Дії страхувальника при настанні страхової події.
У разі настання страхового випадку страхувальник повинен в обумовлений строк оповістити страхову компанію про випадок. Страхувальником складається заява у письмовій формі про страховий випадок.
Страхова організація повинна надіслати свого експерта (аварійного комісара) на місце події. Експерт страховика складає аварійний сертифікат (страховий акт). Крім зазначених документів, стравик має право вимагати від страхувальника медичні довідки, довідки з банку, пожежних органів, міліції.
Виплата проводиться страховиком в обумовлений термін (10 днів після надання всіх документів) і за кожен прострочений день страхова компанія несе майнову відповідальність. Після виплати відшкодування до страховика переходять всі права щодо застрахованого об’єкта (принцип регресу).
Якщо є спірні питання про факт, розмір або строк виплати, то страхувальник має право звернутися до суду.
Страховик має право відмовити у виплаті відшкодування, якщо мале місце:
1. Навмисні дії стр-ника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.
2. Вчинення стр-ником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.
3. Подання стр-ником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.
4. Отримання стр-ником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.
5. Несвоєчасне повідомлення стр-ником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод стр-вику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.
|
|
|
1. Дії страховика щодо розслідування характеру і розмірів збитків.
Перед виплатою відшкодування страховик повинен перевірити, що:
- договір страхування був в силі на момент настання страхової події (сплата внесків є обов¢язковою),- особа, яка заявляє про претензії, є страхувальником або його представником,
- саме цей об¢єкт був прийнятий на страхування і він був на місці страхування,
- страхувальник вжив всіх необхідних заходів для зменшення своїх витрат,
- до даного страхового випадку не можна застосувати ніяких винятків,
- страхувальник правильно визначив і заявив розмір збитків.
52. Основними видами авіаційного страхування є:
страхування корпусів повітряних суден (авіа-каско); страхування запчастин та двигунів; страхування членів екіпажу, авіадиспетчерів та інших спеціалістів; страхування пасажирів від нещасних випадків; страхування відповідальності аеропортів та власників (операторів) ангарів; страхування відповідальності повітряного перевізника і виконуваних авіаційних робіт; страхування працівників повітряних робіт щодо відшкодування збитків пасажирам, пошті, вантажам іншим користувачам та третім особам. З метою координації діяльності національних страховиків в галузі авіаційного страхування в Україні створене Авіаційне страхове бюро. Основними особливостями авіаційного страхування є тотальні збитки, тобто при падінні авіасуден відбувається його повне знищення;
|
|
|
застосування обов’язкової форми страхування по всіх видах авіаційного страхування; високі страхові тарифи, особливо за корпус авіа судна.
53. Суб’єктом обов’язкового медичного страхування може бути і фонд охорони здоров’я, який створюється державою. Кошти обов’язкового медичного страхування формуються за рахунок відрахувань підприємств, організацій та установ, тобто роботодавців. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Страхувальники повинні укладати договори зі страховиками Про укладанні договору страховик видає страхувальнику страховий договір, а застрахованому – страховий поліс. У договорі обумовлюються розмір, строки, порядок внесення страхових платежів, строк дії договорів, порядок вирішення спорів. Тарифи на медичні послуги в системі обов’язкового медичного страхування розробляє Міністерство охорони здоров’я і затверджує Кабінет Міністрів України. Обов’язкове медичне страхування дає змогу всім громадянам одержати медичну допомогу відповідної якості, але в певних необхідних для підтримання життєдіяльності межах. Саме з цієї причини виникає необхідність у забезпеченні незадоволених потреб через систему добровільного медичного страхування. Добровільне медичне страхування передбачає оплату медичних послуг понад програму обов’язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування передбачає застосування таких видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Об’єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника, які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги. Суб’єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані та лікувально-профілактичні установи. Основними страхувальниками з добровільного медичного страхування є підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників. Підприємства сплачують страхові внески із одержаного прибутку. Страхові компанії укладають з лікувально-профілактичними установами договори про надання медичної допомоги і лікування за умовами договорів добровільного медичного страхування. За строками укладання договори добровільного медичного страхування можуть бути коротко та довгостроковими. Добровільне медичне страхування передбачає надання страхувальнику широкого права вибору лікарів-спеціалістів, а також установ для отримання необхідної допомоги. При укладанні договору страхувальником обирається програма добровільного медичного страхування. Страховою сумою в добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування.
|
|
|
|
|
|
Страхові внески за договором страхування можуть бути сплачені страхувальником одноразово за весь строк страхування або сплачуватися періодично протягом строку страхування готівкою, або бути перераховані на поточний рахунок страховика безготівково.
54. Для громадян, які від’їжджають за кордон, страхові компанії пропонують укласти договір страхування на випадок раптового захворювання, тілесних пошкоджень, пов’язаних з нещасним випадком, а також на випадок смерті.
Такий договір страхування називається “ассістанс”. Тобто медичний “ассістанс” – це комплексний вид страхування, який передбачає не тільки медичні, але й транспортні, організаційні, юридичні та інші послуги.
Дослівно “ассістанс” – це перелік послуг, які надаються в даний момент в межах договору страхування через медичну, технічну та фінансову співпрацю.
Система медичних послуг “ассістанс” представлена при допомозі діяльності розгалуженої системи спеціалізованих медичних закладів в багатьох країнах світу ( їх налічується понад 50). Серед них відома швейцарська компанія “ELVIA”, всесвітній сервісний холдінг “CORIS” (Франція), міжнародна сітка надання допомоги мандрівникам “ASSIST CARD” (США).
Головна мета “ассістансу” – негайне реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної та технічної допомоги.
Як правило, договори страхування “ассістанс” є добровільними. Але в країнах, де медичне страхування є лише обов’язковим, віза не може бути відкритою без наявності договору медичного “ассістансу”.
Договір страхування передбачає відповідальність страховика при настанні таких страхових випадків:
• транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні;
• транспортування в країну проживання з медичним супроводом;
• дострокове повернення в країну проживання;
• репатріація тіла у випадку смерті;
• термінова стоматологічна допомога.
Поліс страхування “ассістанс” не передбачає відшкодування вартості медичних послуг з:
• цілеспрямованого лікування за кордоном;
• лікування від хвороб, які були відомі страхувальнику на момент укладання договору страхування;
• медичного обслуговування або лікування, що є невідкладним.
Правила страхування “ассістанс” не передбачають відшкодування витрат у разі лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування.
Відповідальність за полісами “ассістанс” відбувається лише за межами країни.
Мінімальна страхова сума складає 5000 доларів США. Найбільш поширеною є страхова сума в розмірі від 30 до 100 тис.доларів.
На зразок системи “ASSISTANS” в Україні створена сітка закладів з організації надання медичної допомоги “ Ассістанс –Україна”. Головне її завдання – забезпечення страхового обслуговування іноземних громадян в частині відшкодування їм витрат на медичну допомогу за зразком зарубіжних країн.
55.Як показує практика найбільш розвинені країн світу , найпоширенішім видом майнового страхування є страхування автотранспортних засобів. У США, приміром, на офіційних засідань вид страхування припадає близьке 45% загального збору премій за майнові страхування. Це пояснюється, з одного боку, стрімкім зростанням чисельності власників автотранспортних засобів та високим рівнем небезпеки задовольняють увазі транспорту - з іншого.
Об'єкти страхування: • автомобілі та причепи до них, які належать фізичним та юридичним особам та зареєстровані в Державтоінспекції ; • додаткове обладнання та приладдя автотранспортних засобів, які не входять до комплекту, згідно інструкції заводу виробника ; • багаж; • життя та здоров'я водія та пасажирів автотранспортних засобів;
• цивільна відповідальність власників автотранспортних засобів перед третіми особами за нанесення шкоди їх здоров’ю та життю в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також нанесення шкоди майну третіх особ.
Розвиток автотранспортного страхування почалося разом з розвитком автомобілебудування в країнах заходу. При цьому має місце тенденція до постійного зменшення тарифів з цієї страхової послуги. Даний вид страхування характеризується підвищеним ступенем збитковості. Співвідношення між страховими відшкодуванням та страховими преміями коливається в межах 60-80%. А зменшення тарифів, яке відбувається на тлі значного рівня збитковості, можна пояснити постійним зростанням чисельності застрахованих об'єктів. Кількість проданих автомобілів у світі зростає з року в рік, що викликає автоматичне розширення страхового поля. До того ж разом зі страхуванням автомобілів і відповідальності, страхові компанії часто реалізують поліси страхування водіїв та пасажирів від нещасних випадків, що також сприяє збільшенню надходження страхових премій. Більшість експертів вказують на те, що автотранспортне страхування має хороші перспективи на найближчі роки, як у розвинених країнах, так і в тих, які нещодавно прийшли до ринкових відносин[7,С. 209].
Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
В Україні щороку від автотранспортних пригод гине понад 5000 осіб і отримують травми понад 12 тисяч осіб. Збитки завдані через ДТП обмірюються мільярдами. При цьому у винуватця автотранспортної пригоди часто не вистачає або відсутні кошти для відшкодування збитків потерпілим особам.
В Україні страховий захист, пов'язаний з експлуатацією автомобіля, забезпечується такими формами й видами страхування:
- добровільне страхування транспортних засобів (авто-каско) на випадок його пошкодження або повного конструктивного знищення внаслідок ДТП, стихійного лиха або крадіжки;- обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від шкоди, що може бути заподіяна експлуатацією автомобіля чи мотоцикла здоров'ю й майну третіх осіб;- добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту (може здійснюватися з метою збільшення ліміту відповідальності страховика);- обов'язкове страхування водіїв на випадок смерті або тілесних ушкоджень унаслідок ДТП;- страхування пасажирів на випадок смерті або втрати здоров'я;- міжнародна система автострахування “Зелена Картка”.- добровільне страхування відповідальності автоперевізника та експедиторів.
56. Морське Головним законодавчим актом, який визначає умови морського страхування в Україні, є Кодекс торгового мореплавства, який був прийнятий Верховною Радою 8 грудня 1994 року. Кодекс має спеціальний розділ УІІІ “Морське страхування”.
Стаття 242 Кодексу визначає, що предметом морського страхування може бути будь-який інтерес, пов’язаний з мореплаванням, зокрема:судно, в тому числі і таке, що будується; вантаж; фрахт;плата за проїзд;орендна плата
очікуваний від вантажу прибуток;
•заробітна плата та інші винагороди капітана, інших осіб або судового екіпажу;
•цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком.
До ризиків, пов’язаних з експлуатацією суден, відносяться:
•знищення, пошкодження корпусу, машин, обладнання суден (каско);
•витрати, пов’язані з настанням відповідальності перед потерпілими особами;
•витрати судновласника, призначені на зменшення збитків;
Основні принципи взаємовідносин сторін договору морського страхування були викладені в законі Великобританії про морське страхування в 1906 р. (страхового ризику, страхового інтересу, найвищої взаємної довіри, виплати страхового відшкодування в межах фактичних збитків).
Основними видами морського страхування є:
•страхування морських суден;
•страхування вантажів, які перевозяться морським транспортом;
•страхування відповідальності судновласника.
Головні особливості морського страхування:1.В морському страхуванні йдеться про великі і найбільші ризики. Тому воно, як правило, здійснюється не окремими страховиками, а об’єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування та перестрахування.2.Морські перевезення передбачають широкі міжнародні контакти. Тому у цій сфері існує ряд міжнародних угоді правил, на основі котрих проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики.3.Більшість договорів морського страхування укладається на основі Морського страхового полісу Ллойда та Застережень Інституту лондонських страховиків.4.Невід’ємним і дуже важливим елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які здебільшого забезпечують страхування відповідальності.5.Договори морського страхування у зв’язку з їхньою складністю переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікацію яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.
Нині в Україні у сфері морського страхування працюють страхові компанії, які переважно зосереджені у портових містах (Одесі, Миколаєві, Севастополі, Маріуполі, Іллічівську).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України створене Морське страхове бюро України. Членство в бюро є обов’язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.
Авіаційне Ризики авіаційного страхування підрозділяються на певні види в залежності від суб’єктів страхування.
Ризиками при страхуванні авіаційних суден є:
•повна загибель повітряного судна в результаті авіаційного випадку;
•пошкодження авіаційного судна, тобто раптове і не передбачуване
•для страхувальника порушення цілісності конструкції або деформація елементів повітряного судна будь-якими предметами, в результаті чого воно втратило властивість виконувати польоти.
При особовому страхуванні членів екіпажу та авіаційного персоналу ризиками є: •пригоди, які відбулися під час експлуатації авіаційного судна, в результаті чого мали місце:
-загибель застрахованого судна;
-одержання тілесних ушкоджень за смертельним наслідком у випадку авіаційної події;
-отримання застрахованою особою травм, які призвели до інвалідності;
-отримання травм, які призвели до тимчасової втрати працездатності та обумовили госпіталізацію на строк більше 48 годин, на протязі 7 діб від моменту авіаційної події.
Основними видами авіаційного страхування є:•страхування корпусів повітряних суден (авіа-каско); •страхування запчастин та двигунів;
•страхування членів екіпажу, авіадиспетчерів та інших спеціалістів;
•страхування пасажирів від нещасних випадків;
•страхування відповідальності аеропортів та власників (операторів) ангарів;
•страхування відповідальності повітряного перевізника і виконува-
•них авіаційних робіт;
•страхування працівників повітряних робіт щодо відшкодування збитків пасажирам, пошті, вантажам іншим користувачам та третім особам.
З метою координації діяльності національних страховиків в галузі авіаційного страхування в Україні створене Авіаційне страхове бюро.
Основними особливостями авіаційного страхування є
•тотальні збитки, тобто при падінні авіасуден відбувається його повне знищення;
•застосування обов’язкової форми страхування по всіх видах авіаційного страхування;
•високі страхові тарифи, особливо за корпус авіа судна.
57. Страхування депозитів Банківські операції із залучення на заощадження грошових коштів, що належать власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах,
називаються депозитами.
Інакше кажучи, заощадження клієнтів є різними формами депозитів.
Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй кредитній діяльності, яка пов’язана з ризиками неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається клієнтам банку – власникам депозитів.
Основними принципами депозитного страхування є такі:
• інституційний характер організації депозитного страхування, тобто вона має базуватися на створенні самостійного міжбанківського страхового фонду;
• фонд страхування депозитів має формуватися суворо на страховій основі, що передбачає вирівнювання ризиків окремих банків;
• обов’язкова участь у депозитному страхуванні усіх банків та інших фінансових установ, які приймають депозити;
• змішаний характер організації систем депозитного страхування, який передбачає організаційну та фінансову співучасть як недержавних, так і державних структур;
• обмеженість страхової відповідальності банків встановленою квотою відшкодування депозитів;
• власна участь застрахованих у покритті ризиків неповернення депозитів;
• диференціація страхових тарифів у межах банків-страхувальників згідно зі ступенем їх загальної ризикогенності, яка постійно і детально вивчається фондом депозитного страхування;
• окремі підходи до страхування заощаджень фізичних та юридичних осіб;
• здійснення страхового відшкодування на кожного вкладника, а не на один вклад.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!