Сутність та економічний зміст страхування кредитних ризиків.

Стр 1 из 5Следующая ⇒

Страхова послуга як специфічний товар. Страхові послуги - це специфічний товар, що пропонується на страховому ринку. Страхова послуга – це трудова, цілеспрямована діяльність апарату страхової компанії та страхових посередників, результатом яких є задоволення страхових інтересів клієнтів (страхувальників). Страхова послуга – це комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. Страховій послузі притаманні такі ознаки: · єдність та залежність інтересів договірних сторін “страховик – страхувальник”; · фактор імовірності настання страхового випадку; · ширина меж у географічному просторі та часі (морське страхування чи страхування життя); · попередня невизначеність страхового відшкодування у розмірі та часі, або взагалі щодо факту настання; · специфіка взаємовідносин сторін ( фінансових, правових, морально-етичних, нормою яких є принцип повної добропорядності. Страхова послуга не є матеріальним об’єктом. Вона є фінансовим продуктом, якому властиві певні якості та складові елементи. Структура страхової послуги включає в себе характеристики місця надання послуги, якість фірми, якість послуги та способи її надання. 2.Служба маркетингу страхових компаній і її функції. Особливе місце в діяльності страхової компанії відводиться маркетингу – методу дослідження страхового ринку і впливу на нього з метою отримання компанією якомога більшого прибутку. Маркетинг у страхуванні – це комплекс заходів, що мають на меті формування й постійне вдосконалення діяльності страховика завдяки розробці конкурентоспроможних страхових продуктів для конкретних категорій споживачів, а також упровадженню раціональних форм реалізаціі цих продуктів і збору й аналізу інформаціі щодо ефективності діяльності страховикака. Функції служби маркетингу можуть покладатися безпосередньо на окремий підрозділ з кількох співробітників або на одного фахівця. Фаховий рівень та ділові якості спеціалістів служби мають відповідати таким основним вимогам: - заціквленість у розвитку фінансової потужності, прибутковості діяльності та зміцненні авторитету страховика; - високий рівень теоретичної підготовки та практичних навичок з основних видів страхування, на яких спеціалізується страховик; - вміння цілеспрямовано збирати, нагромаджувати й аналізувати інформацію та розробляти на її базі відповідні висновки й пропозиції; - ініціатива, комунікабельність, широка загальна ерудиція. Служба маркетингу охоплює всі види діяльності страховика і виконує такі функції: Þ розвиток перспективних напрямків чи поширення вдалих форм роботи, Þ оцінка діяльності підрозділів страховика за окремими проблемами чи на конкретних сегментах страхового ринку, Þ збір інформації та її незалежний аналіз з огляду на конкретні недоліки в роботі підрозділів чи недосягнення поставлених цілей, Þ аналіз діяльності інших страховиків – лідерів за окремими показниками, реальних конкурентів на конкретному сегменті страхового ринку, Þ пошук і розробка проектних завдань на нові, більш ефективні й привабливі, ніж задіяні у страховика чи конкурентів, страхові продукти, Þ прогнозування розвитку страхового ринку. 3. Вивчення і формування попиту на страхові послуги. Досвід використання маркетингу у ринковій діяльності закордонних страхових компаній доводить, що процес маркетингу вирішує по суті 2 основні задачі: 1) Формування попиту на страхові послуги; 2) Задоволення страхових інтересів клієнтів з точки зору кількості і якості страхових послуг. Тобто попит створюється зусиллями страхової компанії і нею ж і задовольняється. З точки зору економічної теорії формування попиту – це цілеспрямований вплив на потенційних покупців з метою підвищення рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної страхової компанії. Страхова компанія використовує для створення попиту методи впливу і переконання за допомогою: Ø Цілеспрямованої реклами; Проводить організаційні заходи по укладанню договорів; Використовує диференціацію тарифів та страхових послуг; Використовує поєднання страхових послуг з різноманітними формами торгового та юридичного обслуговування і таким чином планування стратегії і тактики маркетингу спрямоване на заволодіння страховим ринком, але й на здійснення постійного контролю за формуванням попиту, щоб у потрібний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби. Друга задача маркетингу досягається за допомогою: Високої культури страхового обслуговування; Ефективно побудованої системи продажу. Практичний маркетинг страховика спирається на такі принципи: 1. Глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку; Сегментація страхового ринку (виділення сегментів, секторів ринку); Гнучке реагування на потреби страхувальників; Інноваційний підхід (постійне вдосконалення, модифікація послуг, які пропонує страхова компанія). Формування попиту. 4. Продаж через посередників. Права і обов'язки страхових посередників. Продаж через страхових посередників є більш ефективним з точки зору економії коштів і з точки зору можливості розповсюджувати поліс по всій території. Продаж через посередників здійснюється на комісійних засадах і цей продаж підвищує оперативність розповсюдження страхових послуг, бо страховий агент або брокер допомагає географічно наблизити страхувальника до страховика. В Україні поки продаж через посередників нерозвинутий, хоча існує декілька брокерських фірм. Альтернативними розповсюджувачами є: тур бюро, відділи зв'язку, автостоянки, супермаркети Іноді розповсюдження через стр агентів набуває достатньо складної стр-ри. Відкрив-ся генеральне агенство, признач-ся генер агент, що залучає до роботи ін агентів, а ті в свою чергу – субагентів, які працюють в заг ланцюжку. Така сис-ма дозволяє без зайвих витрат забезп-ти свою присутність по всій території країни і проводити свій бізнес більш гнучко і мобільно. Вона економить порівняно з тим, якби відкривала філії. Права і обов’язки страхових посередників. Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком. Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Розбіжності між брокерами і агентами: • Страхування для брокера є основним (єдиним) заняттям, а страховий агент дуже часто має іншу спеціальність і займається страхуванням поряд з іншим заняттям. • У зв’язку з цим брокеру потрібні спеціальні професійні знання, для агента це не обов’язково. • Брокер може діяти головним чином від імені страхувальника, агент - від імені страховика. • Брокер і агент отримують комісійні, але комісійні брокерів звичайно вищі, ніж страхових агентів. Рівень комісійних залежить від ступеню складності того чи ін виду стр-ня. Брокер повинен бути зареєстрований, а агент - ні (крім ген. агентів). У деяких країнах діяльність страхових брокерів ліцензується Страховий агент зобов'язаний: • страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом 2 робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше 1 робочого дня з моменту отримання страхового платежу; • страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів; Страховий брокер зобов'язаний: • забезпечити укладення договору страхування на найбільш вигідних для страхувальника умовах відповідно до брокерської угоди із страховиком; • володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування на умовах страхувальника, в т.ч. про наявність у страховика ліцензії на здійснення відповідного виду страхування, розміри страхових тарифів та умови страхування, рівень його платоспроможності. 5.Роль реклами в реалізації страхових послуг. Роль реклами в реалізації страхових послуг. Реклама – платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється ч/з ЗМІ чи будь-яким ін способом публічного звертання й агітує на користь певного товару, марки, фірми, особливості. Метоб реклами в реалізації страх послуг є сприяння укладанню нових і відновленню раніше діючих договорів С. Реклама допомагає: клієнти одержують інф-ції про страх компанії та діючі види С, види послуг, їх переваги проти ін; стимулює бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг – умови та переваги С; формує імідж СК. Реклама ознайомлює споживачів зі страховим продуктом, робить доступною іеф-цію про страхові послуги, переконує споживачів скористатися цими послугами, після чого споживач бажа мати страх поліс і придбає його. Види страхової реклами та вимоги до неї. Реклама – це платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання й агітує на користь певного товару. Розрізняють такі види реклами: Þ залежно від засобів поширення: • реклама у пресі • друкована реклама (проспекти, каталоги) • реклама засобами мовлення (радіо, телебачення)• поштова реклама (пряме поштове розсилання друкованих рекламних матеріалів)• зовнішня реклама (щити, вивіски)• реклама на місці продажу (вітрини, упаковка, етикетка) Þ за способом впливу на потенційного споживача:• раціональна (інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його; докази виражаються у словесній формі та підкріплюються відповідними малюнками)• емоційна (спираючись на асоціації споживача, викликає характерні емоції та формує певне ставлення; реклама звертається до почуттів, діє на підсвідомість) Þ за способом вираження:• жорстка (спонукає споживача до негайної купівлі страхового полісу шляхом заповнення анкет на місці) • м¢яка (не тільки розповідає про страхові послуги, а й створює навколо продуктів даної страхової компанії сприятливу атмосферу фінансової стабільності, гарантії виплат та професіаналізму) Вимоги до реклами:- доступність аудиторії, на яку розрахован реклама,- правдивість (нічого не перебільшувати),- комплектність (усі частини реклами мають бути пов¢язані одна з одною)- своєчасність (можна використовувати рекламу та її ідею доти, доки вона залишається дієвою та не набридла). Існують такі функції реклами: 1. Етап впровадження ® інформаційна реклама (доводить до відома споживачів інформацію про товари, їх види, призначення, показники якості, особливості, принципи дії; інформує про рівень і динаміку цін на них)® реклама на імідж 2. Стадія зростання® переконуюча реклама, яка демонструє вигоди від використання товару3. Етап зрілості та насичення® інформаційна реклама (щодо можливих знижок, тощо.)® нагадуюча реклама4. Етап спаду® витрати на рекламу практично відсутні 6.Поняття і основні вимоги до страхових договорів Визначення договору страхування дається у ст.16 Закону України “Про страхування”. Договір страхування – це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Згідно ст. 17 Закону України “Про страхування” правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: перелік об’єктів страхування; порядок визначення розмірів страхових сум; страхові ризики; порядок укладення договору страхування; порядок і умови здійснення страхових виплат; страхові тарифи; умови припинення договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження страхувальника; об’єкт страхування; розмір страхової суми за договором страхування; перелік страхових випадків; розміром страхових внесків і строки їх сплати; страховий тариф; строк дії договору; умови здійснення страхової виплати; права та обов’язки сторін щодо укладеного договору страхування та їх підписи. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. 7. Етапи проходження страхової угоди. Етапи страхової угоди: 1. подання страхувальником заяви; 2. андерайтинг, тобто вирішення питання про прийняття запропонованого ризику на страхування, а також визначення основних умов страхування стосовно даного ризику; 3. укладання договору страхування, тобто узгодження всіх істотних моментів договору між сторонами, встановлення взаємних прав та обов¢язків; 4. врегулювання претензій страхувальника і виплата страхового відшкодування або закінчення дії договору, якщо страхова подія не настала. Кожен з цих етапів має своє конкретне значення і відіграє свою особливу роль у проходженні страхової угоди, хоча не завжди на практиців рамках однієї годи мають місце всі чотири етапи. Це залежить від характеру страхової угоди і виду страхування. Наприклад, у масових видах страхування, таких як страхування туристів, що від¢їжджають за кордон, або при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів заява страхувальником не подається і не проводиться андерайтинг, оскільки всі моменти договору визначені страховиком або законодавством. Страхувальнику залишається або погодитися на умови страхування і купити страховий поліс, або відмовитися. 8. Андеррайтинг: оцінка ризику. Процес прийняття ризику на страхування називається андеррайтингом. Андеррайтинг спрямований на вирішення таких завдань: 1) оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування, міри ризику та розміру максимально можливого збитку; 2) на основі оцінки ризику вирішення питання щодо його прийняття на страхування або відхилення поданої заяви; 3) у разі згоди щодо страхування даного об’єкта – визначення строків страхування та розмірів страхового забезпечення; 4) обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахування істотних характеристик даного об’єкта. Андеррайтинг завершується або відмовою страхувати певний об’єкт, або підписанням договору ( видачею страхового полісу). У страхуванні виділяють два види небезпеки: q фізична – небезпека, яка пов¢язана з фізичними характеристиками об¢єкта страхування q психологічна – небезпека, яка пов¢язана з особою страхувальника (наприклад, людина не дуже турбується щодо запобігання втрати об¢єкта або страхування розглядає як додатковий дохід). Фізична небезпека: • у майн с-ні пов’язана з – розташуванням об’єкта, фіз хар-ми матеріалу, з якого він зроблений, наявністю засобів пожежетушіння • у с-ні відпов-сті – проф досвід страхув-ка, хар-ки об’єкта підвищеної небезпеки, користування яким може завдати шкоду 3-й особі, хар-ка технологій, за якими відбув-ся надання послуг або в-во товарів, здатних причинити шкоду 3-й особі • в особистому с-ні – стан здоров’я, вік застрахованого, фах та місце роботи Психологічна небезпека: • страхув-к втрачає обережне ставлення відносно застрах об’єкта. Стр-к намаг-ся скасувати небезпеку, включаючи у поліс вимогу, що страхув-к пов поводитися із застрах об’єктом так, як начебто він не є застрахованим. • Страхув-к м/належати до категорії осіб, які регулярно подають заяви щодо відшк-ня збитків, бо вони розцінюють с-ня як засіб отрим-ня додатк доходів. З такими страхув-ми важко будувати взаємини, бо вони схильні звертатися, навіть безпідставно, до суд органів, а це псує імідж компанії. • Страхув-к – це шахрай, він збирається використати стосунки із страх компанією у своїх нечесних намірах. 9. Змішане страхування життя.Змішане страхування життя дає можливість поєднувати в одному договорі декілька видів страхової відповідальності на випадок настання таких страхових подій: · дожиття застрахованого до закінчення строку страхування; · втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку; · смерті застрахованого. Договори змішаного страхування життя є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки:3, 5, 10, 15, 20 років. На страхування приймаються особи від 16 років до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. Для укладання договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника. Не укладаються договори з непрацюючими інвалідами І групи. Для укладання договору страхування особа, яка має намір застрахуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої форми. Страхувальнику надається право визначити особу, яка має право одержати страхову суму, якщо застрахований помер. За угодою сторін договори по змішаному страхуванню життя можуть укладатися на будь-яку суму, яка залежить від матеріальних можливостей застрахованого. Дія договору страхування починається з того дня, коли страхувальник сплатив перший страховий внесок готівкою або з дня його надходження на поточний рахунок страхової компанії. При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. При втраті страхувальником здоров’я виплата страхової суми залежить від міри його втрати. Відсоток втрати здоров’я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Повна страхова сума виплачується за 100-відсоткової втрати загальної працездатності від нещасних випадків. У випадку смерті застрахованого страхова компанія не несе відповідальності в тих випадках, якщо смерть застрахованої особи є наслідком: · скоєння зумисного злочину; · керування автотранспортом у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп’яніння; · самогубства. Крім того, страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших шести місяців дії договору страхування від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання Для одержання страхової суми страхувальник повинен подати для страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску. У разі настання смерті страхувальника спадкоємець подає до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальник, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Змішане страхування життя мало значний розвиток в період діяльності Держстраху СРСР. 10. Страхування дітей, як один з видів страхування життя.Страхування дітей – це один з різновидів страхування життя. Страхувальниками по цьому виду страхування є батьки та родичі дитини, які укладають договір страхування і сплачують страхові внески. Вік та стан здоров’я страхувальника не мають значення. На страхування приймаються діти віком від дня народження до 15 років. Стан здоров’я дитини при укладенні договору страхування не має значення. Договором страхування передбачається виплата страхових сум у таких випадках: · дожиття до закінчення строку дії договору страхування; · смерть застрахованої дитини; · втрата здоров’я від нещасних випадків. Розмір страхової суми встановлюється за домовленістю сторін. Розмір страхового внеску залежить від страхової суми та тарифної ставки. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, або щомісячно, щоквартально, щорічно готівкою або безготівково. Максимальний строк страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладення договору становив до 6 місяців. Мінімальний строк страхування – 3 роки. Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 років після його закінчення. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням міри розладу здоров’я. Відмова у виплаті страхової суми страховою компанією передбачена у таких випадках: · при отриманні травми або смерті застрахованого віком більше 14 років; · в разі смерті застрахованого віком більше 14 років у зв’язку із скоєнням ним зумисного злочину; · у випадку загибелі при керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп’яніння. 11. Страхування до вступу в шлюб. Договір страхування до вступу в шлюб може бути укладений з батьками або іншими родичами дитини, а також з опікунами (фізичними особами). Крім цього, договір може бути укладений з підприємствами, організаціями, установами. Договори можуть укладатися щодо дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в шлюб або досягнення 21 року. Крім цього, договір передбачає відповідальність страховика у випадках настання смерті застрахованого або втрати здоров’я у зв’язку з нещасним випадком. Страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника. Вона виплачується за винятком таких випадків: · смерть застрахованого до закінчення 6 місяців з дня набуття чинного договору; · природжене або важке хронічне захворювання; · вчинення зумисного злочину; · смерть застрахованого під час керування автотранспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору не припиняється, а він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття. 12 Страхування пенсій. Страхування пенсій – це вид особистого страхування і водночас різновид страхування ренти, при якому страховик бере на себе зобов’язання періодично виплачувати застрахованому пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник –сплачувати страхові внески. Страхування ренти – це вид особистого страхування за кордоном, за яким страхова компанія зобов’язується сплачувати застрахованій особі у встановлені строки регулярний дохід. Серед багатьох різновидів страхування рент переважає страхування пенсій. Система страхування додаткової пенсії ґрунтується на таких засадах. Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком та віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників, які досягли 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки), встановлюється термін страхування 5 років. Після закінчення терміну договору страхування пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками. Страхова сума обумовлюється при укладенні договору страхування. Страхувальник має право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових платежів залежить від страхової суми, віку та статі страхувальника Додаткова пенсія може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду, що залежить від змісту договору страхування. Якщо застрахований не дожив до моменту виплати пенсій, страхова компанія відповідно до умов страхування або виплачує спадкоємцям певну кількість пенсій, або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка була вже сплачена застрахованому за його життя.. 13. Обов’язкові види страхування від нещасних випадків. Згідно ст.7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” визначені такі види обов’язкового страхування від нещасних випадків. медичних та фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом СНІД під час виконання ними службових обов’язків; спеціалістів ветеринарної медицини; спортсменів вищих категорій; на транспорті; працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України); медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України); медичне страхування; працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин; персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я; тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; членів екіпажу та авіаційного персоналу. При здійсненні страхування медичних та фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом СНІД, а також спортсменів вищих категорій діючим законодавством передбачено здійснення компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. Для інших видів обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків джерелом сплати страхових платежів є кошти юридичних та фізичних осіб. Страховими ризиками обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків є: 1) смерть (загибель) застрахованого під час виконання службових обов’язків; 2) втрата працездатності внаслідок травми, поранення; 3) встановлення інвалідності, отриманої внаслідок виконання службових обов’язків. Страхова сума у випадку смерті, як правило, виплачується у розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою, а в разі травми, поранення, каліцтва чи інвалідності – в розмірі від шестимісячного до п’ятирічного грошового утримання в залежності від міри втрати працездатності. Термін виплати страхових сум з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків – 7 днів з дня одержання страховою компанією всіх необхідних документів. 14. Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків. До добровільних видів страхування від нещасних випадків належать: індивідуальне страхування громадян; страхування дітей; страхування школярів; страхування туристів; страхування спортсменів. НАСК “Оранта” здійснює ці види страхування понад 75 років. Тому ми розглянемо основи їх проведення на основі діяльності цієї страхової компанії. Згідно діючих правил страхування страховими випадками при індивідуальному страхуванні від нещасних випадків є: · смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку; · встановлення застрахованому первинної інвалідності внаслідок нещасного випадку; · тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку. Під нещасним випадком слід розуміти раптову, непередбачену і незалежну від волі застрахованого подію, внаслідок якої настав розлад здоров’я або смерть застрахованого (травма, утоплення, опіки, обмороження, випадкове гостре отруєння хімічними речовинами, ліками). До числа страхувальників відносяться особи з віковими межами від 16 до 69 років. Стан здоров’я страхувальника при цьому до уваги не приймається. Не можуть бути застрахованими: · особи, які є інвалідами І та ІІ групи; · особи, які визнані у встановленому порядку недієздатними; · особи хворі на важкі нервові та психічні захворювання та СНІД. Не відносяться до страхових такі випадки: · травмування застрахованого у зв’язку з керуванням ним транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп’яніння; · травмуванням застрахованого у зв’язку з вчиненням дій з ознаками умисного злочину. Тарифи встановлюються в залежності від групи ризику, до якої належить застрахований: І група ризику – це службовці, інженерно-технічні службовці, умови праці яких не пов’язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми (працівники побутового та комунального господарства, викладачі та студенти вузів, медичні працівники, працівники торгівлі, пошти, телеграфу, бібліотек, преси і т.д.); ІІ група ризику – решта працівників, зайнятих у сфері виробництва (працівники сільського господарства, інкасатори, касири, газозварники, слюсарі, робітники обробної та харчової промисловості, пожежної охорони, працівників органів внутрішніх справ, робітники транспорту, електростанцій і т.д.); ІІІ група ризику – це особи, праця яких пов’язана з особливим ризиком (працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації, випробувачі автомашин та літаків, водії транспортних засобів, працівники гірничодобувної промисловості, монтажники). При укладанні договору страхування строком до 1 місяця застосовують такі тарифи: І група ризику – 0,1 % , ІІ група ризику – 0,2 %, ІІІ група ризику – 0,3 % від страхової суми. При укладанні договору страхування на 1 рік застосовують такі тарифи: І група ризику – 1,0 %, ІІ група ризику – 1,2 %, ІІІ група ризику – 1,5 % від страхової суми. Укладання договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом. Воно видається після сплати страхувальнику першого страхового платежу страховому агенту або до каси страхової компанії, або через бухгалтерію підприємства. При настанні страхового випадку для одержання страхової виплати до страхової компанії подаються такі документи: · заява встановленої форми; страхове свідоц свідоцтво про смерть застрахованого; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або листок непрацездатності; акт про нещасний випадок; паспорт отримувача страхової виплати. Страхова виплата у випадку смерті застрахованого здійснюється у розмірі 100 % страхової суми. При встановленні інвалідності страхова виплата проводиться у відсотковому відношенні до страхової суми залежно від групи інвалідності: І група – 90 %, ІІ група –75%, ІІІ група – 50 %. 15. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків. Виплата відшкодування. Системи страхового забезпечення.При настанні страх випадку виплач застрах особі чи отримувачу. За договорами майн страх та страх відп-сті страховка виплачується ст-льнику чи отримувачу у вигляді страх відшкод (СВ). При настанні страх випадку внаслідок заподіяння шкоди особі ст-льника або застрах, страх виплата за договором особистого страх здійсн с-льнику, застрахов або отримувачу (наприклад, у разі смерті застрахов або с-льника, якщо він також був застрах і за договором особ страхування) у вигляді страх суми або її частини (страх забезпеч). Обсяг відшкод не може перевищ розміру прямої шкоди, завданої застрах майну с-льника або 3 особи при страховому випадку, якщо договором страхування не передбачена виплата страх відшк у певній сумі. Тоді, коли страхова сума нижче страх вартості майна, розмір страх відшк скороч пропорційно відношенню стр суми до страх вартості майна, якщо договором страх не передбачене інше. Якщо є декілька страх договорів на суму, що перевищує страх вартість майна, то страх відшк не може перевищ страх вартості цього майна. При цьому кожний із страховиків виплачує страх відшкод у розмірі, що пропорційний відношенню страхової суми за укладеним з ним дог страх до заг страхової суми за всіма укладеними цим с-льником договорами страх. У договорі добров особистого страхув страх сума встановл с-льником за згодою із страховиком. Виплата за договором особистого страхування здійснюється с-льнику або 3 особі незалежно від сум, що належать їм за інш договорами страх, а також за соц страх, соц забезпеч й у порядку відшкодування шкоди. Якщо страховик виплатив страх відшк. В розмірі страх суми то його зобов’яз перед с-льником вваж вичерпаними і договір втрачає чинність. Страхове забезпечення – це рівень страхової оцінки по відношенню до вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається у відсотках від вказаної вартості або нормується у гривнях на один об’єкт страхування. Існують такі системи страхового забезпечення (використовуються переважно у майновому страхуванні): q система пропорційного страхового забезпечення, за якої страхувальнику відшкодовується не вся сума збитку, а лише стільки відсотків, на скільки було застраховано майно (якщо майно було застраховано на 60%, то сума збитку підлягає відшкодуванню лише у межах 60%). q система першого ризику, яка передбачає відшкодування збитку не більше страхової суми, встановленої за бажанням страхувальника в межах повної вартості майна. Якщо сума збитку виявилася більшою за страхову суму, то різниця не відшкодовується. При цьому збиток у межах страхової суми називається першим ризиком (відшкодовується), а зверх страхової суми – другим ризиком (не відшкодовується). Якщо майно застраховано у повній вартості, то зникає різниця між вказаними системами страхового забезпечення і відбувається повне відшкодування збитку. q система граничного страхового забезпечення, за якої відшкодовується збиток, що визначається як різниця між заздалегідь визначеною межею (границею) та досягнутим (фактичним) рівнем доходу. Зазвичай ця система використовується при страхуванні доходу (втрат, наприклад, від простоїв у виробництві). 16. Обов'язкове медичне страхування. Обов’язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, який полягає в тому, що всі громадяни, незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг; · державності, який полягає в тому, що кошти обов’язкового медичного страхування є державною власністю і держава забезпечує сталість цього страхування як безпосередній страхувальник для непрацюючої частини населення; · некомерційності, який полягає в тому, що прибуток від здійснення обов’язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів цього страхування. В основу здійснення обов’язкового медичного страхування закладається програма такого страхування. Вона визначає обсяги і умови надання медичної та лікувальної допомоги. Як правило, програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину (швидка медична допомога, діагностика, лікування в амбулаторних умовах). Суб’єктами обов’язкового медичного страхування є страхувальники, застраховані страховими, лікувально-профілактичними установами. Страхувальниками у галузі обов’язкового медичного страхування є: · юридичні особи (підприємства, організації, установи) –для працюючого населення; · держава –для непрацюючого населення. Застраховані – це фізичні особи, на користь яких укладають договори . страхування. Страховики - це незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи та ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Страхова медична компанія може бути створена у будь-якій організаційно-правовій формі, наприклад, акціонерній Страхові медичні компанії здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництво із медичними організаціями. Головне призначення страхової медичної компанії – контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам. Суб’єктом обов’язкового медичного страхування може бути і фонд охорони здоров’я, який створюється державою. Кошти обов’язкового медичного страхування формуються за рахунок відрахувань підприємств, організацій та установ, тобто роботодавців. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Страхувальники повинні укладати договори зі страховиками Про укладанні договору страховик видає страхувальнику страховий договір, а застрахованому – страховий поліс. У договорі обумовлюються розмір, строки, порядок внесення страхових платежів, строк дії договорів, порядок вирішення спорів. Тарифи на медичні послуги в системі обов’язкового медичного страхування розробляє Міністерство охорони здоров’я і затверджує Кабінет Міністрів України. 17. Добровільне медичне страхування. Обов’язкове медичне страхування дає змогу всім громадянам одержати медичну допомогу відповідної якості, але в певних необхідних для підтримання життєдіяльності межах. Саме з цієї причини виникає необхідність у забезпеченні незадоволених потреб через систему добровільного медичного страхування. Добровільне медичне страхування передбачає оплату медичних послуг понад програму обов’язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування передбачає застосування таких видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування Об’єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника, які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги. Суб’єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані та лікувально-профілактичні установи. Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи , ліцензію на право здійснення цього страхування. Страхувальниками у системі добровільного медичного страхування є дієздатні фізичні та юридичні особи. Основними страхувальниками з добровільного медичного страхування є підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників. Підприємства сплачують страхові внески із одержаного прибутку. Застраховані – це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування. Якщо фізична особа укладає договір страхування відносно себе самої, то страхувальник і застрахований є однією особою. Лікувально-профілактичні установи – це медичні установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг в системі добровільного медичного страхування. Страхові компанії укладають з лікувально-профілактичними установами договори про надання медичної допомоги і лікування за умовами договорів добровільного медичного страхування. За строками укладання договори добровільного медичного страхування можуть бути коротко та довгостроковими. Добровільне медичне страхування передбачає надання страхувальнику широкого права вибору лікарів-спеціалістів, а також установ для отримання необхідної допомоги. Обсяг зобов’язань страховика за договором добровільного медичного страхування визначається переліком страхових випадків, у разі настання яких у страховика виникає обов’язок провести страхову виплату. При укладанні договору страхувальником обирається програма добровільного медичного страхування. Страховою сумою в добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування. Страхові внески залежать від обраної програми страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки. Страхові внески за договором страхування можуть бути сплачені страхувальником одноразово за весь строк страхування або сплачуватисяперіодично протягом строку страхування готівкою, або бути перераховані на поточний рахунок страховика безготівково. Послуги з добровільного медичного страхування поділяють на такі види, які: передбачають виплати, не пов’язані з вартістю лікування (страхування на випадок установлення діагнозу захворювання; страхування на випадок захворювання у зв’язку з травмою; страхування добових виплат); забезпечують компенсацію витрат на лікування (страхування витратна перебування в лікарні; страхування хірургічних витрат; страхування витрат на післяопераційний догляд). У разі втрати здоров’я застрахованим у зв’язку із захворюванням або нещасним випадком страхова компанія оплачує рахунки лікувального закладу, виходячи з фактичної кількості днів лікування застрахованого за встановленими в договорі щоденними нормативами вартості лікування. Страхові компанії можуть пропонувати страхувальникам універсальні та спеціалізовані страхові поліси. Універсальний страховий поліс розглядає в якості страхових ті випадки, медична допомога при яких не потребує спеціального лікування лікарями вузьких спеціальностей (виклик дільничного лікаря додому, звернення до сімейного лікаря). Спеціалізовані страхові поліси – це такі, які дають змогу скористатися медичними послугами лікарів вузьких спеціальностей, або брати під страховий захист певний стан здоров’я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД). Універсальні страхові поліси зорієнтовані на приватних осіб, а спеціалізовані страхові поліси використовуються при колективних договорах страхування ( наприклад, якщо фірми страхують своїх працівників від найбільш можливих професійних ризиків). 18. Роль страхування у забезпеченні потреб підприємця в страховому захисті.У процесі підприємницької діяльності практично не існує ситуацій, вільних від ризику. Економічна сутність страхування підприємницьких ризиків полягає у тому, що за його допомогою створюються відповідні фінансові гарантії стабільності виробництва і його прибутковості. Страхові відносини між страховиком і підприємством виникають у зв¢язку з існуванням в останнього страхового інтересу щодо забезпечення страхового захисту належного йому майна або інших майнових інтересів. Технологічний ланцюжок взаємовідносин між страховою компанією передбачає такі ланки: 1. визначення підприємством варіанту страхового покриття відповідно до мети управління підприємницьким ризиком; 2. визначення прийнятного страховика; 3. купівля страхового полісу (укладання договору), виходячи із співставлення страхових премій і умов страхування; 4. виконання обов¢язків, поставлених перед підприємством страховою компанією, виходячи з умов договору страхування; 5. своєчасне подання страховикові про настання страхової події і сплати відшкодування заяви; 6. забезпечення контролю за вартістю майна підприємства, яке виступає об¢єктом страхування. 19. Страхування від вогню та інших небезпек. Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек є найпоширенішим видом страхування. Сутність страхування майна підприємств від вогню полягає у відшкодуванні збитку від раптових випадків пожежі або вибуху, а також інших випадкових і непередбачених подій. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству (основні та оборотні фонди). Об’єктами страхування основних фондів є: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар. Об’єктами страхування оборотних фондів є: сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво, готова продукція, грошові кошти. За додатковими договорами може бути застраховане: · майно, одержане підприємством згідно з договором майнового найму; · майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках; В залежності від страхових випадків вирізняють такі типи договорів страхування майна: · від вогню, удару блискавки, вибуху; · комплексне або розширене страхування від вогню та інших випадків, яке включає крім ризиків пожежі та вибуху додатково такі страхові події: землетрус, зсув, обвал, буря, град, ураган, повінь, злива, затоплення, шторм, туман, пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних та опалювальних систем. Перед підписанням страхового полісу страхова компанія повинна оцінити реальну вартість основних та оборотних фондів. Страхова оцінка майна підприємства дає можливість визначити страхову суму, розмір страхових платежів та страхового відшкодування. Для оцінки основних фондів застосовується їх повна (балансова) вартість, зменшена на величину зносу. Товарно-матеріальні цінності оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладення договору з врахуванням зносу. Об’єкти у стадії незавершеного будівництва оцінюються у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку. Продукція у процесі виробництва або обробки оцінюється у розмірі вартості витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці. Договір страхування майна може бути укладеним на: балансову вартість; договірну вартість; певну частку (відсоток) вартості. Страхова сума за кожним застрахованим об’єктом має відповідати його дійсній вартості. Договір страхування майна підприємств укладається від 1 місяця до 1 року. Договір страхування, укладений на рік, набуває чинності наступного дня після надходження на поточний рахунок не менш як 59% річної суми платежів. Договір страхування, укладений на строк менший від одного року, набуває чинності наступного дня після того, як внесено всю суму нарахованих платежів. Страхові платежі визначають шляхом множення страхової суми на страховий тариф. Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить від об’єкта страхування та виду стихійного лиха. Зокрема, розмір збитку в разі зруйнування будівель, споруд визначається на підставі повної балансової або договірної вартості, за якою вони застраховані, а в разі пошкодження будівель – на основі вартості відновлення (в межах страхової суми). У разі пошкодження майна страхове відшкодування визначається в такому відсотку від суми збитку, в якому майно було застраховане. При цьому розмір страхового відшкодування не повинен перевищувати розміру страхової суми. 20 Страхування від втрат прибутку.Страхування від втрат прибутку – один із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків. Об’єктом страхування є втрата очікуваного прибутку господарського суб’єкта. Причинам, які визначають втрату прибутку, є такі: • порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих; • зміна ринкової кон’юнктури, порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції; Загальний обсяг страхової відповідальності страховика при страхуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми. Страхова сума для потреб цього страхування обчислюється на базі передбачуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть скластися у господарському році. Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить від терміну перерви у виробничій діяльності. Страхове відшкодування передбачає виплату, що замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу. У зв’язку з тим, що ризик втрати прибутку є вторинним від ризику настання майнових збитків, страховий тариф повинен враховувати імовірність настання ризиків, тобто пошкодження (знищення) майна і зупинка виробничого процесу. На величину тарифної ставки також впливають: галузь, до якої належить підприємство; знос основних фондів; місце розташування виробництва; рівень франшизи; конкуренція в даній галузі. Страхування від втрат прибутку є комплексним. Найпоширенішим видом страхування, до якого приєднують це страхування, є страхування від ризику . вогню.. 21Метою страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції є: · захист підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам його продукції в разі висування останніми претензій; · захист майнових інтересів постраждалих осіб, пов’язаних із шкодою через вживання ними неякісних товарів. Об’єктом страхування є відповідальність товаровиробника перед третьою особою (споживачем його продукції) за ушкодження, пов’язані з: · заподіянням шкоди її життю і здоров’ю; · пошкодженням її майна через товари, роботи, послуги, надані товаровиробником. При укладанні договору страхування у ньому зазначаються ті види продукції, які можуть бути причиною заподіяння шкоди, а також тара, у якій зберігаються товари, маркування та упаковка, оскільки і вони можуть бути причиною ушкоджень. Для визначення міри ризику усі товари поділяються на кілька груп (за мірою зростання небезпеки). Страхова сума визначається у вигляді ліміту відповідальності. Страхові тарифи встановлюються залежно від розміру товарообігу і коливаються від 0,1 – 0,6 % від річного грошового обороту страхувальника на основі даних попередніх періодів підприємства-страхувальника (у вартісному або натуральному виразі). Договори страхування укладаються, як правило, на строк, що відповідає гарантійному строку на продукцію даного страховика. Міжнародними промисловими і торгівельними контрактами наявність полісу страхування відповідальності товаровиробника розглядається як обов’язкова умова допуску даного товару на ринок більшості розвинутих країн світу. 22 Роботодавець несе відповідальність перед службовцями в разі:особистої необережності роботодавця;відсутності забезпечення роботодавцем обладнання безпечних робочих місць;порушення законодавчих актів, які можуть призвести до відповідальності роботодавця;необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця. Страховий захист надається тільки стосовно відповідальності роботодавця за тілесні пошкодження, смерть, професійні захворювання службовців. Майнова шкода, якої завдано службовцям, покривається полісом цивільної відповідальності При укладанні договору страхування обов’язково обумовлюється вид робіт, що їх можуть виконувати ті чи інші групи працівників. В полісі обумовлюються територіальні межі страхування, тобто конкретна країна, або територія заводу, будівельного майданчика. Донедавна страховики не обмежували суми відшкодування за угодами страхування відповідальності роботодавців. Однак у зв’язку з непоодинокими катастрофічними збитками страхові компанії почали вводити ліміти відповідальності. Нині вони становлять від 10 до 25 млн. євро за кожним страховим випадком. Сума страхової премії залежить від річної суми заробітної плати страхувальника. Договір страхування, як правило, укладається на 1 рік, але може бути і безперервного характеру. В Україні страхування відповідальності роботодавця практично не проводиться. Заміною йому є обов’язкове страхування робітників ризикових професій народного господарства за рахунок коштів підприємств. В зарубіжних країнах страхування відповідальності роботодавців є обов’язковим і доповнює державну систему соціального страхування. Одним з інших видів відповідальності підприємства є страхування відповідальності за екологічне забруднення. Відмінності в об’єктах екологічного страхування є основою його поділу на такі види: · страхування відповідальності на випадок аварійного забруднення довкілля; · майнове страхування фінансових збитків, які викликані аварійним забрудненням довкілля; · особисте страхування життя, здоров’я, працездатності та пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення довкілля. Метою екологічного страхування є утворення страхових фондів для попередження екологічних аварій та катастроф, а також відшкодування збитків, які спричинені третім особам. Об’єктами екологічного страхування є будь-які екологічні ризики забруднення довкілля та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими та іншими відходами, а також транспортними засобами. Суб’єктами екологічного страхування можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Складність у визначенні умов страхування та ризиків полягає в тому, що ризики, які призводять до забруднення навколишнього середовища, нині ніхто не в змозі оцінити . Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу, базується на таких принципах: · компенсувати страхувальнику усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв’язку з настанням страхового випадку; · покривати страхуванням лише випадкові забруднення, а навмисні дії, які можуть збільшити ймовірність шкоди третім особам, виключати зі страхування; · не включати суми штрафів у страхове відшкодування. Договір страхування відповідальності за екологічне забруднення укладається на 1 рік. Однак через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при розробці умов страхування як страховику, так і страхувальнику вигідним є партнерство від 5 до 10 років. 23 Одним з інших видів відповідальності підприємства є страхування відповідальності за екологічне забруднення. Відмінності в об’єктах екологічного страхування є основою його поділу на такі види: · страхування відповідальності на випадок аварійного забруднення довкілля; · майнове страхування фінансових збитків, які викликані аварійним забрудненням довкілля; · особисте страхування життя, здоров’я, працездатності та пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення довкілля. Метою екологічного страхування є утворення страхових фондів для попередження екологічних аварій та катастроф, а також відшкодування збитків, які спричинені третім особам. Об’єктами екологічного страхування є будь-які екологічні ризики забруднення довкілля та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими та іншими відходами, а також транспортними засобами. Суб’єктами екологічного страхування можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Складність у визначенні умов страхування та ризиків полягає в тому, що ризики, які призводять до забруднення навколишнього середовища, нині ніхто не в змозі оцінити . Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу, базується на таких принципах: · компенсувати страхувальнику усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв’язку з настанням страхового випадку; · покривати страхуванням лише випадкові забруднення, а навмисні дії, які можуть збільшити ймовірність шкоди третім особам, виключати зі страхування; · не включати суми штрафів у страхове відшкодування. Договір страхування відповідальності за екологічне забруднення укладається на 1 рік. Однак через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при розробці умов страхування як страховику, так і страхувальнику вигідним є партнерство від 5 до 10 років. 24Страхування сільськогосподарських тварин здійснюється при досягненні ними певного віку, за винятком молодняка великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз, хутрових звірів, кролів, домашньої птиці, які страхуються незалежно від віку на випадок знищення або вимушеного забою внаслідок стихійного лиха, пожежі, дії електричного струму. Страхування дорослого поголів’я тварин здійснюється при досягненні ними певного віку: · великої рогатої худоби, овець, кіз – 6 місяців; · свиней, хутрових звірів і кролів – 4 місяців; · домашньої птиці яйценосних порід – 5 місяців; · коней, оленів, віслюків – після одного року. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби,, пожежі, аварії, вибухи, стихійні лиха, нещасні випадки, попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму та вимушений забій. Тварини страхуються на договірну суму, але не вищу за їх балансову вартість. Тварини можуть бути прийняті на страхування і в сумі, меншій за їх балансову вартість. У цьому випадку вони вважаються застрахованими в тому відсотку їх балансової вартості, в якому їх узято на страхування в цілому. Розмір збитку в результаті загибелі тварин визначається як добуток середньої страхової суми за одну голову тварини на кількість загиблих голів. При вимушеному забої тварин, крім цього, враховують вартість реалізованого м’яса, придатного для їжі, та шкірок хутрових звірів. Страхове відшкодування виплачується в розмірі 70% від суми збитку, виходячи з балансової вартості тварин на день їх загибелі за вирахуванням амортизації. Страхувальники, які протягом 2 років безперервно страхували тварин, не отримуючи при цьому страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів у розмірі до 20%, при страхуванні протягом 3 років – 30%, протягом 4 і більше років – 40%. 25,26.Страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень для державних підприємств здійснюється в обов’язковій формі, а для колективних і фермерських господарств – на добровільних засадах. Крім цього, в обов’язковій формі здійснюється страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Розглянемо основні умови добровільного страхування врожаю та багаторічних насаджень, які діють в НАСК “Оранта”. Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин6 посуха, вимерзання, злива, повінь, град, буря, сель, пожежа, вимокання та випрівання, спричинені стихійними лихами. Сільськогосподарські культури, на продукцію яких встановлено ціни за сортами (льон, хміль, тютюн), можуть бути застраховані на випадок зниження якості продукції, якщо це є наслідком страхового випадку. Вартість втрат врожаю визначають виходячи із середньої ціни реалізації цієї продукції за останні 5 років. Вартість врожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву певної культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на 1 га) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70% вартості врожаю. Решта вартості продукції у разі її знищення при страховому випадку повинна відшкодовуватися за рахунок ресурсів господарства. Ставки страхових платежів диференційовані за областями України за певними групами рослин і встановлюються у відсотках до страхової оцінки врожаю. Страхувальники, які протягом двох років безперервно страхували врожай сільськогосподарських культур у повній розрахунковій страховій сумі, не отримуючи при цьому страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів у розмірі до 20%, при страхуванні протягом трьох років – 30%, протягом чотирьох і більше років – 40%. Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25% річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур до вступу договору страхування в дію, але не пізніше 30 днів з дня його підписання, а решта платежів сплачується у два строки за згодою сторів, але не пізніше 30 серпня. Договір страхування укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву для даного регіону. При пошкодженні або загибелі врожаю сільськогосподарських культур розмір збитку визначається виходячи з вартості кількісних втрат врожаю основної продукції застрахованої культури. Розмір збитку визначається, виходячи із затрат, фактично понесених страхувальником на момент настання страхової події у середньому на 1 га, який вираховується шляхом ділення загальної суми витрат на площу культури, що фактично загинула. Якщо на всій площі, де загинула (пошкоджена) культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю основної культури (за цінами, про які досягнуто домовленості при укладанні договору страхування) і фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації цієї культури. Обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється на випадок таких страхових ризиків: град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками. Страхова сума визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з 1 га за останні 5 років на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік, та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай. Страхова сума не повинна бути вищою за 50% вартості врожаю. Максимальні розміри страхових тарифів встановлюються диференційовано по областях по окремих культурах (у відсотках до страхової суми). Наприклад, по Тернопільській області по: · озимих культурах – 7,5; · ярих зернових, зернобобових – 9; · цукрових буряках- 9; · картоплі – 9; · технічних культурах – 8,5; · овочах у відкритому грунті – 8,5. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень та невиплаті страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зниження розміру страхового тарифу до 10%. Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникли внаслідок настання страхового випадку. З обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур враховуються тільки кількісні втрати врожаю Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з 1 га в середньому за останні 5 років та фактичною врожайністю з 1 га в поточному році на площу посіву та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування. 27Найбільш поширеним видом страхування технічних ризик еівтє страхування будівельного підприємця від усіх видів ризиків, тобто страхування будівельних ризиків. В якості об’єктів страхування будівельних ризиків можуть бути будь-які об’єкти будівництва (житлові будинки, лікарні, школи, театри, промислові споруди, електростанції, аеропорти, мости, тунелі, дамби). Страхові випадки – це всі види аварійних подій: пожежа, вибух, удар блискавки, повінь, затоплення, землетрус, буря, обвали, крадіжки, злом. Не відносяться до страхових випадків ті, що як винятки вказані в полісі: · пошкодження внаслідок воєнних дій; · пошкодження внаслідок страйків, заколотів; · пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії; · пошкодження внаслідок навмисних дій страхувальника. Страхувальниками виступають забудовники, будівельні підприємці, включаючи всіх підрядників. Страховою сумою є договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів або виконаних ним робіт. Страхові тарифи характерні тим, що відсутні загальноприйняті тарифи твердих ставок премій, так як кожен об’єкт оцінюється з врахуванням технічних та місцевих умов. Тарифні ставки визначаються по кожному ризику, а загальний розмір тарифної ставки визначається шляхом підсумування окремих ставок. Страховий захист починається в момент початку будівельних робіт і закінчується пуском в експлуатацію даного об’єкта. 28 Монтажні роботи – це монтаж технологічного обладнання в житлових та не житлових будинках. Об’єктами страхування монтажних ризиків є монтаж та пробний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій: · турбін, генераторів, електродвигунів, трансформаторів; · верстатів, насосів, кранів, транспортерів; · талевих мостів, трубопроводів. Страхувальниками є всі сторони, для яких монтаж об’єкта пов’язаний з ризиком: · виробник чи постачальник монтажного об’єкта; · фірми, яким доручено виконати монтаж; · покупець монтажного об’єкта; · кредитор. Страховими випадками є: пожежа; вибух; удар блискавки; падіння літальних апаратів; збитки в результаті дії води; бурі; землетруси; помилки під час монтажу; коротке замикання або надмірна напруга; злом та крадіжка; халатність; необачність. Термін дії страхування всіх монтажних ризиків починається після вивантаження матеріалу на монтажному майданчику та закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об’єкта та його пробного пуску. Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір та інші витрати з монтажу. Страхові тарифи обчислюють з кожного конкретного ризику окремо з врахуванням особливих умов відповідного страхового випадку 29Страхування машин від поломок необхідне для ефективного захисту дорогих машин, механічного обладнання та установок.. Страхувальниками є малі, середні та великі підприємства, на яких працюють машини та автоматичні установки. Об’єктами страхування є всі машини, апарати, механічне обладнання та установки (турбіни, генератори, трансформатори, високовольтні установки, верстати, трубопроводи, компресори). Не підлягають страхуванню предмети, термін служби яких невеликий, порівняно з терміном служби всього об’єкта: усі види змінного інструменту; троси, ланцюги, ремені, стрічки; вироби зі скла, кераміки, деревини; матеріали виробничого призначення всіх видів (паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила). Страховими випадками є: помилки під час монтажу, дефекти матеріалів; помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, коротке замикання та інші електричні ризики; нестача води в парогенераторах; фізичний вибух; буря, мороз, льодохід. Страховою сумою є вартість машин, які підлягають страхуванню. Страховим відшкодуванням є вартість відновлення машин (відновлювальна вартість, митний збір, витрати на транспортування та монтаж) у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об’єктом. Ставки страхових платежів у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин. 30Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем. Об’єктами страхування є всі електронні системи: електронні обчислювальні машини для обробки даних; електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські та інші апарати, що використовуються в лікарнях та медичних лабораторіях); пристрої передавання інформації ( телетайпи, центральні телефонні станції та засоби зв’язку); диктофони, множильна техніка. Страховими випадками є такі: пожежа, вибух, удар блискавки, коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язанітз дією електроенергії; помилки в конструкціях; помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність; злий намір; град, мороз, буря; опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини. Страховою сумою є вартість електронних пристроїв, які підлягають страхуванню. Страхове відшкодування – це вартість відновлення пристроїв в межах страхової суми чи ліміту відшкодування за кожним об’єктом. При встановленні страхових тарифів користуються нормативами, якими враховуються звичайні ризики. Спеціальні пристрої або ті, що вперше з’являються на ринку, тарифікують з урахуванням специфічних особливостей ризику. В Україні страхування електронних пристроїв не проводиться окремо, а вони страхуються на умовах страхування майна.

Сутність та економічний зміст страхування кредитних ризиків.

В економічній літературі страхування фінансових ризиків розглядається, як правило, у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків. В широкому розумінні до фінансових ризиків відносять ті, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин. Зокрема, до фінансових ризиків відносять: кредитний ризик, валютний ризик, інвестиційний ризик, ризик втрати прибутку.

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить дані сторони в діаметрально протилежні економіко-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань. У сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів: матеріальна та кредитна. Матеріальне забезпечення кредиту полягає в безпосередній передачі кредитору замість отриманого кредиту еквівалента його вартості в грошах чи інших майнових цінностях. Матеріальне забезпечення кредиту може набирати різних форм: застави валютних засобів; застави коштовностей та інших цінностей; блокади коштів на рахунках; блокади депозитів; передачі рухомого майна на час до повернення кредиту. Правове забезпечення кредиту може набирати різних форм, а саме: поруки третьої особи; гарантія; передача кредиторської заборгованості боржника; застава рухомого та нерухомого майна. Разом з тим, застосування вказаних вище форм забезпечення кредитів часто буває незручним та невигідним для учасників кредитних відносин. Тому найбільш доступною формою фінансового інтересів кредиторів виступає страхування.

32. 34 Організаційні форми страхування кредитів.

Страхування кредитів – це господарський механізм, метою якого є покриття випадкових, оцінюваних, майнових потреб, що виникають з ризику забезпечення кредиту.

Основними формами страхування кредитів є такі: делькредерне страхування; страхування застав (гарантійне) страхування; страхування кредиту довіри.

Принципова відмінність між названими формами страхування кредитів полягає в тому, хто виконує роль страхувальника та хто виступає ініціатором укладення договору страхування.

При делькредерному страхуванні страхувальником виступає кредитор і тому виникає власне страхування фінансового ризику. При цій формі страхування кредитів страхувальник (банк) є одночасно і застрахованим, який захищає свій інтерес з допомогою механізму страхування.

При заставній формі страхування кредитів страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи кредитора, котрі стають застрахованими сторонами. При заставному страхуванні, коли боржник виступає у ролі страхувальника, то застрахованим, як правило, виступає кредитор.

Кожна з наведених форм страхування кредитів представлена конкретними його видами.

Делькредерне страхування складається з таких груп:страхування товарних кредитів; страхування фінансових кредитів.

До страхування фінансових кредитів відносяться такі види:

• страхування споживчих кредитів; страхування кредитів під інвестиційні засоби.

Страхування застав (гарантійне страхування) складається з таких груп:

• класичне страхування фінансових застав; страхування фінансових гарантій.

Основними видами класичного страхування фінансових застав є такі як: страхування будівель, мита, податків, фрахту, авансових платежів та забезпечення.

Найбільш поширеними видами страхування кредитів є такі:

• страхування товарних кредитів; страхування кредитів під інвестиційні засоби; страхування споживчих кредитів; страхування кредитів довір’я; страхування кредитів, виданих під заставу.

Найбільш об’ємним є страхування товарних кредитів. Предметом цієї галузі є відшкодування результатів короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання і надання послуг. Страхування товарних кредитів застосовується у тих галузях, де мають місце кредитні відносини між постачальниками та покупцями.

При страхуванні товарних кредитів тарифи попередньо не встановлюються

Це пояснюється складністю ризику. Страхові тарифи визначаються індивідуально в залежності від галузі, до якої належить підприємець, виду та способу розрахунків, характеру договору, обсягу відповідальності та збитковості в минулому. Страхування кредитів під інвестиційні засоби застосовується в ході їх придбання за рахунок наданих кредитів постачальниками або при їх покупці за рахунок кредитів, які видаються кредиторами. Тобто кредити під інвестиційні засоби можуть мати товарну або фінансову форми. З метою забезпечення їх повернення практикується відповідна форма страхування, яку використовують виробники інвестиційних засобів, а також кредитні установи, що надають середньо термінові кредити. Таке страхування здебільшого забезпечує інвесторів та продавців від ризику неплатоспроможності їх клієнтів. Страхування споживчих кредитів здійснюється страховими компаніями на випадок неплатоспроможності по виданих кредитах на споживчі цілі фізичним особам, тобто для невиробничого споживання.

Причиною виникнення неплатоспроможності по кредитах споживчого характеру може бути повна або часткова непрацездатність чи смерть позичальника і в результаті цього позбавлення його джерела доходу та можливості вчасної сплати кредиту.

Оскільки основними ризиками неплатоспроможності є ризики фізичного, біологічного та соціального функціонування особи, то страхування споживчих кредитів базується на принципах організації особистого страхування.

У разі настання страхового випадку обов’язок повернення кредиту лягає на страховика. В умовах продажу товарів “на виплату” споживчі кредити можуть мати “амортизаційний” характер, який передбачає по частинну сплату отриманого кредиту. Страхування такого кредиту (його залишкової частини) набуває вигляду “термінового” страхування зі змінною (спадною) страховою сумою.

Страхування кредиту довір’я пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих їм власним персоналом, якому треба довіряти на базі виконання ним службових обов’язків. В даному випадку страховик відшкодовує страхувальнику майнові збитки, котрі завдані йому довіреними особами, шляхом вчинення ними недозволених дій. Тобто, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності роботодавця.

Страхування кредитів, виданих під заставу, застосовується у випадках, коли позичальник забезпечує повернення кредиту належним йому рухомим та нерухомим майном, котре передане у заставу.

Майно, що передається у заставу, піддається ризику знищення або пошкодження. Тому воно повинно бути застрахованим. Страхування повинне здійснюватися за рахунок

коштів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна. Ця вартість є гарантом платоспроможності позичальника і виконання ним зобов’язань перед своїм кредитором від усіх ризиків.

33 Страхування фінансових ризиків. Серед різноманітних ризиків, які супроводжують підприємницьку діяльність, основне місце відводиться страхуванню фінансових ризиків.

Під фінансовим ризиком розуміють ризик, який випливає з фінансових угод або фінансової діяльності, коли як товари виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. Фінансовий ризик охоплює такі основні види ризиків:

— валютний;— кредитний;— інвестиційний.

Валютний ризик — це ймовірність фінансових втрат унаслідок зміни курсу валют, яка може виникнути в період між укладанням контракту та фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють:— валютні ризики імпортера;— валютні ризики експортера.

Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у разі використання кредиту. Кредитний ризик виникає у відносинах з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками, акціонерами тощо.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підприємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

Страхування фінансових ризиків полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

До страхування фінансових ризиків відносять:— страхування недоотримання (втрат) прибутку (доходу);- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;— страхування ризику засновника;— страхування біржових ризиків;— страхування валютних ризиків.

Страхування автомобілів.

Страхування транспортних засобів здійснюється на випадок їх знищення або пошкодження внаслідок: дорожньо-транспортних пригод; вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; дій третіх осіб.

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з втратою товарної вартості транспортних засобів, крім випадків, якщо:

1) термін експлуатації легкових транспортних засобів виробництва країн СНД перевищує 5 років, а транспортних засобів інших іноземних країн – 7 років;

2) термін експлуатації вантажних транспортних засобів та автобусів перевищує три роки;

3) транспортний засіб має сліди минулих аварій або корозійне руйнування;

4) транспортний засіб був раніше перефарбований;

5) транспортний засіб було надано страхувальнику безкоштовно через органи соціального захисту населення.

Страхувальниками визначаються дієздатні громадяни, які уклали зі

страховиками договори страхування і:

1) є власниками транспортних засобів на правах приватної власності;

2) використовують транспортні засоби на підставі виданої їм власниками цих транспортних засобів письмової довіреності, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства;

3) користуються транспортними засобами на підставі договору оренди, прокату і ці права визначені відповідним договором або іншим документом.

Страхувальниками можуть бути юридичні особи, які:

1) є власниками транспортних засобів на правах державної, колективної чи приватної власності;

2) користуються транспортними засобами на підставі договору оренди, лізингу або іншого документа, що визначає права та умови його використання;.

Особа, яка має намір укласти договір страхування, подає страховику письмову заяву встановленої форми.

У заяві мають бути зазначені дані про особу, об’єкти страхування та особливості їх експлуатації і зберігання, варіанти страхування.

Крім заяви, страховику надаються документи про реєстрацію транспортних засобів, а також документи, що підтверджують право особи використовувати транспорті засоби: довіреність, договір (оренди, прокату), які оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Зазначені в заяві дані перевіряються на їх відповідність пред’явленим документам, а також шляхом обов’язкового огляду транспортного засобу. При огляді перевіряються реєстраційні номери кузова, двигуна, інших агрегатів і складових частин транспортного засобу та додаткового обладнання.

При огляді і перевірці даних з’ясовується також наявність гарантій виробника або торгівельної організації.

Договір страхування за правилами страхування може бути укладено на термін від однієї доби до одного року включно. Страхова сума не повинна перевищувати дійсної вартості транспортного засобу на день укладання договору страхування.

Страхові платежі розраховуються на підставі встановлених страхових тарифів, які залежать від варіанту страхування, типу транспортного засобу, строку його експлуатації та терміну страхування.

Існують такі варіанти страхування транспортних засобів:

І варіант – на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

ІІ варіант – на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей, обладнання при викраденні, пошкодженні внаслідок навмисних дій третіх осіб;

ІІІ варіант – на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, нападу тварин, пожежі або вибуху в транспортному засобі, самовільного падіння предметів на транспортний засіб. Основним критерієм для визначення розміру страхового платежу згідно І варіанта є водійський стаж та робочий об’єм двигуна (до 1800 см куб. і понад 1800 см куб.) для легкових автомобілів. Наприклад, для легкових автомобілів з робочим об’ємом двигуна до 1800 см куб. включно розміри страхових платежів при водійському стажі становлять у відсотках до страхової суми:: при стажі до 2 років – 3,0% ; при стажі від 2 до 5 років – 2,5%; при стажі від 5 до 10 років – 2,0%.

Для ІІ варіанту страхування основним критерієм є строк експлуатації транспортного засобу в роках. Зокрема, якщо легковий автомобіль вітчизняного виробництва експлуатується до 3 років, то страховий платіж становить 3,0% , від 3 до 7 років включно – 2,5%, понад 7 років – 2,0% від страхової суми. Розмір страхового платежу за ІІІ варіантом визначається за тарифом, який становить 1% від страхової суми. Розмір збитків, заподіяних транспортному засобу, визначається за розцінками на ремонтні роботи на день страхового випадку. У разі повної втрати транспортного засобу страхове відшкодування виплачується у розмірі страхової суми за договором страхування.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 249; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!