Розділ 9. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ .... 3 страница
Зв'язок теорії організації з економічною наукою полягає в об'єктивній потребі формувати цілі і стратегію організацій як основи для їх побудови, забезпеченні внутрішніх і зовнішніх взаємодій. Дослідження відносин власності, ринкового і державного регулювання, макро- і мікроекономічних аспектів функціонування суб'єктів господарювання, проблем ефективності та її вимірників, методів економічного стимулювання мають безпосереднє відношення не тільки до орієнтації організацій, але і до всіх сторін їх ефективної діяльності.
Важливим є зв'язок теорії організації з юридичною наукою, що вивчає право як систему соціальних норм. Безпосередній вплив на формування ключових розділів теорії організації здійснюють такі галузі юридичної науки, як цивільне, трудове та господарське право. Це стосується і адміністративного права, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі
24
Предмет, методологія, завдання теорії організації
організації державного управління і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності. Особливо слід виділити корпоративне право — сукупність юридичних норм, що регулюють правовий статус, порядок створення та діяльності господарських товариств. У організаційній діяльності велику роль відіграють системи правил, що встановлюються власником або адміністрацією організації та регулюють різні внутрішньоорганізаційні відносини. Сукупність соціальних регуляторів, що мають відповідну законодавчу форму та забезпечують юридичну регламентацію суспільних відносин, створює необхідні передумови для ефективного функціонування організацій.
|
|
Особливе місце посідають сучасні інформаційні системи, що зв'язують воєдино всі процеси функціонування організацій і власне управлінської діяльності, а також інформатика як наука, що вивчає закони, закономірності, методи, способи та засоби реалізації інформаційних процесів у цих системах. Організації мають бути структуровані так, щоб максимізувати спроможність системи управління з обробки та передачі необхідної інформації, досягти необхідної оперативності ухвалення, реалізації та контролю управлінських рішень. Організації повинні забезпечити оперативне отримання необхідної інформації як керівниками, так і виконавцями. Розвиток сучасних інформаційних систем відбувається швидкими темпами за рахунок широкого впровадження нових інформаційних технологій, розвитку комп'ютерних мереж та телекомунікацій.
1.2. Еволюція теорії організації
Для характеристики еволюції теорії організації використовується безліч схем, наприклад схема І. Ансоффа, побудована з урахуванням прогнозу майбутнього організації, схема Р. Акоф-фа, що відображає погляд на природу корпорації, а також схеми, побудовані на основі виділення різних шкіл. В основі будь-якої схеми розвитку теорії організації лежить та або інша класифікаційна ознака. Тому важливо показати зміну меж теорії організації, що адекватно відображає еволюційну природу цієї теорії.
|
|
25
Розділ 1
Можна виділити два принципово протилежних підходи до характеристики розвитку теорії організації. Перший характеризує організацію як систему і відображає розвиток управлінської думки від механістичного уявлення про організацію (закрите) до цілісного (відкрите). Другий підхід визначає природу організації в напрямі від раціонального до соціального.
Розвиток поглядів на організацію як систему. Приблизно до 1960-х років проблеми організації вирішувалися тільки з погляду закритих систем. Питання ділового середовища, конкуренції, збуту, що виходять за межі внутрішньої організації та визначають зовнішнє для організації середовище, не розглядалися. З розвитком ринку уявлення, що склалися про організацію, змінювалися. Стало очевидним, що внутрішня динаміка організацій формується під впливом зовнішніх подій. Теорія організації починає розглядати її як відкриту систему в єдності всіх складових частин і елементів, що сприймають зміни в зовнішньому середовищі і реагують на них. У 70-ті роки XX ст. формується методологічний апарат для вивчення дії зовнішнього середовища на організацію з використанням теорії систем. Безпосереднє включення в аналіз впливу чинників зовнішнього середовища на внутрішні процеси організації стало початком ери "відкритих систем".
|
|
Розвиток поглядів на природу організації в напрямі від раціонального до соціального. Раціональне мислення означає, що є зрозуміла перспектива організації, а її цілі чітко і однозначно визначені. Припустимо, машинобудівне підприємство має на меті отримання максимального прибутку від підвищення ефективності виробництва і якості продукції. Якщо ми приймаємо цю мету як задану, то вищому керівництву залишається тільки вибрати засоби, які приведуть до її досягнення. Така позиція дає змогу ухвалювати раціональні рішення. Дії організації стають, таким чином, запрограмованими.
Соціальне мислення означає неоднозначність у визначенні і виборі цілей та ухваленні конкретних рішень щодо підвищення ефективності виробництва в цехах, на ділянках машинобудівного підприємства і т. ін. Соціальний підхід припускає, що рішення про цілі організації виражають характер ціннісного, а не механістичного вибору. Характер рішень, що приймаються, визначається не стільки ясністю думки, скільки стали-
|
|
26
Предмет, методологія, завдання теорії організації___________________
ми звичками, накопиченим досвідом вирішення аналогічних проблем, тобто тими чинниками, які визначають поведінку людей в організаціях.
З позицій відмічених підходів у розвитку теорії організації виділяється чотири етапи (рис. 1.4). Кожен етап визначається єдиною комбінацією установлених ознак (закрита — відкрита система, раціональне — соціальне мислення) на двовимірній сітці.
Етап 2 1930—1960 роки Е. Мейо Ч. Бернард Д. Макгрегор |
Соціальне мислення |
Етап 4 1975 — до наших днів
Дж. Марч
\
Етап З 1960—1975 роки А. Чандлер П. Лоуренс Дж. Лорш |
Раціональне мислення |
Етап 1 1900—1930 роки
Ф. Тейлор
А. Файоль
М. Вебер
Закрита система Відкрита система
Рис. 1.4. Етапи розвитку теорії організації
Перший етап в теорії організації охоплює період з 1900 по 1930 р. Його можна визначити як еру "закритих систем і раціонального індивіда". Головними представниками теорії організації цього часу були Макс Вебер, Анрі Файоль і Фредерік Тейлор. Розроблений ними підхід орієнтований на організаційні і технічні удосконалення системи шляхом підвищення ефективності внутрішніх функцій організації.
27
Розділ 1
Предмет, методологія, завдання теорії організації
Другий етап (1930—1960) є ерою "закритих систем і соціального індивіда". Група теоретиків — Елтон Мейо, Дуглас Макгрегор, Честер Барнард — розробляла питання управління закритими системами, спираючись на внутрішні відносини і неекономічну мотивацію працівників.
Третій етап (1960—1975) — це період "відкритих систем і раціонального індивіда". Теорія організації робить крок вперед, розглядаючи організацію як складову частину системи вищого рівня, і одночасно — крок назад, оскільки повертається до механістичних уявлень про людину. Основний внесок у розвиток теорії організації до цього періоду зробили Альфред Чан-длер, Поль Лоуренс, Джей Лорш.
І, нарешті, четвертий етап, що почався близько 1975 р., можна визначити як період "відкритих систем і соціального індивіда". На цьому етапі відбувається повернення до "соціального мислення", але вже в межах відкритих систем. Лідером сучасної теорії організації є Джеймс Марч.
Розвиток кожної науки характеризується двома процесами: диференціацією і інтеграцією знань. Диференціація — це пошук своєї ніші (свого об'єкта дослідження) для проведення поглиблених досліджень. Інтеграція заснована на прагненні досліджувати проблему з різних боків, формувати пріоритети впливу тієї або іншої процедури на ситуацію в цілому. Вчені, що займаються теорією організації, виділяють три шляхи її розвитку:
1) створення загального підходу до основних наукових пе
реконань на базі наявних у менеджменті, економіці, соціології
та інших науках наукових бачень та подальше просування в
дослідженнях;
2) виділення своєї локальної сфери дослідження частини
організації та її розвитку;
3) формування триступеневої схеми розвитку (табл. 1.1).
У розвитку теорії організації є проблема кількісного вимірювання організаційних параметрів. Теорія організації формує систему наукових знань у сфері аналізу та синтезу соціальних організацій і соціальних відносин. Розвиток теорії організації включає сім етапів:
Таблиця 1.1. Рівні розвитку теорії організації
1-й рівень | 2-й рівень | 3-й рівень |
Створення локальної сфери дослідження та наближення теорії організації до рівня розвитку економіки, психології та інших суміжних наук | Об'єднання зусиль суміжних наук щодо системного розвитку організації | Виокремлення з суміжних наук та розвиток власного предмета дослідження |
1) збирання фактів, явищ, прогнозів, тенденцій, історич
них і фольклорних відомостей, легенд і міфів про існування
або функціонування організацій, про особливості організації;
2) систематизація інформації та складання типології (за
часом, ефективністю, характером організаційних відносин,
сферою діяльності);
3) створення понятійного апарату (категорії, терміни, їх
взаємозв'язок);
4) пошук залежностей між параметрами та категоріями,
формулювання законів і закономірностей (норми керованості
персоналом залежно від характеру діяльності, закон розвит
ку);
5) залучення наукового доробку інших наук для повнішого
розуміння своїх власних проблем;
6) практична апробація розроблених теорій і методик;
7) узагальнення теоретичних розробок та практичних ре
зультатів, застосування окремих положень теорії організації,
накопичення статистичних даних.
Усі перераховані етапи повторюються циклічно, один за одним, удосконалюючи при цьому знання теорії організації.
28
29
Розділ 1
1.3. Основоположні ідеї теорії організації
Ф. Тейлор і наукові основи теорії організації. Початок серії фундаментальних робіт у сфері теорії організації поклала праця Ф. Тейлора "Принципи наукового управління", опублікована в 1911 р.
Фредерік Тейлор (1856—1915) — американський інженер. Після закінчення технологічного інституту в 1876р. Тейлор працював у металургійній компанії "Мідвейл стіл компані" і пройшов шлях від бригадира до головного інженера заводу. У 1886 р. він вступив в Американське товариство інженерів-ме-ханіків. Тейлор залишив після себе солідну творчу спадщину, що включає крім соціальних робіт з металурги, книги, які прославили його ім'я на весь світ: "Відрядна система" (1895), "Цеховий менеджмент" (1903) і "Принципи наукового менеджменту" (1911). Похований він у Філадельфії і на його могилі написано: "Батько наукового менеджменту".
Своїми експериментами і науковими працями Ф. Тейлор прагнув довести, що розроблені ним методи наукової організації праці і сформульовані на їх основі принципи "наукового менеджменту" зроблять справжню революцію у сучасному виробництві, замінивши застарілі авторитарні методи науковими підходами до управління.
Зі своїх досліджень і експериментів Ф. Тейлор вивів низку загальних принципів, які склали основу класичної теорії організації. До них належать:
• розподіл праці. Цей принцип не тільки простежується на
рівні майстерні або цеху, але і поширюється на управлінські
ешелони. За менеджером має бути закріплена функція плану
вання, а за працівником — функція виконання. Крім цього
розподілу праці в широкому сенсі Ф. Тейлор рекомендував та
кож розподіляти конкретні виробничі завдання, щоб кожен
член персоналу (як робітник, так і менеджер) виконував лише
одну функцію;
• функціональне керівництво. Нагляд за робітниками по
винен мати функціональний характер і здійснюватися на кож-
30
Предмет, методологія, завдання теорії організації
ній фазі виробництва. Ф. Тейлор запропонував перейти від одноособового до функціонального керівництва, замінивши владу одного майстра функціональною адміністрацією (декількома керівниками-фахівцями, кожний з яких давав би робітнику вказівки в межах своєї компетенції). У спеціальній літературі з проблем організації таких керівників-фахівців і їх підрозділи називають функціональними органами (відділами), а організацію — функціональною;
• вимірювання праці. Ф. Тейлор наполягав на вивченні про
цесів робочого часу, вбачаючи в цьому найбільш оптимальний
шлях реалізації виробничих завдань. Цей принцип припускає
вимірювання робочого часу за допомогою так званих "одиниць
часу", що представляють дискретні елементи трудових про
цесів;
• завдання-розпорядження. Згідно з цим принципом ви
робничі завдання мають бути не тільки щохвилини розчлено
вані, але і супроводжуватися докладним описом оптимальних
методів їх виконання. Цілі підприємства чітко заплановані, і
кожному робітнику видаються письмові інструкції щодо його
конкретних завдань. Шляхом реалізації цих заходів і робіт
ник, і менеджер отримують певні стандарти, які сприяють ви
мірюванню праці;
• програми стимулювання. Робітник повинен усвідомлю
вати, що будь-який елемент праці має свою ціну і його оплата
залежить від встановленого випуску готової продукції, а у разі
досягнення більшої продуктивності робітникові виплачується
премія;
• праця як індивідуальна діяльність. Вплив групи робить
робітника менш продуктивним;
• мотивація. Сутність цього принципу в тому, що особис
та зацікавленість є рушійною силою для більшості людей;
• роль індивідуальних здібностей. Проводиться відмін
ність між здібностями робітників і менеджерів: робітники пра
цюють за винагороду в сьогоденні, а менеджери — заради ви
нагороди в майбутньому.
Як бачимо, Ф. Тейлор не нехтував людським компонентом організацій, як багато хто вважає, але робив акцент, скоріше, на індивідуальних, а не на колективних якостях працівника. На його думку, застосування принципів наукового управління
31
Розділ 1
приведе до усунення майже всіх причин суперечок і розбіжностей власників підприємств і найнятих робітників.
На жаль, цей оптимізм не був "оцінений". Профспілки в 20—30-х роках XX ст. чинили різкий опір упровадженню "наукового управління". Методи Ф. Тейлора розглядали як науково обґрунтовану систему експлуатації робітників, що призводить до інтенсифікації праці і зростання безробіття.
Проте Ф. Тейлор, поза сумнівом, був одним із великих пер-шопроходців у сфері теорії організації та соціальної інженерії. Він запропонував нову концепцію "розподілу праці", яка була прийнята всіма, її вплив все ще можна прослідкувати і на промислових підприємствах, і в державних установах при організації канцелярської роботи.
Принципи організації А. Файоля. Через деякий час після публікації в СІЛА Ф. Тейлором результатів своїх досліджень француз А. Файоль сформулював загальні принципи організації.
Головна праця Анрі Файоля "Загальне і промислове керівництво" вийшла в світ у 1916 р. І хоча роботи Тейлора і Файоля були написані приблизно в один час, вони істотно відрізнялися одна від одної. Ідеї Ф. Тейлора базувалися переважно на наукових дослідженнях, тоді як принципи, сформульовані Файолем, були результатом численних експериментів і визначалися досвідом його роботи як керівника. Впродовж ЗО років (1888—1918) він був головним керівником французького гірничодобувного і металургійного концерну "Комам бо" — концерн, який знаходився спочатку на межі краху, а перед виходом А. Файоля у відставку перетворився на одне з найбільших і процвітаючих підприємств Франції.
А. Файоль прагнув розробити принципи організації, які б можна було застосувати на всіх рівнях управління. Коротко їх можна сформулювати таким чином. Щоб працювати ефективно, організація повинна мати:
• чіткі цілі;
• один центр підпорядкування (єдність управління);
• один відділ управління (єдність контролю);
• чіткі лінії інстанцій, за якими здійснюються розпоря
дження (скалярний ланцюг підпорядкування від верхніх еше
лонів ієрархії до її нижчих ланок);
32
Предмет, методологія, завдання теорії організації
• рівність прав і обов'язків;
• раціональний розподіл праці і логічне угрупування за
вдань за підрозділами, відділами та адміністративними секто
рами вищої ланки;
• чітке визначення відповідальності за результати діяль
ності і такі встановлені офіційні відносини, щоб кожен в орга
нізації знав свою роль та становище в колективі;
• сприятливі можливості для прояву ініціативи.
Особливе значення А. Файоль надавав формальній структурі організації. Використання принципу скалярного ланцюга, на думку дослідника, дає змогу створити систему відповідальності різних ланок і забезпечує єдність розпорядництва з послідовною передачею вказівок та інформації. Проте він застерігає від надмірного формалізму організації, показуючи, які перешкоди створюються організаційною структурою на шляху комунікаційного потоку.
Проблему обмеженості формальної організаційної структури А. Файоль проілюстрував, використовуючи такий типовий приклад (рис. 1.5).
Рис. 1.5. Рівні ієрархії управління
Приклад. Припустимо, потрібно передати повідомлення від індивіда Д до індивіда О, які знаходяться на одному рівні ієрархії, але в різних підрозділах. Відповідно до вказаної ієрар-
3-8-902 33
Розділ 1
хічної структури формальний контакт між ними може бути здійснений тільки через ступені ієрархії влади (вгору і вниз). Проте очевидно, що розумніше і набагато швидше для Д і О здійснити прямий контакт, минувши шість керівників вищого рівня. Файоль стверджував, що в будь-якій організації варто дозволяти такий прямий горизонтальний зв'язок, принаймні в кризових ситуаціях, коли важлива швидкість дії. Цей соціальний комунікаційний канал отримав назву "місток" Файоля.
А. Файоль визнає, що при порушенні деяких принципів управління в організаціях виникають комунікаційні труднощі. Наприклад, якщо діапазон контролю керівника дуже розширюється і кількість підлеглих перевищує 5—6 осіб, то здатність ефективного спілкування з підлеглими може зменшитися. Тому А. Файоль і Ф. Тейлор розробили правила і норми керованості в цифровому вираженні. Так, в ефективно працюючих організаціях, на думку Файоля, діапазон контролю на рівні майстрів може бути від 10 до ЗО осіб; наявність 2, 3, 4 або 5 майстрів вимагає введення посади завідувача майстерні, а наявність 2—5 завідувачів майстернями — введення завідувача відділом. Для вирішення проблем контролю і координації дій підлеглих пропонується делегування влади керівника на нижчі рівні ієрархії, що характеризуються зменшенням діапазону контролю.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!