Страхування вантажів, які перевозяться різними видами транспорту.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Об’єктом страхування за таким договором виступають майнові інтереси фізичної чи юридичної особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.

Страхувальником може бути фізична чи юридична особа, котра є власником вантажу та має в ньому страховий інтерес. Страховиком виступає лише страхова компанія (юридична особа), що має відповідну ліцензію Управління ліцензування страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків при Міністерстві фінансів України на право здійснення даного виду страхування згідно з її установчими документами.

При здійсненні зовнішньоторговельних операцій невідділь ною частиною міжнародного торговельного контракту є положення про страхування вантажу. Серед умов торговельних угод, що були видані в Парижі Міжнародною торговельною палатою в 1936 році під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (INCOTERMS), з останнім перевиданням у 1990 році, найширшого застосування набули чотири основні типи: CIF, CAF, FOB, FAS.

За угодою CIF (вартість, страхування, фрахт) продавець зобов’язується доставити вантаж у порт відправлення, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж, сплатити вартість фрахту та застрахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіаційних, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передання його покупцеві.

Угода CAF (вартість, фрахт) передбачає, що продавець має власним коштом укласти договір транспортного перевезення вантажу до місця призначення, вказаного у контракті, та забезпечити доставку вантажу на борт судна. Обов’язок страхування вантажу лежить на покупцеві. За угодою FOB («вільний на борту») продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем. Обов’язок страхування вантажу також належить покупцеві. Угода FAS («вільний вздовж борту») передбачає, що продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження, а вся подальша відповідальність за вантаж покладається на покупця. При перевезенні вантажів наземними видами транспорту також застосовуються умови за угодою «Поставка до кордону». За її умовами обов’язки продавця вважаються виконаними в момент прибуття вантажу на митний кордон країни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності. Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації цих засобів перевезення.

37. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.регулюється Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 07. 2004 р.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно діючого законодавства укладаються такі види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

• внутрішній договір, який укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні;

• договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території держав, зазначених у страховому полісі, і на умовах, встановлених у цих державах, згідно з угодами, укладеними з МТСБУ.

При укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована.

При укладанні договору цивільно-правової відповідальності вперше страхувальнику присвоюється клас 3.

Залежно від кількості страхових випадків, які виникли у період дії попередніх договорів, при укладанні такого договору на новий строк застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого – М чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, – понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Розміри індивідуальних страхових платежів встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів. Базовий платіж та коригуючі коефіцієнти розраховуються МТСБУ актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менш як один рі

Для забезпечення безаварійної роботи транспортних засобів, при укладанні договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів (бонус-малус).

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика – це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика становить:

• 25500 грн. – за шкоду, заподіяну майну потерпілих;

• 51000 грн. – за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю потерпілих.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами,, вказаними вище. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю і здоров’ю потерпілих, не застосовується.

Учасники бойових дій, що визначені Законом, інваліди І групи, які особисто керують транспортними засобами, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю і здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди є шкода, пов’язана:

• з лікуванням потерпілого;

• з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

• із стійкою втратою працездатності потерпілим;

• із смертю потерпілого.

У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

• для працюючої особи – не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

• для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

• для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

У зв’язку із стійкою втратою працездатності (інвалідності) потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані ним в результаті цього.

Страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого.

У зв’язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають:

• діти – до досягнення ними повноліття;

• непрацездатна вдова (вдівець), непрацездатні батьки – до відновлення ними працездатності;

• працездатна вдова ( вдівець), якщо у сім’ї є діти віком до восьми років;

• інші члени сім’ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

У зв’язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується частина не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. А порядок вирахування відшкодування утриманцям назначає Кабінет Міністрів України.

Витрати на поховання годувальника мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, пов’язана:

• з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

• з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

• з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

• з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

• з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

• з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної

пригоди.

У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по його евакуації з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну:

• при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

• забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

• життю і здоров’ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими;

• майну, яке знаходилось у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

• при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи участі в офіційних змаганнях;

• пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, документів;

• в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов’язані:

• терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ;

• вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

• вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

• зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком експерт.

Після отримання повідомлення про страховий випадок страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов’язаний направити експерта на місце настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для його огляду.

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, до якої додаються: довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності).

Після розгляду страховиком наданих йому документів про дорожньо-транспортну пригоду він приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів або у строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

38. Страховий захист громадян від нещасних випадків на автомобільному транспорті.Об'єктом обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника (застрахованої особи). Застрахованими особами вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а також водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховою компанією договір страхування. Страховими випадками є: загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті; одержання застрахованою особою травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні інвалідності; тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Транспортна організація виступає страховим агентом, перераховує одержані страхові платежі від пасажирів страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Відносини між транспортною організацією та страховою компанією щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними агентською угодою та договорами страхування. Таким чином, виходячи з викладеного, випливає, що лише транспортна організація, яка безпосередньо здійснює перевезення пасажирів (перевізник), може виконувати функції страхового агента та укладати договори зі страховими компаніями на страхування пасажирів. Кожному застрахованому транспортна організація видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначаються: вид обов'язкового страхування; адреса, телефон і назва страховика; розміри страхового платежу та страхової суми. Згідно з зазначеною Постановою, страховий платіж утримується з пасажира транспортною організацією на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 % вартості проїзду.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж входить у вартість квитка у розмірі до 2 % вартості проїзду в національній валюті України. Якщо квиток повністю реалізується за іноземну валюту, страховий платіж входить у вартість квитка та утримується з пасажира у цій же валюті. Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, також підлягають такому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового поліса.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого. Страхові компанії: — у разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують його сім'ї або спадкоємцю 100 % страхової суми; — при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують таке відшкодування; за І групу — 90 % страхової суми; за II групу — 75 % страхової суми; за III групу — 50 % страхової суми; — у разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності виплачують за кожну добу 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 294; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!