Сутність та різновиди стратегій інноваційного розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.
Особливостями інноваційної стратегії підприємств на сучасному етапі розвитку економіки є:
· Перевага базисних продуктових інновацій перед базисними процесними інноваціями, оскільки під впливом ринкового попиту прорив у розвитку починається саме з них;
· Поширеність псевдоінновацій, яка призводить до накопичення морально та фізично застарілого капіталу і, як наслідок, відволіканню значних фінансових ресурсів;
· Невисокий рейтинг поліпшують інновацій, який зростає на етапі економічного зростання.
Л. Водачек і О. Водачковаї класифікують стратегії інновацій продукції, виділяючи
— активно-наступальну (означає постановку мети стати першим, провідним підприємством з погляду інновацій на певній ділянці діяльності (сегменті) і в певній галузі збуту (регіоні) — передові споживачі);
— помірно наступальну (забезпечує позиції «другого найкращого виробника», в деяких випадках наступного безпосередньо за провідною фірмою — менший ризик та масовий продаж);
— оборонну(збереження позицій середнього підприємства, в деяких випадках підприємства, яке не стикається з труднощами збуту через відсутність конкуренції (наприклад, монопольне становище в певній галузі, недоступною для конкуренції));
— залишкову стратегії(прагненні прижитися на вже освоєному ринку із середніми або навіть застарілими в інноваційному відношенні виробами).
Існують й інші варіанти класифікації інноваційних стратегій. Зокрема, Л.Г. Кудінов розділив інноваційні стратегії підприємства на дві групи:
|
|
|
1. стратегії проведення НДДКР;
2. стратегії впровадження та адаптації нововведень.
Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства.
Стратегічне управління - це безперервний процес вибору та реалізації стратегій організації на основі прогнозу динаміки зовнішнього середовища, розпізнавання проблем та обліку експертних рішень, спрямованих на створення і підтримання конкурентної переваги організації. Інноваційна стратегія підпорядкована загальній стратегії підприємства. Вона задає цілі інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерела залучення цих коштів..
Стратегія розвитку підприємства визначає і орієнтує стратегію управління інноваціями, тобто задає засади її формування і сутність. У свою чергу стратегія управління інноваціями в динамічного зв'язку поглиблює, уточнює і сприяє забезпеченню стратегії підприємства. Вони складають інтегроване ціле.
Серед факторів, які необхідно враховувати при формулюванні інноваційної стратегії, Б. Твісс виділяє:
- прогнози економічного становища;
- порівняльну ефективність витрат на нововведення;
|
|
|
- ризик проти окупності;
- аналіз потенціалу.
Послідовність вибору та реалізації стратегії:
1. Етап постановки мети:
а) встановлюються місія-призначення, місія-оріентція і місія-політика організації, в яких підкреслюється прихильність до інноваційної діяльності та інноваційним стратегіям;
б) формулюється мета розвитку організації. Будується і розраховується дерево мети.
2. Етап стратегічного аналізу:
а) аналізується внутрішня середу організації та оцінюється інноваційний потенціал;
б) аналізується стан зовнішнього середовища і дається оцінка інноваційного клімату;
в) визначається інноваційна позиція організації.
3. Етап вибору інноваційної стратегії:
а) встановлюються базові стратегії розвитку та їх інноваційні складові;
б) здійснюється підбір та оцінка альтернативних інноваційних стратегій.
в) здійснюється вибір і формулюється краща інноваційна стратегія.
4. Етап реалізації інноваційної стратегії:
а) розробляються стратегічний проект (склад стратегічних змін і заходів по їх здійсненню) і план реалізації проекту. Особливо враховується інноваційний характер перетворень;
б) організовується стратегічний контроль процесу реалізації проекту;
|
|
|
в) оцінюється ефективність процесу реалізації і проводиться необхідна коригування проекту, стратегій, мети,місії.
Особливо значимі інформаційне, ресурсне забезпечення інноваційної стратегії, її ефективність.
10. Промисловий зразок.
Промисловий зразок - це форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Об’єктом промислового зразка може бути:
- форма (зовнішній контур, вид промислового виробу);
- малюнок (зображення, контур на площині, який виконується за допомогою контурних ліній, штрихів, світлотіньових плям в одному або декількох кольорах переважно на папері, тканині та інших матеріалах);
- розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначення для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
Це може бути, скажімо, зовнішній вигляд якого-небудь приладу, комп’ютера, автомобіля, автобуса, конфігурація протектора на колесі, форма хліба, тістечка, дивана, столу або стільця. В принципі, чого завгодно, тієї ж чашки, етикетки, пляшки. Наприклад, пляшка Coca-Cola - всім відомий приклад. Надання пляшці саме цієї форми стало результатом роботи дизайнера. Але вона не є винаходом. На неї виданий патент на промисловий зразок.
|
|
|
Промисловий зразок визнають новим, якщо відомості про сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні і (або) ергономічні особливості виробу, стали загально доступними у світі до дати встановлення пріоритету промислового зразка.
Єдиним документом, за допомогою якого засвідчують права на промислові зразки, є патент.
Права власника патенту на промисловий зразок:
1)право на використання промислового зразка за своїм розсудом;
2)виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії);
3)виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання;
Використанням промислового зразка визнається:
- виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка;
- застосування такого виробу;
- застосування його в діловій документації чи рекламі в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах;
- пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет;
- продаж, імпорт (ввезення) і інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Виріб визнається виготовленим із застосуванням промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
11.Венчурне підприємство.
Венчурні підприємства — переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних із підвищеним ризиком
Діяльність таких фірм зорієнтована на розв'язання наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кі-нцевим результатом.
Для створення венчурної фірми необхідні:
■ комерційна ідея (новий продукт, технологія або послуга);
■ суспільна потреба у конкретному нововведенні;
■ підприємець, який готовий до ризику
■ «ризиковий» капітал для фінансування діяльності венчурної фірми
Венчурне підприємництво розвивається у різних формах, найпоширенішими з яких є:
- незалежний (чистий) венчур;
- впроваджувальні фірми, засновані на пайових засадах промисловими корпораціями;
- венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами; - внутрішні венчурні відділи великих корпорацій.
Незалежні венчурні фірми. Організовуються як акціонерні товариства, рекламуючи у пресі свою ідею створення новації, акумулюючи під цю ідею кошти приватних та інституційних інвесторів.
Впроваджувальні фірми. Створюються однією або декількома корпораціями на пайових засадах. Отримали назву «зовнішнього венчуру». Вони можуть бути представлені у кількох модифікаціях, організаційно оформлених як науково- дослідні консорціуми (лат. consortium - співучасть, співтовариство):
1. Консорціум, створений з метою проведення фундаментальних довгострокових досліджень. Він має свою науково-дослідну базу (лабораторії, дослідні виробництва, інформаційно- обчислювальні центри, інші елементи науково-дослідної інфраструктури).
2. Консорціум, метою якого є активізація наукової діяльності науково- дослідних інститутів, університетів їхній виробничій базі з використанням наявного науково-виробничого потенціалу.
3. Консорціум, створений корпораціями на пайових засадах з метою розроб лення галузевих стандартів, технічних умов і контролю за їх застосуванням.
Винахід.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ст.1 винахід визначено як «результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології». Тобто, об'єктом винаходу є технологічне рішення певного завдання, потреби. Відповідно до ст. 459(2) ЦК України може бути продукт (пристрій,речовина тощо), або процес у будь-якій сфері технологій
Об’єктом винаходу можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин).
До пристроїв як об’єктів винаходу належать машини, механізми, прилади, конструкції, вироби тощо, які характеризує наявність конструктивного елемента (елементів) і зв’язку між елементами, їхнім взаємним розташуванням і формою виникнення, а також параметрами (та іншими характеристиками) елементами (елементів) і матеріалом, з якого він (вони) використаний (ні). Для характеристики пристрою як об’єкта винаходу можна залучати середовище, яке виконує функції елемента пристрою.
До речовин як об’єктів винаходу належать:
- індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно віднесені
високомолекулярні сполуки та об’єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінатні молекули нуклеїнової кислоти);
- композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо);
- продукти ядерного перетворення.
До штамів мікроорганізмів, культур клітини (рослин і тварин) як об’єктів винаходу належать: індивідуальні штами мікроорганізмів, культивованих клітин рослин і тварин; консорціуми мікроорганізмів (змішані штами мікроорганізмів, асоціації мікроорганізмів).
Об’єктом винаходу може бути процес (процес, прийом, спосіб, застосування продукту чи процесу).
Єдиним документом, який засвідчує права на винахід є патент.
Патент- це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право володільця на створений ним об’єкт промислової власності.
Права власника патенту на винахід:
1) право на використання винаходу за своїм розсудом;
2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії);
3) виключне право перешкоджати неправомірному використаннювинаходу, у тому числі забороняти таке використання;
Екосистема.
Інноваційна екосистема (ІЕ) - це самоорганізуюча, саморегулююча і саморозвиваюча, відкрита система, що характеризується вхідними потоками ідей, капіталу, людей, інформації, ресурсів. У цьому сенсі інноваційна екосистема приклад економіки, в якій діють специфічні суб'єкти економічних і соціальних відносин. Відмінність інноваційної екосистеми (ІЕ) в тому, що вона продукує інновації, ідеї, інтелектуальну власність і людей для суспільства та інших галузей, які у відповідь дають ІЕ проблеми і запити, а також ресурси для саморозвитку. ІЕ не може існувати без глобальної економіки, оскільки саме з неї йде попит на інновації і зміни, а глобальна економіка без ІЕ приречена на стагнацію і деградацію, тому що ІЕ накопичує в собі ключовий креативний ресурс.
Ядром ІЕ є інноватори - ті, хто створює, розвиває й просуває інновації на основі власних мотивацій або на основі попиту. Вищі навчальні заклади пропонують різні матеріальні стимули своїм науковим співробітникам і серед них: одноразові виплати; відсотки від майбутніх доходів; фінансування
дослідницьких груп і лабораторій; надбавки до заробітної плати; облік успіхів комерціалізації в прийнятті рішень про присвоєня звань і просуванні по кар'єрних сходах. Саме інноватори, підприємці є ядром ІЕ, саме вони створюють сенси і приводять до руху усю ІЕ. Крім інноваторів ключовими суб'єктами ІЕ є різні агенти, які допомагають інноваторам:
— фахівці, інвестори (сучасні моделі управління комерціалізацією інновацій дозволяють зняти з розробника додаткового навантаження з питань комерціалізації технологій. Усі питання пов 'язані з ліцензуванням, патентуванням та управлінням ІС передаються відповідній організації);
— корпорації (найчастіше, головними партнерами по трансферу технологій є малі та середні підприємства. Міжнародний досвід показує, наприклад, що в Південній Кореї з ними укладено 81,3% контрактів на покупку технологій у 2014 р. Крім того, великі компанії готові працювати з конкурентоспроможними науковими підрозділами, що надають інноваційний продукт або унікальну компетенцію в рамках міжнародного ринку);
— фонди, що фінансують інновації (в той же час, у багатьох країнах з розвиненими ІЕ науково- освітня політика спрямована на поступове скорочення державного фінансування НДДКР, що в підсумку змушує університети розвивати роботу з промисловістю).
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!