Ключові фактори виникнення проблемних ситуацій
Кризова ситуація — переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи.
Основною особливістю проблемної ситуації є те, що вона містить в собі небезпеку, загрозу руйнування виробничої системи. Тому успіх чи невдача ситуаційного менеджменту визначається ступенем готовності менеджера фірми до потенційних загроз і їхніх кризових проявів, наявністю резервів, ступенем дублювання, рівнем компетенції і досвіду менеджерів, якістю профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів керування.
Наведений перелік може бути збільшений чи зменшений — не в цьому суть питання. Головне те, що основне завдання ситуаційного менеджменту полягає в недопущенні появи кризових ситуацій взагалі, а в крайньому випадку — в ефективній і швидкій їх локалізації й усуненні. Витрати часу і засобів на завчасне створення резервних (ситуаційних) систем керування, підготовки антикризових заходів, створення необхідних резервів стають часто більш вигідними, ніж малоефективні поступові (часом помилкові) дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції й ентузіазму.
Звідси випливає ще одне завдання, у якому необхідно розглядати проблеми зменшення й оптимізації запасів сировини і матеріалів. Складність і багатоплановість ситуаційного менеджменту очевидна. До сказаного, для переконливості, можна додати ще той факт, що на процес керування, впливає безліч факторів, що мають синергетичний ефект (коли 2 + 2 = 5 чи дорівнює -3), тобто заздалегідь неможливо пророкувати результати їхнього впливу. Одні з цих факторів можуть сприяти, інші руйнувати ті чи інші дії керівника з досягнення запланованих результатів. Причому, у різні відрізки часу сила цих впливів неоднакова. Більше того, деякі фактори взагалі можуть змінювати знак, що ще додатково розширює невизначеність при прийнятті рішень. У цьому випадку, як ніде, необхідне творче мислення керівника: «А що буде, якщо...», тобто уміння передбачати заздалегідь появу різних практичних ситуацій і, що особливо важливо, — можливі наслідки їхнього розвитку.
|
|
|
Крім того, сам керівник, менеджер, його особисті якості, стиль керування і психологічний клімат у колективі, що змінюється, — можуть привести до помилкових рішень і дій. Тому, одним із завдань ситуаційного менеджменту є забезпечення гарних функціональних результатів — запланованих чи випадкових, за допомогою здорової організації (тобто колективу, що працює в сприятливій соціально-психологічній атмосфері).
|
|
|
З даної обставини випливає формулювання головного завдання ситуаційного менеджменту соціотехнічних систем, що полягає в перебуванні належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією, й особистими якостями керівника (як суб'єкта керування), з урахуванням зрілості (компетентності, досвідченості) і готовності колективу до співробітництва.
Для глибокого розуміння сутності розглянутого явища — ситуації, було б дуже бажаним виявити джерела і причини її появи, а також фактори (хоча б основні), що найбільшою мірою впливають на організацію і її систему керування.
Якщо керуватися даними тлумачного «джерело» означає:
1. Те, що дає початок чому-небудь.
2. Те, відкіля виходить що-небудь. Слово «причина» тлумачиться як «явище», що викликає (обумовлює) інше явище. Напевно, можливо (у першому наближенні) конкретизувати і джерела, і причини виникнення ситуацій.
В узагальненому вигляді джерелами кризових (проблемних) ситуацій можуть бути:
- природні явища;
- екологічні проблеми;
• виробничо-технічні (техногенні) процеси;
• державна і міжнародна політика;
• фінансово-економічна діяльність;
• соціально-психологічні відносини.
Причинами кризових (проблемних) ситуацій можуть бути фактори внутрішнього і зовнішнього походження.
|
|
|
Зовнішні:
• недостатній рівень наших знань про можливості попередження і подолання імовірної кризи;
• порушення чи нестійкість існуючих і нових соціально-політичних, господарських, економічних, культурно-психологічних утворень і механізмів;
• випадкові відхилення, прорахунки і помилки інженерного, конструкторського, управлінського чи політичного характеру;
• навмисні дії конкурентів, постачальників, споживачів, влади, громадських організацій й інших структур близького і далекого оточення (прямого і непрямого впливу);
• структурні зміни в суспільстві і зміни політичної властивості;
• соціальні потрясіння і заходи, проведені профспілковим рухом;
• міграція населення і становище на ринку робочої сили;
• нові відкриття і технології;
• промислове шпигунство і витік інформації, що являє собою комерційну таємницю фірми;
• дії засобів масової інформації і поширення компрометуючих слухів, інформації й інших матеріалів, що підривають імідж фірми;
• аварії, техногенні і стихійні лиха, а також інші катаклізми екстраординарного характеру; Внутрішні:
конфліктні ситуації виробничого і соціально-психологічного характеру;
|
|
|
• порушення правил охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки;
• проміжні дії у відношенні особистості й організації;
• зміна керівництва;
• розширення чи скорочення діяльності організації;
• звільнення чи прийом нових працівників;
• дії впливових осіб (що сприяють чи заважають роботі);
• поломки машин і аварії на виробництві;
• перевантаження, стреси, хвороби і відпустки працівників;
• стилі і методи керівництва колективом;
• помилкові дії керівництва у виробництві, соціальній політиці і т.д.
Наведений перелік причин і факторів можна, звичайно, продовжити, їх розподіл на зовнішні і внутрішні — дуже відносний. Глибина і ступінь впливу факторів на утворення тих чи інших ситуацій різні, природа виникнення носить також різнобічний характер, тому виникає потреба розглянути дану обставину більш докладно.
4. Типологія ситуацій, моделі ситуаційного менеджменту
У сучасних умовах практично неможливо домогтися гарних результатів без сприятливого творчого соціально-психологічного клімату в колективі.
Функціонування організації вважається успішним, якщо вона постійно домагається поставлених цілей.
Щоб мати успіх протягом тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, організація повинна бути як ефективною, так і результативною.
Часто обидва поняття трактують однаково і поєднують одним словом «ефективність». Але в даному випадку доречно їх розрізняти.
За словами популярного дослідника Пітера Друкера, результативність є наслідком того, що «робляться потрібні, правильні речі». А
ефективність є наслідком того, що «правильно створюються ці самі речі». І перше, і друге однаково важливе. Цього можна досягти шляхом добре поставленого керування людьми і комунікаціями, важливість яких важко переоцінити, що має особливе значення при керуванні за ситуаціями, коли роль людського фактора зростає в декілька разів.
Поведінка людей у проблемних ситуаціях — найважливіший аспект ситуаційного менеджменту. Реакція колективу, реакція керівництва на ті чи інші обставини, сторони виробничої діяльності підприємства в період назрівання, прояву, ліквідації і після кризового керування — це саме ті питання, які необхідно враховувати в першу чергу.
Які ж ще необхідні знання, інструменти і методи ситуаційного керування? Таке запитання цілком доречне, тому що саме методичне забезпечення теоретичних посилань перетворює їх в інструмент керування.
Тут було б доречним розібратися спочатку з видами ситуацій, їхньою класифікацією, описом. Однак, на великий жаль, науці керування в цьому питанні похвалитись особливо нічим.
Відомі спроби якось «розшифрувати», «розкласти по поличках» управлінські ситуації поки що не привели до бажаних результатів.
В економічній літературі найбільш поширений опис стадійних характеристик управлінських ситуацій, пов'язаний з аналізом процесів прийняття рішень.
Необхідність хоча б формальної класифікації ситуації викликана тим, що їхнє розпізнавання є першим етапом процесу розв'язання ситуаційних завдань керування.
Будь-які управлінські ситуації, у тому числі й проблемні, є відображенням ходу і результатів виробничих, науково-технічних, економічних й інших процесів. Можливість виявлення їхніх характеристик, в принципі, досяжна і залежить, в першу чергу, від виду конкретного виробництва, його галузевої приналежності і продукції, що випускається.
Так, наприклад, у житлово-цивільному будівництві, на думку фахівців НДІ будівельного виробництва (м. Київ), простій на об'єкті будівництва до двох годин вважається збоєм у виробництві, а понад дві — відмовленням. Напевно, в електронній промисловості, об'єктах ядерної енергетики чи сільському господарстві такі мірки і підходи були б неприйнятними, а, можливо, і незрозумілими.
Іншими словами, наявні дуже значні труднощі і розходження між теорією, аналітичною процедурою одержання повного набору ситуацій і евристичною процедурою їхнього розпізнавання в процесі керування. ..
Очевидно, можна цілком теоретично виконати класифікацію ситуацій на всі випадки життя за якимись характеристиками, скажемо, джерелами (природою) виникнення, формою прояву, видами виробничої діяльності, функціями керування, охопленням, рівнями, тимчасовими параметрами, фактороутворюючими принципами і т.д. і т.п. Але що це дасть практично? Як на виробництві це можна використовувати? Що це дасть проектувальникам, плановикам, менеджерам, нарешті? Відповідь, зрозуміло, однозначна. Тобто, мабуть що немає необхідності «ламати списа» даремно.
Можна виділити три типових ситуації — А, В і С. Ситуація А — найбільш несприятлива (без запасу часу і фінансових резервів). Ситуація С — найбільш сприятлива (наявні запас часу і фінансові резерви). Ситуація В — проміжна, між А і С.
Ситуації А необхідні радикальні заходи, тому що підприємство перебуває під загрозою загибелі. Вимагаються короткострокові управлінські дії при зовнішній фінансовій підтримці з метою компенсації затримки у виплаті зарплати. Ціна підприємства в цій ситуації низька, основною цінністю, що може бути використана як застава для кредиту, є земельна ділянка.
У ситуації В підприємство має заборгованість без перспектив її погашення, однак є можливість продажу частини устаткування чи ноу-хау. Потрібне залучення короткострокового кредиту, розробка середньострокової програми дій.
У ситуації С підприємство компенсує погіршення економічної ситуації, що загрожує, перспективним бізнес-планом.
Деталізацію характеру кризової ситуації виконують, звичайно, на якісному рівні, визначаючи стан підприємства за рядом економічних і організаційно-управлінських показників. Ці показники можуть мати три варіанти величин: нижче середнього, вище за середнє і середнє.
Фрагментарність такого підходу очевидна і застосовність на практиці викликає глибокі сумніви.
На наш погляд, у загальному випадку, і, що досить просто, можна обмежитися трьома видами ситуацій: звичайною виробничою ситуацією і двома проблемними — кризовою і надзвичайною.
Звичайна виробнича ситуація — це такий стан справ в організації на будь-який момент часу, коли виробничі й економічні показники підприємства чи його підрозділів, а також клімат у колективі знаходяться на належному рівні, тобто цілком відповідають наміченим планам чи мають допустимі відхилення, встановлені стандартами підприємства. Інакше, підприємство (підрозділ) працює в зоні допустимого ризику, керування відбувається за звичайною функціональною схемою, в результаті чого розрахунковий прибуток повинен бути отриманий.
Кризова ситуація — одна з форм проблемної, характеризується можливістю втрат через відхилення, що перевищує межі обмежень. Величина втрат може перевершити очікуваний прибуток, підприємство не одержує ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх своїх марних витрат. Підприємство виявляється в зоні критичного ризику.
Надзвичайна ситуація — проблемна ситуація, що виявилася в зоні катастрофічного ризику, межа втрат якої перевершує критичний рівень, очікуваний виторг і в максимумі можуть досягати величини, рівної власному капіталу чи його перевершувати. У підсумку — крах, банкрутство.
Наведена класифікація, очевидно, більш вдала, сумісна з ризиками, що за допомогою імовірних величин і теорії надійності може бути кількісно виражена, наприклад, у відсотках і переведена в грошовий еквівалент.
Якщо в звичайних ситуаціях керування здійснюється звичайними прийомами і при цьому використовується функціональна схема керування, то в проблемних ситуаціях й недостатньо Необхідні спеціальні прийоми і підходи, що використовуються при керуванні за ситуацією як на стратегічному, так і тактичному рівнях.
Функціонування організації вважається успішним, якщо вона постійно домагається поставлених цілей
Будь-які управлінські ситуації, в тому числі й проблемні, є відображенням ходу і результатів виробничих, науково-технічних, економічних й інших процесів Можливість виявлення їхніх характеристик, в принципі, досяжна і залежить, в першу чергу, від виду конкретного виробництва, його галузевої приналежності й продукції, що випускається.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 357; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!