Трансфер технологій: сутність та форми. Центри трансферу технологій.
Трансфер технології – це передача технології, що оформлюється шляхом укладання двостороннього чи багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, якими встановлюються, змінюються чи припиняються майнові права та зобов’язання стосовно технології чи/або її складових. Трансфер технологій містить у собі: - передачу патентів на винаходи; - патентне ліцензування (наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованих винаходів); - торгівлю безкоштовними винаходами; - передачу технологічної документації; - передачу «ноу-хау» ( надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги); - передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин; - передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин; - інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т. п.; - інжиніринг (надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування); - наукові дослідження та розробки у ході обміну вченими та експертами; - проведення різними фірмами спільних розробок та досліджень; - організацію спільного виробництва; - організацію спільного підприємства. Прийнято виділяти три основні форми трансферту технологій. 1. Внутрішній трансфер, коли відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації. 2. Квазивнутрішній трансфер, тобто рух технології усередині альянсів, союзів і об’єднань самостійних юридичних осіб. 3. Зовнішній трансфер, тобто процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями. Процес трансферу включає п’ять етапів: 1) визначення напрямів трансферу технології (науково-технічної розробки); 2) перетворення науково-технічної розробки в товар для ринку технологій (створення технологічного пакету); 3) просування розробок на ринок, пошук конкретних покупців нових розробок; 4) адаптація (доопрацювання) початкового технологічного пакету до вимог конкретного потенційного покупця (індивідуальна робота з кожним потенційним покупцем); 5) реалізація розробки на ринку – етап комерційного трансферу науково технічної розробки (продаж ліцензії або патенту). Передавання прав на використання технології є кінцевою фазою трансферу. Право на використання нової технології може отримати будь-яке підприємство придбавши відповідну ліцензію. За формами технології, що підлягають міжнародному трансферу, поділяють на три групи: 1) уречевлені підприємства «під ключ», технологічні лінії, агрегати, обладнання, інструменти; 2) не уречевлені : патенти, ліцензії, «ноу-хау», знання, досвід, технологічна документація тощо; 3) послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультативні, навчання персоналу тощо. Загалом, усі форми трансферу технологій передбачають отримання прибутку від господарських операцій, що дає змогу стверджувати, що фактично, вони є методами комерціалізації трансфера технологій.
|
|
|
|
|
|
Центр трансферу технологій (ЦТТ) - це організація, діяльність якої спрямована на впровадження результатів науково-технічної діяльності у реальний сектор економіки та орієнтована на отримання прибутку від використання результатів наукових досліджень, які виконуються в державних наукових організаціях та приватних компаніях. Засновниками центрів є:
- наукові установи (ВНЗ, НДІ) - в цьому випадку основною метою центрів є трансфер результатів науково-технічної діяльності відповідних установ або групи установ; - органи виконавчої влади – метою центрів є сприяння державній інноваційній політиці та розвитку трансферу технологій у певному регіоні або у певній галузі економіки; - приватні компанії.
|
|
|
До клієнтів відносяться: юридичні особи; великі підприємства; підприємства малого і середнього бізнесу; органи державної влади місцевого чи регіонального самоврядування, фізичні особи та науково-дослідні організації.
Основною метою даних центрів є активне залучення інновацій в місцеву індустрію, що згодом веде до підвищення конкурентоспроможності.
Виділяють кілька рівнів ринкового фокусу центру трансферу технологій: - міжнародний (припускає довгостроковий розвиток дослідницьких та інноваційних проектів на базі співпраці міжнародних партнерів з метою прискорення темпів комерціалізації - Larta Institute (США), Центр наукових досліджень та інновацій в Единбурзі (Англія), Isis Enterprise (Англія)); - регіональний (концентрацію на науково-технічному, адміністративному, промисловому потенціалі окремого регіону, області - PVA-MV (Німеччина), Imperial Innovations (Великобританія), ITEK (Австралія), Isis Innovation Ltd (Англія)); - тематичний (робить акцент на певних широких технологічних тематиках, за даним принципом функціонує офіс трансферу технологій лабораторії прикладної фізики університету Джона Хопкінса (США), Karolinska Innovation (Швеція)). Виділяють два головні напрямки діяльності ЦТТ: надання консалтингових послуг (технологічний аудит, патентна підтримка, маркетингова підтримка, бізнес-планування, управління проектом тощо); створення і ведення високотехнологічного бізнесу (ґрунтується на пошуку нових технологій з подальшим створенням і веденням бізнесу на цій основі, або ж знаходження та удосконалення технологій на існуючому бізнесі). В Україні також існують організації подібного типу, зокрема декілька Центрів трансферу технологій (зокрема на базі концерну "Наука", центри при державних технічних університетах), центри комерціалізації технологій, технопарки та технополіси. Крім того, створено Українську мережу трансферу технологій та Національну мережу трансферу технологій.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 379; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!