Охарактеризуйте проект «Сім нових чудес світу»; назвіть та коротко проаналізуйте пам’ятки, внесені до списку.



З метою збереження та популяризації культурно-історичних пам’яток світу зреалізовано проект Семи нових чудес світу. Основна мета ― збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь, аби уникнути повторення ситуації з сімома стародавніми дивами світу. Цей проект організований фондом «Нові сім див світу» (NOWC). Засновник фонду — швейцарський міліонер Бернард Вебер.

Сім нових див світу обиралися шляхом всесвітнього голосування у три етапи. У результаті першого прямого голосування було відібрано 77 об'єктів, другого — 21 об'єкт. Оголошення переможців відбулося 7 липня 2007 року в Лісабоні (Португалія). Голосування проходило за допомогою SMS, телефону та Інтернету. Переможцями визнано наступні пам’ятки:

1. Велика китайська стіна (Азія; Китай);

2. Місто Петра (Азія; Йорданія);

3. Тадж-Махал (Азія; Агра, Індія);

4. Колізей (Європа; Рим, Італія);

5. Мачу-Пікчу (Південна Америка; Перу);

6. Статуя Христа-Спасителя (Південна Америка; Ріо-де-Жанейро, Бразилія);

7. Чичен-Іца (Північна Америка; Юкатан, Мексика).

 

Охарактеризуйте роль і значення Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО для туристичного розвитку країн світу.

У 1972 р. ЮНЕСКО прийняло Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975). Конвенцію ратифікували 167 країн світу. З метою координації роботи та введення в дію положень Конвенції у структурі ЮНЕСКО було створено Комітет з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини. Цей міжурядовий орган (21 особа) представляють країни-учасниці Конвенції, члени якої обираються терміном на 6 років. Комітет уповноважений розглядати «пам’ятки-кандидатури» на занесення до Списку всесвітньої спадщини, а також контролювати за станом вже зареєстрованих пам’яток. Комітет також розподіляє субсидії Фонду всесвітньої спадщини, наприклад, для фінансування термінової допомоги з відбудови пам’яток, що потерпіли від природних факторів або людської діяльності, також надає технічну підтримку у вигляді матеіральної допомоги, сприяє у підготовці спеціалістів тощо.

Статус об'єкту Світової спадщини дає наступні переваги:

— додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів;

— підвищує престиж територій і керуючих ними установ;

— сприяє популяризації включених в Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму);

— забезпечує пріоритетність в залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини;

— сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Станом на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 890 об'єктів (зокрема 689 культурних, 176 природних і 25 змішаних) з 145 країн. Сюди включено як архітектурні споруди і ансамблі (Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Московський Кремль і Червона площа (Росія)), так і археологічні заповідники (Дельфи), національні парки (Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші). Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання їх збереження.

Головна мета списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді.

Зміст, основні поняття та історичний розвиток туризму. Суб’єкти туристичної діяльності.

У сучасному світі туризм являє собою багатостороннє явище тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками, але жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати туризм як об’єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально – економічних інститутів не в стані самостійно розв’язати комплекс його проблем.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації, термін «туризм» походить від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Законодавством України туризмвизначається як «тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно – ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування».

Cуб’єкти туристичної діяльності – це підприємства,установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг, а також інші юридичні та фізичні особи, які надають супутні послуги та здійснюють діяльність, пов’язану з туристичним супроводом.

Турист – особа, яка здійснює подорож Україною або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь – якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на кілька етапів, в залежності від зміни таких факторів:

· мотивації подорожей;

· спосіб подорожей і розвитку транспортних засобів;

· кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верст населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму в світі можна

поділити на 4 етапи;

       Перший період розвитку туризму в Україні пов'язаний з мандрівництвом від найдавніших часів.

       Другий період розвитку пов'язаний із розвитком індустріального суспільства, сприяв перетворенню стихійного мандрівництва на організований туризм.

       Третій міжвоєнний період розвитку туризму в Україні швидко відновився на західноукраїнських землях. За допомогою І. Крип’якевича організовані перші науково – пізнавальні мандрівки Львовом та околицями. Відновлюють роботу туристичні товариства "Чорногора", "Плай".

       4-й – етап монополізації сфери туризму – з 1945 р. і до наших днів. Туризм в Україні ще довго перебував у занепаді. Відродження туризму здійснюється поступово. Важливим кроком у створенні правових засад туристичної діяльності та його розвитку стало прийняття Верховною Радою України 15 вересня 1995 р. Закону "Про туризм", який визначив конкретні завдання розвитку сфери туризму.

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 452; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!