Тема: Суб’єкти фінансового контролю

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 8Следующая ⇒

План

1. Органи загальної компетенції як суб’єкти фінансового контролю та їх контрольні повноваження.

1.1 Верховна Рада України як суб’єкт фінансового контролю.

1.2 Контрольні повноваження Президента України.

1.3 Місце Кабінету Міністрів України в системі суб’єктів фінансового контролю.

2. Органи спеціальної компетенції та їх контрольні повноваження.

2.1 Міністерство фінансів України як суб’єкт фінансового контролю

2.2 Рахункова палата.

2.3 Державна фіскальна служба України.

2.4 Державна служба фінансового аудиту.

2.5 Державна казначейська служба.

2.6 Державна служба фінансового моніторингу.

2.7 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

3. Особливості правового статусу Національного банку України як суб’єкту фінансового контролю.

Основний зміст

1. Коло суб’єктів фінансового контролю різноманітне. Кожен з них має певні повноваження. Визначення кола суб’єктів фінансового контролю залежить від певних умов, зокрема від того, на якому етапі фінансової діяльності здійснюється контроль, яка його мета, від того в чиїх інтересах він здійснюється, від сфери діяльності підконтрольного суб’єкта тощо.

В залежності від характеру компетенції всі суб’єкти поділяються на органи загальної компетенції (тобто ті, для яких фінансовий контроль є лише одним із напрямків їх діяльності) та органи спеціальної компетенції (які займаються виключно контрольною діяльністю)

До органів загальної компетенції належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України.

До органів спеціальної компетенції належать Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державна фіскальна служба України, Державна аудиторська служба України, Державна казначейська служба України, Державна служба фінансового моніторингу, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Особливе місце в системі органів фінансового контролю належить Національному Банку України, так як однозначно визначити його правовий статус як суб’єкта фінансового контролю не можливо. Національний банк України можливо віднести як до суб’єктів загальної компетенції, так і до суб’єктів спеціальної компетенції. В першому випадку це випливає з того, що контроль не є єдиною функцією Національного Банку України, але необхідно враховувати його монопольне становище в банківській системі, тому що окрім Національного банку України жоден суб’єкт не здійснює контроль за діяльністю суб’єктів, що здійснюють банківські операції в частині дотримання банківського законодавства.

1.1 ВРУ. Верховна Рада України є вищим органом представницької влади в державі. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює контрольні повноваження у сфері фінансової діяльності при прийнятті законів, пов’язаних з функціонуванням фінансів, при щорічному затвердженні Державного бюджету, під час виконання Державного бюджету, прийнятті рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету. Вона здійснює фінансовий контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, контролює створення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу, використання не передбачених Державним бюджетом позик, одержаних від іноземних держав, банків і міжнародних організацій.

Через постійні комітети Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за витрачанням коштів органами виконавчої влади.

У складі постійних комітетів Верховної Ради України особливу роль відіграють спеціалізовані комітети – Комітет з питань бюджету і Комітет з питань фінансів і банківської діяльності, які здійснюють систематичний контроль за державними фінансами.

При необхідності Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, у тому числі і у сфері фінансів.

Контрольні повноваження Верховної Ради України у сфері фінансів знаходять свій вияв і в заслуховувані звітів Голови Національного банку України, якого вона призначила на посаду.

Враховуючи важливість сфери дії фінансів для забезпечення життєдіяльності держави, Верховна Рада України утворює спеціальний профільний орган фінансового контролю – Рахункову палату.

1.2 Президент України. Президент реалізує свої конституційні повноваження по вирішенню питань загальної контрольної компетенції, у тому числі й у сфері фінансів, при підписанні та офіційному оприлюдненні законів, прийнятих Верховною Радою України, виданні указів та розпоряджень в межах своїх повноважень.

Як глава держави Президент України є гарантом забезпечення конституційних прав і свобод громадян, гарантом законності у різних сферах суспільних відносин, у тому числі й у сфері здійснення фінансового контролю.

Для реалізації повноважень по забезпеченню контролю за використанням державних коштів Указом від 20 липня 1995 року, при Президенті було створено Національний аудиторський комітет України.

Він видав низку нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення фінансового контролю. Прикладом можуть бути Указ «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом» від 10 грудня 2001 № 1199, на підставі якого у наступному році був прийнятий відповідний закон, Указ «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» від 14 липня 2000 р. № 891/2000.

Відповідно до п. 15 ст. 106 Конституції України, Президент зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України задля з’ясування їх конституційності.

1.3 КМУ. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за державними фінансами в ході безпосередньої практичної реалізації фінансової політики України, державної політики в галузі ціноутворення і оплати праці, складання й виконання, здійснення загальнодержавних і міждержавних економічних програм, створення і керівництво діяльністю різних фондів, управління митною справою, при розробці і виконанні Державного бюджету, при визначенні обсягів фінансування науково-технічної сфери, утворенні і використанні державних резервних фондів, організації державного страхування, випуску державних внутрішніх позик і проведенні грошово-речових лотерей, додержання встановленого порядку ціноутворення.

Кабінет Міністрів України контролює також обслуговування державного боргу України, здійснює контрольні повноваження при забезпеченні раціонального використання державних валютних фондів, при складанні міжнародних угод і забезпеченні їх виконання.

Уся щоденна діяльність Кабінету Міністрів України нерозривно пов'язана з управлінням державними фінансами, а, значить – і з контролем за їх найбільшим раціональним витрачанням. У межах своїх повноважень уряд також здійснює відомчий державний контроль за фінансами міністерств та відомств загальної компетенції на предмет управління державними фінансовими ресурсами.

Так постанови Кабінету Міністрів України регулюють порядок витрачання коштів, передбачених у Державному бюджеті на поточний рік, для виконання відповідних програм, надання субвенцій, здійснення контролю за витрачанням таких коштів.

2.1 Міністерство фінансів України. Міністерство фінансів України займає важливе місце в системі фінансового контролю з боку Уряду і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавство на кожній стадії бюджетного процесу, як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України. Міністерство фінансів України діє на підставі Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та Положення про Міністерство фінансів України. Міністерство фінансів України здійснює забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів та контролю за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.

2.2 Рахункова палата. Відповідно до ст. 98 Конституції України та Закону України «Про Рахункову палату» Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Зазначене дає можливість зробити висновок, що хоча Рахункова палата законодавчо і не визначається як ВОФК, фактично вона виконує його функції. Підзвітність та інформування парламенту про результати своєї роботи – не означає здійснення парламентського контролю. Рахункова палата здійснює власний державний контроль, що підтверджується наступним: на законодавчому рівні встановлена процедура утворення, підпорядкування та звітності палати перед Верховною Радою України не ототожнюється з її належністю до парламенту, як структурного підрозділу; обидва органи мають власні структури; факт формування палати парламентом не означає належність до нього. Для здійснення ефективного фінансового контролю необхідно забезпечити незалежність контролюючого органу від інших. Не потрібно це сприймати як абсолютну незалежність, що стосується державних органів, вона практично неможлива, враховуючи, що вони є елементом єдиного механізму.

На сьогоднішній день Рахункова палата є органом контролю спеціальної конституційної компетенції, яка здійснює контроль за видатковою та дохідною частинами Державного бюджету України, таким чином експертно-аналітична та контрольна функції поширюються на весь процес бюджету. В умовах соціально-економічних перетворень в українському суспільстві особливого значення набуває цілеспрямована діяльність держави по визначенню задач та кількісних параметрів формування доходів та витрат бюджету, управлінню державним боргом, що значною мірою залежить від ефективної бюджетної політики, якість котрої напряму залежить від якісного фінансового контролю в цій сфері.

При вивченні контрольної діяльності Рахункової палати необхідно враховувати і її взаємодію з контрольними органами іноземних держав і відповідними міжнародними організаціями. Коефіцієнт ефективності діяльності Рахункової палати значно знижується через відсутність її наділення юрисдикційними повноваженнями.

2.3 Державна фіскальна служба України. Наступним органом, спеціальної компетенції в сфері фінансового контролю є Державна фіскальна служба України. Вона об’єднала повноваження податкової та митної служб і відповідно до покладених на неї завдань контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на цей орган.

«Мегавідомство» (таке визначення спадає на думку, враховуючи величезний перелік функцій, які виконує служба, а також її контроль над основними фінансовими потоками в державі) налічує понад 56 тисяч співробітників, 2 тисячі з яких працюють в апараті служби. Завдяки контролю над податковою та митницею, Державна фіскальна служба є одним з основних органів, який займається наповненням Державного бюджету.

Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС є: реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

Контрольні повноваження ДФС можна поділити на чотири групи:

1) щодо здійснення податкового контролю;

2) щодо здійснення митного контролю;

3) щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень;

4) щодо здійснення внутрішнього фінансового аудиту.

2.4 Державна аудиторська служба України. Особливе місце в системі органів державного фінансового контролю належить Державній аудиторській службі України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Згідно Положенню Про Державну аудиторську службу України основними завданнями є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг. Відповідно до функцій покладених на Державну аудиторську службу вона здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Державна аудиторська служба – фактично єдина служба, яка здійснює фінансовий контроль за дорученням Президента України і його Секретаріату, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури та інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

2.5 Державна казначейська служба України. До повноважень Державної казначейської служби України належить контроль за: веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов’язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); відповідністю платежів узятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням; дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті; дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу; закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства. Казначейство України веде облік касового виконання Державного бюджету України, складає звіт про стан його виконання. Казначейство здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів. Крім того відомство проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та місцевими бюджетам. Воно веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає її органам законодавчої і виконавчої влади, а також місцевим фінансовим органам.

Держказначейство також здійснює контроль за дотриманням розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів вимог законодавства у сфері закупівель в частині наявності, відповідності та правильності оформлення документів. Відповідно з наділеними повноваженнями Державна казначейська служба України здійснює попередній та поточним фінансовий контроль, що є особливою характерною ознакою контрольної діяльності цього органу та запобіжним заходом для бюджетних установ щодо можливих порушень.

2.6 Державна служба фінансового моніторингу. Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

3) збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення;

4) забезпечення функціонування та розвитку єдиної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

5) проведення національної оцінки ризиків;

6) налагодження співпраці, взаємодії та інформаційного обміну з державними органами, Національним банком, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

7) забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

2.7 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і є державними колегіальними органами, підпорядкованими Президенту України й підзвітними Верховній Раді України.

Державне регулювання ринку цінних паперів НКЦПФР здійснює шляхом упровадження комплексу заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері. Основними сферами державного регулювання і контролю НКЦПФР є: спільне інвестування й накопичувальне пенсійне забезпечення, емісія та обіг цінних паперів і похідних (деривативів), іпотечних сертифікатів, ціноутворення на ринку цінних паперів, дотримання емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів; діяльність фондових бірж та депозитарної системи України. НКЦПФР встановлює особливості організації і проведення внутрішнього аудиту (контролю) у професійних учасниках фондового ринку; встановлює правила та стандарти здійснення учасниками депозитарної системи України операцій на ринку цінних паперів і контролює їх дотримання.

Нацкомфінпослуг здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (окрім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державної казначейської служби України та державних цільових фондів). Нацкомфінпослуг затверджує умови провадження діяльності із надання фінансових послуг, для якої необхідно отримання відповідної ліцензії чи дозволу, і порядок контролю за дотриманням зазначених умов; здійснює контроль за функціонуванням страховиків, бюро кредитних історій, управителів фондів фінансування будівництва і фондів операцій із нерухомістю, фінансових установ, які проводять операції з іпотечного кредитування та є емітентами іпотечних сертифікатів і суб’єктами управління іпотечними активами; накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, недержавних пенсійних фондів та їх адміністраторів.

Основними завданнями НКЦПФР є: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів); 3) здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України; 4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів та похідних (деривативів); 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань емісії (випуску) та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення; 7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування; 8) здійснення у межах компетенції державного регулювання та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення; 9) здійснення у межах компетенції державного регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 10) здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції; 11) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківськими фінансовими групами та їх підгрупами.

3. Особливості правового статусу Національного банку України як суб’єкта фінансового контролю. Фінансова діяльність держави безпосередньо пов’язана з функціонуванням банківської системи, оскільки через банки грошові кошти надходять від платників податків до державної казни. Тому банківська діяльність є об’єктом жорсткого державного регулювання та контролю.

Широке коло повноважень Національного банку України як центрального банку держави, у тому числі і контрольних, відображено в законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» тощо. Особливе правове положення Національного банку України, який є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, вищою ланкою єдиної банківської системи України та господарюючим суб’єктом, обумовлює необхідність його характеристики як суб’єкта з подвійним правовим статусом.

Необхідно взяти до уваги, що контрольні та наглядові повноваження Національний банк України здійснює при проведенні єдиної державної політики у сфері грошового обігу і кредиту; з метою забезпечення фінансової надійності всіх ланок банківської системи встановлює економічні нормативи для банків і контролює їх дотримання; організовує і контролює міжбанківські розрахунки; здійснює валютний контроль; встановлює вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, оцінює висновки за результатами цих перевірок. При реєстрації банків перевіряє достовірність наданої інформації. У межах своїх повноважень може здійснювати перевірки діяльності банків, інших фінансово-кредитних установ і суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до законодавства Національний банк організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Лекція № 4

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 2308; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!