Ф.Бекон (1561 – 1626) – індуктивний метод.

Г.Гегель (1770 – 1831)

Формальна логіка має наукове значення як теорія правильного мислення.

     XIX – XX ст. – виникає математична логіка.

     Діалектична логіка – формулює вихідні принципи методу пізнання, який враховує об’єктивні зв’язки розвитку зовнішнього світу і процес відображення його в людській свідомості.

     Математична логіка – широко застосовує метод математичної формалізації і спеціальний апарат символів до певного кола логічних операцій.

     Формальна логіка – оперує такими формами мислення, як: поняття, судження, умовивід. Логічні операції з цими формами приводять до нового вивідного знання.

V. Особливості формальної логіки

1. Абстрагована від індивідуальних властивостей багатоманітних об’єктів пізнання.

2. Відволікаючись від часткового, формальна логіка в поняттях і судженнях вивчає загальне, структурно – типове в них, і на цій основі встановлює вихідні принципи для всіх правильних логічних дій людського розуму.

3. Глибше розкриває стійки зв’язки між структурними елементами думки.

4. Формальна логіка показує, що об’єктивно істинний зміст процесу мислення визначає його формальну правильність, а порушення логічної форми, закономірного зв’язку елементів думки неминуче відіб’ється на змісті, лишаючи об’єктивної істинності.

5. Формальна логіка абстрагується від предметного змісту думки, але не ігнорує його.

6. Вона покликана вивчати історично складену, перевірену практикою логічну форму, в якій виражене істинне знання.

7. Забезпечує структурну правильність і несуперечливість істинного мислення.

8. Закони формальної логіки є специфічними законами мислення і не розповсюджуються на реальні зв’язки речей.

9. Логіка розглядає форми мислення, абстрагуючись від їх виникнення і розвитку.

10. Формальна логіка змінюється повільно, але теорію законів логіки не можна розглядати як раз і назавжди встановлену істину.

11. Логічна форма і закони мислення є загальнолюдськими; мислення всіх людей, незалежно від їх соціального статусу і національної приналежності, має загальну логічну структуру.

                             VI.Теоретичне і практичне значення логіки.

     Знання логіки сприяє чіткості, послідовності і доказовості мислення, посилює ефективність мови, підвищує культуру мислення.

     Свідоме слідування законам логіки дисциплінує мислення, робить його більш аргументованим, ефективним і продуктивним, допомагає уникати помилок.

     Значення логіки особливо важливе в сучасному житті, що викликане низкою причин:

1. Вимогою вміти чітко користуватися термінологією, поняттями найрізноманітніших галузей науки, мистецтва, політичного життя, нових ринкових умов.

2. Сучасна епоха характеризується як епоха діалогу. а діалог вимагає від його учасників вміння доказувати і переконувати, аргументовано відстоювати свою позицію, вміти в складних умовах переговорного процесу домовлятися, знаходити компроміси.

3. Знання логіки, які стали вміннями і навичками перетворюються в надійний імунітет проти всіляких домислів, оберігають свідомість людини від забобонів.

4. Застосування нових технологій в промисловості та навчанні, широке використання в різних сферах діяльності людини, інформатики і обчислювальної техніки пов’язане з розширеним використанням логіки, з значним підвищенням її ролі у науці та техніці.

5. Вивчення логіки ґрунтовно підвищує загальний рівень культури, оскільки у всіх сферах знання використовуються форми логічного мислення -–поняття, судження, умовиводи, діють закони логіки.

Контрольні запитання.

1. Що вивчає логіка як наука?

2. Які основні форми абстрактного мислення?

3. Чому потрібно розрізняти істинність думки і формальну правильність міркування?

4. Назвіть основних представників науки логіки в історії розвитку.

5. У чому полягає значення логіки у сучасному житті?

Реалізована література.

1. Гетьманова А.Т. Логіка. Підручник для педінститутів. – М., 1996.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для юридичних вузів. Х., 1996. Розділ І.

3. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999.

ТЕМА II. ПОНЯТТЯ

План лекцій:

1. Поняття як форма мислення.

2. Види понять.

3. Відношення між поняттями.

4. Узагальнення і обмеження понять.

5. Визначення понять.

6. Поділ понять та їх класифікація.

Основні поняття:

Поняття, ознаки, форма, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, дефініція, реальне визначення, номінальне визначення, круги Ейлера, дихотомія.

I.Поняття як форма мислення.

Поняття –це форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їх істотних ознаках.

Ознаки – це те, у чому предмети схожі між собою або відмінні один від одного.

Ознаки поділяються на: - суттєві – ті, що виражають сутність предмета;

- несуттєві – ті, що не виражають сутності предмета.

Основні логічні прийоми формування понять:

- аналіз;

- синтез;

- порівняння;

- абстрагування;

- узагальнення.

Поняття формується на основі узагальнення суттєвих ознак, властивих однорідним предметам.

Поняття характеризується змістом і обсягом.

Обсяг поняття – це клас предметів, котрий мислиться в понятті.

Зміст поняття – сукупність суттєвих ознак предмета чи класу однорідних предметів, відображених у цьому понятті.

Чим ширший є обсяг поняття, тим вужчим є його зміст, і навпаки.

II.Види понять

     Поняття класифікуються за обсягом і змістом.

За обсягом поняття поділяються на:

- одиничні,

- загальні,

- пусті (нульові).

За змістом поняття поділяються на:

- конкретні – такі, в яких відображені одноелементні або багатоелементні класи предметів (наприклад: ”адвокат”, “школа”);

- абстрактні – такі, в котрих мислиться не предмет, а певна ознака предмета, взята окремо від самого предмета (наприклад: “чесність”, “доброта”).

Відносні – таки, в котрих мисляться предмети, існування одного з них передбачає існування іншого. Наприклад: “діти – батьки”, “учень – учитель”, “начальник – підлеглий”.

Безвідносні – це такі поняття, у яких мисляться предмети, котрі існують самостійно. Наприклад: “олівець”, “місто”, “ріка”.

Позитивні – характеризують в предметі наявність тієї чи іншої властивості або відношення.

Заперечні – вказують на те, що вказана властивість відсутня у предметі. Наприклад: “грамотна людина” – “не грамотна людина”; “грамотна людина” – позитивне, “не грамотна людина” – заперечне.

Збірні – такі, в котрих група однорідних предметів мислиться як єдине ціле. Наприклад: “полк”, “сузір’я”, “банда”.

Незбірні – такі, котрі відносяться до кожного предмета даного класу. Наприклад: “ручка”, “ріка”, “рослина”.

Мы поможем в написании ваших работ!