IV. Основні етапи розвитку науки логіки.
Міністерство освіти і науки України
Житомирський державний університет ім. І.Я. Франка
ЛОГІКА
Опорний конспект лекцій
Для студентів денної та заочної форми навчання
Усіх спеціальностей
Викладач: М.А.Духнич
м. Житомир 2011
ПЕРЕДМОВА
На сучасному етапі для людей, зайнятих правознавчою діяльністю, бізнесом, торгівлею, підприємництвом, особливого значення набуває оволодіння системою знань з логіки.
Знання основ логіки є важливою умовою у пізнавальній і практичній діяльності кожної освіченої людини.
Запропонована форма викладання матеріалу, тобто опорні конспекти, має стати базою для засвоєння і систематизації знань.
ТЕМА I. ПРЕДМЕТ І ЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ
План лекції:
1. Поняття про мислення. Мислення і мова.
2. Логічна форма мислення.
3. Істинність і правильність міркування.
4. Основні етапи розвитку науки логіки.
5. Особливості формальної логіки.
6. Теоретичне і практичне значення логіки.
Основні поняття:
Логіка, поняття, судження, умовивід, формальна логіка, діалектична логіка, математична логіка, абстрактне мислення.
I. Поняття про мислення. Мислення і мова.
Мислення – це активний процес діяльності людського мозку.
Свідомість –це процес ідеального відображення дійсності. Свідомість об’єднує мислення, знання, емоції, інтуїцію, пам’ять, волю. Тому кожна людина має своє бачення світу, властиву лише їй свідомість.
|
|
|
Абстрактне мислення –це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь пізнання.
Форми абстрактного мислення: поняття, судження, умовиводи.
Особливості абстрактного мислення:
- узагальненість;
- опосередкованість;
- творчий характер;
- нерозривний зв’язок з мовою.
Мова – це безпосередня реальність думки; це система знаків, що служить засобом людського спілкування і мислення.
II. Логічна форма мислення.
Логіка – наука про закони і форми мислення, спрямовані на пізнання об’єктивної реальності.
Мислення людини відбувається у певних логічних формах і підлягає певним законам логіки.
Форма мислення – це спосіб відображення предметів і явищ об’єктивної реальності.
Основними формами мислення є поняття, судження, умовиводи.
Поняття –це форма мислення, яка відображає предмети та явища через сукупність суттєвих ознак.
Поняття різні за змістом мають однакову форму побудови. У них різні предмети фіксуються єдиним способом, а саме як взаємозв’язок їхніх суттєвих ознак.
А = а + b + c + d …
|
|
|
Судження – це форма мислення, яка відображає зв’язок між предметами та його ознакою.
Структура простого судження: S – P;
Умовивід – це форма мислення, завдяки якій із одного або кількох відомих суджень ми одержуємо нове судження.
Всі метали (М) електропровідні (Р),
Мідь (S) – метал (М) .
Мідь (S) – електропровідна (Р).
Структура цього умовиводу: М – Р
S – М
S – P
Загальне у побудові різних за конкретним змістом суджень, умовиводів і створює їхню структуру.
Формальна логіка досліджує форми мислення, відхиляється від конкретного змісту думки. Порівнюючи різні думки вона виявляє лише загальне у них, їхню структуру. В цьому полягає одна із специфічних особливостей формальної логіки.
Формалізація – це відображення змісту знань у знаковій формі, або формалізованій мові.
III. Істинність і правильність міркування.
Розрізняють істинність і правильність мислення.
Істинна думка – це така думка, яка відповідає дійсності за своїм змістом. Думка, котра не відповідає тому, що є в дійсності є хибною думкою.
Міркування – це розумовий процес, у ході якого на основі вже наявних знань отримують нове знання.
|
|
|
Міркування бувають правильними і неправильними.
Правильне міркування – міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків).
Приклад: Всі адвокати мають вищу юридичну освіту.
1) Петров – адвокат.
Петров має вищу юридичну освіту.
2) Всі адвокати мають вищу юридичну освіту.
Петров має вищу юридичну освіту.
Петров – адвокат.
Обидва міркування складаються із одних і тих же, причому істинних суджень. Перше є логічно правильним. У другому висновок не випливає з логічною необхідністю.
Правильні міркування
 |
|
|
|
|
|
|
Принцип логіки: Якщо міркування побудовано правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, тоді висновок такого міркування буде завжди безумовно істинним.
IV. Основні етапи розвитку науки логіки.
Логіка виникає на певному етапі суспільного розвитку, коли поняття, судження і умовивід стають предметом спеціального логічного аналізу.
Деякі питання структури пізнавального процесу знаходимо в творчості ранніх давньогрецьких філософів VI – V ст. до н. е.:
- Демокрит;
- Геракліт;
- Парменід;
- Зенон Елейський.
Логіка в цей період виступає складовою частиною філософського знання.
Засновником формальної логіки вважають давньогрецького філософа Аристотеля (384 – 322 до н. е.):
- сформулював основні питання для логіки;
- систематизував форми мислення – поняття, судження, умовивід.
Закони логіки:
- закон тотожності;
- закон суперечності;
- закон виключеного третього;
- логічні правила дедуктивного умовиводу і доказу.
Написав шість логічних трактатів, які отримали назву “Органон” (знаряддя, метод дослідження).
Середні віки V – XVI ст. –продовжується розробка логіки Аристотеля.
Новий час XVII – XIXст.Аналітичний підхід до оточуючого світу визначив розвиток індуктивної логіки як методу виведення із досвідного знання загальних положень, які сприяють відкриттю законів науки.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 379; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!