Позбавлення спеціального права, наданого гр-нинові, як вид адмін стягнення.
Позбавлення спеціального права (ст. 30 КпАП), наданого даному гр-нину, полягає в тому, що відповідно до закону гр-нин обмежується (на певний строк) у праві користуватися деякими суспільними фондами (мисливським, рибним) або займатися визначеною діяльністю.
Зараз такі обмеження встановлено щодо полювання та управ-ня транспортними засобами. Причому, в обох випадках йдеться не про конституційні права, що відповідно до закону є невід’ємними і невідчужуваними (ст. 21 КУ), а про спеціальні права, надані гр-нинові в дозвільному порядку уповноваженими на те державними органами.
Надання спеціального права пов’язане з низкою встановлених законом обов’язкових умов, без дотримання яких надання і використання цього права неможливе.
Позбавлення спеціального права, як адмін стягнення, спричиняє значні обмеження: для фахового водія — заборону на певний строк займатися професійною діяльністю, а для водія-любителя — позбавлення можливості керувати належним йому транспортним засобом. У зв’язку з цим закон встановлює, що позбавлення гр-нина наданого йому спеціального права, можливе лише на певний строк за грубе чи сист.тичне порушення порядку користування цим правом. Отже, термін позбавлення спеціального права не може перевищувати трьох років. Особи, які порушили правила полювання, як і водії транспортних засобів, вважаються позбавленими відповідних прав із дня винесення постанови про позбавлення. Документи на реалізацію цього права (мисливський квиток, водійське посвідчення) у таких осіб вилучається.
|
|
|
Оскільки розглянуте адмін стягнення пов’язане зі значними правовими обмеженнями порушника, закон передбачає низку умов, що обмежують його застосування. Так, відповідно до ч. 3 ст. 30, позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Позбавлення права на управ-ня транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які користуються транспортними засобами в зв’язку з інвалідністю. Із зазначеного правила є винятки, що вичерпно перераховані у (ч. 2 ст. 30 КпАП).
Відповідно до чинного законодавства, застосування адмін стягнення, що полягає в позбавленні спеціального права, наданого гр-нину, є компетенцією різних органів: органів внутрішніх справ, суду, органів мисливського господарства і органів рибоохорони, органів річкового транспорту і Держ. інспекції по маломірних судах України.
Обчислення строків починається з дня винесення постанови, а якщо особа ухиляється від здачі документа — з дня здачі або вилучення документа.
Громадські роботи як вид адмін стягнення.
|
|
|
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адмін правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають ОМС.
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від 20 до 60 годин І відбуваються не більш як 4 години на день.
Громадські роботи не призначаються: і) особам, визнаним інвалідами першої або другої групи; 2) вагітним жінкам; 3) жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Порядок виконання адмін стягнення у вигляді громадських робіт регламентується Інструкцією про порядок виконання адмін стягнення у вигляді громадських робіт, затвердженою Наказом Держ департаменту України з питань виконання покарань від 25 лютого 2009 року № 35
Порядок провадження по виконанню постанови про застосування громадських робіт визначено главою 30-А цього Кодексу.
Виправні роботи й адмін арешт як адмін. стягнення.
Виправні роботи (ст. 31 КпАП) — одне з найбільш суворих адмін стягнень матер. хар-р. Застосовується до осіб, винних у скоєнні адмін правопорушень підвищеної суспільної небезпечності, і полягає в примусовому, тривалому за часом впливі на матеріальні інтереси правопорушника. Перелік адмін правопорушень, за вчинення яких може застосовуватися це стягнення, невеликий.
|
|
|
Виправні роботи призначаються тільки як основне стягнення. Особа, яка вчинила адмін правопорушення, відбуває його за місцем постійної роботи — на підприємстві, установі чи організації, незалежно від форми власності. Граничний термін виправних робіт —2 місяці.
Основним із правообмежень, що супроводжують виправні роботи, є утримання до 20% заробітку правопорушника в дохід держ.. При цьому до суми заробітку включаються: заробітна плата на основному місці роботи і за сумісництвом, гонорари, одержувані за договорами і трудовими угодами. Відрахування провадяться незалежно від наявності інших претензій до працівника по виконавчих документах, які можуть досягти максимум 70% заробітку. Мінімальний відсоток заробітку, що може утримуватися з винного, законом не визначений. У тих випадках, коли особі, яка відбуває виправні роботи, не призначений твердий заробіток, утримуваний відсоток заробітку визначається, виходячи з його середньої заробітної плати.
Не допускаються утримання з пенсій і допомог, одержуваних у порядку соціального забезпечення і страхування, із виплат одноразового хар-р.
|
|
|
Для застосування виправних робіт, як виду адмін стягнення, встановлені певні обмеження. Згідно із чинним законодавством, вони не можуть призначатися непрацездатним особам — пенсіонерам за віком, по інвалідності, вагітним.
Початком терміну відбування виправних робіт вважається день одержання адміністрацією підприємства, установи чи організації, де працює порушник, копії постанови по справі про адмін. правопорушення. Якщо до дня отримання адміністрацією копії постанови правопорушник перебував у відпустці, то початком обчислення відбування виправних робіт вважається перший день після повернення на роботу.
У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, невідбутий термін виправних робіт постановою судді може бути замінений штрафом у розмірі, встановленому КпАП, чи адмін. арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більше ніж на 15 діб (ст. 325).
У період відбування стягнення у вигляді виправних робіт забороняється надання чергової відпустки. Виправні роботи призначаються лише постановою районного (міського) суду, не тягнуть судимості і не є підставою для звільнення з роботи.
Адмін арешт (ст. 32 КпАП) — короткочасне, до 15 діб, позбавлення волі особи, що вчинила адмін правопорушення підвищеної суспільної небезпечності, із залученням цієї особи до суспільно корисних робіт без оплати праці.
Адмін арешт — найсуворіше адмін стягнення, і застосовується згідно з ч. 1 ст. 32 КпАП лише у виняткових випадках за окремі види правопорушень, які хар-ться підвищеним ступенем суспільної небезпеки. При виконанні постанови про застосування адмін арешту арештовані піддаються особистому оглядові (ст.ст. 326–328 КпАП).
Законодавець встановлює вичерпний перелік осіб, до яких забороняється застосовувати адмін арешт: вагітні жінки; жінки, які мають дітей у віці до 12 років; неповнолітні; інваліди першої та другої груп. Застосування адмін арешту не тягне судимості, не є підставою для звільнення з роботи і не перериває виробничого стажу, однак заробітна плата за місцем постійної роботи на час перебування під арештом не виплачується.
Адмін арешт застосовується лише судом. Постанова суду щодо цього виконується негайно після її винесення. Осіб, підданих адмін арешту тримають під вартою в місцях, визначених органами внутрішніх справ. Строк адмін затримання зараховується до строку адмін арешту. Залучення до праці осіб, підданих адмін арешту, покладається на ОМС.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!