Методологія ситуаційного підходу, характеристика головних елементів концепції ситуаційного менеджменту
Поняття ситуаційного керування вперше було введено в науковий оборот американським вченим Р. Моклером. Як відзначає Л.І. Євенко, найбільш значними результатами розробок в галузі ситуаційного менеджменту в США є висновки про те, що форми, методи, системи, стилі керування повинні істотно варіюватися в залежності від об'єктивних умов діяльності підприємства.
У рамках ситуаційних теорій — і це відповідає реальності, такі організації розглядаються в якості відкритих, активно взаємодіючих із зовнішнім середовищем систем.
Дослідження в цьому напрямку в США ведуться понад 30 років. Приблизно в той же час працювали і наші вчені (60-70-тіроки): Д.Д. Поспєлов, Д.І. Гвішіані, Г.Х. Попов й ін.
Одне з завдань ситуаційного підходу — зрозуміти, як організація реагує на мінливі умови і специфічні обставини і яким, чином можна формувати типи організацій, системи і процеси керування, що найбільше відповідають специфічним ситуаціям.
Необхідно відзначити, що до сьогоднішнього часу багато аспектів ситуаційного менеджменту не розроблені, немає методів і прикладів ситуаційного керування, відсутня класифікація ситуацій, а більшість робіт авторів зводяться до емпірики ситуацій, тобто до практичного розбору заздалегідь складених виробничих ситуацій чи, як їх зараз називають, — «Case study».
На основі розроблених і уривчастих матеріалів з ситуаційного менеджменту необхідно спробувати відповісти на ряд запитань, що дозволяють мати хоча б загальне уявлення про цю дуже важливу частину загальної системи менеджменту.
|
|
|
Які ж основні положення можна відзначити в ситуаційному керуванні?
Напевно, насамперед, необхідно представити ті економічні категорії, що є основними складовими, компонентами досліджуваної проблеми. Розглянемо їх і дамо короткі судження з кожної категорії з погляду автора і на основі наявного матеріалу, розробленого раніше різними дослідженнями.
Наявність і прояв системного взаємозв'язку елементів організації (як відкритої системи) з її зовнішнім середовищем однозначно приводить до висновку про закономірність виникнення при-чинно-наслідкового зв'язку у виникненні ситуацій. Отже, існує, в принципі, можливість якісного виявлення цих взаємозв'язків, що дозволить хоча б приблизно виконати класифікацію виникаючих ситуацій, що виявляються в просторі й часі.
Аналіз упорядкованих ситуацій і масштабу їхнього розвитку дозволить: по-перше — вгадати, передбачати появу тієї чи іншої ситуації; по-друге — якісно і кількісно її оцінити; а по-третє, вчасно її розв'язати з найменшими втратами для організації.
Базовими елементами концепції ситуаційного менеджменту є наступні компоненти, що підлягають вивченню, обліку і застосуванню:
|
|
|
1.Основні ситуаційні фактори:
• стан зовнішнього середовища;
• стан внутрішнього середовища в організації (якісно-кількісний склад персоналу, взаємини, клімат у колективі, стилі керування, культура, якість функцій керування і їхньої реалізації, ресурси і їх погодженість і т.п.).
2. Ситуаційний підхід до розробки управлінського рішення, що орієнтований на вивчення впливу кожної конкретної ситуації на систему виробництва. При цьому імовірність появи стандартних однакових ситуацій (через практично незліченну безліч варіантів поєднання ситуаційних фактів) вкрай мала. Ситуації, при яких фактичний хід виробництва роботи значно відрізняється від запланованого (перевищує визначені межі, встановлені плани), на даний момент часу.
3. Існуюча в організації технологія прийняття і реалізації рішення. Можливість створення ситуаційної підсистеми керування.
4. Роль особистості, індивідуальності стилю керівництва соціотехнічної системи. Людський фактор.
5.Аналіз ситуацій — вивчення параметрів керованого об'єкта, зовнішніх умов і конкретних обставин (умов, ситуацій) його функціонування при розробці і реалізації рішення.
|
|
|
Оскільки ситуація може мінятися, керівництво повинне вирішувати, як необхідно відповідно поміняти організаційну структуру, щоб зберегти ефективність роботи підприємства.
Ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації більш ефективно.
Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних розходженнях між організаціями й усередині самих організацій. Він намагається визначити, які важливі зміни ситуації і як вони впливають на ефективність організації. Методологію ситуаційного підходу можна пояснити як чотирьохступеневий процес.
- Керівник повинен бути знайомий із засобами професійного керування, що довели свою ефективність. Мається на увазі розуміння процесу керування, індивідуальної і групової поведінки, систематичного аналізу, методів планування та контролю і якісних методів ухвалення рішення.
- Кожна з управлінських концепцій і методик має свої сильні і слабкі сторони чи порівняльні характеристики у випадку, коли вони застосовуються до конкретної ситуації. Керівник повинен уміти передбачати імовірні наслідки, як позитивні, так і негативні, від застосування даної методики чи концепції. Наприклад, пропозиція збільшити зарплату всім службовцям у відповідь на додаткову роботу, імовірно, викликає значне підвищення їхніх мотивацій на якийсь час. Але якщо порівняти приріст витрат з отриманими вигодами, стане очевидним, що такий шлях може призвести до руйнування організації.
|
|
|
- Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який імовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох перемінних.
- Керівник повинен уміти погоджувати конкретні прийоми, що викликали б негативний найменший ефект і таїли б найменше недоліків з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих обставин.
Ситуаційні теорії управління дають рекомендації щодо того, як потрібно управляти в конкретних ситуаціях. При цьому виділяються чотири обов'язкових кроки, які повинні бути здійснені менеджером для того, щоб домогтися управління в кожній конкретній ситуації:
по-перше, управлінняповинне передбачати здійснення аналізу ситуації з погляду того,які вимоги до організації висуває ситуація і що для неї характерно;
по-друге, повинен бути обраний відповідний підхід до здійснення управління, який би найкраще відповідав вимогам, висунутим до організації з боку ситуації;
по-третє, управління повинне створювати потенціал в організації і необхідну гнучкість для того, щоб можна було перейти до нового управлінського стилю, який відповідає ситуації;
по-четверте, управління повинне зробити відповідні зміни, які дозволяють підлаштовуватися до ситуації.
На основі викладеного концепція розв'язання ситуаційних завдань менеджменту полягає в наступному: кожному типу конкретної ситуації, що виникає в організації, повинна відповідати своя послідовність процедури керування з її інформаційним забезпеченням, специфічні форми взаємодії елементів організації, свої критерії і методи прийняття рішень, а також свої об'єкти реалізації управлінських взаємодій. Цим забезпечується можливість адаптації структури керування до динамічно мінливих умов функціонування підприємства, зовнішнього середовища і його елементів.
Таким чином, концепція полягає в розробці комплексу методів і засобів, спрямованих на виявлення і вирішення проблем, що виникають на всіх етапах функціонування виробничої системи.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 449; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!