Змістовний модуль 8. Вибір і обґрунтування теми дослідження
План
1. Загальне ознайомлення з проблемою дослідження
2. Формулювання теми дослідження
3. Визначення об'єкта і предмета дослідження
4. Формулювання мети дослідження
5. Побудова гіпотези і постановка завдань дослідження
Загальне ознайомлення з проблемою дослідження
Будь-яке психолого-педагогічне дослідження починається з теоретичного аналізу досліджуваної галузі педагогічної або психологічної науки, визначення проблеми, обґрунтування актуальності її розробки. Першим кроком дослідника є вибір об'єктивної галузі дослідження. Такою об'єктивною галуззю може бути або сфера практичної діяльності (наприклад, навчання певній дисципліні у фармацевтичному (медичному) навчальному закладі), або її відтворення у сфері наукової проблематики (принцип неперервності в навчанні, суб'єктивно-діяльнісний підхід). Вибір об'єктної галузі визначається такими об'єктивними факторами, як її актуальність, новизна і перспективність, і суб'єктивними факторами: освітою, життєвим досвідом, інтересами, здібностями, схильностями дослідника, його зв'язком з певним науковим колективам і керівником.
Коло дослідницької роботи окреслює тема дослідження. Вона витікає з аналізу того, що є в літературі, з досвіду викладачів, керівників та колективів вищих навчальних закладів, із можливостей і готовності професорсько-викладацького складу вирішувати дослідницькі завдання. Тема повинна містити проблему, тобто для свідомого визначення, а тим більше, уточнення теми є необхідним для окреслення дослідницької проблеми.
ПРОБЛЕМА (від грец. "problema" – задача, утруднення) – усвідомлення суб'єктом неможливості вирішення труднощів і протиріч, що виникли в даній ситуації, засобами наявного знання і досвіду.
Проблемою виступають питання або задача, які не можуть вирішуватися за допомогою набутих знань і вимагають теоретичних і практичних дій на новому рівні або за допомогою нових методів дослідження. Виявлення проблеми постають як наслідок виникнення і розвитку протиріччя досягненим рівнем знання і новими фактами або потребами суспільної практики (соціальне замовлення), тобто в результаті виникнення так званої проблемної ситуації, що виступає вихідним пунктом дослідження. Виявлення проблемної ситуації, її предметної та гносеологічної сторін вимагає від дослідника великої і складної теоретичної роботи.
Вивчення проблеми, визначення факторів, які впливають на рішення проблеми, і розробка проекту виходу з проблеми здійснюється за схемою 3.2.
1. Фіксація проблеми
| 1.1.Що трапилось? 1.2. Які симптоми? 1.3.Що Вас не задовольняє? 1.4. Що Ви відчуваєте.! приполу проблеми? 1.5. Яка ситуація с кращою? |
2. Аналіз проблеми
| 2.1.Поставте "діагноз" проблемі. 2.2. Ранжируйте симптоми. 2.3. Запропонуйте свої причини ситуації. 2.4. Відзначте, чого не вистачає. 2.5. Визначте, що перешкоджає прийняттю рішення. 2.6. Узгодьте інтереси. |
3. Підходи до вирішення проблеми
3.1.  Визначте можливі стратегії та рекомендації.
3.2. Обґрунтуйте рішення.
3.3. Зробіть припущення, що може бути ідеальним результатом.
3.4. Розробіть проект виходу з проблеми.
|
4. Розподіл проблеми на частини
| 4.1. Які конкретні кроки (заходи)? 4.2. Які конкретні пропозиції? 4.3. Які ідеї? 4.4. Які дії? 4.5. Які реальні результати? 4.6. Які наслідки? 4.7. Хто несе відповідальність? |
Схема 3.2. Послідовність міркувань та дій при дослідженні проблеми
Розробка проблеми дає можливість визначити, які протиріччя практично примушують відмовитися від традиційного шляху її вирішення і розпочати пошуки нового, або з яких потреб виникає необхідність саме цього психолого-педагогічного дослідження. Це допомагає досліднику обґрунтувати своєчасність і необхідність вивчення та розв'язання проблеми подальшого удосконалення і розвитку теорії і практики безперервної фармацевтичної і медичної освіти, висвітлює суперечності, які виникають між науковими, соціальними, психолого-педагогічними потребами суб'єктів навчання та засобами, які може запропонувати освітянська наука і практика для задоволення цих потреб.
При обґрунтуванні актуальності фундаментального дослідження враховують прогнозоване теоретичне значення теми, ступінь опрацьованості її в науці, можливий вплив передбачених й запланованих результатів на теоретичні положення та уявлення, що існують у даній галузі. При обґрунтуванні актуальності досліджень, що мають прикладний характер, враховують практичну потребу в опрацюванні теми, ступінь розв'язання в психолого-педагогічній практиці освіти, прогнозований соціальний економічний ефект від впровадження отриманих результатів.
у наукових роботах, виконаних у освітянській галузі Україні, розглядаються переважно актуальні проблеми розвитку освітянської практики цьому недостатня увага надається теоретичним проблемам психології і педагогіки, дидактики й методики навчання, теорії змісту освіти, організації навчально-пізнавальної діяльності, принципів і методів навчання, особливо післядипломного навчання, теорії розвитку творчих здібностей тих, хто навчається, психології особистості в навчанні.
Актуальними є проблеми створення:
· нової теорії виховання, адекватної соціально-економічним та політичним змінам у країні;
· теорії гуманістичного виховання й освіти та їх найважливішого компоненту — світогляду особистості, зорієнтованого на національні та загальнолюдські цінності, на утвердження в свідомості й поведінці молоді прогресивних моральних, естетичних поглядів;
· нових концепцій освіти.
При обґрунтуванні актуальності дослідження важливо з самого початку з'ясувати основні суперечності або невідповідності між досягнутим рівнем психолого-педагогічного знання і проблемами розвитку теорії практики. Вони можуть бути зумовлені як появою запитів практики, що потребують вироблення нових теоретичних знань, так і відкриттям нових фактів і зв'язків. Розв'язати саму проблему буває легше, ніж виявити суперечність.
Якщо дослідник не має достатньої кількості фактів для обґрунтування необхідності проведення дослідження тієї чи іншої проблеми, йому потрібно провести констатуючий експеримент.
Висунення проблеми і обґрунтування актуальності дослідження передбачають відповіді на запитання: "Чому цю проблему потрібно розв'язувати у даний час?" При обґрунтуванні актуальності явно не досить обмежитися посиланням на державні документи, в яких формулюються завдання освіти. Треба зв'язати основні завдання з проблемами і суперечностями відповідної галузі психологічної та педагогічної наук.
Актуальність дослідження визначається:
• відсутністю в педагогіці та психології праць, необхідних сьогодні:
• недостатністю тих чи інших знань з питань організації підготовки фахівців у нових соціально-економічних та політичних умовах;
• проблемами розвитку самої науки, логікою розвитку психологічної та педагогічної теорій.
Однак у будь-якому випадку при формулюванні актуальності дослідження мають бути обов'язково вказані психолого-педагогічні проблеми, які підтверджують необхідність проведення даного дослідження.
Опис актуальності дослідження закінчується висновком про те, що, незважаючи на наявні праці, наукові знання в галузі, яка розглядається, є недостатніми, або вони застаріли, або зовсім відсутні. Тим самим готується перехід до формулювання суперечності і проблеми дослідження.
Якщо суперечність сформульовано некоректно, то у дослідника виникають труднощі з формулюванням проблеми дослідження.
Визначення об'єкта і предмета дослідження
Подальший процес розвитку проблеми пов'язаний з визначенням об'єкта і предмета дослідження. Необхідність розрізняти ці поняття зумовлюється тим, що психологічні процеси та педагогічна дійсність дуже різноманітні, а дослідник має отримати певні кінцеві результати при їх вивченні. Тому треба розрізняти, з одного боку, всю об'єктивну сферу, яка цікавить дослідника, а з іншого — те, відносно чого він збирається одержати нове психолого-педагогічне знання. Часто об'єктом називають певну широку дослідницьку галузь, а предметом — більш вузьку її частину, що є неправомірним і помилковим.
Прикладом такої ситуації є визначення науковцем об'єкта дослідження такої складної, багатофункціональної, багатокомпонентної об'єктивної галузі, якою є освіта.
ОБ'ЄКТ (від лат. "objectus " — предмет, явище) — фрагмент дійсності, на який спрямовано практичну або пізнавальну діяльність суб'єкта.
Об'єктом наукового пошуку виступає матеріальний навколишній світ та форми його відображення в свідомості людини. Об'єкт конкретного наукового дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Вивчити об'єкт повністю, досконало в будь-якому дослідженні практично неможливо. Для теоретичного аналізу і наступного дослідження вибираються декілька властивостей або якостей об'єкта, які й складають предмет даного психолого-педагогічного дослідження.
Предмет — це те, що міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Якщо об'єкт розглядати як систему, то предметом можуть виступати структура системи, закономірності взаємодії елементів усередині системи та зовні неї, закономірності розвитку системи, різні якості та властивості.
Щоб правильно визначити об'єкт дослідження, необхідно відповісти на запитання: "Що є носієм проблемної ситуації і підлягає дослідженню?"
Об’єктами дослідження можуть бути:
· в педагогіці:
- історія педагогіки;
- виховання як категорія педагогіки;
- підходи (гуманістичний, індивідуальний, диференційований);
- дидактика як категорія педагогіки;
- зміст, форми і методи.
· в теорії навчання:
- знання, уміння, навички;
- рівень якостей знань;
- формування інтелектуальних прийомів;
- види навчання (програмоване, проблемне, модульне, комп'ютерне);
- процес організації і управління вищим закладом освіти.
· в психології:
- психічні стани людини (фрустрація, стрес, депресія та ін.);
- психічні процеси (пам'ять, мислення, сприйняття та ін.);
- психічні властивості особи (темперамент, характер, акцентуації);
- діяльність суб'єктів навчання.
Часто дослідники-початківці об'єктом чи предметом свого дослідження помилково називають учасників педагогічного процесу.
Основними об'єктами психолого-педагогічного дослідження виступають діяльність управлінців, викладачів і вихователів, дітей, учнів, студентів і слухачів, педагогічні стосунки, організація чи управління пізнавальною діяльністю, навчально-виховним процесом чи навчально-виховним закладом, психічні явища.
У структуру предмета дослідження входять:
– історія розвитку об'єкту та теорій про нього;
– суттєві властивості, якості та закони розвитку об'єкта;
– логічний апарат і методи, які є необхідними для формування предмета.
Предмет психолого-педагогічного дослідження — факти, прийоми, механізми освоєння людиною соціокультурного досвіду й зміни інтелектуального й особистісного розвитку людини як суб'єкта навчальної діяльності, які викликані цим процесом освоєння:
– закономірності оволодіння знаннями, вміннями і навичками, індивідуальні відмінності особистості в цих процесах, закономірності формування творчого активного мислення, змін у психіці, психологічні питання управління;
– цілепокладання, прогнозування, зміст, форми і методи психологічного впливу, стадії педагогічного процесу;
– протиріччя у виховному процесі та в процесі навчання, шляхи удосконалення навчання і виховання, характер педагогічних вимог, педагогічного впливу, умови, особливості і тенденції розвитку виховних явищ і процесів;
– відносини між студентами і викладачами, в колективах і групах, між колективом і особою, між колективами, між навчальними фармацевтичними (медичними) закладами;
– самопізнання, самовиховання, спрямованість особи, її інтереси, мотиви й потреби.
Визначення предмета дослідження означає:
- визначення ракурсу "розглядання";
- встановлення меж пошуку;
- передбачення наявності сутнісних зв'язків, які стосуються проблеми;
- припущення про можливість тимчасового виділення зв'язків і об'єднання їх в одну систему.
Формулювання мети дослідження
Предмет конкретизується в меті і завданнях дослідження, які виступають безпосередніми характеристиками науково-дослідної діяльності.
МЕТА — ідеальне, уявне випередження результату діяльності.
Метою будь-якої наукової роботи є виявлення нових або ж уточнення відомих раніше, але недостатньо досліджених фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей.
Метою наукового дослідження в галузі освіти є створення нової концепції рішення тієї чи іншої актуальної психолого-педагогічної проблеми. Щоб створити таку концепцію, необхідно здобути факти і за допомогою їх наукового аналізу розкрити наступні положення:
· провідну ідею дослідження, яка пояснює отримані дані, факти, .визначає конкретний зміст, форму і методи освітянської діяльності;
· сутність процесу або явища, що вивчається, його рушійні сили (фактори, суперечності), головні властивості й особливості;
· структуру явища, що вивчається, його елементи, провідні компоненти, основні зв'язки і відношення в цій структурі;
· тенденції, стадії, етапи процесу або явища, що вивчається;
· психолого-педагогічні умови, які необхідно створити, щоб вирішити позитивно освітянські завдання і забезпечити прогресивні зміни, розвиток явища, що вивчається;
· шляхи і засоби психолого-педагогічного керівництва досліджуваним процесом, явищем;
· обґрунтування за допомогою наукових даних гіпотези, основного висновку з експерименту, психолого-педагогічного досвіду для освітніх технологій.
Таким чином, метою дослідження виступають ті проміжні та кінцеві наукові й практичні результати, що повинні досягатися внаслідок його проведення. Для того, щоб успішно, з мінімальними витратами часу, впоратися з формулюванням мети, досліднику потрібно відповісти собі на запитання: "Що ти хочеш зробити по закінченні дослідження?" .
Кінцевими результатами психолого-педагогічного дослідження можуть бути зміни в організації навчально-виховного процесу, зміни, що відбуваються на рівні пізнавальних процесів особистості, міжособистісних відношень та ін. Підсумком може бути нова методика, класифікація, алгоритм, структура тощо.
У дослідженні може бути декілька цілей, одні з яких є проміжними, а інші — кінцевими. Кінцева мета, як правило, досягається не відразу, а через низку проміжних етапів. Так, якщо кінцева мета полягає в тому, щоб прискорити процес розвитку того, хто навчається, то проміжними цілями могли б виступити:
§ оцінка актуального рівня психічного розвитку студентів;
§ встановлення бажаного кінцевого рівня їхнього розвитку;
§ визначення засобів, за допомогою яких можна було б прискорити розвиток тих, хто навчається;
§ обґрунтування психодіагностичних засобів оцінки актуального і бажаного рівнів розвитку студентів або слухачів;
§ розробка засобів корекційної роботи з досліджуваними щодо прискорення рівня розвитку.
У дисертаційному дослідженні не рекомендується формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", бо ці слова означають спосіб досягнення мети, а не саму мету.
Формулювання мети будь-якого дослідження доцільно починати з дієслів:
• з'ясувати...
• виявити...
• сформулювати…
• обґрунтувати...
• визначити...
• створити...
• побудувати тощо.
Формулювання теми дослідження
Проблема, що досліджується, має бути відображена насамперед у темі дослідження.
ТЕМА (від грец. «thema» — предмет викладу, дослідження, обговорення) — лаконічне формулювання проблеми дослідження.
Правильний вибір теми дослідження значною мірою визначає успіх усієї подальшої роботи. Незалежно від розроблюваної наукової проблеми можливими шляхами вибору теми дослідження є:
- запозичення теми з критичних оглядів досягнень у галузі освіти, управління, педагогіки, психології або з переліку тем, який рекомендується проблемними комісіями;
- критичний розгляд виконаних у даній галузі наукових робіт; він допомагає виявити питання, на які автори цих праць не дали належних переконливих та обґрунтованих відповідей;
- повторення раніше викопаного дослідження, але з новим матеріалом, з використанням нового методу або нових технічних засобів;
- використання явищ або зв'язків між явищами, які випадково спостерігаються і сутність яких залишається незрозумілою;
- системне структурування інформації тощо.
Незалежно від способу вибору теми вона повинна бути перспективною. Основними критеріями перспективності теми є:
– її актуальність, тобто теоретична і практична значущість для галузі освіти, педагогіки або психології;
– новизна отриманих фактичних даних, метода або напряму дослідження;
– безпосередній зв'язок з потребами освітянської практики і діяльністю навчальних закладів освіти;
– цілеспрямованість на вирішення певного наукового завдання в конкретному напрямі освіти, педагогіки та психології;
– реальність виконання поставлених наукових завдань.
Етап формулювання теми дослідження не є "прохідним", а, навпаки, є дуже відповідальним, бо неправильне її формулювання веде до довільного тлумачення проблеми та до стихійного збирання фактів. У формулюванні теми важливо відобразити об'єкт, предмет дослідження і мету. Згадування про предмет може бути в явному вигляді або в неявному.
Наприклад:
А. Тема — "Моральне виховання студентів".
Об'єкт — моральне виховання.
Предмет — зміст, методи, форми, засоби, умови ефективності морального виховання студентів.
Б. Тема — "Планування навчально-виховного процесу в фармацевтичному навчальному закладі".
Об'єкт — навчально-виховний процес
Предмет — планування.
Типовими помилками дослідників-початківців є безпроблемні формулювання тем, особливо в дисертаційних роботах. Так, занадто часто назви дисертацій починаються словами "Вивчення процесу...", "Дослідження деяких шляхів...", "Матеріали до вивчення...", "Деякі питання...", "До питання..." і т. ін. У них не віддзеркалюються достатньою мірою суть розглянутої проблеми, завершеність роботи, немає чіткого визначення її мети і результатів. А такі розпливчасті формулювання, як "шляхи вдосконалення методики" чи "психолого-педагогічні умови", по суті, не ставлять ніякої проблеми і не спрямовують на дослідження конкретного аспекту психолого-педагогічної теорії чи практики. Часто з формулювання не зрозуміло, діяльність кого досліджуватиметься: викладачів, слухачів, студентів або учнів — і якого віку. Тому завжди підкреслюється вікова група тих, хто бере участь у дослідженні.
Крім того, як правило, "шлях вдосконалення" чи "умови", про які йшлося в назві теми, не досліджуються, не формулюються.
Нерідко зустрічаються тривіальні формулювання, які не потребують ніякого дослідження. Це призводить до того, що тема дослідження не узгоджується з його об'єктом і предметом, а гіпотеза формулюється як банальна істина.
Часто теми формулюються так, що в них називаються кілька предметів дослідження. Тоді дослідникові доводиться вивчати і аналізувати літературу з усіх проблем. Це настільки ускладнює опрацювання методики та методології дослідження, що якісне його проведення стає практично неможливим.
Важливим напрямом підвищення якості психолого-педагогічних досліджень, їх наукового і практичного значення є вдосконалення тематики.
Для вдалого складання теми рекомендується продумати декілька можливих варіантів формулювання, написати їх один над іншим на деякій відстані або навіть на різних аркушах і після цього порівняти, щоб вибрати той, який точніше всього відображає предмет майбутнього дослідження. Тема дисертаційної роботи повинна бути по можливості короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми, вказувати на мету дисертаційного дослідження та його завершеність.
У назві теми небажано використовувати наукову термінологію псевдонаукового характеру.
Таким чином, уточнення теми дослідження представляє собою визначення тих конкретних питань, на які це дослідження має дати відповідь.
Побудова гіпотези і постановка завдань дослідження
Розробка гіпотези дослідження
У процесі дослідження істотне значення має гіпотеза.
ГІПОТЕЗА (від грец. "hypothesis" — основа, припущення) — науково обґрунтоване припущення, яке вимагає подальшої експериментальної та теоретичної перевірки.
Гіпотеза має вигляд твердження припустимого характеру. Але не всі судження припустимого (імовірного) типу є науковими гіпотезами і можуть бути експериментально перевіреними або доведеними. Ними не можуть виступати твердження, справедливість яких очевидна без доказу, або судження, що на даному етапі розвитку науки ані довести, ані спростувати практично неможливо. Наукова гіпотеза завжди виходить за межі простої реєстрації фактів, служить їхньому поясненню і передбаченню.
Гіпотеза вважається науково обґрунтованою, якщо при її створенні дотримуються наступних вимог:
- формулювання гіпотези повинно бути максимально точним і порівняно простим. У ньому не повинно міститися невизначених, неоднозначних термінів і понять;
- гіпотеза повинна бути сформульована так, щоб її можна було перевірити і доказати справедливість ствердження експериментальним шляхом;
- гіпотеза повинна пояснювати все коло явищ, на які розповсюджуються твердження, що містяться в ній.
Формулювання гіпотез у психолого-педагогічному дослідженні – процес складний і безперервний; він супроводжується постійними перевірками У процесі зміни змісту дослідницької діяльності з'являються нові факти, які примушують переглядати первісні припущення.
Гіпотеза наукового дослідження за конструкцією — це розгорнуте речення, в якому досить докладно викладено модель і систему заходів, тобто нововведення, за рахунок якого сподіваються на отримання якихось результатів. Вона передбачає, які організаційні форми освітянської діяльності найкраще використати для розв'язання даного завдання, які умови є провідними, а які — коригуючими, який засіб розв'язання психолого-педагогічного завдання є ефективним тощо. Найбільш продуктивні гіпотези мають таку структуру: "Якщо має місце А, то має місце й В при виконанні умови С".
Наприклад:
Гіпотеза дослідження базується на припущенні щодо підвищення кваліфікації державних службовців, як одного із важливих їх функціональних обов'язків, яке суттєво актуалізується, об'єктивізується і буде особистісно-прийнятним, якщо зміст програми буде формуватися із залученням до її розробки майбутніх слухачів шляхом включення їх до соціально-психологічних досліджень певних елементів компонентності, сутність яких і має складати основні компоненти змісту підвищення їх кваліфікації.
Молодому досліднику, який здійснює розробку і перевірку гіпотез, стануть у нагоді наступні рекомендації:
1.Пам'ятайте, що висунути гіпотези — означає сформулювати припущення про найбільш можливі причини фактів і явищ, які знову спостерігаються, або передбачити найімовірніший хід і результати експерименту.
2.У першу чергу необхідно проаналізувати і уточнити, що може бути причиною того чи іншого явища, а що — наслідком.
3. Будь-яка гіпотеза знаходиться в певному зв'язку із наявними знаннями: з відомою теорією, законом, правилом, раніше вирішеним завданням.
4. Логічний шлях формування гіпотези може бути різним:
а) індуктивний шлях: від спостерігання поодиноких фактів,
явищ —> до висунення гіпотези —> до наступних індуктивних
узагальнень;
б) дедуктивний шлях: від використання відомої теорії, законів, правил для пояснення явищ і фактів, які спостерігаються ––> до висунення гіпотези ––> до експериментальної перевірки гіпотези.
5. При використанні індуктивного шляху висунення гіпотези там, де це можливо, використовуйте висновок за аналогією.
6. При дедуктивному варіанті висунення гіпотези співвіднесіть Ваші попередні знання.
7. Іноді буває корисним висунути всі можливі гіпотези, а потім на основі критичного аналізу відібрати з них найбільш правдивіші.
8. Не бійтеся ризикованих міркувань, уникайте шаблонів у своїх міркуваннях.
9. У випадку труднощів при формулюванні гіпотези звільніть Ваше завдання від усіх зайвих уявлень, зведіть його до простішого питання.
10.Іноді корисно поставити перед собою і відповісти на наступні питання: що є невідомим; які умови є необхідними і недостатніми для того, щоб спостерігати нове для вас явище; чи є можливим виключити з розгляду ряд умов, частину даного?
11.Перевірити гіпотезу — значить встановити, що наслідки, які повинні з неї витікати, дійсно співпадають з явищами, що спостерігаються, з результатами експерименту.
12.Перевіряючи гіпотезу, необхідно з'ясувати, чи не суперечить вона законам і правилам, які були встановлені раніше.
Кожний дослідник прагне до того, щоб сконструйовані ним гіпотези підтвердилися, однак це не означає, що вони не можуть знайти свого підтвердження. У процесі психолого-педагогічного експерименту з кількох сформульованих дослідником гіпотез може підтвердитися лише одна, хоча може статися, що будуть відкинуті всі прийняті гіпотези.
У разі, коли гіпотези негіпотетичні, аксіоматичні або абсурдні і ніяк не можуть бути обґрунтовані, роботу над ними необхідно розпочати ще раз. Зрозуміло, що в процесі дослідження гіпотези можуть уточнюватися, доповнюватися, розвиватися, відхилятися.
У психолого-педагогічних дослідженнях нечасто йдеться про одержані негативні результати, хоча дуже рідко буває так, що всі поставлені завдання були успішно вирішені. Але іноді й негативні результати можуть бути дуже корисними для розвитку психологічної або педагогічної науки. Негативні результати можуть бути особливо істотними за своїм науковим значенням, якщо ведуть до перегляду застарілих уявлень. Це можливо лише тоді, коли гіпотези мають конструктивний характер, процес дослідження, організований і проведений з належною коректністю, а отримані емпіричні дані є вірогідними.
Одна або кілька робочих гіпотез повинні мати пояснювальний і прогностичний характер, розкривати механіку функціонування психолого-педагогічного явища і передбачати перспективи його розвитку.
Таким чином, гіпотези наукового дослідження повинні:
• відповідати вихідним принципам загальнопедагогічних та загальнопсихологічних теорій;
• бути взаємопов'язаними і являти в сукупності систему доказів висунутої проблеми;
• бути доступними для перевірки в процесі експериментального психолого-педагогічного дослідження;
• не суперечити відомим і перевіреним фактам, а також одне одному (хоча і можуть бути альтернативними);
• бути простими, розвиватися від загальних посилань до емпіричних наслідків, що інтерпретуються.
Постановка завдань дослідження
Гіпотетично представлені внутрішні механізми функціонування досліджуваного явища, сутнісні його характеристики, що описані як припущення співвідносяться із цілями дослідження, тобто кінцевими проективними результатами. Це співвідношення дозволяє перейти до формулювання завдань дослідження. Така теоретична робота спрямована на вироблення форми і змісту конкретних пошуків завдань, спрямованих на оптимізацію, варіювання умов (зовнішніх і внутрішніх, існуючих і створюваних експериментально), в результаті яких гіпотетичний причинно-наслідковий зв'язок набуває всіх рис об'єктивної закономірності.
ЗАВДАННЯ — передбачуваний локалізований результат дослідження, який містить у собі:
• вимоги (мету);
• умови, тобто відоме і шукане (невідоме), які сформульовані в питанні.
Ієрархічно організована послідовність завдань утворює програму діяльності.
Одним з основних завдань майже кожного психолого-педагогічного дослідження є експериментальна чи дослідно-експериментальна перевірка висловлених ідей, запропонованої системи роботи, створеної моделі, педагогічної технології, технології психодіагностики особистості та їх апробація на практиці. Для більшої частини досліджень обов'язковим має бути розробка на основі одержаних результатів конкретних рекомендацій для студентів, викладачів, психологів, менеджерів. Рекомендації спрямовані на поліпшення освітянського процесу. Щоб визначити завдання конкретного психолого-педагогічного дослідження, рекомендується відповісти на запитання: "Що необхідно зробити, щоб досягти мети дослідження?" Як правило, формують 4-5 завдань. Завдання, які є більш частковими, виступають підзавданням до одного з основних.
Єдиного стандарту у формулюванні завдань не може бути, але загальними тенденціями є такі:
• перше завдання пов'язують з виявленням, уточненням, поглибленням, методологічним обґрунтуванням сутності, природи, структури, законів функціонування і розвитку об'єкта, що вивчається;
• друге завдання спрямовують на аналіз реального стану предмета дослідження, динаміки, внутрішніх протиріч розвитку;
• третє завдання направлене на розкриття загальних способів перетворення об'єкта, на побудову його моделей, виявлення умов ефективного функціонування та їх дослідно-експериментальну перевірку;
• четверте завдання пов'язують із виявленням шляхів і засобів підвищення ефективності досліджуваного явища, процесу тощо;
• п'яте завдання присвячують створенню, розробці конкретних методик і технологій, практичних рекомендацій з їхнього використання.
Таким чином, завдання на відміну від мети — це всі послідовні етапи організації і проведення дослідження. Мета тут розгортається в комплексі взаємозв'язаних завдань.
Наприклад:
Припустимо, що дослідник ставить перед собою кінцеву мету — забезпечити результативність соціально-психологічного підходу до визначення змісту програм підвищення кваліфікації державних службовців.
Відповідно до цієї мети він визначає такі завдання:
• встановити сутність підвищення кваліфікації державних службовців в ієрархічній системі видів освіти в контексті державного управління;
• уточнити понятійно-термінологічний апарат, характерний для системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців;
• визначити комплексну методику соціально-психологічних аспектів діяльності державних службовців освітньої сфери;
• виявити провідні тенденції щодо прояву елементів соціально-психологічної компетентності в діяльності держслужбовців;
• обґрунтувати методику визначення оптимального змісту програм підвищення кваліфікації держслужбовців освітньої сфери;
• розробити програму курсу підвищення соціально-психологічної компетентності держслужбовців освітньої сфери та здійснити його апробацією.
При визначенні завдань, як і при формулюванні мети, можна починати з дієслів неозначеної форми або іменників:
• здійснити... — здійснення...
• провести... — проведення...
• визначити... — визначення...
• формулювати... — формулювання...
• скласти... — складання...
• розробити... — розробка...
Приклади методологічної розробки теми психолого-педагогічного дослідження наведені в додатку 1.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!