Навіщо і як відрізняти учбову діяльність від інших діяльностей, присутніх на уроці?
Підставою для постановки такого питання є саме поняття "провідна діяльність", яка може виконувати свою функцію (задавати основний напрям, провідну тему, лейтмотив розвитку) не як сольний інструмент утворення нових здібностей (новоутворень), а лише в симфонії інших (непровідних) діяльностей. Підставою для відповіді на це питання може послужити періодизація провідних типів діяльності, запропонована Д.Б.Ельконіним. Беручи до уваги той факт, що всяка діяльність дитини починається як спільна діяльність з дорослим і однолітками, періодизацію провідних форм діяльності можна одночасно прочитати і як періодизацію провідних форм спілкування і співпраці, специфічних для кожної діяльності.
Схема 1 є своєрідною партитурою проектування і прочитання уроку у всьому різноманітті кооперативно-комунікативних процесів, що відбуваються там. Вона відрізняється від класичної схеми Д. Б. Эльконина двома розширеннями. Перше розширення пов'язане з ідеєю Е.Еріксона про те, що жоден вік не закінчується з настанням наступного віку. Раз з'явившися, та або інша форма діяльності і співпраці повинна жити, поки живий її носій. Зароджуючись, вона виконує функцію провідної, тобто визначаючої генеральний напрям психічного розвитку дитини. Пізніше вона продовжує обслуговувати те коло життєвих задач, для вирішення яких вона призначена, має власну територію і власний інструментарій (свої мотиви, цілі, предмет, засоби). Якщо цього не відбувається, якщо одна з форм співпраці не складається або гине, то це неминуче приводить до певної збитковості всього психічного життя людини.Найважче - втратою базової довіри до себе, до світу і до людей - людина реагує на втрату або зубожіння безпосередньо емоційного спілкування, найранішої, базисної форми зв'язку дитини зі світом. Але не менш травматичні й інші порушення співпраці. Так, про людину, яка не оволоділа предметно-маніпулятівною співпрацею (нагадаю, що вдосконалення цієї лінії теж триває все життя) говорять, що у неї "обидві руки ліві", оскільки набуття будь-якої ручної умілості дається їй важко. Людина, що не навчилася або розучилася гратися, страждає бідністю уяви, що обмежує її творчі можливості. А несформованість учбової співпраці веде до невміння вчитися, тобто все життя, що залишилося, удосконалювати себе у сфері мислення і діяльності.
|
|
|
Друге розширення схеми Д.Б.Ельконіна є наслідком першого. Якщо жоден з освоєних дитиною видів діяльності і співпраці, породивши свої психічні новоутворення, надалі не відмирає, то закономірне питання про те, як він перебудовується під впливом подальших вікових досягнень дитини і як при цьому зберігає свою морфологічну і функціональну автономність. Як наприклад, безпосереднє емоційне спілкування дитини і дорослого удосконалюється під впливом мовлення та інших психічних новоутворень наступних віків і в той же час залишається самим собою: діяльністю, спрямованою "на пізнання і оцінку іншої людини і пошук, з'ясування ставлення дорослого до себе"? На це питання відповідає створена М.І.Лисіною та її послідовниками періодизація форм спілкування, яка існує усередині інших спільних діяльностей, не співпадаючи з ними ні у цілях, ні у засобах.
|
|
|
Схема 1.
Вікова періодизація провідних і безсмертних форм спільної діяльності дитини і дорослого
| 
| 
| 
| … |
| вік немовлти | раннє дитинство | дошкільне дитинство | молодший шкільний вік | … |
Безпосереднє емоційне спілкування дитини з люблячим дорослим як універсальним джерелом безумовного прийняття дитини у самоцінності її унікального існування
 |
Предметно-ділове співробітництво дитини зі зразковим дорослим як носієм норм та правил преметних дій
 |
Ігрове співробітництво групи дітей з ідеальним дорослим як носієм сенсів соціальних стосунків
|
|
|
 |
Учбове співробітництво групи дітей з ідеальним дорослим як носієм загальних способів пошуку рішень
 |
Здвоєні значки схеми 1 позначають перехідні форми спільних дій. Так, значок { 
} позначає спілкування дитини, яка діє з предметом, з люблячим дорослим, який виразно приймає і оцінює дитину як діяча її унікальну манеру діяльності. Зрозуміло, що без такого шару відносин не може виникнути і розвинутися шар власне предметно-ділових стосунків, орієнтованих на зразки наочних дій. Аналогічно прочитуються й інші здвоєні значки.
Головна задача цієї схеми забезпечити таку повноту форм спільності на уроці, при якій вхід в учбову діяльність буде відкритий дітям з самими різними особистісними орієнтаціями та цінностями: не тільки пізнавачам, але і комунікантам, фантазерам, практикам, естетам... Для цього урок як одиницю життя молодшого школяра слід представити сплавом різних форм співпраці, побудованих дорослим з точним знанням його інгредієнтів та їх пропорцій.
Схема 2 служить інструментом для відповіді на питання про те, яку задачу вирішує учень на уроці, тобто суб'єктом якої діяльності він є, коли вчитель запрошує його до учбової співпраці. Визначити це надзвичайно важливо, тому що далеко не завжди дитина вирішує саме ту задачу, яку ставить перед нею дорослий. Так, вчитель часто пропонує дитині учбову задачу, спрямовану на пошук способу вирішення нової проблеми, а дитина непомітно для вчителя підміняє задачу учбову на виконавську, ігрову або комунікативну. Підміна предмету учбової задачі визначається лише за допомогою спеціальних діагностичних "пасток". Поведінковим критерієм, що дозволяє визначити, в яку саме форму співпраці вступає дитина і який можна безпосередньо спостерігати, є спосіб ініціативного запрошення партнера до спілкування, похідний від двох інших характеристик співпраці: 1) способу взаємодії партнерів, б) системи взаємних очікувань партнерів (схема 2, рядки 2 - 4).
|
|
|
Схема 2
Основні характеристики провідних форм діяльності та їх розвиваючих ефектів
| Характеристика провідної діяльності | Безпосереднє емоційне спілкування | Предметно-маніпулятивна діяльність | Ігрова діяльність | Учбова діяльність |
| 1. Зміст | Інша людина та я сам як джерело любові, розуміння, прийняття та оцінки | Способи вживання людських знарядь та знаків | Соціальні норми та смисли людських стосунків | Загальні способи рішення класів задач |
| 2.Способи взаємодії | Симбіотичне злиття | Буквальна імітація, дія за зразком | Умовна, уявна, символічна ситуація | Пошук спільного для партнерів способу дії за відсутності зразка |
| 3.Характер ініціативного запрошення партнера до співпраці | Вираження доброзичливості (переважно невербальні) | „Покажи як потрібно! Правильно! Добре? Не виходить…” – прохання зразка, контролю та оцінки | „Давай ніби…Ти будеш… А я буду…” – чергування гри та між групових комунікацій про способи взаємодії | „Я зможу вирішити цю задачу, якщо…” – гіпотеза про невистачаючі знання,перевіряти яку потрібно спільно |
| 4. Що дитина очікує від дорослого партнера | Присутність, співпереживання, підтримка, прийняття, оцінка | Демонстрація зразків, покрокова допомога, контроль та оцінка | Побудова спільного задуму та свобода імпровізації у рамках домовленості | Допомога в перевірці висловлених дитиною гіпотез, вказівка на суперечність |
| 5.Новоутворення, що виникають при освоєнні змісту провідної діяльності | Основоположна віра та надія, базова довіра до людей, до себе та до світу | Мовлення, предметні дії | Уява, символічна функція | Рефлексія |
| 6. Новоутворення, що виникають при освоєнні форми провідної діяльності | Потреба у іншій людині, здатність довіряти людям, відкритість новизні | Здатність до імітації | Здатність до узгоджених дій з урахуванням ігрової ролі партнера | Здатність (вміння) вчитися |
| 7.При повноцінному формуванні вікових новоутворень спостерігається: | Довіра до себе та інших людей, стійкість до емоційних стресів, емпатія | Затність навчатися за зразками та інструкціями | Здатність діяти в умі, творити, соціальні навички співробітництва з дорослими та ровесниками | Знання меж своїх можливостей та здатність їх долати та ставити завдання зміни своїх ЗУНів |
| 8.При недорозвитку вікових новоутворень спостерігається: | Нездатність любити та довіряти, невіра у свої сили, занижена самооцінка | Орудійна безпорадність, труднощі у набутті навичок, неорганізованість | Бідна фантазія, труднощі при зустрічі з нестандартними ситуаціями, соціальний егоцентризм | Відсутність вміння вчитися, переважання розсудливого мислення |
| 9.При гіпертрофованому розвитку вікових новоутворень спостерігається: | Залежність від емоційної підтримки та оцінки інших людей, потреби у гіперопіці. Втрата предмета співробітництва, відхід у міжособистіне спілкування | Потреба в інструкціях, відсутність власної думки, некритичні виконавські установки, труднощі в аналізі зразків | Відхід у фантазії, відсутність почуття реальності, втрата спрямованості на результат, свавілля у цілепокладанні | Зневага до виконавчої частини дії після того, як найдено спільний спосіб її здійснення, пізнавальна пристрасність |
| 10. Внесок віку в учбову діяльність | Довіра до вчителя, потреба у встановленні стосунків з ним, віра у свої сили, відкритість новому досвіду | Здатність та схильність наслідувати зразки дій вчителя, виконувати інструкції та правила | Засвоєння ролі учня та правил життя „справжнього школяра”, готовність до учбової дискусії | Юнацьке вміння вчитися самостійно |
Експериментально встановлено, що форма і зміст спільної провідної діяльності - це неспівпадаючі чинники розвитку, що дозволяє розвести два типи новоутворень (схема 2, рядки 5 - 6). Функціонування новоутворень, пов'язаних з освоєнням нової предметності, забезпечує успішність індивідуальної діяльності.
Новоутворення, пов'язані з оволодінням новою формою співпраці, роблять людину здатною до встановлення певних стосунків з іншими людьми і з самим собою. В цю схему не потрапили новоутворення самосвідомості, що виникають швидше за все в кризових вікових перідах і не співпадають з виділеними двома типами новоутворень стабільних віків.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 319; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!