Тема: Місце бюджетного контролю в системі фінансового контролю
Література
1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 59. – Ст. 2047.
2. Про комітети Верховної Ради України : Закон України від 4 квітня 1995 р. № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
3. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14 – 15; № 16 – 17. – Ст. 133.
4. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 27 лютого 2014 р. № 794-VIІ // Офіційний вісник України. – 2014. – № 20. – стор. 23.
5. Про Рахункову палату : Закон України від 2 липня 2015 р № 576-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 36. – Ст. 360.
6. Про порядок виконання Державного бюджету України : Указ Президента України від 18 червня 1993 р. № 219/93 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парл. вид-во, 2003. – (Бібліотека офіційних видань).
7. Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів : Указ Президента України від 19 вересня 2000 р. № 1074/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 38. – Ст. 1617.
8. Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушень у бюджетній сфері : Указ Президента України від 25 грудня 2001 р. № 1251/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52. – Ст. 2335.
9. Про затвердження Порядку планування контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 р. № 955 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 32. – стор. 212.
|
|
|
10. Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – Ст. 414.
11. Про затвердження Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 1017 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 32. – Ст. 2144.
12. Питання проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 361 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 868.
13. Про затвердження Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 16. – стор. 215.
14. Про затвердження Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. № 1163 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 98. – Ст. 3480.
|
|
|
15. Про затвердження Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. № 21 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 4. – Ст. 205.
16. Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. № 255 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 20. – Ст. 832.
17. Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. № 1001 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 75. – стор. 77.
18. Про затвердження Порядку проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 631 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 69. – стор. 27.
19. Про Стратегію розвитку системи управління державними фінансами: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 774-р // Офіційний вісник України. – 2013. – № 82. – стор. 277.
|
|
|
20. Про затвердження Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. № 805 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 87. – стор. 67.
21. Про окремі заходи щодо забезпечення фінансового контролю за діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2014 р. № 214 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 53. – стор. 421.
22. Про Положення про Міністерство фінансів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 375 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 69. – стор. 70.
23. Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 33. – стор. 27.
24. Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 12. – стор. 43.
25. Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань : наказ Міністерства фінансів України від 15 травня 2002 р. № 319 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1137.
|
|
|
26. Кодекс етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту: наказ Міністерства фінансів України від 29 вересня 2011 р. № 1217 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 83. – стор. 55.
27. Стандарти внутрішнього аудиту: наказ Міністерства фінансів України від 4 жовтня 2011 р. № 1247 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 85. – стор. 91.
28. Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів : наказ Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 р. № 1691 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 6. – стор. 94.
29. Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державного казначейської служби України: наказ Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 р. № 309 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 24. – стор. 85. Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів : наказ Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 р. № 1691 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 6. – стор. 94.
30. Про затвердження Порядку взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевого бюджетів за доходами та іншими надходженнями: наказ Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 р. № 760/1031 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 8. – стор. 422.
31. Про окремі питання взаємодії органів Державного казначейства України та державної контрольно-ревізійної служби в Україні : наказ Державного казначейства України та Головного контрольно-ревізійного управління України від 14 грудня 2004 р. № 215/338 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 2. – Ст. 97.
32. Методичні рекомендації з проведення Рахунковою палатою фінансового аудиту: Рішення Рахункової палати від 22 вересня 2015 р. № 5-5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/rada/show/vr5-5150-15/paran4#n4
План
1. Бюджетний контроль як інститут фінансового контролю та його місце у бюджетному процесі.
2. Контрольні повноваження органів загальної компетенції в бюджетній сфері.
3. Органи спеціальної компетенції як суб’єкти бюджетного контролю та їх контрольні повноваження.
4. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Основний зміст
1. Бюджетний контроль здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування як загальної, так і спеціальної компетенції й полягає у перевірці законності та ефективності здійснення бюджетної діяльності, протягом всього бюджетного процесу та на кожній окремій стадії бюджетного процесу, тобто щодо планування та організації, безпосередньо утворення, розподілу, та використання та бюджетних коштів, а особливо щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів. Бюджетний контроль здійснюють уповноважені органи (посадові особи), які є контролюючими суб’єктами, тобто наділені законодавством певними владними повноваженнями щодо підконтрольних суб’єктів щодо дотримання приписів бюджетного законодавства.
Термін «бюджетний контроль» використовується багатьма науковцями, хто розглядає питання фінансового контролю у сфері управління бюджетними коштами. Але єдиної думки щодо визначення та тлумачення цього терміна немає.
Слід також зазначити, що законодавство не містить чіткого визначення цього терміна. Глава 17 Бюджетного кодексу України має назву «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства», де міститься перелік суб’єктів та їх повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства, тобто навіть Бюджетний кодекс України не визначає це поняття.
Бюджетному контролю, як різновиду фінансового контролю, притаманні всі принципові риси останнього та разом з іншими видами фінансового контролю забезпечує рух публічних фінансів, бере участь у розподілі сукупного суспільного продукту. За своїм змістом бюджетний контроль є набагато ширшим у порівнянні з іншими видами фінансового контролю, оскільки бюджетний контроль здійснюється на кожній стадії фінансової діяльності щодо публічних фінансів.
Головною метою бюджетного контролю є забезпечення своєчасного, повного та ефективного акумулювання грошових коштів до бюджету, їх вчасного та законного розподілу, здійснення економного та ефективного витрачання коштів відповідно до їх цільового призначення.
Під час бюджетного контролю перевіряється дотримання підконтрольними суб’єктами законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення бюджетного процесу.
Бюджетний контроль можна визначити як діяльність законодавчих і виконавчих органів влади та спеціально створених з метою контролю установ, спрямовану на забезпечення дотримання бюджетного законодавства та фінансової дисципліни всіма учасниками бюджетного процесу.
Бюджетний контроль відрізняється від таких інших видів фінансового контролю, як податковий та валютний, своїм, притаманним лише йому, об’єктом контролю. Отже, під об’єктом бюджетного контролю необхідно розуміти суспільні відносини, які складаються щодо утворення, розподілу та використання бюджетних коштів, тобто суспільні відносини, які складаються в межах бюджетного процесу.
Відповідно до статті 19 Бюджетного кодексу України встановлено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства. Це означає, що контроль повинен бути нерозривний з початку формування проектів бюджетів та кошторисів, на стадії їх затвердження, при фінансуванні витрат і фактичного використання коштів.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, а також забезпечує: 1) оцінку управління бюджетними коштами; 2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності; 3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень; 4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів; 5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності; 6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
В межах бюджетного контролю важливо виокремити попередній, поточний та наступний бюджетний контроль. Під попереднім бюджетним контролем необхідно розуміти безпосередньо контрольні дії в межах бюджетного процесу, які здійснюються до здійснення певних дій. Так, наприклад попередній бюджетний контроль здійснюється до початку виконання бюджету, тобто під час бюджетного планування, розгляду та затвердження бюджету.
Під час здійснення попереднього бюджетного контролю відбуваються аналіз та перевірка документів щодо відповідності вимогам оформлення і реальності та обґрунтованості показників, що містяться в них, та які, у свою чергу, будуть використовуватися при складанні проекту бюджету.
Отже, контроль здійснюється під час розробки прогнозних показників економічного та соціального розвитку країни, розробки бюджетних запитів, складання та затвердження кошторисів бюджетних установ щодо розробки законопроектів, що безпосередньо впливають на показники здійснення бюджетної політики. У цьому випадку попередній бюджетний контроль здійснюється з метою попередження недоцільного та неефективного використання бюджетних коштів, а також забезпечення цільового характеру самого бюджету до моменту його затвердження.
Поточний бюджетний контроль здійснюється під час виконання бюджету та здійснюється за кількома напрямами: контроль за витратами за рахунок бюджетних кошів та контроль за надходженнями до бюджету. Він здійснюється під час виконання бюджету та спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни, дотримання затверджених показників щодо бюджетних асигнувань, виявлення та припинення порушень під час виконання бюджету.
Під час поточного бюджетного контролю здійснюються аналіз поточної фінансової звітності щодо виконання бюджету та щодо безпосереднього витрачання бюджетних коштів та перевірка бухгалтерської документації щодо всебічного, повного та об’єктивного відображення інформації про рух бюджетних коштів. Він має попереджувальний характер, сприяє запобіганню неефективного та неправомірного використання бюджетних коштів, виявлення резервів збільшення доходів та відповідності запланованих показників бюджету з показниками програм соціально-економічного розвитку території та країни в цілому.
Наступний бюджетний контроль здійснюється після закінчення виконання бюджету та спрямований на виявлення та аналіз результатів, яких було досягнуто під час виконання бюджету. Тобто відбувається перевірка ступеня виконання у дійсності планових показників, яких затверджено в законі про бюджет, а також виконання кошторисів бюджетних установ та бюджетних програм. Аналізуються ефективність та доцільність здійснених витрат, повнота та своєчасність зарахування доходів по окремих джерелах, а також обґрунтування відхилення фактичних показників від запланованих. Необхідно також зазначити, що результати, які будуть отримані в межах поточного бюджетного контролю, стануть основою для складання проекту бюджету на наступний бюджетний період.
Вищенаведені приклади попереднього, поточного та наступного бюджетного контролю здійснюються в межах всього бюджетного процесу та спрямовані на забезпечення виконання бюджету. Але слід зазначити, що попередній, поточний та наступний бюджетний контроль може здійснюватись і в межах певної окремої стадії бюджетного процесу.
Бюджетний контроль здійснюється за певними напрямами, тобто перед бюджетним контролем ставляться певні завдання. До завдань бюджетного контролю можна зарахувати: аналіз економічного обґрунтування планових показників, яких буде покладено в основу майбутнього проекту бюджету; оцінка кінцевих результатів складання та виконання бюджету; перевірка обґрунтованості як бюджетної політики в цілому, так і показників, які використовуються під час формування бюджету; перевірка обґрунтування прийняття та виконання відповідних нормативно-правових актів, які безпосередньо впливають на здійснення бюджетного процесу; виявлення певних резервів коштів під час складання та виконання бюджету; забезпечення повного, своєчасного виконання як за надходженнями, так і за витратами бюджету; визначення економічної та соціальної ефективності бюджетних витрат; виявлення недоліків у роботі відповідних уповноважених суб’єктів під час складання та виконання бюджету, виявлення недоліків у діяльності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що призводять до нераціонального, нецільового та неефективного використання бюджетних асигнувань; підготовка пропозицій щодо їх усунення; удосконалення бюджетного процесу.
Здійснення бюджетного контролю спрямовано як на отримання повної, об’єктивної інформації про якість діяльності щодо управління бюджетними коштами, так і на розробку пропозицій щодо вдосконалення безпосередньо цієї управлінської діяльності.
Бюджетний контроль, як самостійний механізм управління певними процесами, у першу чергу економічного характеру, не поглинає інші функції управління, а розчиняється в них, стає їх частиною, здійснюючи вплив на ефективність їх здійснення. Те саме можна сказати, розглядаючи бюджетний контроль як складову бюджетного процесу, тобто бюджетний контроль здійснюється на кожній стадії бюджетного процесу, але на якій би стадії він не здійснювався, його завжди спрямовано на досягнення однієї кінцевої мети. Тому вбачається за доцільне бюджетний контроль розглядати як наскрізне провадження в бюджетному процесі, що є сукупністю контрольних процедур, які здійснюються на кожній стадії бюджетного процесу і спрямовані на досягнення однієї мети – забезпечення режиму законності та фінансової дисципліни в бюджетній сфері.
2. Контрольні процедури на кожній стадії бюджетного процесу здійснюються певними уповноваженими суб’єктами бюджетного контролю та завершуються юридичним фактом – прийняттям відповідного документа (експертний висновок, рішення, акт перевірки) щодо законності дій учасників бюджетного процесу на відповідній стадії бюджетного процесу.
У суспільстві, побудованому на демократичних принципах, враховуючи принцип розподілу гілок влади, здійснення державного фінансового контролю охоплює не лише потреби органів виконавчої влади щодо контролю за станом державних фінансів, але й потреби суспільства в контролі за фінансовою діяльністю самої виконавчої влади.
Традиційно контроль за виконавчою владою у правовому суспільстві є функцією законодавчої влади. Тому парламентський контроль у цій системі повинен бути найбільш важливим.
Учасником бюджетного процесу, якого наділено контрольними повноваженнями, є Верховна Рада України. Відповідно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією України. Парламент є учасником бюджетного процесу і бере участь у бюджетній діяльності на всіх його стадіях. Враховуючи це, на Верховну Раду України покладено здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.
Частина 2 ст. 113 Конституції України встановлює підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів України Верховній Раді України у межах, передбачених ст. ст. 85 та 87 Конституції України. Саме зі ст. 85 Конституції України випливає основна контрольна функція парламенту – здійснення контролю за бюджетом у формі оцінки проекту Державного бюджету України, який виноситься на її розгляд, та заслуховування звіту Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України за минулий рік. За результатом розгляду звіту Верховна Рада України може визначити роботу Уряду незадовільною, що може бути підставою для вираження недовіри Кабінету Міністрів України, результатом якої є відставка.
При складанні проекту Державного бюджету, тобто на першій стадії бюджетного процесу повноваження щодо контролю за дотриманням Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів реалізуються під час проведення парламентських слухань із питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Верховна Рада України заслуховує та обговорює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, після чого за результатами слухань приймає відповідну постанову.
Постійні комітети Верховної Ради України відіграють основну роль у процесі парламентського контролю. До основних функцій комітетів віднесено участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до їх компетенції, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.
Верховна Рада України наділена контрольними повноваженнями також на другій стадії бюджетного процесу, тобто під час розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України. Відповідно до законодавства Верховна Рада України є вищим органом законодавчої влади.
Стаття 92 Конституції України передбачає перелік питань, які встановлюються виключно законами. До цього переліку входить Державний бюджет України та бюджетна система України.
Відповідно до Конституції України та Бюджетного кодексу України парламент затверджує Державний бюджет України шляхом прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Під час розгляду проекту закону про Державний бюджет України проходить три читання, протягом яких відбувається аналіз проекту як в цілому, так і постатейно. Отже, парламент контролює показники, яких закладено у проекті Кабінетом Міністрів України.
Контрольні повноваження знаходять свою реалізацію і в отриманні від Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади пояснення та супровідні пояснювальні документи, що отримуються під час розгляду та прийняття державного бюджету. Це дає можливість парламенту проаналізувати обґрунтованість та доцільність показників, що закладені в проекті бюджету.
Парламентский бюджетний контроль знаходить свою реалізацію на другій стадії бюджетного процесу також у контрольних повноваженнях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо відповідності поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та бюджетному законодавству, а також підготовка відповідного висновку. Про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу України, Основним напрямам бюджетної політики на відповідний бюджетний період та пропозиціям парламенту щодо бюджетної резолюції доповідає голова бюджетного комітету.
На стадії виконання бюджету контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства полягає у заслуховуванні звітів про стан виконання Державного бюджету України, що також передбачає розгляд та аналіз звітів розпорядників бюджетних коштів щодо використання бюджетних коштів. Такі звіти надають Державна казначейська служба України, Кабінет Міністрів України, податкові та митні органи та головні розпорядники бюджетних коштів.
Окремо необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України зобов’язаний щомісяця звітувати перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду державного бюджету.
На цій стадії комітети під час здійснення своїх функцій також мають право в порядку контролю за законністю, економністю та ефективністю витрат, що здійснюються з державного бюджету, заслуховувати членів Уряду, керівників державних комітетів та інших суб’єктів. Але найважливішу роль відіграє Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, який здійснює контроль за збалансованістю бюджету, тобто він повинен контролювати надходження до парламенту законопроектів, які безпосередньо впливають на збільшення видатків державного бюджету без відповідного покриття з боку доходів.
Кожен законопроект має бути переданий до бюджетного комітету парламенту для проведення експертизи щодо його впливу на виконання закону про Державний бюджет України на поточний рік.
На останній стадії бюджетного процесу, здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства, Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Державного бюджету України. Під час розгляду річного звіту парламент може заслуховувати головних розпорядників бюджетних коштів та інших посадових осіб щодо використання ними бюджетних коштів. За результатами розгляду приймається відповідне рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України.
Контрольними повноваженнями у межах бюджетного процесу також наділені Кабінет Міністрів України та Президент України.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради України Кабінет Міністрів України доопрацьовує проект бюджету в разі внесення до нього певних змін за рішенням парламенту під час його розгляду. Таким чином, Уряд може контролювати внесені пропозиції та зміни до проекту бюджету та приймає рішення щодо врахування, часткового врахування чи не врахування цих пропозицій, під час доопрацювання проекту бюджету.
Кабінет Міністрів України отримує та аналізує звітність про виконання Державного бюджету України, подану як органами казначейства, так і органами стягнення в особі Державної фіскальної служби України.
Щокварталу Кабінет Міністрів України проводить оцінку відповідності прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.
Відповідно до законодавства Президент України наділений повноваженнями щодо підписання прийнятих Верховною Радою України законів, включаючи закон України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, та правом не підписувати ці нормативно-правові акти, тобто правом накладення вето. Це дозволяє йому контролювати зміст законів, що приймаються Верховною Радою України, норми яких регулюють бюджетні відносини. Особливо це стосується щорічних законів про Державний бюджет України, тому що Президент України майже не задіяний безпосередньо в розробці та прийнятті бюджету. Таким чином, він може впливати на зміст та якість Державного бюджету України на відповідний бюджетний період та контролювати відповідність закону про Державний бюджет України законодавству України та економічному становищу держави.
Наступним суб’єктом, який наділений контрольними повноваженнями, є Міністерство фінансів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Організація управління та координація виконання Державного бюджету є неможливими без здійснення контролю, тому відповідно до національного законодавства Міністерство фінансів України наділене також і контрольними повноваженнями.
Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу. Міністерство фінансів України відповідно до своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність відповідних суб’єктів, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
На стадії складання проекту бюджету контрольні повноваження Міністерства фінансів України полягають у тому, що воно визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Міністерство фінансів України, на основі доведеної до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, на будь-якому етапі складання та розгляду проекту Державного бюджету України здійснює аналіз бюджетних запитів, представлених головними розпорядниками бюджетних коштів. Здійснюється перевірка відповідності бюджетних запитів та їх складових меті, пріоритетності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів.
У процесі підготовки пропозицій щодо проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів розглядає бюджетні запити та вживає заходів щодо усунення розбіжностей між головними розпорядниками бюджетних коштів. Міністерство фінансів має право повернути бюджетний запит для приведення його у відповідність до встановлених вимог у разі, якщо бюджетний запит було подано з порушенням вимог, зазначених у відповідній інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.
На другій стадії бюджетного процесу Міністерство фінансів України також наділене певними контрольними повноваженнями, тобто Міністерство фінансів України може здійснювати контроль за змінами щодо доходів бюджету, що дозволяє йому не допустити безпідставного та необґрунтованого завищення або заниження показників і таким чином забезпечити певною мірою збалансованість та реальність виконання бюджету.
На третій стадії бюджетного процесу Міністерство фінансів України також контролює відповідність показників, які містяться в проектах зведених кошторисів та планів асигнувань кожного з головних розпорядників бюджетних коштів тим показникам, яких затверджено в лімітних довідках.
Міністерство фінансів України здійснює експертизу та погодження кошторисів, планів асигнувань та штатних розписів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій та змін до них. Це здійснюється безпосередньо після затвердження розпису бюджетних асигнувань для забезпечення контролю за спрямуванням коштів на виконання відповідних функцій та досягнення цілей, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Здійснюючи контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, Міністерство фінансів України застосовує в установленому порядку заходи щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ та організацій за наявності фактів нецільового використання ними коштів, а також у випадках неподання звітів про витрачання бюджетних коштів, та утримує із цих суб’єктів кошти до державного бюджету, що використані ними не за призначенням.
У місячний термін із дня набрання чинності закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України, для забезпечення здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів, також опрацьовує та погоджує паспорти бюджетних програм.
Здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства з метою забезпечення належного виконання державного бюджету, Міністерство фінансів України здійснює розгляд, перевірку та аналіз звітів щодо здійснення виконання Державного бюджету України.
Державною казначейською службою України до Міністерства фінансів України подаються місячні та квартальні звіти про виконання Державного бюджету України, також перед Міністерством фінансів України звітують органи стягнення в особі Державної фіскальної служби України щодо фактичного надходження податків і зборів, щодо податкової заборгованості, щодо втрати доходів бюджету внаслідок застосування податкових пільг та з інших питань.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, здійснюючи контроль за цільовим використанням коштів бюджету всіх рівнів та коштів державних цільових позабюджетних фондів, Міністерство фінансів України проводить у міністерствах, в інших органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності комплексні ревізії і тематичні перевірки находження та витрачання коштів, здійснює документальні ревізії й перевірки фінансово-господарської діяльності. Воно здійснює аналіз фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів асигнувань, кошторисів та інших документів щодо зарахування й використання бюджетних коштів, одержує пояснення й відомості з різних питань, що виникають у процесі перевірки.
3. Ускладнення фінансової діяльності держави не дозволяє парламенту повною мірою організувати її контроль та ефективно сумістити зі своїм основним завданням. Це обумовлено також відсутністю вимог до народних депутатів щодо їх освіти та професійних навичок, тобто склад парламенту не обов’язково повинен складатися із спеціалістів у фінансовій сфері. Тому, для ефективного забезпечення контролю за фінансовою діяльністю виконавчої влади, а також всього державного апарату, створено спеціальний державний суб’єкт зовнішнього фінансового контролю – Рахункова палата України.
Аналізуючи положення законодавства, можна розглядати Рахункову палату як незалежний державний орган з особливим статусом, тобто орган, що безпосередньо не входить до жодної із трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової), а факт призначення та звільнення з посади Голови та членів Рахункової палати Верховною Радою України та підзвітність її, автоматично не робить Рахункову палату складовою структури законодавчої влади. Це є підтвердженням принципів та цілей її діяльності – гласний контроль для забезпечення громадян, надання парламенту достовірної, об’єктивної інформації про фінансове та соціально-економічне становище держави для прийняття економічно та соціально обґрунтованих законів та рішень, які повинні забезпечувати досягнення цілей державного та суспільного розвитку. Діяльність Рахункової палати України у першу чергу спрямовані на інформаційне забезпечення парламенту щодо тих питань, які віднесено до її компетенції, тим паче, що є чітке закріплення положення про незалежність цього органу фінансового контролю, що має запобігати послабленню його позицій стосовно інших державних органів.
Діяльність Рахункової палати регламентується Конституцією України, Законом України «Про Рахункову палату» від 2 липня 2015 року № 576-VIII та іншими нормативно-правовими актами.
Рахункова палата наділена широкими контрольно-ревізійними та експертно-аналітичними повноваженнями, що забезпечують їй можливість контролювати всю бюджетну сферу, не обмежуватися будь-яким її напрямком. Таким чином, об’єктом контролю Рахункової палати є майже всі державні фінанси, всі питання їх планування, акумулювання та особливо витрачання.
Відповідно до Конституції України Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.
Основним завданням Рахункової палати України є: визначення своєчасності та доцільності витрат Державного бюджету України й використання державної власності, а також коштів загальнодержавних цільових фондів; оцінка обґрунтованості витрат проекту державного бюджету та позабюджетних централізованих цільових фондів; проведення експертизи проектів законів та інших нормативно-правових актів, що передбачають витрачання бюджетних коштів.
Державний зовнішній фінансовий контроль забезпечується Рахунковою палатою шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів.
Фінансовий аудит полягає у перевірці, аналізі та оцінці правильності ведення, повноти обліку і достовірності звітності щодо надходжень і витрат бюджету, встановлення фактичного стану справ щодо цільового використання бюджетних коштів, дотримання законодавства при здійсненні операцій з бюджетними коштами.
Аудит ефективності передбачає встановлення фактичного стану справ та надання оцінки щодо своєчасності і повноти бюджетних надходжень, продуктивності, результативності, економності використання бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами, законності, своєчасності і повноти прийняття управлінських рішень учасниками бюджетного процесу, стану внутрішнього контролю розпорядників бюджетних коштів.
Оцінка продуктивності використання бюджетних коштів передбачає встановлення співвідношення між результатами діяльності і використаними для досягнення таких результатів коштами бюджету. Оцінка результативності використання бюджетних коштів передбачає встановлення ступеня відповідності фактичних результатів діяльності запланованим результатам. Оцінка економності використання бюджетних коштів передбачає встановлення стану досягнення запланованих результатів за рахунок використання мінімального обсягу бюджетних коштів або досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Рахункова палата бере участь на другій стадії бюджетного процесу. Її наділено певними повноваженнями щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Відповідно до законодавства Рахункова палата дає експертні висновки щодо економічних показників проекту бюджету, здійснює аналіз пропозицій, які безпосередньо впливають на показники, що знайшли своє відображення у проекті бюджету. Але в Бюджетному кодексі України ці повноваження чітко не визначені. Контрольні дії, які здійснюються Рахунковою палатою України, є дієвими та ефективними, і її потрібно наділити більшими повноваженнями саме на стадії розгляду та прийняття законопроекту.
До повноважень Рахункової палати щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за утворенням, обслуговуванням та погашенням внутрішнього та зовнішнього державного боргу України. Рахункова палата України здійснює аналіз стану державного боргу України, витрат на його погашення та обслуговування. Вона контролює законність договорів, раціональне використання кредитів і позик, які отримує Україна від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.
Рахункова палата України наділена контрольними повноваженнями стосовно діяльності Кабінету Міністрів України щодо отримання позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України, стосовно діяльності Міністерства фінансів України, в особі якого за дорученням Кабінету Міністрів України держава реалізує право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень та стосовно діяльності Державної казначейської служби України щодо управління внутрішнім та зовнішнім боргом.
Рахункова палата у межах наданих повноважень здійснює контроль за ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України. Здійснюючи контроль за ефективністю використання коштів Державного бюджету України, Рахункова палата проводить фінансові перевірки та ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших державних органах, а також в інших установах та організаціях у тій частині їх діяльності, що стосується використання коштів Державного бюджету України.
Ефективність бюджетного контролю залежить від заходів впливу, які застосовуються до порушників бюджетного законодавства, що визначається наявністю у суб’єкта контролю юрисдикційних повноважень. Слід зазначити, що серед органів бюджетного контролю Рахункова палата не має юрисдикційних повноважень.
Наступним суб’єктом, який наділений контрольними повноваженнями, є Державна казначейська служба України. Державне казначейство України як уповноважений суб’єкт фінансового контролю виконує завдання щодо організації виконання та контролю за виконанням Державного бюджету України, ведення обліку виконання Державного бюджету, складання звіту про стан виконання Державного та зведеного бюджетів, розробка й затвердження нормативно-методичних документів із питань бухгалтерського обліку, звітності щодо виконання бюджету.
Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Воно перевіряє наявність відповідного бюджетного зобов’язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України, відповідність напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, наявність у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Бюджетний кодекс України передбачає, що не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті в поточному бюджетному період. У межах процедури закриття рахунків наприкінці бюджетного періоду реалізуються також і контрольні повноваження Державної казначейської служби України, оскільки після закриття рахунків в органах казначейства, залишки на рахунках перераховуються на Єдиний казначейський рахунок, що дає змогу визначити, в якому об’ємі були засвоєні виділені бюджетні кошти та яких результатів було досягнуто в межах цих сум.
Органи Державної казначейської служби України в межах відповідної території ведуть зведений облік руху коштів Державного бюджету України на відповідних казначейських рахунках, ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету, з позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету і бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету за відповідними рахунками.
Відповідні органи Державної казначейської служби України повинні перевіряти та візувати всі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також їх зведену фінансову звітність до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам. Віза казначейства засвідчує, що фінансова звітність складена відповідно до вимог, дані фінансової звітності відповідають даним бухгалтерського обліку органів Державної казначейської служби України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників.
Казначейська служба здійснює також контроль щодо бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів. Органи Державної казначейської служби України приймають від розпорядників бюджетних коштів, які в них обслуговуються, реєстри зобов’язань та фінансових зобов’язань на паперових та електронних носіях та документи, що підтверджують факт взяття зобов’язання, які далі аналізуються на предмет відповідності даних, що відображені в реєстрі та підтвердних документах, а також перевіряють наявність залишків невикористаних бюджетних асигнувань за відповідними кодами функціональної та економічної класифікації видатків. Терміни опрацювання цих даних в органах казначейства чітко регламентуються. Після отримання реєстру та супровідних документів казначейські органи заносять інформацію з реєстру до картки обліку зобов’язань. Про стан виконання зобов’язання також робиться запис.
Таким чином, органи Державної казначейської служби України здійснюють контроль за виконанням Державного бюджету України, переміщенням та цільовим використанням бюджетних коштів.
Наступними суб’єктом, який наділений контрольними повноваженнями, є Державна аудиторська служба України, яка здійснює свої повноваження на основі відповідних планів, що формуються з урахуванням усіх видів і напрямів діяльності цієї структури та затверджуються в установленому законодавством порядку. Слід зазначити, що органи державної аудиторської служби України беруть участь у бюджетному процесі лише на третій стадії бюджетного процесу, тобто під час виконання бюджету.
Відповідно до Бюджетного кодексу України органи Державної аудиторської служби України здійснюють державний фінансовий контроль спрямований на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.
Державна аудиторська служба здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державного майна та фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язання, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах та в суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Отже, контроль здійснюється щодо тих суб’єктів, які використовують бюджетні кошти.
Чітко функції та повноваження органів Державної аудиторської служби України можна виявити у взаємодії з органами Державної казначейської служби України. Оптимальна взаємодія органів аудиту з органами казначейства є важливим чинником створення дієвого механізму протидії правопорушенням і зловживанням у бюджетній сфері.
Контрольні повноваження Державною аудиторської службою реалізуються через здійснення державного фінансового аудиту, інспектування (ревізії) та перевірки державних закупівель, моніторингу закупівель та контролю за станом внутрішнього аудиту.
Державний фінансовий аудит, що здійснюється органами державної аудиторської служби, здійснюється у двох напрямах – це фінансовий аудит виконання бюджетних програм та фінансовий аудит діяльності бюджетних установ та суб’єктів господарювання.
Здійснення органами державної аудиторської служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, тобто аудиту ефективності, спрямоване перш за все на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання бюджетних програм. Здійснення аудиту ефективності органами державної аудиторської служби поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми і форми власності та на суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які беруть участь у виконанні бюджетних програм.
Органи державної аудиторської служби здійснюють аудит ефективності шляхом аналізу нормативно-правових актів, розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій щодо напряму діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності. Здійснюється також аналіз результатів раніше здійснених контролюючими органами контрольних заходів, показників статистичної, фінансової та оперативної звітності, даних порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетних програм із запланованими в динаміці за кілька років, а також з вітчизняним і зарубіжним досвідом за напрямом діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності.
Проведення органами державної аудиторської служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, тобто фінансово-господарського аудиту, спрямоване на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю. Під час проведення фінансово-господарського аудиту досліджуються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання й подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю. У межах фінансово-господарського аудиту органи державної аудиторської служби протягом року проводять моніторинг фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства України.
Якщо за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи було виявлено ризикові операції, то органи державної аудиторської служби проводять перевірку використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності.
Якщо ж за результатами моніторингу фінансової звітності або перевірки було виявлено недоліки та порушення, контролюючі органи готують керівництву бюджетної установи пропозиції щодо усунення цих порушень та безпосередньо контролюють їх усунення.
Здійснення органами державної аудиторської служби державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб’єктів господарювання, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно.
Інспектування проводиться в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах та в суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно.
Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Ревізії, що здійснюються аудиторською службою поділяються на планові та позапланові. Планова ревізії здійснюються на підставі затвердженого плану не частіше 1 разу на рік. Здійснення планової ревізії не може перевищувати 30 робочих днів, але може бути продовжений за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів. Позапланові ревізії провадяться за рішенням суду при наявності передбачених підстав. Здійснення позапланової ревізії не може перевищувати 15 робочих днів та може бути продовжений за рішенням суду на термін, що не перевищує 5 робочих днів.
Органи державної аудиторської служби також наділені контрольними повноваженнями щодо державних закупівель. Здійснення контролю щодо державних закупівель регламентується Бюджетним кодексом України та Порядком проведення перевірок державних закупівель.
Із вищенаведеного видно, що діяльність органів аудиторської служби у першу чергу зосереджена на контролі за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними особами, мобілізацією до бюджетів платежів та інших надходжень, що були приховані в обліку та звітності.
4. Одним із найдієвіших засобів забезпечення законності здійснення бюджетного процесу та виконання повноважень учасниками бюджетного процесу є визначення їх відповідальності.
Саме існування інституту відповідальності є одним з найефективніших способів забезпечення бюджетної дисципліни та належного виконання повноважень кожним учасником бюджетного процесу на будь-якій із його стадій, профілактики правопорушень та усунення їх наслідків.
Тому норми повинні містити не лише положення, що стосуються здійснення суб’єктами їх прав і виконання обов’язків, але й приписи, які забезпечували б можливість застосування відповідальності у випадку їх невиконання, неналежного виконання, порушення. Отже, поведінка суб’єктів у сфері бюджету, яка не відповідає приписам бюджетного законодавства, вважається неправомірною. Якщо вчинено правопорушення, то до правопорушника має бути застосована юридична відповідальність.
У науковому середовищі виокремлюють декілька основних видів ретроспективної юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, дисциплінарну та матеріальну.
Найбільша увага приділяється кримінальній, адміністративній та цивільній відповідальності. Але, неможливо залишити без розгляду, особливо в теперішній час, фінансово-правову відповідальність. Це вид юридичної відповідальності, який, крім загальних ознак відповідальності, має специфічні ознаки, наявність яких дає змогу розглядати її як особливий вид відповідальності. Такою ознакою є фінансовий характер відносин, що забезпечуються засадами фінансової відповідальності. Отже, фінансова-правова відповідальність є засобом забезпечення фінансово-правових норм.
Визнаючи фінансово-правову відповідальність як самостійний вид юридичної, можна говорити про бюджетну відповідальність, як підвид фінансово-правової, тим паче, що національним законодавством передбачають стягнення за порушення бюджетного законодавства. Але необхідно розмежовувати бюджетно-правову відповідальність та відповідальність за порушення бюджетного законодавства, оскільки остання включає в себе кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну та фінансову відповідальність.
Необхідно також зазначити, що межі реалізації бюджетно-правової відповідальності обмежені бюджетними правовідносинами.
Підставою для застосування юридичної відповідальності є вчинення правопорушення.
Фінансове законодавство, зокрема, бюджетне, не завжди чітко визначає склади фінансових правопорушень у бюджетній сфері, що ускладнює визначення суб’єкта їх вчинення та визначення відповідальності.
Бюджетним кодексом України визначено відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Для реалізації відповідальності Бюджетним кодексом України введено поняття «порушення бюджетного законодавства», закріплено повноваження органів та посадових осіб щодо притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення і встановлено засоби впливу за порушення бюджетного законодавства. Під порушення бюджетного законодавства слід розуміти порушення учасником бюджетного процесу встановлених Бюджетним кодексом України чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звіту про виконання бюджету. Правопорушення може виражатися у поведінці учасників бюджетного процесу як у формі дій, так і у формі бездіяльності.
Бюджетний кодекс України, у ст. 116, передбачає перелік правопорушень бюджетного законодавства, але все одно цей перелік не є вичерпним.
У Бюджетному кодексі України, як уже зазначалося, передбачається перелік порушень бюджетного законодавства, а також певні заходи впливу, які застосовуються у разі вчинення бюджетних правопорушень. Порядок застосування цих заходів регламентується не Бюджетним кодексом України, а відповідними нормативно-правовими актами.
До таких заходів належать: призупинення бюджетних асигнувань; зупинення операції з бюджетними коштами; зменшення бюджетних асигнувань та повернення бюджетних коштів; повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету; зупинення дії рішення про місцевий бюджет; безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів.
Тобто законодавець передбачає заходи, які можна віднести до фінансово-правової відповідальності.
Відповідальність за бюджетні правопорушення також передбачається Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Так, ст. 210 Кримінального кодексу України за нецільове використання бюджетних коштів, а ст. 211 за видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати всупереч закону.
Стаття 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення бюджетного законодавства передбачає накладення штрафу на посадових осіб.
Лекція № 6
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 531; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!