Форми і методи активізації профорієнтаційної роботи зі школярами
В умовах соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, перед педагогічною наукою постала проблема щодо визначення форм та методів активізації професійного самовизначення школярів, оскільки раніш розроблені теоретичні та практичні підходи до вирішення цієї проблеми не завжди узгоджуються із можливостями та вимогами, які поставлені перед національною школою в плані підготовки її випускників до вибору майбутньої професії.
Одним із шляхів подолання протиріччя між існуючою практикою підготовки школярів до вибору професії і вимогами сьогодення є впровадження у навчально-виховний процес школи відповідних педагогічних технологій, у першу чергу - технологій активізації професійного самовизначення старшокласників.
Ми розглядаємо професійне самовизначення учнів не лише як результат, але і як певний процес, який характеризується своєю специфічною метою, загальними та частковими завданнями, структурою, алгоритмом дій та взаємодій учнів та педагогів тощо, що дозволяє ставити проблему конструювання відповідних технологій.
Досить близькою до рівня технологізації є методика побудови особистого професійного плану Є. Клімова, яка розглядалася нами як один із засобів активізації процесу професійного самовизначення.
До числа факторів, що впливають на вибір професії Є. Клімовим віднесено такі: схильність до певного виду професійної діяльності; урахування позиції батьків; урахування позиції друзів; урахування потреби суспільства в професії, що обирається; рівень інформованості про світ професій; відповідність вибору рівню домагань школяра; урахування можливості реалізувати вибір професії; наявність особистого професійного плану як програми дій з реалізації відповідних планів. Перелічені вище фактори утворюють так званий “восьмикутник основних факторів вибору професії”. В ідеальному варіанті особистий професійний план має розроблятися з урахуванням всіх його складових.
|
|
|
Є. Клімовим запропонована лише орієнтовна схема цього процесу. В ній недостатньо чітко визначено дії педагогічного персоналу в плані надання допомоги школяреві у виборі професії, не є структурованою і діяльність учня при розробці особистого професійного плану, проте досить детально окреслені результати його реалізації.
Проводячи експериментальну роботу за методикою Є. Клімова, ми враховували, що результатом побудови особистого професійного плану має бути:
· розуміння учнем необхідності професійної підготовки для повноцінного професійного та особистісного самовизначення й самореалізації;
· загальна орієнтація у світі професій, тобто макроінформаційна основа професійного самовизначення;
|
|
|
· загальна орієнтація у соціально-економічній ситуації в країні;
· визначення віддаленої перспективної професійної мети та її узгодження з іншими життєвими цілями;
· визначення близьких та найближчих професійних цілей як етапів та засобів досягнення віддаленої професійної мети;
· мікроінформаційна основа самовизначення, тобто знання про обрані професії та відповідні спеціальності, шляхи їх набуття, перспективи працевлаштування;
· уявлення про можливі зовнішні перепони на шляху до визначеної професійної мети та знання способів їх подолання;
· уявлення про внутрішні перепони (власні недоліки), які ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх позитивних якостей, які сприятимуть реалізації професійних планів та перспектив (самопізнання як важлива частина здійснення самовизначення);
· знання шляхів та засобів подолання внутрішніх недоліків та оптимального використання позитивних якостей, які сприятимуть підготовці до самостійного та усвідомленого вибору професії;
· наявність системи резервних варіантів вибору професії на випадок неможливості реалізувати або невдачі за основним варіантом самовизначення;
|
|
|
· початок практичної реалізації особистої професійної перспективи та її коригування за принципом зворотного зв’язку.
Для оцінки якості особистого професійного плану (ОПП) можна використовувати запропоновану Є. Пряжніковою та М. Пряжніковим схему рівнів його побудови та реалізації (рис. 1).
| Рівні реалізації способів побудови ОПП Способи побудови ОПП | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| IV | |||||
| III | |||||
| II | |||||
| I |
Рис. 2.2. Схема реалізації особистісної професійної перспективи.
По вертикалі, за критерієм узагальнення основних факторів вибору професії, виділяється чотири способи побудови особистого професійного плану:
І - відмова або нездатність самостійно будувати професійний план;
ІІ - побудова плану з опорою на неповну систему факторів;
ІІІ - побудова плану з урахуванням більшості факторів та їх узгодження, власне вибір професії;
IV - здатність повторити правильний вибір в умовах, що змінилися.
По горизонталі за критерієм активності учня, як суб’єкта самовизначення можна виділити п’ять рівнів реалізації способів побудови особистого професійного плану:
|
|
|
1 - внутрішнє приймання даного способу (згода, схвалення), при відсутності дій щодо його реалізації;
2 - схвалення даного способу при відсутності конструктивних дій з його реалізації;
3 - практична реалізація даного способу;
4 - реалізація особистого професійного плану конкретним вибором;
5 - успішне оволодіння обраною професію.
У процесі експериментальної роботи ми використовували алгоритм особистого професійного плану розробленого Є. Клімовим. Нижче наведена послідовність дій, результатом виконання яких, як вважав дослідник, повинен стати вибір учнем певної професії.
1. Перший крок в ухваленні рішення про вибір професії полягає в упорядкуванні загальних знань щодо світу професій, включаючи знання про основні вимоги, що ставляться професіями до особистісних якостей людини.
2. Наступний етап передбачає створення ситуації вибору професії. При цього учневі необхідно виділити можливості і обмеження, обумовлені особливостями обставин в родині (позиція сім’ї); впливом товаришів, однолітків (позиція товаришів); позицією школи щодо професійного майбутнього конкретного учня. Доцільно диференціювати можливості і обмеження за такими категоріями: такі, із якими не можна не рахуватися; такі, із якими краще рахуватися, чим не рахуватися; такі, якими можна нехтувати.
Так само необхідно виділити можливості й обмеження, обумовлені особистісними якостями учня. Інакше кажучи, йому потрібно проаналізувати власні спроможності, схильності та рівень домагань.
Для наочності виділення можливостей та обмежень доцільно скористатися картою світу професій, яка містить по горизонталі перелік типів професій («людина – природа», «людина – техніка», «людина – людина», «людина - знакова система», «людина - художній образ»), а по вертикалі - навчальні заклади, які дозволяють одержати підготовку, необхідну для оволодіння нею (див. таблицю 2.1).
Таблиця 2.
Карта світу професій
| Навчальні заклади | Типи професій (за знаряддям праці) | ||||
| Л-П | Л-Т | Л-Л | Л-ЗС | Л-ХО | |
| Школа, курси, виробництво | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Професійно-технічні училища | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| Вищі навчальні заклади | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
Виявлення можливостей і обмежень у плані оволодіння обраною професією передбачає виділення певних клітин таблиці. Навіть якщо рішення щодо професійного майбутнього не буде остаточним, то невизначеність саме майбутнього вибору зменшується.
Для з’ясування професійних схильностей можна використовувати диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО). Слід зазначити, що крім згаданого ДДО протягом останніх років розроблено декілька методик, які теж дозволяють визначити професійні інтереси та схильності учнів (анкета інтересів, карта інтересів, методика Л. Йовайши, квадрат інтересів, «ОДАНІ – 2» тощо).
Використовуючи одночасно ДДО та згадані тестові методики ми змогли більш точно визначити схильності та професійні інтереси учня. Це дало можливість визначити не лише схильність до професії на рівні її типу, але й більш точно визначити певну галузь професійної діяльності, необхідний рівень фахової підготовки і т. ін. При цьому цілком достатньо, якщо згадана процедура допоможе хоча б частково обмежити область вибору професії, віддати перевагу тій або іншій зоні карти світу професій.
3. Наступний крок передбачає цілеспрямований збір учнем відомостей, інформації щодо зон які були відібрані на карті світу професій до даного етапу.
Основними джерелами ознайомлення з професіями можуть бути:
а) розповідь учителя про професії, пов’язані з навчальним предметом, що ним викладається;
б) розповідь представника тієї або іншої професії, запрошеного в школу для бесіди з учнями;
в) розповідь учнів, що спеціально зібрали матеріал про професію своїх рідних або професії, що їх зацікавили;
г) професіографічна екскурсія;
д) відвідання ярмарок професій;
є) книги, статті, довідники про професії, засоби масової інформації;
ж) особиста участь в окремих найпростіших видах праці.
4. Для уточнення професійного вибору учневі потрібно визначити формулу найбільш підходящої для нього професії. Оскільки формула є загальною вказівкою на предмет, цілі, знаряддя й умови праці, то вона є по суті орієнтиром на певну галузь діяльності, а не на конкретну професію. Тобто “особистій” формулі можуть відповідати декілька спеціальностей. Серед них, вже з урахуванням ситуативних обставин, надалі можна вибирати одну професію.
Визначити формулу професії - це вже значить визначити, уточнити не тільки тип, але і більш дрібні підрозділи класифікації професій. Після цього учень може повернутися до професій, які свого часу не привернули його особливої уваги.
5. Висновок про перший крок на шляху освоєння обраної професії, фаху. Якщо учень хоче відразу після випуску зі школи піти працювати, те все рівно якийсь час він буде вчитися, хоча б на короткострокових курсах або безпосередньо на робочому місці.
Таким чином, вибір професії, тим більше професії кваліфікованої праці - це, як правило, і вибір професійного навчального закладу, вибір форми, шляху надбання професії.
6. Повторне уточнення всіх пунктів, які характеризують особисті професійні плани.
Оскільки в алгоритмі розробки особистого професійного плану велике значення надається визначенню формули професії, ми більш докладно розглянемо класифікацію професій за Є. Клімовим [29-35]. За першою ознакою, - знаряддям праці, - всі професії та спеціальності поділяються на п’ять типів: людина - техніка (Т); людина - людина (Л); людина - природа (П); людина - знакова система (З); людина - художній образ (Х).
Усередині кожного з типів професії, відповідно до цілей праці, поділяються на класи. Перший клас утворюють так звані гностичні професії (Г). Наступний клас містить професії, які за своїми цілями пов’язані з активною зміною властивостей, стану предметів праці. Вони одержали назву перетворюючих (Пр). Останній клас утворюють пошукові професії (По).
Кожен клас професій в залежності від знаряддя праці або засобів виробництва у свою чергу поділяється на відділи:
· пов’язані з використанням ручних знарядь праці (Р);
· пов’язані з використанням машин з ручним керуванням (М);
· пов’язані з використанням автоматизованого та автоматичного обладнання (А);
· професії, в яких знаряддям праці є функціональні засоби людського організму (Ф).
За умовами праці виділяється чотири групи професій:
· праця в звичайних, побутових умовах (п);
· праця на відкритому повітрі (в);
· праця у незвичайних умовах (н);
· праця з підвищеною моральною відповідальністю (м).
При аналізі професії, на основі даної класифікації, потрібно визначити такі основні її ознаки: предмет праці, мета праці, знаряддя праці, умови праці - і за умовними позначеннями записати формулу професії. Так, якщо проаналізувати професію токаря (тип – «Людина – техніка» (Т), за метою праці - перетворююча (Пр), за засобами праці - така, де використовуються машини з ручним управлінням (М), за умовами праці - робота у побутових умовах (п)), то її формула має вигляд ТПрМп.
Дана класифікація дозволяє визначити й певні вимоги, які професія ставить до людини.
У процесі дослідно-експериментальної роботи нами також використовувалися розроблені М. Пряжніковим карткові профконсультаційні методики. Їх перевагою є предметність пошукової дії і можливість оперативного упорядкування з карток образів об’єктів, що моделюються учнями.
Профконсультаційні карткові методики можна поділити на дві основні групи: інформаційно-пошукові системи і ігрові карткові технології. У індивідуальних інформаційно-пошукових системах за певними правилами оптант складає з карток образи своїх профорієнтаційних проблем і підбирає шляхи їх розв’язання, а також образи найбільш привабливих професій. На відміну від бланкових тестів, головною перевагою карткових методик є можливість оперативного корегування виборів, що здійснюються оптантом. Ці коригування є важливою особливістю проведення методик, оскільки профконсультант має активізувати оптанта за допомогою спеціальних, так званих «провокаційних» питань, підвищуючи рівень усвідомленості і самостійності його дій.
У ігрових карткових системах моделюються як основні етапи людського життя, так і основні етапи професіоналізації людини. Найважливішим активізуючим прийомом даних методик є спеціально організовані ігрові «суперечки» оптанта з відповідями, виписаними на картках, а також “призи” і покарання за перемогу в таких суперечок. У ході такої суперечки оптант звичайно сам висловлює зв’язок тих або інших своїх ігрових можливостей і досягнень гри.
Слід зазначити, що практичне впровадження карткових профконсультаційних методик не позбавлено певних організаційних проблем. По-перше, вони обумовлені необхідністю значних витрат часу, особливо при роботі з групою учнів (від 40 хвилин до 1,5-2 годин в індивідуальних процедурах і від 2 до 3,5 годин у групових карткових іграх). По-друге, існують складності, пов’язані з виготовленням наочності для даних методик, які посилюються складністю самостійного виготовлення профконсультаційних карток. Нарешті, досить складним є оволодіння методикою її проведення та тлумачення результатів педагогами.
Настільні карткові ігрові методики у порівнянні з описаними вище картковими системами, дозволяють моделювати проблеми особистісного і професійного самовизначення у більш простих формах. Це обумовлює доцільність їх використання як засобу для організації самостійної роботи учнів.
Так наприклад, у профорієнтаційній грі “Або-Або” учасники пересувають свої фішки по ігровому полю, роблячи виписані на кожній клітинці ходи, які зв’язані з вибором або відмовою від тих або інших складових професійного, життєвого й особистісного розвитку. По зробленим (у вигляді відібраних карток) виборам наприкінці гри визначається, який професійний і життєвий стереотип вдалось реалізувати кожному учаснику гри.
Використання бланкових карткових профконсультаційних ігри обумовлює активну участь оптантів у підготовці обладнання. Так наприклад, картки виготовляються самими гравцями (по 8-12 карток кожен), а всі результати ігрової дії відображаються у спеціальних бланках, які теж виготовляються гравцями. Таким чином, важливим елементом ігрової процедури є не лише власне гра, але і підготовка до неї, коли кожний школяр, заповнюючи свій набір карток, сам виступає у ролі експерта. Досвід проведення даних ігор засвідчив про те, що така, навіть спрощена, участь у експертній оцінці у багатьох школярів викликає щирий інтерес.
До наступної групи профорієнтаційних методик належать активізуючі опитувальники особистісного і професійного самовизначення. Їх було розроблено з метою урізноманітнення профорієнтаційного діагностичного інструментарію, оскільки багато тестових методик, анкет та інших профконсультаційних засобів не завжди позитивно сприймаються учнями.
Головною метою і особливістю активізуючих опитувальників є не стільки одержання інформації про учня, скільки стимулювання його міркувань щодо власних перспектив особистісного і професійного самовизначення, тобто активізації цих процесів. Якщо у «традиційних» тестах і опитувальниках основний акцент робиться саме на психодіагностиці, тобто на одержанні певних даних про опитуваного, то у цьому випадку автори опитувальників свідомо відмовились від самої ідеї «об’єктивного» діагнозу, побудованого на використанні психометричних принципів конструювання тестів і опитувальників. Якщо мова йдеться саме про людину, що самовизначається, а не про людину, яка обстежується за допомогою тестів, то, на наш погляд набагато важливішим є формування готовності людини до міркувань про себе і своє життя, що припускає духовний пошук, переживання і визначені внутрішні протиріччя (зіставлення різних внутрішніх, суб’єктивних позицій і орієнтації людини тощо). Нижче наводимо процедуру роботи з опитувальником, розробленим М. Пряжніковим.
Дана активізуюча методика є відкритим опитувальником, призначеним для узагальненої і цілісної оцінки (і самооцінки) перспектив професійного й особистісного розвитку старшокласника.
Час роботи за даною методикою не перебільшує 20 хвилин. Загальна процедура проведення опитування є такою:
1. Учням пропонується взяти чисті аркуші паперу і підписати у верхній правій частині: П.І.ПБ., клас, школа, дата.
2. Інструкція для класу: «Зараз я буду зачитувати питання, а Ви повинні коротко, одним-двома реченнями, відповідати на них і, по можливості, обґрунтовувати ці відповіді. Позначайте тільки номера питань і відразу ж пишіть відповіді і свої невеликі обґрунтування. Спробуйте відповідати відверто, інакше робота буде нецікавої».
3. Педагог один по одному зачитує питання, а школярі стисло відповідають на них.
4. Перед тим, як зібрати аркуші з відповідями учнів, педагог пропонує учням оцінити якість кожної з відповідей, але для цього - спочатку навчитися оцінювати свої відповіді.
5. Далі педагог зачитує як приклад один-два анонімних бланка з відповідями, зробленими учнями інших класів, або заздалегідь підготовлених. Кожна відповідь оцінюється за умовною 5-бальною шкалою. Школярі разом із педагогом оцінюють відповіді своїх однолітків і, таким чином навчаються оцінювати самих себе.
6. Нарешті, педагог пропонує учням проти кожної своєї відповіді на листочках також проставити оцінки за 5-бальною шкалою.
7. Аркуші з відповідями збираються і аналізуються.
Результати опитування можна оцінювати за різними варіантами. Наприклад, педагог може сам оцінити за 5-бальною шкалою відповіді школярів і порівняти свої оцінки із самооцінками учнів. Оцінку можна здійснювати і на основі підрахунку середнього балу для даного класу по кожній з відповідей (по кожній із позицій професійного самовизначення), що дозволяє педагогу більш обґрунтовано планувати свою роботу з класом, вже з урахуванням того, де в більшості школярів є проблеми (невисокі середні бали), а де цих проблем менше (середні бали високі). При цьому з’являється можливість порівняти середні бали по кожному класу на початку роботи з ним і наприкінці проведення профорієнтаційного курсу, дати оцінку, по яких позиціях професійного самовизначення відбулося поліпшення, а по яким - залишилося без змін. Таким чином, результати опитування можна зокрема використовувати як один із засобів оцінки ефективності профорієнтаційної роботи.
Нижче наведено перелік питань опитувальника, спрямованого на визначення учнем особистої професійної перспективи:
1. Чи варто в наш час чесно трудитися? Чому?
2. Навіщо навчатися після школи, адже можна і так прекрасно улаштуватися?
3. Коли в нашій країні життя стане краще?
4. Чи добре Ви знаєте світ професій? Зараз я назву літеру, а ви за одну хвилину повинні будете написати якнайбільше професій, що починаються з цієї літери. Далі я назву ще дві літери і також засічу час (по одній хвилині на літеру). Після цього необхідно порахувати, скільки усього вийшло професій (за трьома літерами за три хвилини).
5. Заради чого Ви збираєтеся прожити своє життя (у чому Ви бачите її зміст)?
6. Ким Ви мрієте стати за професією через 20-30 років? Як узгоджується Ваша професійна мрія з іншими, непрофесійними, але важливими для Вас побажаннями (особистими, сімейними тощо), чи немає протиріччя мрії з цими бажаннями?
7. Виділите основні 5-7 етапів на шляху до Вашої професійної мрії (що збираєтеся робити після школи і т. ін.).
8. Випишіть професію, яка Вами обрана (або ту, що Вас хоч якось цікавить) і відповідний навчальний заклад, де ви збираєтеся її здобути. Окремо для професії і для навчального закладу напишіть по три самих неприємних моменти, пов’язаних із роботою за даною професією і з навчанням у відповідному закладі.
9. Які Ваші власні недоліки можуть перешкоджати Вам на шляху до професійної мети? Якщо можна, напишіть щось, крім ліні, адже багато хто є, наприклад, неуважним, сором’язливим, мають проблеми зі здоров’ям і таке інше.
10. Як Ви збираєтеся працювати над собою і готуватися до професії?
11. Хто і що можуть перешкоджати Вам у реалізації Ваших професійних планів (які люди та які обставини)?
12. Як Ви збираєтеся переборювати ці зовнішні перешкоди?
13. Чи є у Вас резервні варіанти вибору на випадок невдачі за основним варіантом?
14. Що Ви вже зараз робите для підготовки до обраної професії і для вступу у відповідний навчальний заклад? Напишіть, що Ви робите, крім навчання у школі.
Критерії оцінок (і самооцінок) для даного опитувальника за схемою побудови особистісного професійного плану:
1 бал - відмова відповідати на даний запитання;
2 бали - явно помилкова відповідь або чесне визнання у відсутності відповіді;
3 бали - мінімально конкретизована відповідь (наприклад, збираюся поступати в інститут, але неясно, у який саме );
4 бали - конкретна відповідь із спробою обґрунтування;
5 балів - конкретний і добре обґрунтована відповідь, що не суперечить іншим відповідям.
До числа методів активізації профорієнтаційної роботи ми також відносимо професіографічні дослідження, оскільки вони ґрунтуються на переважно самостійній пошуковій роботі учнів. Таке дослідження передбачає самостійне здобуття школярами інформації про певні професії з метою складання їх профорієнтаційної характеристики. Одержана школярами інформація є перспективною та розвиваючою, а не замикається сама у собі, формує мислення учнів, спрямовує його на аналіз різних видів професійної діяльності, на самостійну постановку та розв’язання профорієнтаційних проблем. Зрозуміло, що це не виключає необхідності участі вчителя у підготовці і проведенні професіографічного дослідження. При організації професіографічних досліджень ми дотримувалися алгоритму їх здійснення, запропонованого О. Ткаченко.
Методика підготовки і проведення професіографічного дослідження складається з таких послідовних взаємозалежних частин: попереднє орієнтовне ознайомлення вчителя з даною професією; упорядкування питань, які підлягають з’ясуванню пошуковою групою; підготовка вступної бесіди, що передує безпосередньо дослідженню; розподіл класу на дослідницькі групи; керівництво і контроль за проведенням професіографічного дослідження; презентація та обговорення результатів дослідження.
Попереднє ознайомлення з професією, за якою передбачалася організація професіографічного дослідження, не вимагає від учителя спеціального глибокого її вивчення. Його завдання полягає в тому, щоб одержати певні орієнтовні відомості, які дозволяють правильно скласти питання для учнів і підготувати вступну бесіду.
Ознайомившись із певними видами професійної праці, учитель розробляє питання для кожної дослідницької групи. При цьому він має звернути увагу на те, що від чіткості та однозначності постановки питань залежить ефективність проведення подальшої роботи. Некоректно сформульовані питання можуть обумовити недбале ставлення учнів до дослідження, і, навпаки, точно поставлені запитання, глибокі за своїм змістом, викликають у школярів природне бажання знайти на них відповіді. Працюючи над цим етапом підготовки учнів до дослідження, учитель керувався орієнтованим переліком питань, наведених нижче.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 431; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!