ОСНОВНА ОДИНИЦЯ РОЗГОРНУТОЇ ФОРМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СОЦІАЛЬНА ПРИРОДА РОЛЬОВІ ГРИ
В емпіричній психології при вивченні гри, так само як і при аналізі інших видів діяльності та свідомості вцілому, панував функціонально-аналітичний підхід. При цьому гра розглядалася як прояв вже зрілої психічної здатності. Одні дослідники (К. Д. Ушинський - в Росії, Дж. Селл, Ельконін Д. Б. Психологія гри. М., 1978. К. Вюллер, В. Штерн - за кордоном) розглядали гру як прояв уяви або фантазії, що приводиться в рух різноманітними афективними тенденціями, інші (А. І. Сікорський - в Росії, Дж. Дьюн - за кордоном) пов'язували гру з розвитком мислення.
Можна, звичайно, розкласти будь-яку діяльність, у тому числі й гру, на суму окремих здібностей: сприймання + пам'ять + мислення + уява; можливо, можна навіть визначити, з певним ступенем наближення, питому вагу кожного з цих процесів на різних етапах розвитку тієї або іншої форми гри. Однак при такому розподілі на окремі елементи зовсім втрачається якісна своєрідність гри як особливої діяльності дитини, як особливої форми її життя, в якій здійснюється її зв'язок з навколишньою дійсністю.
Якщо б навіть знайшлися засоби, що дозволяють з достатньою точністю визначити питому вагу кожного психічного процесу в тому чи іншому виді діяльності і тим самим встановити, що співвідношення цих процесів у різних видах діяльності різна, то і тоді аналіз не підштовхнув би нас до розуміння природи і якісної своєрідності кожного з цих видів діяльності, зокрема природи гри.
|
|
|
Аналіз, при якому гра розглядалася як вираження відносно зрілої здатності уяви, привів до того, що їй почали приписувати властивості уяви ... розглядати її як особливий замкнутий світ дитячої аутистичної мрії, пов'язаний з глибинними прагненнями.
Шлях, який на противагу аналізу, розкладає складне ціле на елементи, можна назвати аналізом, що виділяє одиниці, вперше був розроблений К. Марксом, який дав зразки його застосування при дослідженні капіталістичного способу виробництва.
Л.С. Виготський першим застосував спосіб розчленування складних цілих на одиниці в психології при дослідженні проблем мови і мислення. «Під одиницею ми розуміємо, - писав Л.С. Виготський, - такий продукт аналізу, який, на відміну від елементів, володіє всіма основними властивостями, притаманними цілому і які є далі нерозкладними живими частинами цієї єдності ».
Як же віднайти цю, далі нерозкладну і зберігаючу властивості цілого одиницю гри? Це можна зробити, тільки розглянувши розгорнуту і розвинену форму рольової гри, якою вона є перед нами в середині дошкільного періоду розвитку. В аналізі виникнення, розвитку та розпаду гри ми будемо керуватися тим методологічним положенням К. Маркса, згідно з яким наявність натяків більш високого рівня на нижчих рівнях розвитку того чи іншого явища може бути зрозуміле лише в тому випадку, якщо цей більш високий рівень вже відомий.
|
|
|
Майже всі дослідники, які займалися описом ігор дітей дошкільного віку, повторюють в різній формі думки Дж. Селлі про те, що сутність дитячої гри полягає у виконанні якої-небудь ролі. (Проте аналіз гри йде не по лінії з'ясування структури самої ролі, її генези, а по лінії опису особливостей дитячої фантазії, проявом якої гра нібито є.)
Отже, можна припустити, що саме роль і пов'язані з нею дії з її реалізації і складають одиницю гри. Можна стверджувати, що саме роль і органічно з нею пов'язані дії є основною, далі нерозкладною одиницею розвинутої форми гри. У ній у нероздільній єдності представлені афективно-мотиваційна та операційно-технічна сторони діяльності. Як засвідчують експериментальні дослідження, що будуть описані та проаналізовані нижче, між роллю та характером відповідних їй дій дитини існує тісний функціональний взаємозв’язок та протиречива єдність. Чим узагальненіші та скорченіші ігрові дії, тим глибше відображені у грі сенс, задача та система стосунків діяльності, що відтворюється, чим конкретніші та розгорнутіші ігрові дії, тим більше виступає конкретно-предметний зміст відтвореної діяльності.
|
|
|
Що ж становить основний зміст ролей, які беруть на себе діти і які вони реалізують за допомогою ігрових дій?
Майже всі автори, які описували рольову гру, одностайно відзначають, що на її сюжет вирішальний вплив чинить оточуюча дійсність дитини.
Питання про те, що саме в оточуючій дитину дійсності має визначальний вплив на рольову гру, є одним з найбільш суттєвих питань. Його рішення може підвести до з'ясування дійсної природи рольової гри, до вирішення питання про зміст ролей, які беруть на себе діти в грі.
Дійсність, у якій живе і з якою стикається дитина, може бути умовно розділена на дві взаємопов'язані, але разом з тим різні сфери. Перша - це сфера предметів (речей) як природних, так і створених руками людини; друга - ця сфера діяльності людей, сфера праці та стосунків між людьми, в які вони вступають і в яких знаходяться в процесі діяльності. До якої ж із цих сфер найбільш чутлива рольова гра?
Дослідження Н.В. Корольової переконує в тому, що рольова гра особливо чутлива до сфери діяльності людей і стосунків між ними, що її змістом є саме ця сфера діяльності.
|
|
|
Отже, змістом розгорнутої, розвиненої форми рольової гри є не предмет і його використання або зміна людиною, а стосунки між людьми, що здійснюються через дії з предметами; не людина - предмет, а людина - людина. А оскільки відтворення, а тим самим і освоєння цих стосунків відбувається через роль дорослої людини, яку бере на себе дитина, то саме роль і органічно пов'язані з нею дії і є одиницею гри.
Оскільки в реальній дійсності конкретна діяльність людей та їхні стосунки надзвичайно різноманітні, то і сюжети ігор надзвичайно різноманітні і мінливі. У різні історичні епохи, залежно від соціально-історичних, географічних і конкретно-побутових умов життя, діти грають у різні за своїми сюжетами ігри. Різняться сюжети ігор у дітей різних класів, у вільних і поневолених народів, дітей півночі і півдня, тайги і пустель, дітей робітників, рибалок, скотарів і землеробів. Навіть одна і та ж дитина змінює сюжети своїх ігор залежно від конкретних умов, в які вона тимчасово потрапляє.
Особлива чутливість гри до сфери людської діяльності та стосунків між людьми показує, що при всій різноманітності сюжетів за ними ховається принципово один і той же зміст - діяльність людини і стосунки людей у суспільстві.
Наш аналіз приводить до необхідності розрізняти в грі її сюжет і зміст. Сюжет гри - це та область дійсності, яка відтворюється дітьми в грі. Сюжети ігор, як ми вже вказували, надзвичайно різноманітні і відображають конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від конкретних умов життя, від входження дитини у все більш широке коло життя, разом з розширенням її світогляду.
Зміст гри - це те, що відтворюється дитиною як центральний характерний момент роботи та стосунків між дорослими в їх трудовому та суспільному житті. У змісті гри виражено більш-менш глибоке проникнення дитини в діяльність дорослих людей; воно може відображати лише зовнішню сторону людської діяльності - тільки те, з чим діє людина, або ставлення людини до своєї діяльності та інших людей, або, нарешті, громадський сенс людської праці.
Звичайно, конкретний характер тих стосунків між людьми, які знаходять своє відтворення у грі, може бути дуже різним. Це і взаємини співпраці, взаємної допомоги, поділу праці, турботи і уваги людей один до одного, але це можуть бути і стосунки владарювання, навіть деспотизму, ворожості, брутальності тощо. Тут все залежить від конкретних соціальних умов життя дитини.
Обумовленість сюжетів дитячих ігор соціальними умовами життя - безсумнівний факт, що визнається багатьма. Однак деякі психологи, визнаючи цю обумовленість, разом з тим вважають гру явищем біологічним за своєю природою, за своїм походженням. Дуже яскраво це виражено, наприклад, у В. Штерна, який писав з приводу гри: «Тут внутрішні закони розвитку діють з такою силою, що у дітей різних країн та епох, незважаючи на всі протилежності в навколишніх умовах, завжди прокидаються на певних щаблях віку однакові інстинкти гри. Так, ігри, пов'язані з киданням, ігри в ляльки, ігри у війну безумовно виходять за рамки часу і простору, соціального прошарку, національної диференціації, прогресу культури. Специфічний матеріал, над яким вправляються інстинкти, руху, піклування, боротьби, може змінюватися разом із середовищем, але загальні форми гри залишаються незмінними» (Штерн, 1922).
На думку В. Штерна, мінливість сюжетів ігор під впливом умов життя є лише проявом незмінної біологічної інстинктивної природи гри. Така точка зору не тільки у В. Штерна. Багато дослідників відстоювали точку зору біологічного походження гри. Різниця полягає лише в тому, які інстинкти або глибинні прагнення виявляються в грі: інстинкти влади, боротьби та піклування (В. Штерн та А. Адлер); сексуальні потяги (3. Фрейд); вроджені бажання до звільнення, об'єднання та повторення (Ф. Бойтендайк).
Біологізаторські теорії ігор, що бачать сутність гри в прояві спочатку властивих дитині інстинктів і прагнень, не в змозі пояснити задовільно її соціального змісту.
З нашої точки зору, особлива чутливість гри до сфери людської діяльності і стосунків між людьми показує, що гра не тільки черпає свої сюжети з умов життя дітей, але що вона соціальна за своїм внутрішнім змістом і не може бути біологічним явищем за своєю природою. Гра соціальна за своїм змістом саме тому, що вона соціальна за своєю природою, за своїм походженням, тобто виникає з умов життя дитини в суспільстві. Теорії гри, бачать її джерела у внутрішніх інстинктах і потягах, фактично знімають питання про історичне виникнення рольової гри. Разом з тим, саме історія виникнення рольової гри може пролити світло на її природу.
Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии/ Под ред. И.И. Ильясова. – МГУ, 1981. – С. 61-65.
Цилєв В.Р.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 455; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!