І. Залежно від форми, в якій функціонують гроші.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 9Следующая ⇒

Системи металевого обігу - являють собою грошові системи, за яких в обігу знаходяться повноцінні монети, що виконують усі функції грошей, а неповноцінні гроші мають змогу вільно обмінюватись на метал.Системи металевого обігу були саморегульованими.

Саморегульованими були системи, що базувались на використанні в ролі грошей благородних металів і розмінними банкнотами. Саморегулювання полягало в адекватності вартості, яку виражали вказані гроші в обігу, вартості металу, який міститься в монетах чи міг бути одержаний в обмін на банкноти. У періоди спаду виробництва та товарообігу, зменшувалася потреба в запасах обігу і тому виникла загроза зниження мінової вартості (купівельної спроможності) грошей. Щоб уникнути втрат, власники таких грошей вилучали частину їх з обігу, перетворюючи в скарб. Там вони зберігалися до поліпшення кон’єктури на ринку: коли товарообіг розширювався і гроші переміщувалися зі скарбу в активний оборот. Так через механізм створення скарбу стихійно регулювалася грошова маса в обігу.

Форми металевих грошових систем:

- біметалізм;

- монометалізм.

Саморегульовані грошові системи історично виступали у формах біметалізму та монометалізму.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом. Монети цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти розмінювалися на обидва ці метали.

Етапи біметалізму:

ü система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно, при здійсненні платежів монети обох металів приймалися за ринковою вартістю цих металів.

ü система подвійної валюти - держава встановлювала у законодавчому порядку обов’язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах. Той метал, який був за законом недооціненим, витіснявся з обігу металом, вартість якого за законом була завищена. У цьому проявлялася дія закону Коперника-Грешема: «Гірші гроші витісняють з обігу кращі».

ü система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закритому порядку.

З 1878 року всі країни перейшли до золотого монометалізму. Це грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал, при цьому в обігу функціонують монети і знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

Монометалізм це грошова система, за якої роль загального еквіваленту виконує один метал (золото або срібло), а паперові знаки вартості розмінні на грошовий метал.

Золотий монометалізм існував у кількох видах (формах, стандартах):

- Золотомонетного стандарту

- Золотозливкового стандарту.

- Золотодевізного стандарту.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, при якому:

- золото виконувало всі функції грошей;

- в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на них (запровадження золотих монет викликало намагання їх позбутися як незручних);

- відкрите карбування монет з фіксованим золотим вмістом;

- вільний рух золота та іноземної валюти між країнами, коливання валютних курсів лише відносно валютних паритетів;

- встановлене законодавством забезпечення банкнот золотом.

За період Першої світової війни країни через надмірну емісію грошових знаків, спровокували припинення існування золотомонетного стандарту. Було припинено розмін банкнот на золото, заборонено його вивезення за кордон, громадянам заборонили володіти золотом у монетарній формі, золото пішло у скарби, тобто відбувся перехід до паперових грошових систем. По закінченні війни лише США зберегли золотомонетний стандарт. У більшості країн зберігся інфляційний обіг паперових грошей. У різних країнах закріпився неоднаковий золотий запас. Так частка США становила 46%, тоді як європейські країни - 34%. Крім того, держави прагнули до централізації золота як фінансового ресурсу на випадок нових війн.

Золотомонетний стандарт являє собою найбільш стабільну саморегульовану грошову систему. Однак ця система вимагала від держави значних витрат золота на забезпечення монетою потреб обігу. Для зменшення їх широко емітувались паперові банківські білети.

Золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами без золотого обігу, тобто золото функцій обігу та платежу не виконувало.

Золотозливковий стандарт - це грошова система, за якою в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот відбувається лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Золотодевізний стандарт - це грошова система, за якої також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць 30 країн світу із золотом.

Системи паперово-кредитного обігу - являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості (в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей /не розмінні на золото/ – казначейські білети та банкноти). Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення сталості емітованих грошей /держава бере на себе зобов’язання забезпечення сталості випущених від її імені грошових знаків/. (До системи паперово-кредитного обігу відносять: паперові грошові системи, системи кредитних грошей).

Регульовані грошові системи- це грошові системи, в яких порядок регулювання грошового обороту є окремим елементом грошової системи.

Регульовані грошові системи підрозділяються на такі види: система паперового та кредитного обігу.

Система паперового обігу базується на використанні емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Вона може здійснюватися у формах емісії казначейських та банківських білетів. Емісія казначейських білетів здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту. Емісія грошей при цьому не пов’язана з потребами товарного обігу, що призводило до переповнення каналів грошового обігу та їх знецінення. До таких систем країни вдавалися у випадку війни, кризи.

Система кредитного обігу ґрунтується на використанні емісії грошей для кредитування економіки. Система кредитної емісії забезпечує сталість грошової одиниці, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки збільшувати пропозицію грошей, а й зменшувати її відповідно до попиту на гроші.

З 30 років утвердилася система кредитних грошей, не розмінних на золото. Сучасні грошіпо суті – це кредитні гроші, які нерозривно пов’язані з господарським оборотом. Вони є свідченням вартості, титулом платоспроможності, відбитком руху капіталу.