Одиниці вимірювання інформації.
Лекція № 1
Тема. Поняття інформації. Роль інформації і обчислювальної техніки у суспільстві. Представлення інформації в ЕОМ. Одиниці вимірювання інформації. Техніка безпеки при експлуатації ПК.
План
1. Вступ. Поняття інформатики та обчислювальної техніки.
2. Представлення інформації в ЕОМ.
3. Одиниці вимірювання інформації.
4. Покоління комп'ютерів.
5. Типи комп'ютерів.
6. Техніка безпеки при роботі з ЕОМ.
7. Запитання.
Вступ. Поняття інформатики та обчислювальної техніки.
Друга половина 20 ст. відзначилась бурхливим розвитком науки і техніки. Розвиток фундаментальних, прикладних і технічних наук спричинив необхідністю виконання безлічі розрахунків та обчислень. Для цього винайшли обчислювальні машини – комп’ютери.
Інформатика як наука досить молода: вона сформувалась у другій половині 20 ст., але вже стала необхідною складовою освіти сучасної людини. На сьогоднішній день сфера її практичного застосування дуже широка: нині важко уявити галузь діяльності людини, у якій би не використовувались комп’ютери, починаючи з виробництва, науки, освіти і медицини, закінчуючи побутом.
Інформатика – це наука, яка досліджує закони і методи обробки, зберігання і передачі інформації.
Сьогодні вміння користуватись комп’ютером є не менш важливим, як вміння читати і писати.
Сукупність пристроїв, призначених для автоматичної обробки інформації називається обчислювальною технікою (ОТ).
|
|
|
Набір пов’язаних між собою пристроїв називається обчислювальною системою. Головний пристрій обчислювальної системиє комп’ютер.
Комп’ютером (ЕОМ)– називається потужній універсальний пристрій для обробки, зберігання і передачі інформації.
Завдяки комп’ютерам можна створювати зображення, текстові документи, різноманітні математичні обчислення, відкрити для себе не лише нові ігри та розваги, а й вікно у світ Інтернету.
У давнину люди користувались різними засобами для обчислень. Найдавнішою з рахівниць вважають абак, винайдений у Китаї (в перекладі означає «дошка, на якій можна робити позначки»). На початку 17 ст. була створена логарифмічна лінійка, яка давала можливість швидко, але наближено множити та ділити числа.
Першу механічну підсумовувальну машину вдалось створити французу Белзу Паскалю в 1642р. Вона була побудована на основі зубчастих коліс і могла додавати та віднімати десяткові числа. А в 1675Паскалю вдалось створити машину, що виконувала 4 дії: додавання, віднімання, множення та ділення.
Майже водночас з ним у 1673р. німецький математик Лейбніц сконструював рахунковий пристрій − арифмометр, що виконував 4 дії.
|
|
|
Перший комп’ютер створено у 1946 р. в США(ENIAC) під керівництвом Д.Маучлі і Д.Еккерта. Недолік в тому, що програма, яка виконувалася, не зберігалася в пам’яті машини а набиралася складним способом за допомогою зовнішніх перемичок.
У 1945 р. відомий математик і фізик-теоретик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи роботи універсальних пристроїв, за якими машина має керуватися програмою з послідовним виконанням команд, а програма має зберігатися у пам’яті комп’ютера. Перша подібна ЕОМ була побудована в Англії у 1949р (EDSAC).
В Києві було створено першу ЕОМ у 1951 р. в Інституті електродинаміки під керівництвом С.О.Лебедєва(МЭСМ). Можна стверджувати, що МЭСМ була першою ЕОМ в Європі.
Представлення інформації в ЕОМ.
Фізичне середовище, в якому фіксується інформація називається носієм інформації.
Історія людства знає багато способів збереження інформації. Це наскельні малюнки, що створювались на стінах печер за часів палеоліту, глиняні таблички в стародавньому Вавилоні. В давньому Єгипті інформацію зберігали у вигляді рукописів на папірусі, згодом винайшли папір. У 20 ст.почали широко використовуватися способи збереження інформації на фото- і кіноплівці, на магнітній стрічці. Нині поширеними носіями є магнітний диск та лазерний компакт-диск).
|
|
|
Існує багато видівінформації:
– за способом відображення: текстова та графічна, відеоінформація;
– в інформаційних процесах: вхідна та вихідна;
– за змістовністю: корисна та непотрібна;
– за точністю передачі: істинною або спотвореною.
Найважливіші властивості інформації:
– корисність (інф-ція є важливою для одних людей і несуттєвою для інших. Ступінь корисності визначається можливістю розв’язувати поставлені задачі з використанням наявної інф-ції );
– актуальність (своєчасність, важливість для даного моменту часу);
– достовірність (повинна відповідати дійсності);
– об’єктивність (інформація– відображення зовнішнього світу, а він існує незалежно від нашої свідомості, знань та думок про нього);
– повнота (інф-ція є повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішення);
– зрозумілість (інф-ція є зрозумілою, якщо при її отриманні не виникає додаткових запитань).
Будь-яка інформація в комп’ютері передається за допомогою двійкових чисел.
Двійкова система числення – це система, в якій для запису чисел використовують дві цифри: 0 і 1. Вони є символами, з яких складається мова, що розуміє та використовує комп’ютер.
|
|
|
Основою двійкової системи числення є число 2.
Двійковий код числа – запис цього числа у двійковій системі числення.
Спочатку розглянемо таблицю значень степенів числа 2:
| n | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 2ⁿ | 1 | 2 | 4 | 8 | 16 | 32 | 64 | 128 | 256 | 512 | 1024 |
Скориставшись таблицею, можна записати:
0 = 0* 20 = 02
1 = 1*20 = 12
15=8+4+2+1=23+22 +21+20=1*23+1*22+1*21+1*20=11112
16=24=1*24+0*23+0*22+0*21+0*20=100002
17=16+1=24+20=1*24+0*23+0*22+0*21+1*20=100012
29= 16+8+4+1=24+23+22 +20=1*24+1*23+1*22+0*21+1*20=111012
30=16+8+4+2=24+23+22 +21=1*24+1*23+1*22+1*21+0*20=111102
31=16+8+4+2+1=24+23+22 +21+20=1*24+1*23+1*22+1*21+1*20=111112
32=25=1*25+0*24+0*23+0*22+0*21+0*20=1000002
 |
Існує простий спосіб запису двійкового коду числа: число ділиться на 2, і остачі від ділення, записані у зворотному порядку, утворюють двійковий код числа. Наприклад:
Є різні системи числення (2-ва, 8-ва, 10-ва, 16-ва).В комп’ютерах переважно використовують двійкову систему числення.
Подібною до передачі інформації в комп’ютері була передача тексту за допомогою азбуки Морзе (винахідник телеграфного апарату та телеграфного коду Семюелу Морзе (1791-1872)). В алфавіті є лише два символи: крапка і тире. Наприклад, коди для літер: А (.-) Б (- ... ) В (.--).
Пізніше вчені довели, що не тільки текст, а й будь-яку іншу інформацію (звук, картинку) можна закодувати за допомогою 2 символів. Для цього використовують цифри 0 і 1.
Одиниці вимірювання інформації.
Для вимірювання значних обсягівінформації на носіях використовують такі одиницівимірювання кількості інформації в комп’ютері.
Біт – найменша одиниця вимірювання кількості інформації в комп’ютері (від англ. Bit – двійкова цифра 0,1).
Байт – послідовність із восьми двійкових цифр.
1 байт = 8 біт
1 Кбайт = 1024 байт = 210 байт ≈ 103 байтів
1 Мбайт = 1024 Кбайт = 210 Кбайт ≈ 106 байтів
1 Гбайт = 1024 Мбайт = 210 Мбайт ≈ 109 байтів
1 Тбайт = 1024 Гбайт = 210 Гбайт ≈ 1012 байтів
1 Пбайт = 1024 Тбайт = 210 Тбайт ≈ 1015 байтів
Приклад 1. Скільки бітів містить :
А) 20 байт = 20*8 = 160біт
Б) 10 Кбайт = 10* 8* 1024 = 80*103 біт ≈81920 біт
В) 2Мбайт = 2* 8* 1024* 1024=16* 106 біт
Г) 5Г байт = 5* 8* 1024* 1024* 1024 = 40* 109 біт
Приклад 2. Скільки байтів містить :
А) 1600 біт=1600:8=200байт
Приклад 3. Скільки Кбайтів містить :
30000 біт=30000/8*1024≈3,7 Кбайт
4. Покоління комп’ютерів:
Виділяють п'ять поколінь комп'ютерів. Кожне покоління характеризується елементною базою – видом елементів-пристроїв, з яких побудовано оперативну пам'ять та процесор, і розвитком програмного забезпечення.
Перше покоління (50-ті роки минулого століття).
Елементною базою комп'ютерів першого покоління були вакуумні електронні лампи. Важила така машина десятки тонн, витрачала багато електроенергії. Програмування виконували в кодах машини. Доступ до машини мали тільки спеціалісти-професіонали. Швидкодія становила декілька тисяч операцій за секунду. Невелика оперативна пам'ять.
Першою ЕОМ була ENIAC, важила 30 тон, займала площу 170 м.кв, містила 18 тис. ламп (67 ламп виходили з ладу в день, 2 тисячі в місяць).
Друге покоління (60-ті роки минулого століття).
Елементною базою комп'ютерів другого покоління були транзистори, які замінили електронні лампи. Зменшилась маса та розміри. Транзистори займали в 200 разів менше місця і витрачали в 100 раз менше енергії.
З’явились мови програмування високого рівня. Були заздалегідь розроблені програми найбільш типових задач.
Швидкодія досягла сотень тисяч операцій за секунду. Марки машин "Еліот" (GB), “Сіменс”, “Урал”, “Мир”, “Мінськ”.
Третє покоління (70-ті роки минулого століття).
Елементною базою комп'ютерів третього покоління були інтегровані пристрої (мікросхеми, чіпи). Інтегральна схема − невелика пластина кристалу кремнію, на якій розміщені тисячі елементів: резисторів, транзисторів, діодів. Створено у 1971р процесор корпорацією «Intel», яку заснував Роберт Нойс.
Значно збільшилась швидкодія комп'ютерів (до кількох мільйонів операцій на секунду), зріс обсяг оперативної пам' яті, розвинулось програмне забезпечення.
Четверте покоління (80-ті роки минулого століття).
Елементною базою комп'ютерів четвертого покоління є великомасштабні інтегровані пристрої, які містили сотні тисяч елементів на квадратному сантиметрі.
Збільшилася швидкодія (до мільярда операцій за секунду), зросла ємність оперативної пам'яті. На рівні 4-го покоління відбувся поділ машин на великі обчислювальні машини та ПК.
П'яте покоління (90-ті роки).
Елементною базою комп'ютерів п'ятого покоління стали над великомасштабні пристрої, які можуть містити 3 млн. елементів на квадратному сантиметрі. Швидкодія комп'ютерів і обсяги оперативної та дискової пам'яті досягли вражаючих величин. Був подоланий рубіж 1 мільярда операцій за секунду для однопроцесорного комп'ютера і 1 трильйона операцій для багатопроцесорної системи. Масово розповсюджується ПК.
У комп’ютерах 5-го покоління опис і моделювання здійснюватимуться на рівні інтерфейсу, тобто машина зможе зрозуміти опис задачі, виразити її у формі моделі й синтезувати програму.
Взаємодія людини з машиною здійснюватиметься з використанням усного мовлення, природної мови, зображень, образів.
Типи комп'ютерів.
Залежно від призначення, можливостей і габаритів сучасні комп'ютери поділяються на такі типи:
1) Суперкомп'ютери (Ельбрус, моделі серії Сгау) - це багатопроцесорні системи, які виконують мільярди дій за секунду. Вартість такої машини − декілька мільйонів доларів. Їх використовують у космічних та військових дослідженнях, для опрацювання геодезичної інформації , для моделювання глобальних та регіональних процесів в атмосфері, океанах та земній корі.
2) Сервер - це потужний комп'ютер, чи вартісна багатопроцесорна система великої продуктивності, що надає багатьом користувачам доступ до спільної оперативної та дискової пам'яті великої ємності.
В залежності від функціонального призначення розрізняють файлові сервери (англ. File server), проксі-сервери, FTP-сервери, Web-сервери, DNS-сервери, SQL-сервери, термінальні сервери, Інтернет-сервери та інші.
Се́рвер як комп'ютер — це службовий комп'ютер у локальній чи глобальній мережі, що забезпечує функціонування мережі, всі або частину її функцій.
3) Мережевий комп'ютер - це комп'ютер, призначений для взаємодії з сервером.
4) Настільні комп'ютери - це універсальні комп'ютери, які можуть виконувати усі види робіт. Це найбільш поширений тип комп'ютерів, оскільки вони можуть функціонувати як автономно, так і в мережі.
5) Портативні комп'ютери (комп'ютери-блокноти (notebook), кишенькові) - мають такі ж технічні можливості, що й настільні комп'ютери, aлe значно дорожчі, завдяки своїм невеликим розмірам.
→ Ноутбуки відрізняються невеликими розмірами і вагою, час автономної роботи ноутбуків змінюється в межах від 1 до 6-8 годин.
У 1979 р. Вільям Могрідж створив перший в світі ноутбук (оперативна пам'ять обсягом 340 КБ, процесор Intel 8086 з тактовою частотою 8 МГц).
Класифікація notebook:
А) Класифікація на основі розміру діагоналі дисплея:
: 17 дюймів і більше - «заміна настільного ПК» (англ. Desktop Replacement)
: 14 - 16 дюймів - масові ноутбуки
: 11 - 13,3 дюйма - субноутбуки
: 7 - 12,1 дюйма - нетбуки.
: Пристрої з діагоналлю екрана менш 7 дюймів виділяють в спеціальну категорію «надолонних ком'ютерів» (Handheld PC).
Б) Класифікація на основі призначення ноутбука і технічних характеристик пристрою: Бюджетні ноутбуки, Ноутбуки середнього класу, Бізнес-ноутбуки, Мультимедійні ноутбуки, Ігрові ноутбуки тощо.
→ Кишеньковий комп'ютер (КПК, надолонний комп'ютер, надолонник, палмтоп) — збірна назва класу портативних електронних обчислювальних пристроїв, спочатку запропонованих до використання як електронні органайзери.
КПК складається з процесора, пам'яті, звукової і відеосистеми, екрану, слотів розширення, за допомогою яких йому можна додати пам'яті або можливостей, та клавіатури.
Останнім часом набули великого поширення, так що стали тіснити КПК, комунікатори і смартфони, які суміщають в собі функції КПК з функціями мобільного телефону. Ці пристрої мають практично ідентичні звичайним КПК операційні системи з незначними відмінностями — додатковим програмним забезпеченням для роботи з мобільним зв'язком.
6) Спеціалізовані комп'ютери - це комп'ютери, які є складовими різних механізмів (фотоапаратів, автомобілів, літаків тощо). Їхнє функціонування не потребує постійного втручання людини.
Лекція №2
Тема. Структурна схема ПК. Основні пристрої, їх призначення та характеристики. Клавіатура, призначення клавіш.
План
1.Структурна схема ПК.
2.Материнська плата.
3.Мікропроцесор − пристрій перетворення даних.
4.Види пам’яті.
5.Дисплей (монітор).
6.Клавіатура, призначення клавіш.
7.Запитання.
Структурна схема ПК.
Персональний комп’ютер складається з трьох основних частин:
− системного блока;
− монітора (дисплея), призначеного для відображення текстової та графічної інформації;
− клавіатури, яка дає змогу вводити інформацію в комп’ютер.
Допоміжні пристрої: мишка, принтер, сканер, модем тощо.
Центральним пристроєм є системний блок. Інші пристрої легко під’єднуються до гнізд (слоти, виходи портів) системного блоку за допомогою шнурів.
В системному блоці розташовуються всі основні вузли комп’ютера:
1. Материнська плата, де розміщено електронні схеми, що керують роботою комп’ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять(ОПЗ), ПЗП, контролери пристроїв, системна шина тощо);
2. Блок живлення, що перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем;
3. Пристрої зовнішньої пам’яті: накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), накопичувачі на гнучких магнітних дисках та оптичних дисках(CD-ROM).
4. Система вентиляції, яка забезпечує необхідний температурний режим для МП та інших електронних вузлів ПК.
У комп’ютері розрізняють такі пристрої:
− внутрішні, що розташовані на материнській платі (мікропроцесор, оперативна пам'ять, постійна пам'ять, системна шина);
− зовнішні (периферійні), що розташовані за системною шиною (накопичувачі на жорстких і гнучких дисках, монітор, клавіатура тощо.
| МАТЕРИНСЬКА ПЛАТА |
Плотер− пристрій, призначений для виведення креслень, зображень чи текстів на папір за допомогою друкарського вузла (на відміну від принтера, що друкує по точках).
У друкарських вузлах використовуються спеціальні фломастери, чорнильні і кулькові ручки, а також інші пристрої, що забезпечують різну ширину ліній, насиченість, колірну палітру й інші параметри).
Системна шина− мережа електронних провідників, що забезпечує обмін даними між ЦП, пам’яттю та іншими пристроями.
Стример− пристрій, призначений для резервного копіювання великих обсягів інформації на магнітній стрічці.
Модем− пристрій для обміну інформацією між комп’ютерами за допомогою каналів зв’язку.
Материнська плата.
Матери́нська пла́та (англ. motherboard), відома також як системна плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку роботи.
Материнська плата служить як для конструктивного під єднання електронних компонент, так і для організації взаємодії різних пристроїв комп’ютера між собою.
На ній розміщуються мікропроцесор (МП), оперативний та постійний запам'ятовуючі пристрої, генератор тактової частоти, кеш-пам'ять, центральна магістраль (шина), відео карта, звукова карта, контролери та адаптери.
Найважливішою частиною материнської плати є чіпсет - це мікросхеми, які забезпечують і контролюють логіку функціонування плати. Складається, як правило, з двох частин — північного моста (Northbridge) і південного моста (Southbridge). Зазвичай північний і південний міст розташовані на окремих мікросхемах. Саме північний і південний мости визначають, в значній мірі, особливості материнської плати і те, які пристрої можуть підключатися до неї.
Форм-фактор материнської плати — стандарт, що визначає розміри материнської плати для персонального комп'ютера, місця її кріплення до корпусу; розташування на ній інтерфейсів шин, портів вводу/виводу, а також тип розніму для підключення блоку живлення.
Застарілими вважаються: Baby-AT; Mini-ATX; повнорозмірна плата AT; LPX. Сучасними вважаються: АТХ; microATX; Flex-АТХ; NLX; WTX. Впроваджуваними вважаються: Mini-ITX і Nano-ITX; Pico-ITX; BTX, MicroBTX і PicoBTX.
Контролери та адаптери− це додаткові спеціалізовані мікропроцесори, які забезпечують роботу зовнішніх пристроїв: клавіатури, дисководів, монітора.
2. Мікропроцесор − пристрій перетворення даних.
Мікропроцесор(МП,ЦП) − основний пристрій комп’ютера( серце комп’ютера), призначений для перетворення введеної інформації.
МП сучасного комп’ютера дуже малий, як ніготь людини. На одній мікросхемі сучасних процесорів, що виготовлена з напівпровідникового кристалу кремнію може розміщуватись близько 3 млн. транзисторів.
На телефонній та кредитній карточці також є чіп-пластинка з вмонтованим запам’ятовуючим пристроєм і мікропроцесором.
Процесор має спеціальні комірки, які називаються регістрами. Саме в цих регістрах містяться команди, які виконуються процесором, а також дані, якими оперують ці команди. Робота процесора полягає у вибиранні з пам'яті у певній послідовності команд та даних і виконанні їх. На цьому і базується виконання програм.
ЦП складається з таких основних пристроїв:
1) Пристрій керування − це координатор усіх дій. Він керує послідовністю виконання команд і рухом даних у комп’ютері.
2) Арифметично-логічний пристрій − він здійснює усі обчислювальні операції − арифметичні та логічні.
3) Регістри процесора − це швидко доступна для процесора пам'ять.
До основних характеристик мікропроцесора відносять:
– розрядність регістрів;
– тактова частота.
Розрядність МП – це кількість розрядів у двійкових числах, що обробляються МП за один такт. Від розрядності залежить, який обсяг інформації в бітах опрацьовує мікропроцесор за одиницю часу. Чим більша розрядність, тим більшими порціями МП може читати дані для обробки.
В 79-90-х роках були поширеними 8, 16, 32-х розрядні МП, зараз існують 64, 128-розрядні мікропроцесори.
Тактова частота (швидкодія) вказує скільки тактів здійснює мікропроцесор за секунду. Вимірюється в МГц (1 МГц=1 млн. тактів за секунду). Частота сучасних ПК перескочила 3ГГц. Чим більша частота, тим швидше здійснюється процес обробки даних.
Відомі фірми, виробники процесорів: Intel (моделі Pentium, Celeron) а також сумісні з ним моделі МП інших фірм: AMD (Athlon, Duron), Cyrix, ІВМ, VIA тощо.
Види пам’яті.
Запам’ятовуючі пристрої комп’ютера поділяють на зовнішні та внутрішні.
Внутрішня пам'ять:
Постійна пам'ять (ПЗП)− призначена тільки для читання інформації (ROM − read only memory− пам'ять для читання).
Інформація сюди записується на заводі. Постійна пам’ять знаходиться у модулі на материнській платі, який називається BIOS.
BIOS - Базова система введення-виведення (Basic Input Output System) − це записане в чіп спеціальне програмне забезпечення, яке виконує роль збирача інформації про систему і параметри підключення обладнання. BIOS містить інструкції з керування клавіатурою, дисплеєм, дисковими накопичувачами, портами введення-виведення, а також безліччю додаткових функцій.
Тут записані програми, які керують комп'ютером відразу після його вмикання: тестують клавіатуру, оперативну пам’ять, зчитують характеристики дисків, шукають диск з операційною системою і передають керування завантажувачу операційної системи.
Вміст цього виду пам’яті зберігається при вимкненні комп’ютера. Деяка інформація (наприклад, програма початкового завантаження комп'ютера) постійно зберігається в пам'яті комп'ютера, навіть якщо він вимкнений.
Оперативна пам'ять − призначена для читання та запису інформації (RАM − random access memory− пам'ять із довільним доступом).
Інформація сюди потрапляє із клавіатури чи дисків, яку вводить користувач.
3 оперативної пам'яті вона надходить у процесор, де опрацьовується. 3 процесора інформація знову надходить в оперативну пам'ять. Отже, процесор постійно обмінюється інформацією з оперативною пам'яттю.
Якщо живлення вимкнути, то вміст оперативної пам'яті втрачається. В оперативній пам'яті є тільки та інформація, яку використовують у момент розв'язування конкретної задачі.
Елементом оперативної пам'яті є електронний пристрій, який умовно називається коміркою. Саме з нею процесор обмінюється порцією інформації. Кожна комірка має адресу, за якою її може відшукати процесор.
Важливою характеристикою оперативної пам'яті є час доступу до комірки, який вимірюється у наносекундах (1 нс=10·-9с). Чим менший час доступу, тим вищою є її швидкодія.
Оперативна пам'ять комп'ютера може мати ємність 1,2,4,8, 16,32, ... , 512, 1024 Мбайт та розміщатись в одному чи кількох модулях. Модулі вставляються у слоти материнської плати.
Кеш-пам'ять – це невелика за розміром буферна пам'ять, яка дозволяє пришвидшувати процеси обміну даними між ОПЗ та МП, за рахунок значно меншого, ніж до ОПЗ, часу доступу до даних, що часто використовуються. ЇЇ розташовують або на мікросхемі процесора (кеш-пам'ять 1-го рівня –типу L1), або на материнській платі(кеш-пам'ять 2-го рівня L2), тоді доступ до неї МП здійснює через системну магістраль.
Відеопам’ять міститься на відеоплаті та служить для збереження даних, що відображаються на екрані монітора.
Регістрова пам'ять складається з регістрів МП, які використовуються для виконання арифметично-логічних операцій, збереження кодів команд та адрес.
НПЗП– напівпостійний запам’ятовуючий пристрій (СМОS) – служить для запам’ятовування апаратної конфігурації комп’ютера, параметрів апаратних складових та загальносистемних налаштувань( поточної дати та часу, вибраного системного диску). Вона є енергрозалежна, і для забезпечення безперервної роботи на материнській платі встановлюють малогабаритний акумулятор чи батарею.
Зовнішня (дискова) пам'ять:
Дискова пам'ять призначена для довготривалого зберігання програм та даних. Для роботи з ними використовують відповідні накопичувачі – пристрої, що складаються з носія інформації та приводу.
Для дискової пам'яті характерні велика ємність і незначна порівняно з оперативною швидкодія. Диски поділяють на магнітні (дискета, жорсткий диск) та оптичні (компакт-диски, цифрові відеодиски). Запис на магнітні диски відбувається по концентричних колах – доріжках(треках). Доріжки розбиваються на дуги, що називаються секторами.Сектор – найменша фізична ділянка поверхні диска, на яку записують дані.
Розрізняють такі типи дисків:
− жорсткі диски (вінчестери, HDD-HardDisk Drives). Перший жорсткий диск (1956 р.) мав ємність 5 Мбайт. Сучасний жорсткий диск може мати ємність до 1,5 Тбайт.
Вінчестер має від 5 і більше твердих (керамічних чи алюмінієвих) круглих пластин, обидві сторони напилені магнітною речовиною. Кріпляться на одному вертикальному стержні, до яких підведено головки читання-запису, що тримаються на позиціонері (нагадує важіль звукозйомника у програвачі).
Швидкість передавання даних для дисководів жорстких дисків становить 3600–7200 об/хв., іноді досягає 10000,15000 об/хв.
− гнучкі диски – складаються з носія – дискети і привода – дисковода (FDD-Floppy Disk Drives). Нині використовують флоппі-диски діаметром 3,5 дюйма (89 мм), ємністю 1, 44 Мбайта.
−оптичні (компакт-диски, цифрові відеодиски).
Оптичний диск має пластикову основу з алюмінієвим покриттям. Інформація записується за допомогою лазера на одну суцільну спіральну доріжку, тому диски називають лазерними.
Оптичний дискхарактеризується своїм типом − CD(компакт-диски) чи DVD(цифрові відеодиски) і ємністю.
Ємність визначають за його типом і розміром (діаметром) –120мм (4,7 дюйма), 80 мм (3,1 дюйма). CD- диски розміром 120 мм мають ємність 700 Мбайт, DVD-диски – однобічний одношаровий диск ємністю 4,7 Гбайт; але існують двобічні двошарові диски ємністю 17 Гбайт.
Для роботи з оптичними дисками існують спеціальні пристрої (приводи).
Мінімальна швидкість передачі даних приводу читання і запису CD позначається 1х = 150Кбайт/с. Є 1х, 2х(двошвидкісний), 3х, 4х, 6х, 8х, 12х, 16х, 18х, 24х, 32х, 36х, 40х, 48х, 52х, 54х=16,2 Мбайт/с. Наприклад, якщо час звучання диска 80 хв, то записувати на швидкості 1х треба стільки ж. Швидкість записування визначається технологією виготовлення диска, а швидкість читання − форматом запису і характеристиками пристрою читання.
Для дисководів DVD унаслідок більшої щільності даних і вищої швидкості обертання значення 1х=1,32 Мбайт/с. Максимальне значення для дисководів DVD тепер становить 16х=21,13 Мбайт/с.
Дисплей( монітор).
Дисплей− пристрій для відображення текстової, графічної та відеоінформації.
Зображення на екрані монітора у графічному режимі формується із таблиці точок − пікселів. Загальна кількість пікселів на екрані визначає його роздільну здатність. Чим вища роздільна здатність, тим чіткіше зображення. Стандартні значення роздільної здатності: 640х480, 800х600, 1024х768, 1280х1024,1600х1200.
Основні характеристики моніторів:
v розмір екрана по діагоналі (9″, 14″, 15″, 17″, 19″, 20″, 21″- дюймові (1дюйм=2,54см));
v форма екрана (плазмові і рідкокристалічні − плоскі, монітори на електронно-променевих трубках − плоскі, сферичні(з круглою поверхнею), циліндричні (плоскі по вертикалі і круглі по горизонталі);
v роздільна здатність − це число точок зображення по горизонталі та вертикалі;
v кількість кольорів − 65536 − 16 млн кольорів.
v споживана потужність залежить від розміру та типу монітора (для CRT-моніторів 65-140Вт, найбільш ощадні-рідкокристалічні монітори(25…70Вт), найменш-плазмові (250-500Вт));
v частота регенерації. Цей параметр також називається частотою кадрової розгортки. Він показує скільки разів за секунду монітор може повністю обновити зображення на екрані. Частота регенерації вимірюється в герцах (Гц). Чим більша частота, тим менша втома очей і тим довше часу можна працювати неперервно. Сьогодні мінімально допустимою вважається частота в 75 Гц, нормальною - 85 Гц, комфортною - 100 Гц і більше. Значення частоти регенерації залежить від використовуваного режиму роздільної здатності, від електричних параметрів монітора і від можливостей відео адаптера.
Типи моніторів для ПК:
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 854; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!