Облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності. 



Працівники установи, що застраховані на випадок тимчасової втрати працездатності в Фонді соціального страху вання мають право на грошову компенсацію за дні тимчасової непрацездатності у зв’язку з хворобою.

Підставою для нарахування допомоги є лікарняний листок, що оформлений та виданий:

- лікуючим лікарем державних і комунальних закладів охорони здоров’я;

- лікуючим лікарем стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України;

- лікуючим лікарем туберкульозних санаторіїв;

- фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на пла­ваючих суднах.

Наданий в установу листок непрацездатності повинен бути роз­глянутий комісією по соціальному страхуванню не пізніше 10 днів з дня його надходження. Рішення комісії оформляється протоколом засідання про призначення допомоги.

Виплати за листками непрацездатності оплачуються за перші 5 днів непрацездатності – за рахунок установи (видатки відносяться за КЕКВ 1111), а за інші дні, починаючи з шостого, – за рахунок фонду соціального страхування (видатки за КЕКВ 1120).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробіт­на плата береться за останнім місцем роботи і дорівнює шести календарним місяцям, що передує місяцю, в якому настав страховий ви­падок. Якщо застрахована особа відпрацювала менше шести місяців, середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьовані повні календарні місяці, якщо менше одного місяця за фактично підпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня зарплата для розрахунку допомоги з тимчасової непра­цездатності обчислюється виходячи з нарахованої зарплати за вида­ми виплат (основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до інструкції № 5), з який сплачені страхові вне­ски і які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

З розрахункового періоду виключають місяці (з 1 по 1 число), який не був відпрацьований з поважної причини: хвороба, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до 3 або до 6 років.

Розмір допомоги визначається виходячи з середньоденної зарпла­ти та кількості робочих днів непрацездатності. Середньоденна зарп­лата визначається діленням нарахованої за розрахунковий період зарплати на кількість відпрацьованих в цьому періоді робочих днів.

Якщо працівник захворів у перший день його роботи, то серед­ня зарплата визначається із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу).

Порядок визначення розміру середньої заробітної плати для роз­рахунку лікарняних залежить від конкретних умов обліку робочого часу. У випадках, якщо працівник зайнятих на роботах (посадах), що не пов’язані з підсумованим обліком робочого часу, то для розра­хунку розміру лікарняних використовують середньоденну заробітну плату. Її обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів у розра­хунковому періоді. У зв’язку з цим дні відпустки (як неробочі дні) під час розрахунку середньої зарплати не враховують.

Для розрахунку лікарняних працівнику, якому встановлено під­сумований облік робочого часу використовують середньогодинну оплату праці. Її обчислюють шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих у цьому періоді годин.

 При цьому, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата не може перевищувати граничного розміру, що визначають шляхом ділення граничної величини заробітної плати, з якої сплачують страхові внески, встановленої в останньому місяці розрахункового періоду на норму робочого часу цього місяця.    

Для працівників, які перед захворюванням мали страховий стаж менше ніж 6 місяців протягом останніх дванадцяти місяців, лікарняні виплачують виходячи з фактичного заробітку, з якого були сплачені страхові внески, але не більше ніж мінімальна заробітна плата.

Сума допомоги залежить від страхового стажу і визначається з врахуванням коефіцієнтів:

до 5 років – 0,6 середньої заробітної плати;

від 5 до 8 років – 0,8 середньої заробітної плати;

більше 8 років – 1,0 середньої заробітної плати

Виплата допомоги по вагітності і пологах здійснюється в розмірі 100 % середньої заробітної плати за весь період такої відпустки.

Допомога по вагітності та пологах не залежить від страхового ста­жу і складає 100% середньої зарплати. Допомога виплачується піс­ля її призначення в найближчий термін, встановлений для виплати зарплати. Розмір визначається в повному обсязі, тобто, за всі дні від­пуски і виплачується в повному обсязі.

Відповідно до закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ви­плати по вагітності та пологах не включаються в обсяг оподатковува­ного доходу, а тому податком на доходи з фізичних осіб не оподатко­вуються.

Оскільки допомога, по вагітності та пологах не включається до фонду оплати праці, то страхові внески в фонд соціального страху­вання та Пенсійний фонд на цю суму не нараховуються і з зарплати не утримуються.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!