Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу.
Проблемою процесу оцiнки інноваційного потенціалу є обґрунтування методичних пiдходiв та методів до її проведення. За результатами аналізу існуючих підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства було здійснено їх систематизацію за групами:
1)За сферами оцінки виділяють детальний, діагностичний, прогностичний, міжгосподарський порівняльний підходи, які нерозривно взаємозв'язані та за певних умов доповнюють один одного.
За детальним підходом інноваційний потенціал оцінюється за системою показників з метою виявлення можливості для підприємства здійснення конкретного проекту, пов'язаного з реалізацією та впровадженням певного нововведення . Застосування даного підходу за схемою "ресурс – функція – проект" дозволяє підприємству оцінити стан власної ресурсної бази для реалізації нового проекту.
Діагностичний підхід полягає в аналізі стану підприємств за низкою зовнішніх і внутрішніх параметрів. Основна його риса – виявлення зв'язку «причина – наслідок» і «приватне – ціле». При цьому виявляється синергетичний ефект від заходів, що реалізуються в системі управління інноваційним потенціалом.
Прогностичний підхід передбачає зіставляння концептуальної моделі з фактичним станом аналізованого об'єкта, рухаючись від фактичного стану до концептуальної моделі, що дозволяє виявити недовикористані можливості і причини, які характеризують різницю між бажаним і фактичним станом інноваційного потенціалу.
|
|
|
Міжгосподарський порівняльний підхід застосовується для оцінки інноваційного потенціалу на зіставних підприємствах шляхом: порівняння однотипних елементів, підрозділів, процесів, функцій, за допомогою яких здійснюється управління інноваційним потенціалом підприємства; використання економіко-математичних методів .
2) За сутністю виділяють ресурсний, структурний, результативний та синергетичний підходи.
Ресурсний підхід передбачає оцінку всіх основних компонентів, що мають різне функціональне призначення: матеріально-технічні, інформаційні, фінансові, людські та інші види ресурсів. Під час порівняння основних ресурсних складових інноваційного з їх межевими характеристиками і цільовими орієнтирами можуть бути виявлені можливості реалізації інноваційних процесів у перспективі.
Структурний (функціональний) підхід являє собою систему методів і методичних прийомів, орієнтованих на визначення раціональної структури інноваційного потенціалу підприємства за обраними функціональними підсистемами (різного виду ресурсами і можливостями).
Результативний (цільовий) підхід до оцінки спрямований на визначення відповідності наявного інноваційного потенціалу поставленим цілям інноваційного розвитку підприємства,
|
|
|
Синергетичний підхід враховує, що від реалізації конкретного інноваційного проекту в різних сферах діяльності підприємства з'являється можливість знизити витрати ресурсів, підвищити рівень організації робіт, праці та управління у сфері виробництва, маркетингу, інновацій та ін.
Комплексне використання наведених вище підходів цієї групи об’єктивно визначає інноваційний потенціал підприємства з урахуванням впливу чинників внутрішнього, мікро- та макросередовищ.
3) За способами вартісної оцінки інноваційного бізнесу: засновані на даних, що генеруються патентної системою або всією системою правової охорони результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації; близькі до оцінки бізнесу/потенціалу і засновані переважно на фінансових даних (витратний, доходний, порівняльний); що базуються на за стосуванні фінансової математики (теорії цін на опціони), теорії ймовірності та теорії ігор.
Об’єкт авторського права.
Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження.
|
|
|
Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права.
Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.
Види об'єктів авторського права. Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право набувають:
- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або
іншого характеру;
- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;
|
|
|
- комп’ютерні програми;
- бази даних;
- музичні твори з текстом або без тексту;
- драматичні, музично-дрматичні твори, пантоміми;
- хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;
- аудіовізуальні твори;
- твори образотворчого мистецтва;
- твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва;
- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами подібними до фотографії;
- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні тощо;
- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
- сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
- похідні твори;
- збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних,
інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або
упорядкування змісту та не порушують авторські права на твори, що входять до них як складові
частини;
- тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, субтитрування українською та
іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
- інші твори.
Інноваційний процес.
Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці – від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.
На інноваційний процес впливають:
– стан зовнішнього середовища, у якому він протікає;
– стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем;
– специфіка самого інноваційного процесу як об’єкта управління.
Інноваційний процес характеризується:
– високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;
– неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;
– необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів
учасників інноваційного процесу;
– залежністю від соціально-економічного середовища, у якому він функціонує і розвивається.
Розрізняють три види інноваційного процесу:
–простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);
–простий міжорганізаційний (товарна форма);
– розширений.
Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання інновацій в межах однієї організації. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу інновації стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами.
Розширений інноваційний процес характеризується появою нових виробників інновацій, порушуючи монополію виробника-піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей інновацій.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 405; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!