Тема: Особливості здійснення валютного контролю за чинним законодавством України
Література
нормативно-правові акти
1. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 40. – Ст. 364.
2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 24.– Ст. 1087.
3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001.– № 5 – 6. – Ст. 30.
4. Про систему валютного регулювання та валютного контролю: Декрет КМУ від 19.02.1993р., № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. -1993. - №17. - Ст. 184.
5. Про затвердження Класифікатора іноземних валют: Постанова Правління Національного банку України від 04.02.1998р. №34 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 7. – Ст. 274.
6. Про затвердження Положення про валютний контроль: Постанова Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 // Офіційний вісник України. - 2000. – № 14. - Ст. 573.
7. Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 34. – Ст. 1601.
8. Про внесення змін до Положення про порядок проведення виїзних перевірок щодо дотримання банками та фінансовими установами вимог валютного законодавства України: Постанова Правління Національного банку України від 25.08.2005 р. № 13 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 37. – Ст. 2313.
|
|
|
9. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України щодо регулювання валютного ринку: Постанова Правління Національного банку України від 21.08.2006 р. № 333// Офіційний вісник України. – 2006. № 37. – Ст. 2546.
План
1. Поняття та юридичний зміст валютного контролю.
2. Поняття валютних правовідносин, валюти та валютних операцій як об’єкту валютного контролю.
3. Принципи валютного контролю.
4. Суб’єкти валютного контролю та їх контрольні повноваження.
5. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
Основний зміст
1. Валютний контроль залежно від виконання поставлених завдань може стимулювати чи стримувати економічний розвиток у країні та впливати на місце держави у світовому ринку. Валютний контроль є невід’ємною складовою валютної політики держави. Валютний контроль посідає одне із центральних місць у системі валютних відносин. Він є елементом валютної політики держави, який поряд із валютним регулюванням сприяє ефективному її здійсненню. У той же час валютний контроль є складовою частиною валютного регулювання, оскільки валютне регулювання є виконанням державою функцій регламентації валютних відносин та поряд з іншими складовими частинами включає регламентацію державою порядку здійснення валютного контролю. Основою для створення дієвого механізму правового регулювання валютних відносин є поєднання валютного регулювання з ефективним механізмом валютного контролю.
|
|
|
Валютний контроль – це врегульована нормами права діяльність спеціально уповноважених контролюючих суб’єктів (органів та агентів валютного контролю), що проводиться шляхом застосування закріплених законом методів з метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійснені валютних операцій підконтрольними суб’єктами.
Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства у сфері здійсненні валютних операцій, які виступають його об’єктом, дозволить більш чітко відмежувати цей вид діяльності від суміжних видів контрольної діяльності, предмет яких може перетинатися з валютним контролем. Важливою умовою реалізації мети валютного контролю, підвищення ефективності контрольної діяльності у сфері валютних правовідносин є профілактична робота з попередження та недопущення правопорушень. Превентивний валютний контроль є перспективним видом валютного контролю, оскільки основним призначенням його є попередження можливих правопорушень у сфері здійснення валютних операцій, визначення заходів з усунення умов, що сприяють їхньому вчиненню.
|
|
|
Можливо виокремити такі функції валютного контролю: облікова, регулююча, охоронна, які відображають роль валютного контролю в його впливі на суб’єктів контрольних правовідносин у цій сфері. У межах облікової функції контролюючі суб’єкти валютного контролю здійснюють збір та реєстрацію даних про валютні операції, їх статистичний облік із метою визначення, у першу чергу, тенденцій розвитку державної валютної політики. Регулююча функція проявляється через активну сторону валютного контролю, при якій відбувається перевірка дотримання законодавства при здійсненні валютних операцій, особливо в разі застосування державою валютних обмежень. Охоронна функція сприяє забезпеченню економічної безпеки держави та захисту національних інтересів в умовах інтеграції української економіки в систему міжнародних економічних відносин.
До традиційних заходів, застосовуваних у міжнародній практиці при запровадженні режиму валютного контролю, належать обов’язковий продаж експортної виручки; обмеження передоплати імпорту; обмеження (заборона) деяких переказів (дивідендів, роялті); депонування в центробанку передоплати за імпортом, переказу; обмеження за кредитами іноземним фірмам; контроль за прямими та портфельними інвестиціями за кордон; обмеження іноземних позик за термінами погашення; оподаткування (ліміти) на депозити нерезидентів у вітчизняних банках; множинні обмінні курси при торгівлі різноманітними товарами. В Україні здійснення валютного контролю базується на Конституції України, Законах України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», «Положення про валютний контроль», що затверджене Постановою Правління Національного банку України, а також іншими нормативно-правовими актами Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.
|
|
|
Слід наголосити, що в Україні валютний контроль організовано на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 12 Декрету, валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю так само, і як зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.
Важливим є розуміння того, що валютний контроль – це сукупність заходів публічно-правового впливу, спрямованих на забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами норм валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.
Серед основних напрямів валютного контролю необхідно виокремити такі:
– перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;
– перевірка дотримання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;
– перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України;
– виконання резидентами вимог до порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;
– виконання зобов’язань щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів – юридичних осіб;
– перевірка дотримання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України;
– своєчасність і повнота подання встановленої НБУ звітності про валютні операції.
2. Валютний контроль як елемент державної валютної політики, пов'язаний з державним управлінням валютно-фінансових правовідносин. Разом з тим він як економіко-правове явище має свої, притаманні йому зміст та механізм. Так, наявність правового механізму здійснення валютного контролю свідчить про його логічність, цілеспрямованість та ефективність здійснення. Оскільки для того, щоб контролювати, необхідно знати хто контролює, кого контролюють, як контролюють, що контролюють. Тобто механізм валютного контролю представляє систему взаємопов’язаних елементів, а саме: об’єкт, суб’єкт та методи за допомогою яких реалізуються цілі, завдання та функції валютного контролю.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль», а саме у ст. 12 «Сфера валютного контролю» зазначається, що валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів та нерезидентів.
Таким чином об’єктом валютного контролю є валютні операції та відносини, що складаються при їх здійсненні.
Діюче законодавство не містить безпосереднього визначення поняття валютних операцій, визначаючи валютні операції шляхом наведення їх переліку. Так відповідно до ст. 1 Декрету валютні операції це: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Валютні правовідносини – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають у сфері обігу валюти і валютних цінностей, у процесі функціонування уповноважених органів влади з приводу валютного регулювання та валютного контролю, метою яких є забезпечення прав та інтересів фізичних, юридичних осіб та держави. Важливо усвідомити, що ці відносини є складними і регулюються не тільки нормами фінансового права, але й конституційного, адміністративного, цивільного та кримінального права.
Правовідносини, що виникають у процесі здійснення валютних операцій, переходу права власності на валюту та валютні цінності, переміщення через митний кордон, пересилання валюти, розрахунки за договорами у валюті, надання послуг, які пов’язані із застосуванням валюти, тощо, можна визначити як обіг валюти та валютних цінностей.
Слід назвати особливості валютних правовідносин:
1) виникають у процесі введення в обіг, припинення і самого процесу обігу валюти і валютних цінностей;
2) регулюються законодавством у сфері обігу валюти і валютних цінностей, а також законодавчими актами різних галузей права;
3) мають складний характер – одночасно публічний і приватно-правовий. Зближення приватного і публічного стає способом досягнення політичної та економічної свободи особи в соціально-правовій державі;
4) переважно виникають із приводу обігу валюти і валютних цінностей;
5) мають спеціальний правовий режим об’єкта;
6) суб’єктами яких є резиденти, нерезиденти та уповноважені органи державної влади. Особливим суб’єктом є Національний банк України, який виражає волю держави, є суб’єктом державного управління у сфері обігу валюти та валютних цінностей.
Вивчаючи питання про валюту та валютні цінності як об’єкт правових відносин, слід усвідомити, що означає термін «валюта». Чинне законодавство визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України; вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших фінансових установах на території України.
Відповідно, іноземна валюта – це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави; вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Слід мати на увазі, що як інструмент обігу використовують також платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові й банківські документи), виражені у валюті України.
Необхідно звернути увагу на те, що банківські метали – це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Іноземна валюта, платіжні документи й фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком ювелірних і побутових виробів) належать до валютних цінностей, що можуть перебувати в обігу на території держави.
Слід підкреслити, що валютні цінності є предметом здійснення валютних операцій. Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.
Чинне законодавство до валютних зараховує такі операції: 1) пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних між резидентами у валюті України; 2) пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; 3) пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Вивчаючи валютні операції, необхідно визначити їх учасників, до яких відносяться центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що займаються зовнішньоекономічними операціями; підприємства, міжнародні корпорації й фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Всі вони – агенти валютного ринку, можуть здійснювати валютні операції, вартість яких завжди залежить від курсу валют.
Увагу слід звернути на Постанову Правління Національного банку України, якою затверджено Класифікатор іноземних валют та банківських металів. Відповідно до Класифікатора валюта поділяється на:
а) конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, валюти країн - членів Європейського Союзу та банківські метали (1 група): австралійський долар, болгарський лев, вона, гонконгівський долар, данська крона, долар США, злотий, євро, єна, канадський долар, куна, мексиканське песо, новозеландський долар, новий ізраїльський шекель, норвезька крона, сінгапурський долар, румунський лей, форинт, фунт стерлінгів, чеська крона, шведська крона, швейцарський франк, юань Женьміньбі, СПЗ (спеціальні права запозичення), золото, паладій, платина, срібло;
б) конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група). До цієї групи належать, наприклад: азербайджанський манат, алжирський динар, аргентинське песо, арубський флорин, багамський долар, бальбоа, барбадоський долар, бат, бахрейнський динар, белізький долар, білоруський рубль-, болівар, болівіано, бразильський реал, брунейський долар, вату, вірменський драм, ганське седі, гайанський долар, гвінейський франк, гуарані;
в) неконвертовані валюти (3 група), до яких належать валюти держав, які не прийняли зобов'язань статті VIII Статуту МВФ. До них належать нові бурундійський франк, іракський дінар, ефіопський бир, кубінське песо та всі інші валюти, що не належать до 1 та 2 груп валют.
3. Цілі та завдання валютного контролю можуть бути реалізовані лише на підставі відповідних принципів. Оскільки термін «принцип» походить від лат. слова «principium», що означає «основа, початок», тобто те, що лежить в основі певної сутності фактів, теорії, науки, то як і будь-яке явище, а тим більше таке складне як «валютний контроль», повинно виходити із чітко визначених принципів. Вважаємо, що під принципами валютного контролю слід розуміти організаційно-правові засади організації та функціонування валютного контролю, які забезпечують його ефективність. Принципи виступають фундаментом, на якому повинні будуватися усі конкретні нормативно-правові акти у сфері валютного контролю та юридично значущі дії контролюючих суб’єктів.
Оскільки валютний контроль є напрямом фінансового контролю, то йому притаманні у відповідній мірі й принципи останнього.
Валютний контроль має ґрунтуватися на принципах, які слід закріпити у діючому законодавстві.
До принципів валютного контролю можна віднести такі принцип.
Принцип законності. Принцип законності є одним з головних принципів будь якої контрольної діяльності. Законність є конституційним принципом. Так, у статті 6 Конституції України закріплено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, а в статті 19 – те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до цього принципу валютний контроль повинен здійснюватися на підставі чинного законодавства. Принцип законності спрямований на захист прав суб’єктів механізму валютного контролю шляхом дотримання ними норм чинного законодавства. Будь-яка дія контролюючих суб’єктів не повинна суперечити чинному законодавству, вчинятися в межах компетенції відповідного суб'єкта з дотриманням закріпленої законодавством процедури за допомогою законних методів.
Принцип об’єктивності, що забезпечує реальне відображення явищ та фактів. Суть об’єктивності контролю виражається в отриманні контролюючими суб’єктами за результатами контролю достовірної інформації, яка максимально відповідає об’єктивній істині. Закріплення такого принципу повинно сприяти захисту підконтрольних суб’єктів від неправомірних дій контролюючих суб’єктів.
Принцип повноти, який полягає в тому, що в роботі контролюючого суб’єкта валютного контролю не повинно бути прогалин, недоробок, тобто отримання інформація повинна бути повною й об’єктивною. Цей принцип тісно пов’язаний з принципом об’єктивності та водночас є його наслідком й обов’язковою передумовою. Принцип повноти стосується обсягу інформації про об’єкт контролю. Така інформація має бути достатньою для прийняття контролюючим суб’єктом належного рішення за результатами контролю.
Принцип цілісності та системності. Цей принцип полягає в оптимальній взаємній обумовленості та взаємозв’язку окремих елементів механізму валютного контролю. Принцип вимагає від контролюючих суб’єктів звертати увагу на всі недоліки, які стають їм відомі в ході здійснення контрольних дій, проводити контроль не час від часу, а постійно, за визначеною схемою. Валютний контроль повинен здійснюватися комплексно та послідовно, що має забезпечуватися відповідним механізмом валютного контролю, який буде проаналізований у другому розділі дисертаційного дослідження.
Принцип стабільності. Даний принцип полягає в незмінності механізму дії валютного контролю в цілому, хоча би протягом року. Такий підхід буде однією із закріплених законом гарантій дотримання прав і законних інтересів підконтрольних суб’єктів.
Принцип гнучкості, який полягає в реагуванні механізму валютного контролю на зміни ситуації шляхом корекції його окремих елементів залежно від економічної ситуації в країні, стратегічних завдань державної валютної політики. Між принципами гнучкості та стабільності не повинно бути протиріч, а необхідним є досягнення оптимального поєднання.
Принцип гласності, який повинен бути присутній на всіх етапах здійснення валютного контролю, від повідомлення підконтрольним суб’єктам про проведення контролю відповідними методами до оголошення результатів такого контролю. Цей принцип прямо пов’язаний з доведенням інформації про результати валютного контролю до відома зацікавлених осіб та відповідних органів. Проте гласність має певні межі, оскільки цей принцип потрібно реалізовувати за умов дотримання прав і свобод людини та громадянина, правил охорони державної, комерційної та банківської таємниці.
Принцип компетентності. Цей принцип передбачає відповідний рівень професійної підготовки контролюючого суб'єкта валютного контролю. Висока фахова підготовка значною мірою зменшує ризик обману фахівця, який здійснює контроль, із боку підконтрольних суб'єктів, а також ризик порушення прав підконтрольних суб’єктів.
Принцип своєчасності. Своєчасність передбачає, що валютний контроль повинен не відставати від розвитку тих подій, які відбуваються в державі та суспільстві, він має завжди констатувати ті факти, відсутність інформації про які може викликати появу небажаних процесів у реалізації валютної й загалом державної політики.
Принцип відповідальності контролюючого суб’єкта валютного контролю перед державою й підконтрольною структурою за об’єктивність контролю. Цей принцип є продовженням принципу законності, який також указує на один зі шляхів його реалізації. Саме принцип відповідальності є відбиттям конституційного положення, згідно з яким держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції України). На практиці він застосовується ширше, оскільки контролюючий орган за допущені помилки та зловживання відповідає не тільки перед фізичними, а й перед юридичними особами. Таке положення сприяє підтриманню належного правопорядку у сфері реалізації валютної політики держави.
Законодавче закріплення вказаних вище принципів сприятиме дотриманню прав і законних інтересів суб’єктів валютного контролю та ефективності механізму останнього.
4. Слід мати на увазі, що суб’єктів, які здійснюють валютний контроль, можна поділити на дві групи – органи валютного контролю й агенти валютного контролю.
Органи валютного контролю визначено в Декреті Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Це Національний банк України й Державна фіскальна служба України.
Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:
1) здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших державних органів;
2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю
Державна фіскальна служба України здійснює валютний контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами та нерезидентами на території України.
Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Міністерство інфраструктури України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню, в межах законодавчо визначених повноважень.
Агенти валютного контролю, на відміну під органів валютного контролю, не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють питання у сфері валютного контролю. Їх компетенція обмежується реалізацією контрольних повноважень за дотриманням валютного законодавства резидентами й нерезидентами.
Функції агента валютного контролю – обов’язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв’язку, які отримали від національного банку України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці установи.
Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органі по порушення резидентами та нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій.
До основних напрямів валютного контролю його агентами мають належати:
– визначення відповідності здійснюваних валютних операцій чинному законодавству України та наявності необхідних для них ліцензій і дозволів;
– перевірка виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті, а також зобов’язань з продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку;
– перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті;
– перевірка повноти й об’єктивності обліку та звітності за валютними операціями резидентів та нерезидентів.
– Уповноважені банки в межах своєї компетенції мають право:
– перевіряти всі документи, пов’язані зі здійсненням ними функцій валютного контролю;
– отримувати необхідні документи і відомості з питань, що виникають під час перевірки.
Агенти валютного контролю в межах своєї компетенції мають право отримувати від резидентів і нерезидентів документи (або їх копії), пов’язані з проведенням валютних операцій, відкриттям і веденням рахунків, такі як: документи, що засвідчують особу фізичної особи; про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; документи, що засвідчують статус юридичної особи; свідоцтво про реєстрацію платника податку; документи, що засвідчують права осіб на нерухоме майно; документи, що є основою для проведення валютних операцій; паспорт угоди та ін. При цьому слід мати на увазі, що агенти валютного контролю і їх посадові особи зобов’язані зберігати відповідно до чинного законодавства України комерційну, банківську та службову таємницю, що стала їм відомою при здійсненні своїх повноважень.
5. Чинне законодавство передбачає такі санкції за порушення валютного законодавства:
1) здійснення комерційними банками валютних операцій без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України, з виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення;
2) здійснення резидентами та нерезидентами валютних операцій, що потребують одержання індивідуальної ліцензії НБУ, без її отримання тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України;
3) торгівля іноземною валютою банками без одержання ліцензії НБУ або з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України;
4) невиконання уповноваженими банками зобов’язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів із метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована в дорученні нерезидента;
5) нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами та нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ або штраф у розмірі 25% від суми таких валютних операцій;
6) нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, установленому законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами законодавства, пов’язаного із проведенням ними валютних операцій, тягне за собою штраф у розмірі 5% від суми таких валютних операцій;
7) недотримання резидентами порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою: порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен день порушення; порушення порядку декларування (подання недостовірної інформації або перекручення даних) — накладання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
8) одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладання штрафу в сумі, еквівалентній 1% одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України з подальшою обов’язковою реєстрацією зазначених договорів;
9) незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення таких дій без відповідного дозволу, якщо наявність такої ліцензії є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність (наприклад: статті 207 та 208 КК України).
Лекція № 9
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 320; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!