Економіка — це наука про основи ефективного господарювання.
1.2 Потреби, як рушійнисилиекономічного розвитку.
Для життялюдиніпотрібнесприятливенавколишнєсередовище, а саме: певнікліматичні й геологічніумови, наявністькисню, води, ґрунтів, рослинного і тваринногосвіту. Крім того, людинапотребуєїжі,одягу, житлатощо, тобто такихблаг, якіпотрібновиробляти. Якщодавні люди шукалисховища, збиралиплоди, викопувалиїстівнекоріння, полювали на тварин, то згодом дляборотьби за своєжиття вони мусилипристосовуватипалицю і каміння. Ізчасом почали виготовлятизнаряддяпраці, глиняний посуд, тканини й рибальськісіті. Далі відбулось перше роздвлення праці - розведення домашніх тварин і землеробство. Пізніше люди винайшли машини і обладнання, що дозволилокількісно і якісно розвинути виробництво потрібних для життя речей.І все це робилося і робиться заради того, щоб люди могли постійно задовольнятисвої потреби.Незрівнянноскладнішими стали процесивиробництва, удосконалилисьсистемипосередництва і торгівлі.Не змінилосяодне — у центрівсього, щовідбувається, конкретнілюди та їхні потреби.
До людських потреб належать такожпрагнення до любові, поваги та самореалізації. Вони не розглядаютьсяекономічною наукою, оскількиіхнеможназадовольнити за допомогоютоварів і послуг. Як громадяниУкраїни, ми потребуємозахистунашоїБатьківщини і довкілля; управління державою, представництванашоїкраїни в різнихгромадських і міждержавнихорганізаціях. Ценашігромадські (суспільні,загальнодержавні) потреби.Чимрізноманітніши потреби людини, тимбагатшийїївнутрішнійсвіт.
|
|
|
Потре́ба —(з англ. want) - нестача чогосьоб'єктивно необхідного для підтримкижиттєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому.
Людина прагнезадовольнитиякнайбільшесвоїх потреб.
Зако́нзроста́нняпотре́б— в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб.
Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли…..П'→В'→П"→В"→….,тобто зрослі потреби П' стимулюють зростання виробництва B', збільшення якого веде до зростання потреб П", а це є причиною подальшого зростання виробництва В". Такий процес є безперервним (...), оскільки потреби людини є безмежними.Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом економічної діяльності.
Економічна (господарська) діяльність - це процес створення матеріальних благ для задоволення людських потреб.
Для здійснення такої діяльності необхідно дати відповідь на 3 головні питання:
|
|
|
|
| ЩО ? | ЯК? | ДЛЯ КОГО? |
| що за товари (послуги) та в якої кількості ми будемо виробляти? | як будемо виробляти (за допомогою яких технологій)? | Скільки і яких товарів зможе купити кожна соціальна група, виходячи з рівня доходів? |
Для виробництва товарів та послуг необхідні економічні ресурси- це все те, чим має у своєму розпорядженні суспільство:природні, сировинні, трудові, людські, матеріальні запаси і кошти, фінансові цінності, грошові кошти, інформаційні, які можуть бути використані людьми в господарській діяльності.
Використання ресурсів у господарській діяльності пов'язано з доступністю їх отримання. Частина благ, таких як атмосферне повітря, вода, сонячне світло, вітер, припливи і відливи, доступні для всіх людей без обмежень та винятків. Такі ресурси називаються вільними (неекономічними) і в господарських розрахунках не враховуються. Інші ресурси (економічні) завжди існують в обмеженій кількості. Ця обмеженість носить як абсолютний, так і відносний характер.Суспільство не здатне виробити весь той обсяг товарів та послуг, який відповідає абсолютним (ідеальним) потребам людей у країні.У самій серцевині економіки є безперечна істина, яку називаємо законом рідкості ресурсів. Цей закон стверджує:
|
|
|
Закон рідкості (обмеженості) ресурсів: блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, щоб виробити всі блага, які потребують люди для споживання.
Принцип обмеженості ресурсів диктує необхідність їх раціонального розподілу і використання, економії і турботи про відновлення. Це означає, що економіка постійно стоїть перед проблемою вибору.
Проблема вибору – одна з найважчих у суспільстві. Вона полягає в тому, що через обмеженість природних та іншіх ресурсів треба в кожний даний момент вирішувати що виробляти і в якій кількості.
В реальному житті люди постійно здійснюють вибір. При цьому вони надають перевагу лише одному з можливих варіантів (альтернатив) і фактично втрачають можливість отримати щось інше.
Наприклад, якщо при вирішенні проблеми — після закінчення середньої школи піти вчитися в університет чи працювати — молода людина обирає навчання в університеті, то тим самим вона втрачає можливість працювати та отримувати доход від цього найближчі 5 років. Якщо певна організація при вирішенні проблеми — на що витратити кошти: на придбання нових комп'ютерів чи на ремонт приміщення, — обирає комп'ютери, то тим самим вона втрачає можливість відремонтувати приміщення.
|
|
|
Оскільки економічні блага не можна отримати, не втративши чогось, не заплативши за них втраченою можливістю отримати щось інше, вибір завжди має ціну або альтернативну вартість(вартість втраченої можливості). Це одна з найважливіших економічних категорій. Коли ми щось купуємо, то, як правило, сплачуємо гроші. Та сплачена нами сума — це ще не ціна нашого вибору. Реально ми відмовляємось від купівлі іншої бажаної речі, яку б придбали за цю ж суму і якою знехтували заради обраної нами.
Альтернативна вартість — це те інше, від чого необхідно відмовитись, щоб отримати те, на користь чого ми здійснили свій вибір. Вона пов'язана з відмовою від альтернативного використання ресурсів.
Зазвичай людина поводить себе раціонально, тобто із множини варіантів обирає найвигідніший з усіх альтернативних.
Корисність товару— це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності.Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь).
Гранична корисність— це додаткова корисність від споживання ще однієї одиниці блага.
Поняття граничної корисності відображає те додаткове задоволення, яке отримує людина від кожної додатково спожитої одиниці товару. Наприклад, людина, що їсть яблуко, отримує від кожного наступного з'їденого нею яблука менше задоволення, ніж від попереднього. Зрештою настає момент, коли додаткова корисність від наступної одиниці товару починає дорівнювати нулю. Це момент насичення.
Пе́ршийзако́нҐо́ссена—законнасиченняпотреб (спадної гранічної корисності): зізбільшеннямкількостіданогоблагаграничнакорисністьйогозменшується, азаумовиповногозадоволенняпотребспоживачавонадорівнюватименулю.
Саме потреби в усі віки змушували людей долати величезні відстані у пошуках нових земель і ринків збуту, освоювати незвідані території. Саме потреби були й залишаютьсяголовним стимулом розвитку науки і техніки, даютьпоштовх для розквітукультури та освіти.
Відтак, потреби є спонукальним мотивом
Економічної діяльності.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!