва гідроелектростанцій. Найпотужніша гідроелектростанція у Влоцлавку на Віслі виробляє лише 169 МВт. Тому таких Влоцлавків слід було б спорудити щонайменше 60. Польща не може покрити таких коштів на будівництво, а крім того, бракує відповідних місць для спорудження. Адже уже упродовж років ніяк не вдається збудувати другу гідроелектростанцію на Віслі недалеко від Влоцлавка, спорудження якої необхідне з усіх точок зору.[2] Тому найефективнішим і найчистішим для навколишнього середовища рішенням залишається атомна енергетика, впровадження атомної енергетики є потрібним з огляду на необхідність диверсифікації носіїв енергії та обмеження викидів СО2. Тому важливим для енергозабезпеченості Польщі є будівництво після 2020 р. атомних електростанцій, адже на сьогодні в Польщі немає жодної АЕС.
Отже, враховуючи те, що Польща, не має достатнього власного виробництва енергоносіїв, по-перше, вона зуміла диверсифікувати свою енргозабезпеченість: збільшити кількість постачальників сировини і значно зменшити питому частку імпорту з Росії. По-друге, тут забезпечені конкурентні, економічно ефективні умови існування енергоринків, що, в свою чергу, приводить до збільшення виробництва електроенергії, зменшення її споживання та появи експорту електроенергії. .[14]
Досягнення усіх цілей в галузі політики енергозабезпечення: безпека поставок, навколишнього середовища та конкурентоспроможності, поліпшення і посилення охорони навколишнього середовища і сталого розвитку в основному є можливим за рахунок зниження попиту на вугілля і збільшення частки природного газу, нафти і відновлюваних джерел енергії.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!