ЗМІНИ В ДЕМОГРАФІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ



СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 60—80 РОКИ

Ключові терміни та поняття


· демографія

· урбанізація

· міграція

· багатонаціональний склад населення

· соціально-класова структура

· інтелігенція

· номенклатура


 

Демографічні зміни. Україна відноситься до тих держав (хоча вона справжньою державою в складі Союзу ніколи не була), в яких в новітні часи відбулися драма­тичні демографічні зміни. В к. XIX—на поч. XX ст. темпи зростання населення України були чи не найвищи­ми в світі. Потім впродовж XX ст. сталися дві демогра­фічні катастрофи: від 9 до 12 млн. людей загинули внас­лідок голодомору 1932—1933 рр., чисток і депортацій 80-х років та близько 8—10 мли. полягло у другій світовій війні та в період голоду 1946—1947 рр.

Таким чином трохи більше, як за десятиріччя, з лиця землі зникло понад ЗО % населення України, причому  смертність була особливо високою серед чоловіків.

Тенденція зниження темпів росту населення залишилася й в 60—80-х роках. Причиною повільного зростання населення були, зокрема, демографічні катаклізми. Знач­ний вплив справляла урбанізація. Відмінності в побутових  і культурних умовах мешканців села та міського на­селення були дуже великими. Це, разом з складними умовами праці (в основному ручної) та низької її опла­тою, обумовлювало зростання міграції селян до міста. Відіграла свою негативну роль і так звана політика ліквідації «неперспективних сіл», внаслідок якої тисячі сіл були  «стертими» з лиця землі, а переважна більшість їх мешканців опинилася в місті. Так, за порівняльними даними  переписів 1959 та 1989 р. сільське населення зменшилося на 3,5 млн. (з 54 % до 39 % від загальної кількості населення України). Оскільки городяни проживали в надзвичайно тісних помешканнях («хрущовки»), а величезна більшість жінок працювала повний робочий день то   в містах  вони надавали перевагу невеликій сім'ї з одним чи максимум двома дітьми.

Темпи росту населення України були найнижчими СРСР. Вони визначалися, окрім названої вище причини ще й тим, що українська жінка була широко  інтегрована  в суспільне виробництво: жінки складали понад 50 кожної соціальної групи, окрім, звичайно, номенклатури На демографічну ситуацію в республіці впливали також зменшення кількості шлюбів та збільшення кількості розлучень, зростання дитячої смертності, а також смертності чоловіків в працездатному   віці. В  70-ті рр. приріст населення виявився вдвічі меншим, аніж в 60-і роки. Всього чисельність населення України складала в 1960 р. 42,5 млн. чол., в 1985 р. 50,8 млн. чол.

Дуже складними на Україні виявилися наслідки міграційних процесів. Міське населення за 25 років (1960 - 1985) зросло в 1,6 рази, сільськеж — зменшилося в  1/4рази. Ці процеси вкрай негативно відбивалися на загальному стані сільського господарства та забезпеченості  населення України продуктами харчування.

У багатьох відношеннях населення України нагадувало жителів інших країн: при повільному старінні й низьких темпах зростання йому були притаманні постійно  зростаючий відсоток пенсіонерів і спадаючий відсоток  робітників повної зайнятості. Співвідношення працюючих в народному господарстві і пенсіонерів в 1985р. складало 2:1 (в 1960 році — 3,8:1).

З України на освоєння нових територій, на виконання загальносоюзних народногосподарських програм в райони Сибіру, Півночі та Далекого Сходу виїзжала значна частина працездатного, в основному молодого населення. В Україну ж прибували з різних причин представники  інших національностей, головним чином росіяни.  За переписом 1989 р. українці склали 37,4 млн., росіяни — 11,4 млн., євреї — 486 тис., білоруси — 440 тис., молдавани  — 325 тис., поляки — 219 тис., болгари — 234 тис. , угорці — 163 тис., румуни — 135 тис., греки — 99 тис., татари — 88 тис., кримські татари — 47 тис. тощо.

Порівняно з іншими республіками Україна була густозаселеним краєм. Якщо в Європейській частині Радянського Союзу на 1 кв. км. в середньому припадало 34 мешканці, то в Україні цей показник дорівнював 82. Причому характерно, що населення в республіці розподі­лялося нерівномірно. Найбільш залюдненими були про­мислові області (в основному східні), де спостерігалося швидке зростання населення. Це характерно було й для Криму, цілющий клімат якого особливо приваблював росіян. На Західній Україні населення зростало середні­ми темпами, а на Право- і Лівобережжі вони були далеко нижчі від середніх.

Демографічні процеси вкрай слабо враховувалися в реальній політиці, що поглиблювало кризові явища в суспільстві.

Особливою трагічною сторінкою, що відбилася (й дов­го ще буде відбиватися) на демографічній ситуації в Ук­раїні стала, як уже зазначалося, Чорнобильська катастрофа.  

Зміни, які відбувалися в 60—70-х рр. в галузі еконо­міки, сільському господарстві, процеси індустріалізації і урбанізації, демографічні умови не могли не  позначитися  на традиційній класовій структурі України. Відбулися зміни в соціальній структурі українського суспільства. Якщо на поч. 60-х років кількість робітників в народно­му господарстві республіки складала 50 %, то в 1985 р.— вже 60 %: за одне покоління робітники перетворилися на переважаючу більшість робочої сили України. Проле­таріат не лише швидко зростав, а й ставав більш укра­їнським з точки зору його етнічного складу. Якісні показ­ники робітничого класу по освіті й кваліфікації були різ­ними в окремих галузях народного господарства.

Істотні зміни відбувалися і в середовищі колгоспного селянства. Загальна кількість сільського населення Ук­раїни складала 1/3 від усього населення (на поч. 60-х ро­ків — половину). Це відбилося на загальному стані всьо­го народного господарства.

За 1965—1985 рр. чисельність інтелігенції збільшила­ся в 3,5 рази, кількість її складала майже 25 % всіх зай­нятих в народному господарстві. Це явище зумовлено по­требами НТР і загального соціального прогресу. Число фахівців з вищою освітою за 10 років ( 1960-1970 рр.) подвоїлося   (відповідно 700 тис. і 1,4 млн.). Але в цій со­ціальній групі понад 1/3 складали росіяни (і це зрозуміло; українці, які складали 74 % населення, серед за­гального числа вузівських студентів мали менше 60 %).

 В Україні, як і в цілому в Союзі, існувала багаточисельна і найвпливовіша в країні соціальна група — но­менклатура, як опора і основа адміністративно-команд­ної системи. Саме вона, а не народ, була господарем держави, їй були підпорядковані всі сторони життя сус­пільства. Номенклатура фактично була поза законом і поза критикою. Це створювало умови для зростання ко­рупції, підлабузництва на всіх рівнях влади. Апаратни­ки були здатні на деякі дії, реформи, зміни в суспільстві, але, і це саме головне, до тієї межі, поки це не загрожу­вало їх власним інтересам, їх добробуту.

 

                              З а п и т а н н я:

 

1.Як урбанізація вплинула на соціальний склад населення України?

2. Як Ви можете охарактеризувати наслідки міграційних проце­сів в Україні в розглядуваний період?

3. Що таке номенклатура і яке місце вона посідала в адмініст­ративно-командній системі? Чи е номенклатура сьогодні?

 

 

  «ПЕРЕБУДОВА» І РОЗПАД СРСР (1985—1991 РР.)

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 267; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!