Послідовність розробки інноваційної продукції
Зважаючи на швидкі зміни у технологіях, стан конкуренції, потреби споживачів – підприємство змушене безупинно розробляти нові товари (інноваційну продукцію), які повинні прийти на зміну існуючим товарам. Це завдання не є простим, оскільки конкуренти роблять те ж саме і, поза всяким сумнівом, докладуть максимум зусиль, щоб якомога швидше вивести на ринок свої новинки. Для вирішення цього завдання є два шляхи. Перший шлях полягає у придбанні прав на вже розроблену кимось новинку, купивши підприємство, технології або права на винахід за ліцензійним договором. Другий шлях полягає в розробці новинки власними силами. Цей шлях є довшим, але у разі успіху, він може призвести до створення принципово нових товарів, що мають значні конкурентні переваги. Під новинками будемо розуміти удосконалені варіанти або модифікації існуючих товарів, а також оригінальні товари, розроблені на основі власних науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт (НДДКР). Відзначимо, що створення та випуск на ринок новинок є досить ризикованим заходом. Так, за даними дослідження на ринку товарів широкого вжитку зазнають невдачі близько 40% усіх пропонованих новинок, на ринку товарів промислового призначення – 20%, на ринку послуг – 18% [2.3].
Процес розробки новинки складається з багатьох етапів, на яких вирішують наукові, технічні, правові, економічні, організаційні та інші завдання. Розглянемо етапи, які так чи інакше пов'язані з об'єктами інтелектуальної власності. Схематично ці етапи показані на рисунку 3.2. Кожний з цих етапів необхідно ретельно проробляти для того, щоб при переході до наступного етапу знижувати ризики. Хоча на етапі розробки новинки розробники зустрічаються з багатьма невизначеностями як технічного, так і економічного характеру, проте вдале проходження зазначених етапів дозволить значно зменшити ризики.
|
|
|
Рисунок 3.2 – Основні етапи розробки інноваційної продукції
Розробка концепції інноваційної продукції.Це завдання є найскладнішим, оскільки необхідно розробити образ неіснуючого товару, який має бути конкурентоспроможним на ще неіснуючому (майбутньому) ринку. У процесі маркетингових досліджень і прогнозування майбутніх бажань споживачів, що можуть змінюватися під впливом кон'юнктури, стану економіки або політичної ситуації, попит та пропозиція на майбутньому ринку на гіпотетичний товар є невідомими, тим паче невідомі плани конкурентів. Тому ідея нового товару та його образ повинні бути оригінальними, можливо навіть фантастичними. Для того, щоб концепцію (задум) товару перетворити на конкретний товар, необхідно зібрати якомога більшу кількість ідей, які б орієнтовно могли допомогти у вирішенні даного завдання. Джерелами таких ідей можуть бути наукові статті, дисертації, винаходи, наукові лабораторії, окремі вчені, експерти, винахідники, пошукові системи в мережі Інтернет тощо. На цьому етапі не варто відкидати ідеї, які на перший погляд видаються "маренням". Оскільки в подальшому може виявитися, що деякі із цих ідей стануть принагідними.
|
|
|
Формування ідей. Для того, щоб концепцію (задум) товару перетворити на конкретний товар, необхідно зібрати якомога більшу кількість ідей, які б орієнтовно могли допомогти у вирішенні даного завдання. Джерелами таких ідей можуть бути наукові статті, дисертації, винаходи, наукові лабораторії, окремі вчені, експерти, винахідники, пошукові системи в мережі Інтернет тощо. На цьому етапі не варто відкидати ідеї, які на перший погляд видаються "маренням". Оскільки в подальшому може виявитися, що деякі із цих ідей стануть принагідними. Інший шлях - генерування нових ідей, що базується на науці про творче мислення – евристиці. Також успішно використовують досягнення таких наук як психологія творчості, системний аналіз, дослідження операцій, теорія ігор та ін. Евристичні методи часто призводять до принципово нових інноваційних рішень, які потім набувають статусу винаходу або навіть відкриття. Найнеймовірніші ідеї, отримані евристичним шляхом, можуть забезпечити технологічний прорив у тій або іншій галузі. Свого часу неймовірними видалися ідеї радіо, телефону, телебачення, космічних польотів тощо. Нові ідеї можуть виникати в результаті прогнозування властивостей товару або технологічних параметрів його виготовлення. Звідси можна зробити висновок: для того, щоб одержати товар з новими (конкурентними) властивостями, необхідно спрогнозувати й розробити технологію, яка була б здатною забезпечити одержання цих властивостей. Технологічне прогнозування визначають як передбачення майбутніх характеристик технологій, обладнання або методів, їх конкретних характеристик, параметрів. Методи технологічного прогнозування можуть застосовувати на будь-якій стадії технологічного проекту, починаючи з фундаментальних досліджень, виявлення комерційного потенціалу розробки й закінчуючи аналізом виробленого продукту, а також економічного середовища та ринку. Оскільки мета будь-якої нової технології або інноваційного проекту – посилення конкурентоспроможності, а здійснення технологічної розробки часто триває роками, важливо щоб до моменту його завершення мета проекту (досягнення якихось певних конкурентних переваг) залишалася б як і раніше актуальною, а досягнуті параметри зберігали перевагу стосовно можливих конкурентів.
|
|
|
|
|
|
Типовою помилкою прогнозування технологій є врахування лише технічних параметрів та ігнорування інших параметрів зовнішнього середовища: економічних, політичних, соціальних та інших аспектів. Нова технологія може призвести до таких позитивних наслідків як: збільшення продуктивності, зниження витрат, поліпшення екології тощо. Але мабуть найнеобхіднішим є підвищення якості виготовленої продукції або надання їй нових, невідомих раніше властивостей. Параметри нової технології або властивості товарів можна спрогнозувати, наприклад, за допомогою методу S-кривих. Цей метод прогнозування полягає в тому, що залежність багатьох процесів від часу має S-подібний характер: на початковому етапі параметри збільшуються повільно (іде нагромадження – так званий інкубаційний період), потім настає період швидкого зростання, а після досягнення певної величини, швидкість процесу зменшується, асимптотично наближаючись до своєї межі. Процедуру побудови S-кривої для технологічного параметра або властивості товару, виробленого за цією технологією, стисло можна описати наступним алгоритмом:
- визначити властивість товару, потреба в якому є на ринку;
- визначити технологічний параметр або параметри, якими можна виміряти цю властивість;
- зібрати інформацію про динаміку розвитку цього параметра в минулому;
- визначити природне обмеження цього параметра;
- побудувати на основі цієї інформації S-криву, що має асимптоту до природнього обмеження;
- визначити події та тенденції, які можуть вплинути на майбутній розвиток технології, і, відповідно, на форму кривої.
Схематично це показано на рисунку 3.3. Наближення кривої до природного обмеження свідчить про наближення нової технології, про що укладач прогнозу повинен завжди пам'ятати.
Рисунок 3.3 – Зміна технологій
Відбір ідей. Якщо на стадії формування ідей завдання полягало в пошуку й генеруванні якомога більшої кількості ідей, то на стадії відбору ідей переслідують протилежну мету – зменшити кількість ідей до однієї-двох, імовірність успішної комерціалізації яких буде максимальною. Під ідеєю розуміють ідею комерціалізації технологічної розробки, тобто це ідея того, яким чином результати наукових досліджень можуть отримати комерційну реалізацію. Мова йде не про нову технологічну ідею на основі результатів наукових досліджень, а про ідею бізнесу, заснованого на новому продукті, отриманому на основі інновації. Відбір комерційно значущих ідей з безлічі схожих є важким і відповідальним завданням. На цьому етапі необхідно подолати міф про те, що саме дана розробка є найкращою із кращих. Насправді це не так. Як приклад, наведемо криву відсіювання ідей, розроблену фірмою ЗМ за методикою компанії OXFORD INNOVATIONS (рис.2.4). Після відсіювання на першому етапі з 540 вихідних ідей залишилося 92, які, як видавалося, мали шанси на успіх при комерціалізації. На другому етапі ці 92 ідеї перевірили на предмет їх конкурентоспроможності на ринку. Якість восьми ідей, що залишилися, перевірили на дослідних зразках, після чого було відібрано дві ідеї. Надалі ці дві ідеї випробовували ринком. Результати показали, що ринком була сприйнята одна ідея.
Рисунок 3.4 – Приклад відсіювання ідей
Витрати на відсіювання ідей на першому етапі становлять 3-5% від загальної вартості робіт з відсіювання (вихідна крива на рисунку 3.4), а на заключному – 60-70%. Тому відбір ідей на першому етапі необхідно проводити дуже ретельно, оскільки незначна економія грошей на цьому етапі призведе до втрати більш значних сум на наступних етапах. Крім того, процес відбору сам собою створює більш дорогий і більш привабливий продукт для потенційних інвесторів.
Відбір ідей на першому етапі проводять експерти. Це кабінетна процедура. У якості інструмента для відбору ідей використовують набір запитань, які виконують роль решета. Якщо не отримано позитивної відповіді хоча б на одне запитання, то таку ідею відхиляють. Ідеї, що залишилися, передаються на наступний етап і т.д. Орієнтовний набір запитань для відбору ідей:
- чи ідея спроможна з технічного погляду?
- які технологічні бар'єри необхідно подолати?
- чи можна захистити ідею за допомогою патенту або інших засобів?
- чи випробовували подібні ідеї раніше і чому їх відхилили?
- чи може технологія, що розробляється, бути небезпечною?
- у чому полягає конкурентна перевага?
- чи обмежена перевага конкретними умовами?
- хто ще працює над подібними або суміжними ідеями?
Аналіз відповідей на ці питання допоможе більш виважено підійти до наступного розгляду можливості комерціалізації ідеї або ж суттєво змістити акценти в її застосуванні.
Приклад. Одним із привабливих способів перетворення сонячної енергії на електричну є використання кремнієвих сонячних батарей. Щоб знизити вартість сонячних елементів, американська компанія почала впроваджувати програму із виробництва кремнієвої плівки. Очікувалося, що це буде більш привабливим, оскільки зменшувалась кількість технологічних стадій. Основу виготовляли шляхом вирощування великих циліндричних кремнієвих кристалів, а потім нарізали з них тонкі пластини. Коли процес було вивчено детально, з'ясувалося, що необхідну якість матеріалу могли досягти лише при дуже повільній швидкості вирощування плівки. А для забезпечення заданої продуктивності знадобиться встановлювати велику кількість пристроїв із виробництва плівки. Таким чином, первісну ідею розробки серійного обладнання для вирощування кремнієвої плівки було трансформовано в ідею збільшення швидкості її вирощування.
Розробка прототипу товару. Стадія створення прототипу товару означає матеріальне втілення задуму товару й одержання одного або кількох зразків товару, які:
- задовольняють потреби споживачів, виявлені в результаті маркетингових досліджень;
- є безпечними і надійними при використанні у звичайних умовах;
- за собівартістю перебувають у межах розрахункових кошторисних виробничих витрат.
Створений прототип підлягає перевірці та функціональним випробуванням, які проводять у лабораторіях і в експлуатаційних умовах. Після їхнього завершення здійснюють випробування прототипу в ринкових умовах на основі спеціальної розробленої маркетингової програми. За результатами функціональних і ринкових випробувань здійснюють доробку прототипу.
Аналіз ризиків. Ефективним інструментом для відбору однієї ідеї з кількох розглянутих є аналіз ризиків. Такий аналіз виконують за допомогою матриці ризиків, що наведена нижче. Передбачають, що низка ідей, які здавалися спочатку достатньо привабливими, після такого розгляду буде відкинута. А одну чи дві ідеї, що залишилися, надалі проаналізують більш глибоко на основі методик, що містять кількісні характеристики. Тільки після цього слід переходити до будь-яких розробок. Процедуру відбору ідей з урахуванням ризиків здійснюють за шістьма пунктами:
1). Привабливість ринку. Цей пункт стосується розміру ринку ідеї, перспектив зростання ринку, бар'єрів на шляху до ринку, інтенсивності конкуренції й очікувань розміру прибутку.
2). Синергія бізнесу. Тут беруть за основу використання або не використання наявних у компанії професійних знань, виробничих (розподільчих) систем, а також можливості продажу товару (послуги) наявним споживачам. Синергія передбачає одержання додаткового прибутку за рахунок поєднання перерахованих чинників.
3). Обґрунтованість ідеї. Аналізують рівень складності ідеї, новизну технології, ступінь її патентної чистоти, необхідність отримання дозволів на її використання.
4). Потреби в ресурсах. Цей пункт передбачає вивчення питання, необхідності залучення додаткової робочої сили та обладнання, оцінку шкали часу використання проекту, а також обсягу зовнішнього фінансування.
5). Вигоди для користувача. Розглядають «унікальність» переваг, що будуть отримані, функціональні аспекти й цінові вигоди, а також очевидність потреби в новій технології або товарі для користувача.
6). Правова охорона ідеї. Опрацьовують стратегію правової охорони, можливість дублювання технології недобросовісними конкурентами, можливі види ліцензій на розроблену технологію.
Для кожного пункту формулюють позитивні та негативні показники, які заносять до таблиці. Якщо якісь пункти виявляться несуттєвими, то їх можна не враховувати або замінити іншими, що більш важливі. Існує багато варіантів кількісної оцінки розглянутих чинників. У першому наближенні можна вибрати схему, за якою їм присвоюють бали від (+2) (для потужного позитивного показника), до (-2) (для потужного негативного показника). Можна проводити оцінку ризиків як для однієї ідеї, так і для конкуруючих ідей (таблиця 3.1).
Таблиця 3.1 - Чинники відстеження ризиків (приклад)
| Позитивні показники | Негативні показники | Бали | |
| Ідея 1 | Ідея 2 | ||
| 1 Ринкова привабливість | |||
| Ідея має добрі ринкові перспективи | Ринок для ідеї занадто малий, щоб нею займатися | +2 | +1 |
| Цей сектор ринку зростає дуже швидко | Цей сектор ринку статичний або іде на спад | +1 | +1 |
| Проникнення на цей ринок буде порівняно легкою справою | На шляху до цього ринку існують серйозні бар'єри | 0 | +1 |
| Конкуренти слабкі й не організуються проти нової технології або товару | Ринковими лідерами є великі фірми з великими ресурсами | -1 | 0 |
| Відомо, що розмір прибутку в цьому секторі є досить великим | Жорстка конкуренція робить прибуток мінімальним | -2 | -1 |
| 2 Синергія бізнесу | |||
| Інновація відповідає стратегії компанії | Ідея дає шанс для диверсифікованості | +1 | +2 |
| Ідею можна продати власним клієнтам | Ідея потребує розвитку нової клієнтурної бази | +1 | +1 |
| При розробці й реалізації ідеї немає потреби в нових професійних навичках | Компанія повинна заручитися новим практичним досвідом для роботи з даною ідеєю | +2 | +1 |
| Існуючу виробничу й розподільчу системи можна застосувати на етапі експлуатації | Етап експлуатації потребує інвестицій у виробничу й/або розподільчу системи | -1 | 0 |
| Позитивні показники | Негативні показники | Бали | |
| Ідея 1 | Ідея 2 | ||
| 3. Обґрунтованість ідеї | |||
| Технологія, що лежить в основі ідеї, підтверджена й зрозуміла | Ідея спирається на нову неперевірену концепцію | 0 | -1 |
| Ідея полягає в новому застосуванні продукту або процесу | Ідея стосується нової концепції продукту або нової концепції процесу | +1 | +1 |
| Успіх не залежить від інших розробок | Інновація залежна від інших розробок | 0 | +1 |
| Інновація не використовує складних і незнайомих підсистем | Кілька складних систем будуть інтегровані, щоб у результаті народилася інновація | +1 | 0 |
| Використання не вимагає ніяких погоджень і дозволів | Будуть потрібні узгодження й дозволи, що уможливлюють реалізацію ідеї | +2 | +1 |
| 4. Потреба в ресурсах | |||
| Потрібний незначний обсяг (або не буде потрібно зовсім) додаткових ресурсів для розробки та реалізації ідеї | Виникне необхідність у додатковому фінансуванні, перш ніж вдасться повною мірою реалізувати ідею | 0 | -1 |
| Ідею можна швидко розробити і реалізувати | Буде потрібно багато часу, перш ніж ідею буде розроблено і впроваджено в практику | -1 | 0 |
| Позитивні показники | Негативні показники | Бали | |
| Ідея 1 | Ідея 2 | ||
| Є доступ до фондів/грантів для здійснення розробок | Розробка ідеї буде повністю залежати від зовнішнього фінансування | -2 | -1 |
| Достатньо буде наявного персоналу для реалізації ідеї | Доведеться наймати нових людей для розробки та реалізації ідеї | -1 | 0 |
| 5. Вигоди для користувача | |||
| Ідея забезпечить унікальні вигоди товару (продукту) для користувачів | Ідея не дасть ніяких особливих переваг товару (продукту) для користувачів | 0 | +1 |
| Позитивні показники | Негативні показники | Бали | |
| Ідея 1 | Ідея 2 | ||
| Ідея пропонує користувачам кращі експлуатаційні якості продукту | Експлуатаційні якості продукту будуть приблизно такими самими, як і раніше | +1 | -1 |
| Цінові переваги продукту будуть значними | З новою ідеєю не будуть пов'язані ніякі цінові переваги продукту | +2 | +1 |
| Реалізація ідеї позитивно вплине на навколишнє середовище | Будуть потрібні спеціальні заходи, щоб знизити економічні наслідки впровадження ідеї | 0 | -1 |
| Є ясна й підтверджена потреба в зручностях, які отримають від реалізації даної ідеї | Немає причин вважати, що переваги реалізації ідеї будуть оцінені користувачами | +1 | -1 |
| 6. Правова охорона ідеї | |||
| Іншим компаніям буде важко скопіювати ідею | Як тільки продукт надійде у продаж, інші зможуть його скопіювати | +2 | +1 |
| Найімовірніше можна буде одержати правову охорону технології (патенти, свідоцтва) | Перспектива ефективної патентної охорони технології є досить слабкою | +1 | +1 |
| Можна одержати додатковий дохід шляхом укладання ліцензійних угод із третіми сторонами | Дохід від ліцензування ледь покриє додаткові витрати | +2 | -1 |
| Разом: | +14 | +6 | |
За результатами аналізу ризиків відбирають ідею (ідеї), що набрала найбільшу кількість балів. У розглянутому прикладі – це ідея 1. Для відібраної ідеї надалі проводять технічний аналіз конкурентів і економічну оцінку бізнесу.
Технічний аналіз конкурентів.Дуже часто доводиться чути пропозиції унікальної технології, подібного до якої ніде у світі немає, і що конкуренції у цій галузі не існує. Іноді дійсно буває так, що в якійсь сфері немає конкуренції. Але здебільшого твердження про відсутність конкурентів – помилка. Так, аналіз бізнес-планів, наданих у свій час інвесторам у США показав, що у 32% бізнес-планів або презентаційних матеріалів стверджувалося, що у компанії або немає конкурентів взагалі, або ж дієвість конкурентів недооцінювалася. Крім того, також з’ясувалося, що майже у 30% випадків були погано пояснені можливості й переваги нової технології або нової продукції. Тому ще одним ефективним інструментом для відбору ідей є порівняння характеристик технологій або товарів з аналогічними у конкурента. Для цього виконують технічний аналіз конкурента. Як приклад розглянемо оцінку продуктів конкурента на ринку мобільних телефонів (таблиця 3.2). Порівняємо телефони фірм SIEMENS, SAMSUNG, NOKIA і гіпотетичний телефон, який передбачають випустити в Україні. Були обрані телефони в середньому ціновому діапазоні 700-900 грн. В якості параметрів, що цікавлять споживача, розглянуті: вага, розмір, тривалість роботи без підзарядки, роздільна здатність дисплея, ціна.
Таблиця 3.2 – Технічний аналіз конкурентів
Аналіз конкурентів проводився так:
1) У графі 2 записують не менше п'яти ключових технічних чинників, за якими здійснюють порівняння з конкурентами. Такими чинниками можуть бути:
- фізичні характеристики (вага, розміри тощо);
- робочі характеристики (швидкість, потужність, продуктивність, простота в експлуатації, довговічність тощо);
- виробничі характеристики (легкість виробництва, спосіб виготовлення, кількість технологічних стадій тощо).
2) У графі 3 таблиці записують коментарі для кожного чинника свого продукту, а у графах 4-6 – коментарі для кожного чиннику продуктів конкурентів. Але не слід піддаватися спокусі давати власному продукту вищі бали, ніж продукту конкурентів.
3) Ранжирують компанії за кожним із показників у порядку їх зменшення (1,2,…n).
4) Проставляють цифри, отримані при ранжируванні чинників, у правому нижньому куті стовпчиків 3-6 для кожного із чинників.
5) Підсумовують цифри у графах 3-6 по вертикалі й записують результат у квадратиках навпроти напису "загальний бал".
6) Порівнюють отримані результати й визначають рейтинг - підсумковий бал своєї технології або продукту. Якщо він виявиться нижчим, ніж у конкурентів, то можливо цю ідею варто відхилити.
Можливий інший висновок. Як бачимо, «слабкою ланкою» у власному продукті є роздільна здатність дисплея (-1). Цей чинник є найкращим у фірми SAMSUNG (+2). Якби вдалося придбати права користування дисплеєм у фірми SAMSUNG, то сума балів для власного продукту збільшилася б до +7, а це стільки ж, як і у фірми NOKIA. Проте це ще не означає, що цей телефон буде найпривабливішим на ринку. До моменту його виходу на ринок конкуренти можуть запропонувати більш досконалі новинки. Тому слід подумати, яким чином поліпшити параметри власного продукту, щоб до моменту виходу на ринок він зберіг перевагу перед продуктом конкурентів.
Економічна оцінка. Після створення прототипу (натурного зразка) нового товару, що підтверджує принципову можливість його виробництва, необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності постановки інноваційної продукції на виробництво, її випуску й продажу. На цьому етапі розробки інноваційної продукції слід одержати відповіді на такі питання:
1) яким має бути розмір початкової інвестиції для здійснення випуску першої промислової партії інноваційної продукції;
2) чи буде отримано прибуток від реалізації проекту і якщо так, то чи буде він достатнім для повернення грошей інвестору.
Крім того, корисно відповісти й на інші запитання, зокрема:
- через скільки років будуть повернуті гроші інвесторові;
- якою є інвестиційна ефективність проекту в порівнянні із безризиковою ставкою за державними цінними паперами (альтернативний проект);
- наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок інноваційної продукції;
- якою є планова собівартість продукції, що розробляють;
- яким є обсяг випуску продукції на ринок;
- скільки років буде тривати реалізація товару на ринку тощо.
У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну (тобто наведену до дати проведення аналізу) вартість майбутніх грошових потоків, що генерує інноваційна продукція. Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ціною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов'язані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розробку. Важливим є питання джерела інвестицій. Це можуть бути інвестиції венчурної компанії, які буде необхідно повернути у встановлений термін і з додатковою платою за користування позиковим капіталом. Можливі також внутрішні (власні) інвестиції або інвестиції з декількох джерел. Початкової інвестиції може не вистачити для підтримки виробництва в режимі прибутковості і тоді будуть потрібні додаткові інвестиції.
Вирішення цих питань ще не означає, що вже можна перейти до складання докладного бізнес-плану, оскільки залишилося ще багато невизначеностей. Одна з них – це процедура економічного аналізу, яка дозволить відповісти на два принципові запитання:
- чи варто інвестувати в даний проект?
- якщо так, то скільки?
Загальний підхід полягає створенні електронної таблиці в комп'ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту починаючи із простої моделі та поступово її ускладнюючи. Ключовим моментом є визначення собівартості інноваційної продукції. Це дослідження рекомендується проводити в такому порядку:
1). Скласти виробничу схему своєї інноваційної продукції або послуги, позначивши на ній зв'язки між стадіями;
2). Для кожної стадії перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрібно довідатися з інших джерел;
3). Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість;
4). Створити комп'ютерну великомасштабну таблицю (наприклад, в Microsoft Excel або Lotus, щоб змоделювати виробничу схему та витрати). Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді;
5). Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікуваної ціни продажу, то це є підставою для продовження роботи;
6). Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо упустили щось не враховано або недоцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки;
7). Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її відповідно до збільшення знань про процес.
Коли у розробника немає власних коштів, він змушений звернутися до інвесторів. Якщо припустити, що перша фінансова віддача від проекту буде отримана після виготовлення й продажу річної промислової партії інноваційної продукції, то розмір інвестиції, без урахування витрат на просування товару на ринок, буде визначатися розміром витрат на організацію виробництва і випуск промислової партії товару. Розмір такої інвестиції визначимо як добуток:
І = С × П, (3.1)
де С – собівартість одиниці продукції, грн.; П – продуктивність, од./рік.
При оцінці економічної ефективності проекту головним завданням є визначення вартості майбутніх вигод, які можна одержати протягом терміну реалізації проекту. При цьому майбутню вартість вигод шляхом дисконтування приводять до їхньої дійсної вартості. Припустимо, що необхідно ухвалити рішення щодо одного із двох інвестиційних проектів (таблиця 3.3).
З умови дійсна вартість майбутніх вигод обох проектів однакова, тобто обидва проекти сьогодні мають однакову вартість. Однак, якщо розглядати їх як об'єкти для інвестицій, то перевагу слід надати проекту А, оскільки він потребує менших початкових інвестицій. Тобто, вкладаючи гроші в проект А, можна одержати більший приріст капіталу. Якщо розглядати це завдання в термінах аналізу дисконтованого грошового потоку, то критерієм при виборі проектів є різниця між сумою дисконтованих грошових потоків і початковими інвестиціями, яка називається чистою дійсною вартістю (Net present value - NPV):
(3.2)
де: NPV– чиста дійсна вартість; З – сума початкової інвестиції; Сt –майбутній грошовий потік періоду t; it – норма дисконтування (ставка дисконту) періоду t.
Таблиця 3.3 – Порівняння інвестиційних проектів
| Грошові потоки | Проект А | Проект В |
| Дійсна вартість майбутніх вигод, грн. | 100000 | 100000 |
| Сума початкових інвестицій, грн. | 20000 | 40000 |
Ставку дисконту і можна розраховувати наприклад за рівнянням САРМ:
і = СRF + (CM – CRF) × β, (3.3)
де і - ставка дисконту, що дорівнює очікуваній нормі прибутку на власний капітал; СRF – безризикова ставка прибутку, що дорівнює, наприклад, нормі оплати за державними цінними паперами; CM – середньоринкова ставка прибутку; β – чинник ризику (коефіцієнт). β = 0, якщо активи підприємства зовсім безризикові. β = 1, якщо активи даного підприємства настільки ж ризикові, як і середні на ринку для всіх підприємств. Якщо β < 1, то підприємство є менш ризиковим у порівнянні із середнім по ринку. Якщо β > 1, то підприємство має більший ступінь ризику, ніж в середньому на ринку.
Позитивне значення NPV свідчить, що при вимірі поточними грішми, грошовий потік від проекту перевищує витрати на його здійснення. Таким чином, позитивне значення NPV є критерієм прийнятності інвестиційного проекту, при цьому величина норми дисконтування визначається альтернативною вартістю капіталу, тобто тією вартістю, яку одержав би інвестор при вкладанні грошей у проект із аналогічним ризиком. Якщо порівнюються проекти між собою,то слід вибрати проект з більшим значенням NPV, звичайно , якщо вона має позитивне значення. Хоча точність економічного аналізу на етапі розроблення інноваційної продукції є досить низькою із-за браку точних вихідних даних, тим не менш його виконань здатне суттєво знизити ризики в майбутньому хоча би тому, що будуть відкинуті заздалегідь збиткові проекти.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!