Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу.



Проблемою процесу оцiнки інноваційного потенціалу є обґрунтування методичних пiдходiв та методів до її проведення. За результатами аналізу існуючих підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства було здійснено їх систематизацію за групами:

1)За сферами оцінки виділяють детальний, діагностичний, прогностичний, міжгосподарський порівняльний підходи, які нерозривно взаємозв'язані та за певних умов доповнюють один одного.

За детальним підходом інноваційний потенціал оцінюється за системою показників з метою виявлення можливості для підприємства здійснення конкретного проекту, пов'язаного з реалізацією та впровадженням певного нововведення . Застосування даного підходу за схемою "ресурс – функція – проект" дозволяє підприємству оцінити стан власної ресурсної бази для реалізації нового проекту.

Діагностичний підхід полягає в аналізі стану підприємств за низкою зовнішніх і внутрішніх параметрів. Основна його риса – виявлення зв'язку «причина – наслідок» і «приватне – ціле». При цьому виявляється синергетичний ефект від заходів, що реалізуються в системі управління інноваційним потенціалом.

Прогностичний підхід передбачає зіставляння концептуальної моделі з фактичним станом аналізованого об'єкта, рухаючись від фактичного стану до концептуальної моделі, що дозволяє виявити недовикористані можливості і причини, які характеризують різницю між бажаним і фактичним станом інноваційного потенціалу.

Міжгосподарський порівняльний підхід застосовується для оцінки інноваційного потенціалу на зіставних підприємствах шляхом: порівняння однотипних елементів, підрозділів, процесів, функцій, за допомогою яких здійснюється управління інноваційним потенціалом підприємства; використання економіко-математичних методів .

2) За сутністю виділяють ресурсний, структурний, результативний та синергетичний підходи.

Ресурсний підхід передбачає оцінку всіх основних компонентів, що мають різне функціональне призначення: матеріально-технічні, інформаційні, фінансові, людські та інші види ресурсів. Під час порівняння основних ресурсних складових інноваційного з їх межевими характеристиками і цільовими орієнтирами можуть бути виявлені можливості реалізації інноваційних процесів у перспективі.

Структурний (функціональний) підхід являє собою систему методів і методичних прийомів, орієнтованих на визначення раціональної структури інноваційного потенціалу підприємства за обраними функціональними підсистемами (різного виду ресурсами і можливостями).

Результативний (цільовий) підхід до оцінки спрямований на визначення відповідності наявного інноваційного потенціалу поставленим цілям інноваційного розвитку підприємства,

Синергетичний підхід враховує, що від реалізації конкретного інноваційного проекту в різних сферах діяльності підприємства з'являється можливість знизити витрати ресурсів, підвищити рівень організації робіт, праці та управління у сфері виробництва, маркетингу, інновацій та ін.

Комплексне використання наведених вище підходів цієї групи об’єктивно визначає інноваційний потенціал підприємства з урахуванням впливу чинників внутрішнього, мікро- та макросередовищ.

3) За способами вартісної оцінки інноваційного бізнесу: засновані на даних, що генеруються патентної системою або всією системою правової охорони результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації; близькі до оцінки бізнесу/потенціалу і засновані переважно на фінансових даних (витратний, доходний, порівняльний); що базуються на за стосуванні фінансової математики (теорії цін на опціони), теорії ймовірності та теорії ігор.

 


Об’єкт авторського права.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження.

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права.

Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.

Види об'єктів авторського права. Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право набувають:

- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або

іншого характеру;

- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;

- комп’ютерні програми;

- бази даних;

- музичні твори з текстом або без тексту;

- драматичні, музично-дрматичні твори, пантоміми;

- хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами подібними до фотографії;

- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні тощо;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- похідні твори;

- збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних,

інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або

упорядкування змісту та не порушують авторські права на твори, що входять до них як складові

частини;

- тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, субтитрування українською та

іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

 


Інноваційний процес.

Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці – від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

На інноваційний процес впливають:

– стан зовнішнього середовища, у якому він протікає;

– стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем;

– специфіка самого інноваційного процесу як об’єкта управління.

Інноваційний процес характеризується:

– високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;

– неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;

– необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів
учасників інноваційного процесу;

– залежністю від соціально-економічного середовища, у якому він функціонує і розвивається.

Розрізняють три види інноваційного процесу:

–простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

–простий міжорганізаційний (товарна форма);

– розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання інновацій в межах однієї організації. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу інновації стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами.

Розширений інноваційний процес характеризується появою нових виробників інновацій, порушуючи монополію виробника-піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей інновацій.

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 405; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!