Учбова діяльність та безпосередньо емоційне спілкування
Найяскравішою подією перших уроків в 1-му класі є не учбова діяльність, а безпосередньо емоційне спілкування, в яке діти прагнуть вступити з вчителем. Народження учбової співпраці починається по суті так само, як і народження людського спілкування: інтенсивний візуальний контакт, прагнення до тілесного контакту (торкнутися одягу, пригорнутися, приголубитися), рухове і голосове пожвавлення, усмішка при появі вчителя -всі ці легко впізнанні компоненти дитячого "комплексу пожвавлення" першокласники, як і всі люди на світі, використовують для того, щоб залучити нового і надзвичайно значущого дорослого в ту діяльність, з якої виростають базисні умови будь-якої іншої діяльності: емоційне благополуччя, довіра, відвертість. Діти зазвичай надзвичайно ініціативні в невербальному виразі доброзичливості та уваги до вчителя. Якщо цього не спостерігається, якщо з дитиною, яка тільки сіла за парту, не вдається встановити візуальний контакт, якщо дитина не усміхається, уникає дотику, то це служить для вчителя і шкільного психолога тривожним сигналом неблагополуччя саме в безпосередньо-емоційній сфері; з такою дитиною необхідно невідкладно налагодити перш за все довірчі, теплі стосунки і лише після цього будувати учбову співпрацю.
Вчитель не зможе почати побудову нової (учбової) спільності з дітьми без опори на дитячу довірливість і відвертість спілкування, некритичне прийняття дорослого (за будь-якими учбовими програмами) як універсального джерела турботи, доброзичливості і захисту в новому, невідомому шкільному світі. За вчительську ділову відчуженість, дистантність, емоційну закритість діти розплачуються шкільною тривожністю. За прагнення деяких дітей звести всі відносини в класі до безпосередньо-емоціних стосунків вчитель розраховується втратою всякої предметності спільних дій, окрім предметності безпосередньо-емоційного спілкування: оціночній стороні відношення "Я інший". Діти, які прагнуть звести все спілкування до безпосередньоемоційного, уповаються особистою увагою вчителя, єдиним змістом уроку вважають адресовані їм похвали та знаки симпатії, прагнуть продовжити тілесний контакт з вчителем, утримати його поряд з собою, а для цього охоче та простодушно демонструють свою безпорадність і ласкою, сльозами та іншими емоційними засобами добиваються гіперопіки, інтелектуального "годування з ложечки ".
|
|
|
Ці крайні випадки лише відтіняють норму: всі діти з нормально розвиненою потребою у схваленні, емоційній підтримці та доброзичливості з боку вчителя прагнуть вступити з ним в безпосередньо-емоційне спілкування, в якому розчиняється, вихолощується всяка предметність спільної дії. Тому вчитель стоїть перед важкою задачею лавіювання між безпредметністю й некритичною довірою та беземоційністю й незалежністю думок.
|
|
|
Способи побудови оцінних взаємостосунків в класі - ось той місток, по якому вчитель переводить в учбову діяльність дітей, орієнтованих перш за все на стосунки. На фоні незмінно доброзичливого ставлення до особистості учня вчитель навчає дітей гранично диференційованій діловій самооцінці. Наведемо лише один прийом такого навчання (див. таблицю).
Таблиця
| Я впевнена, що розв’язала усі приклади на додавання вірно | І---------х-------------------І | Я впевнена, що розв’язала усі приклади на додавання НЕвірно |
| Я впевнена, що розв’язала усі приклади на віднімання вірно | І-----------------------х-----І | Я впевнена, що розв’язала усі приклади на віднімання НЕвірно |
| Я написала роботу дуже гарно | І--х--------------------------І | Я написала роботу дуже НЕгарно |
Після кожної письмової роботи діти оцінюють її за декількома критеріями, наприклад, ставлять хрестики на лінієчках в середньому стовпці таблиці.
Перевіряючи дитячу роботу, вчитель ставить на тих же лінієчках свої оцінки, а наступного дня вітає тих дітей, "хто вже навчився оцінювати себе як справжній вчитель" і пояснює іншим причини розбіжності дитячої і вчительської оцінок. Наприклад, якщо дитина оцінила себе дуже низько, вчитель говорить: "Ти вирішував чотири приклади на віднімання. Два, тобто половину, ти вирішив правильно. Тому я і поставила свій хрестик рівно посередині лінієчки. Твій хрестик означає оцінку набагато нижчу. Ти зробив роботу краще, ніж тобі здається. Прошу тебе сьогодні, оцінюючи свою роботу, бути до себе справедливішим".
|
|
|
Щодня порівнюючи власну оцінку своєї роботи з вчительською і беручи участь у створенні критеріїв оцінки, діти освоюють об'єктивні критерії оцінювання і досить рано перестають змішувати глобальну особистісну оцінку себе як гідного і улюбленого учня, і парціальну, яка не впливає на схвалення/відкидання, оцінку своєї умілості в орфографії, лічбі та інших учбових доблестях. Розрізнення особистісної та ділової оцінки та оволодіння діловою самооцінкою - ось засіб уникнення змішування двох видів співпраці: учбової та безпосередньо-емоційної.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!