IV. Розподіленість термінів у категоричних судженнях.

     Розподілений термін –термін, який мислиться в повному обсязі.

     Нерозподілений термін –термін, який мислиться не в повному обсязі (частково).

 

     Розподіл термінів в категоричних судженнях дає можливість перевірити, чи правильно побудований умовивід.

 

Розподіленість термінів

Вид судження	Розподіленність термінів		Відношення між S і Р в кругах Ейлера
	S	P	Як правило	Буває
А	+	(+)	S+ Р-	S+P+
Е	+	+	S+ P+
І	-	(+)	S- P-	S- P+
О	-	+	S- P+	S- P+

V. Відношення між судженнями за значенням істинності (Логічний квадрат)

     Судження поділяються на порівнянні (мають спільний суб’єкт або предикат) і непорівнянні.

Порівнянні судження поділяються на сумісні і несумісні.

 

     Відношення сумісності:

- еквівалентність,

- логічна підлеглість,

- часткове спів падання (підконтрарність).

Відношення між судженнями за істинністю зображується у вигляді “Логічного квадрата”.

“Логічний квадрат” –штучна наочна схема, яка полегшує запам’ятовування характеру відношень між судженнями типу А. Е. І. О., в яких йдеться про одне і те саме, у той же час і в тому ж відношенні.

Протилежність (контрарність)

П                                                  П

І                                                        І

Д                                                       Д

Л                                                       Л

Е                                                       Е

Г                                                       Г

Л                                                       Л

І                                                        І

С                                                       С

Т                                                       Т

Ь                                                       Ь

Підконтрарність

 

Знати відношення між переліченими судженнями – означає бути здатним визначити логічне значення (істинність чи хибність) одного судження стосовно інших.

Залежність істинного значення суджень типу А, І, Е, О в яких йдеться про одне і те саме, можна передати за допомогою такої схеми:

 

Дано:	А	Е	І	О
Аі	-	х	і	х
Ах	-	н	н	і
Еі	х	-	х	і
Ех	н	-	і	н
Іі	н	х	-	н
Іх	х	і	-	і
Оі	х	н	н	-
Ох	і	х	і	-

 

 

VI. Поняття модального судження

Модальність – це виражена в судженні у явному або неявному виді додаткова інформація про характер обґрунтованості судження або спосіб залежності між суб’єктом і предикатом.

Структура модального судження:

М (S – Р)

Приклад: на Марсі ”можливо” існує життя.

 

     За об’єктивною модальністю судження поділяються на судження необхідності, дійсності та можливості.

Приклади: “Після весни настане літо” – судження необхідності,

              “С.П.Корольов народився в м. Житомирі” – судження дійсності,

              “У XXI столітті людина здійснить посадку на Марсі” – судження можливості.

     За логічною модальністю, тобто далеко від ступеня їх доведеності, судження поділяються на проблематичні (ймовірні) і достовірні.

 

     Проблематичні судження – судження, в якому щось стверджується чи заперечується з певним ступенем припущення. Приклад: “тут ймовірно був підпал”.

 

     Достовірне судження – судження, що містить знання, обґрунтовані, перевірені практикою. Приклад: “молекули складних роговин завжди побудовані з різних атомів”.

 

VII. Складні судження та їх види

     Складне судження утворюється із простих суджень за допомогою логічних сполучників:

- кон’юнкції,

- диз’юнкції,

- імплікації,

- еквіваленції,

- заперечення.

Кон’юнктивне (єднальне) – це судження, яке утворюється із простих за допомогою сполучника “і”. Позначається цей сполучник “Λ“.

Структура кон’юнктивного судження: S є Р₁ і Р₂, або А Λ В.

 

Єднальне судження виражає знання про те, що предмету думки (S) належить не якась одна, а група ознак перелічених предикатами.

 

Диз’юнктивне (розподільне) судження – це судження утворене із простих за допомогою поєднання їх логічним сполучникам “або”. Його структура: А V В.

 

Розділяють два види диз’юнктивних суджень: строга диз’юнкція і нестрога диз’юнкція.

V – строга диз’юнкція (ознаки виражені Р виключають одне одного).

V – нестрога диз’юнкція (суб’єкту S можуть належати усі перелічені Р).

 

Умовне судження – це судження, яке складається із двох простих пов’язаних за допомогою логічного сполучника “Якщо… то”.

Приклад: “Якщо по провіднику пропустити електричний струм, то він нагріється”.

Структура умовного судження: Якщо А, то В або А→В, де А – підстава, В – наслідок.

Логічний сполучник “Якщо… то” називається імплікацією, а умовне судження імплікативним судженням.

Умовні судження бувають невиділяючі (імплікативні) та виділяючи (еквівалентні).

Виділяючим (еквівалентним) називається таке умовне судження, обидві частини якого можуть бути як підставою так і наслідком. Тобто, якщо при перетворенні судження “Якщо А, то В” у судження “Якщо В, то А” воно залишається істинним.

Структура еквівалентного судження: А↔В.

У невиділяючому судженні (А→В) підстава не може стати наслідком, а наслідок підставою.

Значення істинності складних суджень визначається за допомогою таблиць істинності:

а	в	а Λ в	а V в	а V в	а→в	а↔в
і	і	і	і	х	і	і
і	х	х	і	і	х	х
х	і	х	і	і	і	х
х	х	х	х	х	і	і

 

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 468; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!