Тема: Фінансово-правова відповідальність як наслідок здійснення фінансового контролю

Література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії ВР України 28 червня 1996 року/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80/print133404792242486.

2. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456-VI // Відомості ВР України. – 2010. – № 50-51. – С. 572.

3. Митний кодекс України від 13 травня 2012 року // Голос України. – 2012. – № 73-74 (5323-5324). – С. 21-62.

4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.

5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003.– № 11.– Ст. 461.

6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

7. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 28. – Ст. 205.

8. Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» / Урядовий кур'єр, 1995, 06, 15.06.95 № 87 – 88.

9. Постанова Правління НБУ від 08 лютого 2000 року № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0209-00/conv

10. Постанова Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні / Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – ст. 155.

Наукові джерела

11. Арсланбекова А.З. Финансовые санкции в системе мер юридической ответственности / А.З. Арсланбекова.— М. : Маркетинг, 2008.— 396 с.

12. Базылев Б.Т. Цели и функции юридической ответственности // Вопросы теории права и государственного строительства. Томск, 1978. – 289 с.

13. Бахрах Д.Н., Кролис Л.Ю. Административная ответственность и финансовые санкции // Журн. рос. права. 1997. – № 8. – С. 87-90.

14. Бахрах Д.Н. «Административная ответственность». М., 2003. — 315 с.

15. Броннікова К.В. Поняття адміністративної відповідальності: проблеми визначення / К.В. Броннікова // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Юридичні науки». – 2013. – № 3 (5). – С. 10-13.

16. Будько З.М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. «Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційнне право» / З.Н. Будько. Запоріжжя, 2005. – 218 с.

17. Вдовічен В.А. Принципи та функції фінансово-правової відповідальності за порушення законодавства в сфері виконання бюджетів за доходами / В.А. Вдовічен // Публічне право. – 2016. – № 1. – С. 141-146.

18. Венедиктов Ю.А., Черепахин А.М. Финансовые санкции в системе управления. М.: Финансы и статистика, 1985. – 250 с.

19. Витрук Н.В. Общая теория юридической ответственности. М., 2008. – 310 с.

20. Гольцева А.М. Застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у банківській сфері / А.М. Гольцева // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://bulletin.uabs.edu.ua/store/jur/2011/65fbc3d7a6b8d8f53d6160ba3616ea9f.pdf.

21. Гриценко І. Формування наукових поглядів щодо інституту адміністративної відповідальності / І. Гриценко // Вісник Національної академії прокуратури України: Наукове фахове видання. – 2008. – № 1. – С. 47-50.

22. Деревянко Б. Особливості бюджетної відповідальності як різновиду фінансово-правової відповідальності / Б. Деревянко, Д. Острий // Підприємництво, господарство і право. – 2016. – № 6. – С. 145-149.

23. Єна Р.О. Щодо визначення поняття «фінансово-правова санкція» / Р.О. Єна // Форум права. – 2013. – № 2. – С. 129-133.

24. Журавлева О.О. Финансовая ответственность в системе юридической ответственности / О.О. Журавлева // Финансовое право. – 2004. – № 4. – С. 89-95.

25. Загуменник В. Адміністративна відповідальність. Проблеми та шляхи їх подолання / В. Загуменник // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 76-80.

26. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання / О. Зелена // Право України. – 2003. – № 4. – С. 21-24.

27. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз [Текст]: монографія / А.Й. Іванський. – Одеса: Юридична література, 2008. – 504 с.

28. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність в сучасній України: теоретичне дослідження [Текст]: автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / А.Й. Іванський; Одес. нац. юрид. акад. Одеса : [б. и.], 2009. – 36 с.

29. Канзафарова І.С. Санкція і відповідальність у цивільному праві (проблема співвідношення) / І.С. Канзафарова // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2003. – С. 250-260.

30. Кобильнік Д.А. Щодо особливостей санкції фінансово-правової норми / Кобильнік Д.А. // Принципы финансового права: материалы междунар. науч.-практ. конф., (г. Харьков, 19-20 апреля 2012 г.) / редкол.: В.Я. Таций, Ю.П. Битяк, Л.К. Воронова и др. X., 2012. – С. 110-112.

31. Коломієць Т.О. Структура адміністративної відповідальності: сучасний доктринальний погляд / Т.О. Коломієць // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 65–66

32. Крохина Ю.А. Теоретические основы финансово-правовой ответственности / Ю.А. Крохина // Журнал российского права. – 2004. – № 3. – С. 105-110.

33. Лук’янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: монографія / Д.М. Лук’янець. – Суми : Університетська книга, 2006. – 367 с.

34. Лук’янець Д.М. Фінансова відповідальність за Податковим кодексом України: недоліки правового регулювання / Д.М. Лук’янець // lib.uabs.edu.ua/library/P_Visnik/.../1_6.../06_03_01.pdf

35. Мусаткина А.А. Понятие позитивной финансово-правовой ответственности / А.А. Мусаткина // Финансовое право. – 2005. – №7. – С. 32-36.

36. Мусаткина А.А. Финансовая ответственность как вид юридической ответственности / А.А. Мусаткина // Журнал российского права. – 2005. – №10. – С.103-112.

37. Онищук Н.Ю. Відповідальність за порушення податкового законодавства / Н.Ю. Онищук // Фінансове право. – 2012. – № 2. – С. 27-29.

38. Оніщик Ю.В. Актуальні питання відповідальності за порушення податкового законодавства / Ю.В. Оніщик // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2015. – Серія «Юридичні науки». – Випуск 1. – Том 3. – А. 66-69.

39. Оніщик Ю.В. Проблеми визначення поняття «фінансове правопорушення»: сучасний стан та перспективи розвитку / Ю.В. Оніщик // Фінансове право. – 2015. – № 2. – С. 8-11.

40. Панов Н. Уголовная ответственность: понятие, принципы, основание / Н. Панов // Ежегодник украинского права. – 2013. – № 543. – С. 543-566.

41. Ровинський Ю. О. Державний примус у системі фінансового права України [Текст] : монографія / Ю. О. Ровинський. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 404 с.

42. Сатарова Н.А. Некоторые теоретические проблемы обоснования финансовой ответственности как вида юридической ответственности // Финансовое право. – 2005. – № 11. – С. 5-10.

43. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України: монографія / Р.А. Усенко; від. ред. Д.М. Лук'янець. К. : Дакор, КНТ, 2007. – 164 с.

44. Установа І. П. Юридичний зміст та ознаки фінансово-правової санкції / І. П. Установа // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2010. – № 4. – С. 133-135.

45. Устинова І. П. Теоретичні питання класифікації фінансових санкцій / І. П. Устинова // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2011. – № 2. – С. 81-84.

46. Устинова, І. П. Юридичний зміст та ознаки фінансово-правової санкції. // Часопис Київського університету права. 2010. – №4. – С. 133-135.

47. Чернадчук В.Д. Заходи впливу Національного банку України за порушення банківського законодавства: питання теорії та практики / В.Д. Чернадчук // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія» / редкол. : С.В. Ківалов (гол. ред.) [та ін.]. – О.: Юрид. літ., 2012. – Т. XI, частина 2. – С. 66-67

48. Чернадчук О. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства: стан та перспективи / О. Чернадчук // Юридична Україна. – 2013. – № 4. – С. 24-29.

49. Школа С.М. Кримінальна відповідальність: загальна характеристика та форми реалізації / С.М. Школа // Право і суспільство. – 2012. – № 6. – С. 149-153.

План

1. Поняття та правова природа фінансово-правової відповідальності.

2. Принципи та функції фінансово-правової відповідальності.

3. Підстави застосування фінансово-правової відповідальності.

4. Фінансово-правові санкції: поняття, особливості та види.

Основний зміст

1. Розвиток вітчизняного законодавства, зміни, що відбуваються у суспільних відносинах породжують виникнення нових видів юридичної відповідальності, а завданням юридичної науки є їх виявлення, дослідження, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої та правозастосовчої практики. Останнім часом в юридичній літературі з’явилася низка праць, у яких обґрунтовується наявність нових видів юридичної відповідальності і серед них – фінансової, обґрунтовуючи свою точку зору тим, що самостійність виду юридичної відповідальності залежить від самостійності галузі права і виду правопорушення. Крім того, у законодавстві стали використовуватися як самостійні категорії такі поняття як «фінансова санкція», «податкове правопорушення», «бюджетне правопорушення», «фінансове правопорушення» тощо, що свідчить про відокремлення і формування нового виду відповідальності.

Якщо дію нормативно-правових актів не забезпечено відповідними фінансовими засобами, вони набувають декларативного характеру. Це, в свою чергу, сприяє формуванню зневажливого ставлення до органів державної влади та їх посадових осіб і, як наслідок – руйнації іміджу державного управління та державної політики в цілому. Таким чином, фінансова відповідальність насамперед покликана забезпечити своєчасне і повне надходження податків і зборів до відповідних бюджетів, раціональне витрачання бюджетних коштів і стабільність фінансової системи України, що обумовлює новий аспект актуальності проблем фінансової відповідальності.

На всіх стадіях фінансової діяльності мають місце порушення встановленого порядку мобілізації, розподілу й використання фондів коштів, чим порушується публічний фінансовий інтерес, захист якого забезпечується встановленням фінансової відповідальності.

Державний примус – це правовий вплив, який здійснюється від імені держави її органами і посадовими особами щодо суб'єктів права шляхом прийняття відповідного спеціального правозастосовчого акту і його виконання з метою забезпечення належної поведінки суб'єктів в частині виконання ними своїх юридичних обов'язків.

Останнім часом, поряд із «традиційними» видами юридичної відповідальності (кримінальною, адміністративною, цивільно-правовою, господарською, дисциплінарною та матеріальною), науковці почали виділяти й інші види юридичної відповідальності.

Розвиток вітчизняного законодавства, зміна суспільних відносин породжує виникнення нових видів юридичної відповідальності.

Відповідальність – це правова категорія, сукупність вимог, що пред’являються суспільством та державою до державних органів, громадських організацій, посадових осіб та громадян. Це той критерій, який дозволяє оцінювати обсяг та якість виконання ними своїх обов’язків, у відповідності з чим виражається схвалення або осуд. Громадянин, особистість, установа, організація, посадова особа несуть відповідальність, перш за все, за правильне виконання своїх обов’язків, тобто відповідальність у її позитивному значенні. Якщо ж обов’язок не виконаний, наступає відповідальність в її, так би мовити, негативному значенні – примус, стягнення, покарання і т.п.

До основних рис, властивостей юридичної відповідальності відноситься, перш за все, осмислення, правильне, чітке розуміння посадовою особою, громадянином покладених на нього в силу закону обов’язків, правильне ставлення до тих, перед ким особа несе свої обов’язки – до суспільства, держави, інших осіб.

Юридична відповідальність особи діє протягом всього часу, коли цей обов’язок повинен бути виконаний. Вона має вираз в осмисленні особою необхідності неухильно й сумлінно виконувати свої обов’язки, у вимогах, пред’явлених до особи суспільством та державою, в системі засобів, якими забезпечується виконання особою покладених на неї обов’язків. Тому неправильною є думка, що юридична відповідальність починається тільки тоді, коли особа не виконала покладений на неї обов’язок, порушила закон. Тільки у випадку невиконання або неправильного виконання нею своїх обов’язків, коли особа не виправдала виявленої їй довіри, юридична відповідальність набирає негативної форми: осуду, стягнення, примусу, санкції.

В останні роки в науковій юридичній літературі висловлюється думка, що відповідальність – єдина, але має дві форми реалізації: добровільну (позитивну) і державно-примусову (негативну).

Що ж до існування відповідальності у фінансовому праві на даний момент існують принципово різні точки зору, немає єдиного підходу. Ряд авторів відстоює існування фінансово-правової відповідальності як самостійного виду відповідальності, і ця думка, слід визнати, є в науковій літературі переважаючою. Дуже багато хто з науковців виділяє фінансово-правову відповідальність в окремий вид поряд із самою галуззю фінансового права, приписуючи їй загальну конструкцію юридичної відповідальності, доповнюючи спеціальними ознаками.

Наявність фінансової відповідальності обумовлена предметом регулювання фінансового права, і виділення фінансової відповідальності як самостійного виду відповідальності зумовлено саме особливостями «правової природи відповідного порушення, яка є відмінною від природи адміністративного, кримінального або цивільного правопорушення».

Фінансово-правова відповідальність – це самостійний вид юридичної відповідальності, який реалізується на підгалузевому рівні, виникає з публічних правовідносини. При цьому, особливий акцент необхідно зробити на відновлювальному характері даної відповідальності, в цим вона протиставляється адміністративній та кримінальній, які мають насамперед каральні функції.

Фінансово-правову відповідальність визначають як застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими на це державними органами, які покладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру.

Виділяють наступні ознаки фінансової відповідальності, які служать підтвердженням того, що це самостійний вид юридичної відповідальності:

1) є засобом захисту фінансових відносин, що встановлюється нормами фінансового права, яка є самостійною галуззю права;

2) основною підставою притягнення до фінансово-правової відповідальності є протиправне, винне діяння у вигляді дії або бездіяльності;

3) фінансово-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника спеціалізованих фінансово-правових санкцій;

4) фінансова відповідальність носить майновий характер;

5) заходи фінансової відповідальності застосовуються як до фізичних так і юридичних осіб, які неналежним чином виконали чи не виповнили свої обов'язки;

6) заходи фінансово-правової відповідальності застосовуються до широкого кола уповноважених на те державних органів і їх посадових осіб;

7) порядок накладення фінансово-правових санкцій на особу, яка вчинила фінансове правопорушення, врегульований нормами фінансового права.

Таким чином, самостійність фінансової відповідальності підкреслюється відповідними критеріями, які містять в собі обов'язок особи, винної у вчиненні фінансового правопорушення, зазнавати заходів державно-владного примусу, які передбачені санкціями фінансового законодавства.

Фінансово-правову відповідальність необхідно відмежовувати від інших видів юридичної відповідальності. Слід зазначити, що кримінальна відповідальність може наставати і за правопорушення у фінансово-правовій сфері, однак якщо фінансово-правова відповідальність застосовується за правопорушення, які характеризуються суспільною шкідливістю, то кримінальна – за ті, які є суспільно-небезпечними.

Говорячи про співвідношення адміністративної та фінансової відповідальності, варто зазначити, що фінансово-правова відповідальність – це самостійний вид відповідальності за фінансове правопорушення, яке відокремлюється від інших за складом, має особливі санкції, вона може бути застосована не тільки до фізичних, а й юридичних осіб, побудована на особливому процесуальному порядку провадження і є частиною заходів фінансового примусу. Відповідальність за порушення фінансового законодавства поряд з фінансово-правовою відповідальністю не виключає можливості застосування адміністративних і кримінальних заходів, але за особливі склади правопорушень, пов'язаних з порушенням фінансової дисципліни.

Застосування заходів адміністративної відповідальності за окремі види фінансових правопорушень обумовлено витратами перехідного періоду у становленні фінансово-правових заходів примусу. У зв'язку з прийняттям Бюджетного і Податкового кодексів України з'явилася необхідність законодавчого виділення адміністративних проступків у сфері фінансових відносин, що не збігаються зі складами фінансових правопорушень.

В основі розмежування фінансового правопорушення і адміністративного проступку повинні бути враховані, перш за все, суб'єкт і об'єкт правопорушення. Суб'єктом фінансового правопорушення є особливий суб'єкт, який має прямий зв'язок з фінансовою діяльністю. Це не просто фізична або посадова особа, а, як приклад, платник податків.

Фінансово-правова відповідальність настає тільки за порушення фінансових норм, які встановлюють правила поведінки суб‘єктів фінансових правовідносин, захищають фінансові інтереси держави. Крім того, суб‘єктами фінансово-правової відповідальності є підприємства, установи, організації, фізичні особи, але не фізичні (посадові) особи, які є суб‘єктами дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності. Різними є механізми встановлення та обрахування фінансово-правових та адміністративних санкцій, а також різними є органи юрисдикційних повноважень щодо застосування зазначених санкцій.

Процедури застосування фінансово-правових та адміністративних санкцій є різними. Фінансово-правові санкції застосовуються до колективного прибутку суб‘єкта правопорушення, а адміністративні – до особистих доходів посадової особи. Застосування фінансово-правових санкцій тягне негативні для суб‘єкта правопорушення наслідки не організаційного характеру, а тільки грошово-майнового тощо та має за мету, на відміну від адміністративних санкцій, не тільки покарання порушника фінансової дисципліни, але й компенсацію презумованої шкоди.

За вчинення правопорушень фінансово-правового характеру також може застосовуватися і дисциплінарна відповідальність. Як приклад, у податкових правовідносинах суб'єктом, який допустив порушення податкового законодавства, може бути посадова особа органу фіскальної служби. В такому разі застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності. Якщо порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення податкового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність має багато спільних рис із фінансовою, зокрема, можливість настання відповідальності без вини, можливість притягнення до відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб, компенсаційний характер, майновий характер відповідальності. Проте, такі види відповідальності також необхідно розрізняти, зокрема, за основною підставою – різними сферами їх правового регулювання (приватно-правова та публічно-правова сфери).

2. Фінансово-правій відповідальності притаманні як загальні принципи юридичної відповідальності, так і принципи фінансово-правової відповідальності з притаманними лише їй властивостями.

До загальних принципів належать:

1) принцип законності – полягає у тому, що фінансово-правова відповідальність за вчинення проступку у процесі виконання бюджету за доходами настає лише за діяння, передбачені законом;

2) принцип обґрунтованості – виражається у встановленні факту вчинення фінансового правопорушення, ступені вини особи, що притягується до відповідальності, та інших значущих факторів;

3) принцип справедливості – покарання особи, що вчинила фінансове правопорушення, повинне відповідати мірі суспільної небезпеки проступку, який вона вчинила;

4) принцип невідворотності покарання – особа, що вчинила фінансове правопорушення у процесі виконання бюджету за доходами рано чи пізно понесе за це відповідальність;

5) презумпції невинуватості особи – особа вважається невинуватою, поки не буде доведена її вина у вчиненні фінансового правопорушення;

6) права на захист у особи, притягнутої до відповідальності – особа, яку звинувачено у вчиненні фінансового правопорушення у процесі виконання бюджету за доходами має право надавати докази своєї невинуватості, та оскаржувати будь-які дії і рішення щодо неї.

До спеціальних принципів відносяться:

принцип одноразовості притягнення до фінансово-правової відповідальності;

принцип співвідношення фінансово-правової відповідальності з іншими видами відповідальності;

принцип відмежування фінансово-правової санкції від фінансово-правового обов’язку.

Відповідальність виконує регулятивну, превентивну, каральну, відновну, виховну функцію.

Штрафна функція полягає у встановленні для особи, яка вчинила фінансове правопорушення, відповідної міри покарання, з урахуванням сутності проступку та його негативних наслідків.

Правовідновлювальна функція – це передусім відновлення незаконно порушених прав та примусове виконання встановлених обов’язків, які з тієї чи іншої причини не були виконані.

Попереджувальна функція – спрямована на формування у компетентних осіб розуміння невідворотності покарання у випадку скоєння фінансових правопорушень та усвідомлення необхідності здійснення стадії виконання бюджету за доходами у відповідності з правовими приписами.

Виховна функція – направлена на виховання осіб, що беруть участь в бюджетному процесі, в дусі поваги до бюджетного законодавства та суворого дотримання процедури виконання бюджету за доходами.

Регулятивна. За допомогою фінансово-правової відповідальності діяльність осіб, наділених обов’язками при виконанні бюджету за доходами, спрямовується у вигідному державі та суспільству напрямку.

Остання функція, яку необхідно віднести до переліку спеціальних функцій фінансово-правової відповідальності за порушення законодавства в сфері виконання бюджетів за доходами, – контрольна. Як приклад, дана функція виявляється у застосуванні компетентними органами необхідних методів для нагляду за перебігом зазначеного етапу бюджетного процесу.

3. В українській науці визнається, що юридична відповідальність настає внаслідок скоєння правопорушення. Відповідно до загальноприйнятого положення в теорії права правопорушення є підставою відповідальності як протиправне, винне завдання шкоди.

Разом з тим, підстава юридичної відповідальності становить тричленну конструкцію, що визначається через наявність правової норми, юридичного факту вчинення певного діяння та винесення уповноваженим органом правозастосовного акту. Ці три елементи у вітчизняній науці визначають через нормативну, фактичну та процесуальну підстави.

Фактичною підставою розглядається склад правопорушення у сукупності його елементів – суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона – залежно від галузевого виду відповідальності.

Так, суб’єктом правопорушення у вітчизняній науці вважається деліктоздатна фізична особа (людина) або деліктоздатне об’єднання, які вчинили правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається залежно від її віку та психічного розвитку, а деліктоздатність юридичної особи – залежно від здійсненої передбаченої законом процедури реєстрації.

Об’єктом правопорушення вважаються певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких воно було спрямоване. Об’єктами правопорушень можуть стати всі явища, які визнаються об’єктами правовідносин, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні цінності (особисті або суспільні). Під об’єктивною стороною розглядають фактичне діяння суб’єкта, протиправність цього діяння, його шкідливий або небезпечний результат, а також причинний зв’язок між ними. Суб’єктивну сторону зазвичай становить певне психологічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

До суб’єктивної сторони правопорушення відносять наміри, мотиви суб’єкта, його вину у вчиненні діяння.

Цивілістичний підхід полягає у визнанні фактичною підставою юридичної відповідальності правопорушення як складу його основних ознак умов цивільної відповідальності. Цей підхід призводить до визнання таких ознак діяння як протиправність, винність, небезпечність (шкідливість), наявність причино-наслідкового зв’язку та шкоди як тих елементів, які складають конструкцію підстави, що як загальнотеоретична модель спільна для всіх видів юридичної відповідальності.

Отже, традиційно в теорії права виділяють нормативні, фактичні і процесуальні підстави настання юридичної відповідальності. Нормативне підґрунтя – це наявність норми права яка забороняє соціально небезпечну поведінку і встановлює відповідні санкції. Під фактичною підставою слід розуміти наявність факту правопорушення. Процесуальна підстава передбачає наявність правозастосовчого акта, яким застосовується юридична відповідальність, визначаються її вид і спосіб. Відсутність будь-якої з них ставить під сумнів існування фінансово-правової відповідальності.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є наявність в діянні особи складу фінансового правопорушення. Правопорушення є проявом свавілля, нехтуванням тих правил, які прийняті і встановлені державою для підтримки громадського порядку і забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян. Фінансове законодавство України не містить детального визначення дефініції «фінансове правопорушення», але закріплює його різновиди податкове правопорушення і порушення бюджетного законодавства.

Фінансове правопорушення – це суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу і використання публічних фондів коштів, за яке законодавством передбачена фінансова відповідальність.

В теорії права під об'єктом правопорушення розуміється певний вид суспільних відносин, врегульованих правом, на яке зазіхає правопорушення. Об'єктом фінансового правопорушення є врегульовані нормами фінансового законодавства суспільні відносини, яким в результаті правопорушення завдається шкода.

Об'єктивна сторона – це те, в чому правопорушення отримує своє зовнішнє вираження. Об'єктивна сторона включає в себе саме протиправне діяння, заподіяну шкоду і необхідний причинний зв'язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою. Факультативними елементами є місце, час, спосіб, обставини вчинення правопорушення, а також знаряддя правопорушення. Отже, об'єктивна сторона фінансового правопорушення – це протиправне діяння, яке виражається в дії або бездіяльності суб'єкта і характеризує зовнішнє відображення фінансового правопорушення в реальній дійсності.

Правопорушення передбачає наявність суб'єкта, який згідно із законодавством може бути притягнений до юридичної відповідальності за його вчинення. У загальній теорії права наголошується, що суб'єкт правопорушення повинен володіти деліктоздатністю – тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. Відповідно, суб'єктом фінансового правопорушення є деліктоздатна особа (фізична або юридична особа), яка вчинила протиправне винне діяння і здатна нести фінансово-правову відповідальність. Суб'єктами даного правопорушення завжди виступають тільки ті учасники правовідносин, які представляють зобов'язану сторону в таких правовідносинах.

Суб'єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення суб'єкта до вчиненої дії або бездіяльності та її наслідків, проявляється у формі його провини: умислу або необережності. Отже, суб'єктивна сторона податкового (фінансового) правопорушення представляє собою сукупність ознак, які відображають внутрішню сторону протиправного діяння (дія або бездіяльність), і характеризує внутрішні психічні процеси, що відбуваються в свідомості правопорушника щодо вчиненого і його наслідків.

Характеризуючи суб'єктивну сторону фінансового правопорушення, слід зазначити, що податкове законодавство не визначає провину за необхідну умову притягнення до фінансово-правової відповідальності. Вина особи у вчиненні фінансового правопорушення не є обов'язковою умовою притягнення до відповідальності, тобто відсутність вини не виключає визнання діяння правопорушенням.

Аналізуючи нормативну конструкцію фінансової відповідальності, яка міститься в Податковому кодексі України, слід зазначити, що особливістю правового регулювання підстав фінансової відповідальності є повна відсутність норм, що стосуються визначення традиційних елементів суб'єктивної сторони правопорушення, а саме вини, мотиву і цілей протиправного діяння. Якщо мотив і мета є факультативними елементами суб'єктивної сторони правопорушення, то вина є її ключовим елементом. Однак жодного положення про вину особи, яка притягається до фінансової відповідальності, в Податковому кодексі України немає.

Однією з підстав фінансово-правової відповідальності є процесуальна. Змістом процесуальної підстави є процесуальна діяльність з обов'язковим оформленням відповідних процесуальних документів.

4. Санкція – міра покарання за порушення правової норми. При цьому, санкція не як елемент правової норми, а як державно-правові наслідки недотримання норм права є мірою відповідальності. Відповідно фінансово-правова санкція – міра фінансово-правової відповідальності, яка настає в разі недотримання суб'єктами фінансових правовідносин встановлених приписів і порядку утворення, розподілу і використання грошових фондів держави, муніципальних утворень, підприємств, організацій, установ.

Відповідно до кожної підстави фінансово-правової відповідальності діє суворо визначено система санкцій. Санкції кожного блоку підсистеми фінансово-правової відповідальності покликані усувати несприятливі економічні наслідки, спричинені порушенням фінансової дисципліни.

Зміст фінансово-правових санкцій полягає в обмеженні, позбавленні прав або інших благ особи, до якої вони застосовуються, тобто у вигляді фінансових санкцій держава змушує порушника зазнавати певних обмежень його прав, незалежно від того, бажає він цього чи ні.

Фінансово-правові санкції застосовуються до суб'єктів фінансових правовідносин, які є реальними учасниками конкретних правовідносин. У теорії фінансового права дане коло суб'єктів поділяється на три основні групи: суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єкти, індивідуальні суб'єкти. Можливий підрозділ суб'єктів фінансового права і на дві групи: організації, куди входять дві перші з названих вище груп, і громадяни в якості індивідуальних суб'єктів.

Для фінансово-правових санкцій характерний судовий і позасудовий порядок їх застосування. Але сутність фінансової санкції зовсім не змінюється від того, в якому порядку – адміністративному або судовому – вона реалізується. Більш того, зміст фінансових санкцій істотно впливає на спосіб або форму її застосування. Тому віднесення санкцій до тієї чи іншої галузі права залежить не від їх назви та порядку (способу) застосування, а від того, використання норми якої галузі права (кримінального, адміністративного, цивільного, фінансового) вони безпосередньо забезпечують.

Слід відзначити, що з введенням в юридичну науку поняття «фінансово-правова відповідальність» відбулося її ототожнення з передбаченими законом фінансовими санкціями, що не є логічним, оскільки, санкція становить собою міру покарання за порушення правової норми. У той же час на відміну від санкції, поняття відповідальності є ширшим за своїм змістом і передбачає безпосередньо її реалізацію.

Санкції фінансово-правової норми за своєю сутністю є економіко-юридичними (майновими), бо невигідність, небажаність передбачуваних ними заходів полягає у зменшенні майнової сфери правопорушника через його грошові фонди та кошти. Таким чином, під фінансово-правовими санкціями розуміються обов’язкові структурні елементи норми фінансового права, що мають майновий характер, забезпечені примусовою силою держави, застосовуються в спеціальному процесуальному порядку уповноваженими на це державними органами та їх посадовими особами у випадку винного невиконання або неналежного виконання (тобто у випадку скоєння фінансового правопорушення) суб’єктом фінансової діяльності фізичної чи юридичної особи вимог законодавства про акумуляцію, розподіл, використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових коштів, а також покарання порушників.

Серед особливостей, що характеризують і виокремлюють фінансово-правову санкції від інших, виділяють такі, як правовідновлюваний та штрафний характер, грошовий або майновий характер, а також застосування її до всіх учасників фінансових правовідносин. Зазначені особливості, за його словами, реалізуються єдиним комплексом при виявленні правопорушення фінансових норм.

Кажучи про специфіку фінансових санкцій, на відміну від цивільно-правових і адміністративних, необхідно виділити основні ознаки, які відрізняють фінансовий штраф від адміністративного і цивільно-правового, серед яких: неможливість заміни фінансового штрафу іншим стягненням; неможливість звільнення від накладення штрафу, як фінансової санкції, уповноваженим органом; виключення можливості стягнення штрафу і оскарження постанови про накладення штрафу у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення; можливість накладення фінансового штрафу одночасно зі стягненням недоїмки за податками і пені; сплата фінансового штрафу за рахунок прибутку, який залишається у організацій або після сплати податків; неможливість договірного встановлення фінансового штрафу.

Варто звернути увагу і на питання класифікації фінансових санкцій.

Так, на думку одних фахівців, слід виділяти правовідновлювальні (направленні на відшкодування шкоди, заподіяної державі або органам місцевого самоврядування фінансовим правопорушенням) та каральні (встановлюються за фінансові правопорушення з метою покарання правопорушника) фінансово-правові санкції. Правовідновлювальною санкцією є пеня, каральні ж санкції встановлюються у вигляді штрафу, розмір якого визначений законодавством.

Фінансово-правові санкції за способом накладання на санкції нарахування і санкції вилучення. Окрім цього, за ступенем визначеності їх можна поділити на:

- абсолютно визначені, тобто такі, що не можуть бути зменшені чи збільшені органом, що їх застосовує;

- відносно визначені, тобто такі, які мають вищу та нижчу межу розміру;

- фінансові санкції як складові кумулятивних санкцій (такі, що включають в себе заходи юридичної відповідальності різного роду).

За розрахунковими ознаками їх варто поділяти на ті, що нараховуються у фіксованій сумі; кратні до певної суми; в неоподаткованих мінімумах доходів громадян.

Таким чином підсумовуючи викладене, фінансово-правова санкція – це міра фінансово-правової відповідальності, яка настає в разі недотримання суб'єктами фінансових правовідносин встановлених приписів і порядку утворення, розподілу і використання грошових фондів держави, муніципальних утворень, підприємств, організацій, установ. Зміст фінансово-правових санкцій полягає в обмеженні, позбавленні прав або інших благ особи, до якої вони застосовуються, тобто у вигляді фінансових санкцій держава змушує порушника зазнавати певних обмежень його прав, незалежно від того, бажає він цього чи ні.

Лекція № 5

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 843; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!