ІІ. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу
Лекція 1-2
Тема. Аналіз й оцінка фактичного матеріалу (продовження за 3 курс).
План
I.Прийоми перевірки фактичної точності й вірогідності тексту:
(1) конкретизація загальних положень й уточнення невизначених;
2) відповідність фактів). Ці прийоми розглядалися на 3 курсі.
1) підрахунки.
2) перелаштування ряду фактів за іншим принципом.
3)осмислення значення термінів і інших слів
4)прийоми-застереження від недоліків смислового читання
5)наочне представлення опису в тексті
6)поєднання прийомів перевірки
ІІ.Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу
ІІІ. Аналіз і оцінка цитат:
1)доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу
2)точність цитування
3) правила цитування
4) правила техніки цитування
I. Прийоми перевірки фактичної точності й вірогідності тексту:
Підрахунки
а) відповідність суми частин цілому числу
Коли автор оперує в тексті різними числами, одні з яких входять до складу інших, то редактор зобов'язаний перевірити підрахунком, чи немає розбіжностей між авторським підрахунком і тим, який вийде у нього.
б) відповідність відсоткового складу цілому числу
Якщо в тексті надається рецептура у відсотках чи складові частини цілого числа у відсотках, редакторові бажано перевірити, чи є в сумі 100 %.
в) відповідність авторських підсумків повторенням дій і з числами, що дали ці підсумки
|
|
|
Якщо будь-які числа отримані автором в результаті арифметичних дій за межами тексту, а числа, якими автор оперував, в тексті в наявності, то обов'язок редактора виконати ті ж дії, що й автор, щоб переконатися, що той ніде не помилився в своїх розрахунках.
Чим більше в тексті кількісних даних, тим вірогідніше в нім числові помилки, а значить, тим вище потреба в редакторській перевірці цих даних підрахунком.
г) Відповідність відносних чисел абсолютним
ґ) відповідність частині (дробового числа) цілому числу
е) відповідность часуруху транспорту його швидкості і відстані
Перелаштування ряду фактів за іншим принципом
Редактору потрібно привести розкидані дані в систему або побудувати з них інший системний ряд.
Осмислення значення термінів і інших слів
Редактор не має права пропускати в набір і тим більше в друк текст з термінами й іншими словами, про сенс яких має не чітке уявлення і точний зміст яких йому невідомий або забутий. Значення термінів і вирішальних для передачі сенсу слів потрібно подумки визначати по пам'яті або з’ясовувати значення слова в словнику.
4)прийоми-застереження від недоліків смислового читання
Деяких фактичних помилок в тексті можна уникнути, використовуючи прийоми, що допомагають контролювати непомічені елементи під час перевірки у процесі прискореного читання.
|
|
|
Дуже часто, наприклад, вказують неправильні ініціали осіб, дати подій.
Наочне представлення опису в тексті
Те, що ми читаємо, підсвідомо уявляємо. Якщо в тексті існують слова, що сворюють хибне уявлення – ці слова потрібно замінювати.
6)поєднання прийомів перевірки
Іноді редактор зможе розкрити невірогідність тексту, фактичну неточність у ньому, тільки якщо скористається декількома прийомами перевірки, поєднуючи їх під час аналізу й оцінці тексту.
Перевірка джерел фактів і фактів за джерелами
Щоб судити про достовірність фактичного матеріалу, однієї перевірки їх зіставленнями і іншими описаними вище прийомами недостатньо. Ці прийоми лише допомагають розкривати помилки. Але що правильно, а що не правильно, можна визначити тільки за надійними джерелами. Редакторові їх потрібно знати. Звідси непорушна вимога багатьох видавництв до авторів (часто, на жаль, що не висувається і не соблюлаемое) — на полях оригіналу указувати джерела всіх фактичних даних, що надаються, якщо вони не супроводжуються бібліографічними посиланнями всередині тексту.
|
|
|
Завдяки таким авторським вказівкам редактор може:
1) оцінити авторитетність і надійність джерел, на які спирався автор: якщо сумнівне джерело, не можна довіряти відомостям, які з нього взяті;
2) перевірити, наскільки точно автор слідує джерелу, якщо воно заслуговує довіри.
Тому вимога посилань на джерела фактів повинна бути одним з умов видавничого договору з автором. Авторські оригінали з істотним фактичним матеріалом, джерело якого автором не вказане, за великим рахунком треба розцінювати як непридатні до видання.
Але і найавторитетнішому джерелу не можна вірити сліпо. Наука не стоїть на місці, багато що оновлюється.
Існує вибірковість перевірки, вона є вимушеною. Бажано, щоб серед істотних вибиралися для перевірки факти різного характеру (і числа, і дати, і назви і так далі) - Обсяг вибірки можна порахувати достатнім, якщо він дав чітке уявлення про характер роботи автора з джерелами.
Неодмінної перевірки вимагають фактичні дані, про які редактор має нечітке уявлення: для нього вони повинні бути сумнівними. Редактор повинен чітко вміти розмежовувати відому й сумнівне. Потрібно постійно поновлювати певні знання.
|
|
|
ІІ. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу
Це етап на якому можна, підводячи підсумки викладеного, сформулювати умови, при яких аналіз і оцінка фактичного матеріалу редактором буде успішній або, принаймні, позбавленій істотних недоліків.
Перша умова.Знати хочаб узагальнено предмет твору, не сподіватися тільки на свій здоровий глузд, тобто знайомитися з основною літературою про предмет твору, критично відноситися до власних знань і пам'ятати, що при недостатній кількості знань краще скористатися допомогою кваліфікованого фахівця-рецензента.
Друга умова.Добиватися енциклопедичності знань широкої загальної культури як основи для перевірки точності і достовірності фактів. Все перевірити за джерелами редактор не в силах: часу не вистачить. Та без широких знань і не побачиш, що треба перевіряти.
Третя умова.Свідомо використовувати специфічно редакторські прийоми і навики аналізу й оцінки фактів.
Четверта умова.Читати текст з установкою на те, що помилки в ньому обов'язкові, й уміти визначати всі об'єкти, які потребують перевірки.
Для цього піддавати кожен факт своєрідному іспиту:
а) Чи це так? Чи узгоджується з тим, що мені відомо із цього приводу?
б) Що сумнівно?
в) Чого я не знаю і що мені належить перевірити за джерелами?
Тут доречно привести афористичний вислів чудового літературознавця Бориса Вікторовича Томашевського:
Я знаю зовсім небагато. Я тільки твердо знаю, чого я не знаю, і зазвичай знаю, де знайти те, чого я на знаю. (запишіть)
Ці слова повинні стати основою роботи будь-якого редактора.
П'ята умова.Знати загальні й спеціальні джерела фактів у тій області, до якої відноситься твір, їх позитивні риси й недоліки, уміти добре орієнтуватися в них.
ІІІ. Аналіз і оцінка цитат
Цитати з відповідною частиною умовності теж можна розглядати як фактичний матеріал. Вони відображають дійсність друкарську чи письмову, тобто є відтворенням дійсності, відображену в інших творах.
Проте і цю частину тексту редакторові необхідно проаналізувати, щоб оцінити:
1) доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу;
2) точність цитування реальну й смислову;
3) відповідність того, як автор тлумачить її дійсний сенс, щодо змісту цитати.
1) доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу:
а) Обґрунтованість цитування
Щоб перевірити обгрунтованість вживання цитат, потрібно передусім знати, з якою метою цитують інших авторів і інші тексти взагалі і з яким випадком уживання цитат мають мають значення у кожному конкретному випадку.
Поширені цілі цитування:
1) вдатися до затвердження визнаного авторитету, щоб спертися на нього в своїх доказах або спростуваннях (для того, хто цитує такі твердження — це аксіоми);
2) спертися на цитату як на аналізований (критикований цілком або частково) об'єкт, щоб показати помилки або правильність цитованого тексту;
3) скористатися виразним, яскравим за формою вираженням думки для більшої переконливості доказу
або спростування (так удаються до прислів'я або приказки, щоб максимально гостро й стисло виразити саму суть і пожвавити текст);
4) документально підтвердити свої висновки і положення (цитата як факт);
5) проілюструвати те, що затверджується або спростовується в тексті (приклади в мовознавчих працях і т. п.).
Тому існує визначення Цитатність — це не просто велика кількість цитат, це цитати, що використовуються не за призначенням або замість власної думки.
Цитатність у сьогоднішній практиці:
1. Коли цитатами прагнуть підмінити аргументацію.
2. Коли автор для підкріплення власної позиції удається до цитат, що зовсім не виражає висловлену ним думку.
3.Коли автор просто не може утриматися від цитування, хоча великої необхідності в цьому немає.
б) Обсяг цитат.
Він повинен бути відповідний меті, заради якої приводиться цитата.
Отже, редакторові потрібно визначити:
– чи обгрунтовано спожиті цитати, чи виправдані вони за значенням і метою;
– збагачують або засмічують твір;
– чи допомагають авторові вирішувати поставлені їм перед собою завдання або приводяться формально, або через відсутність у автора власних думок.
2) точність цитування:
а) буквальна точність цитування
Коли говорять про перевірку точності цитування, то найчастіше мають на увазі перевірку технічну — чи співпадає цитата з оригіналом буква в букву, слово в слово.
Помилки в цитати проникають передусім тому, що редактори не перевіряють цитати, повністю довіряючи авторові.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 537; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!