Тема 2 Система інтелектуальної власності
Об'єкти права інтелектуальної власності
В українському законодавстві вказується, що інтелектуальна власність відноситься до одного з видів об’єктів цивільного права і є виключним правом громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності. В міжнародні правові економічні відносини поняття ІВ вперше було введено в 1967 році Конвенцією, яка затвердила Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ). Згідно ст. 2 цієї Конвенції інтелектуальна власність включає в себе два основних блока прав:
· промислова власність, під якою розуміють права на товарні знаки, винаходи, корисні моделі, промислові зразки та найменування місць походження товарів;
· авторське право, під яким розуміють головним чином права на наукові, літературні, музикальні, художні, фотографічні, аудіовізуальні твори.
Таким чином, з юридичної точки зору, слід виділити три основних об’єкта інтелектуальної власності – «твір», «винахід», «відкриття». Всі вони визначають приріст новизни по відношенню до наукових, дослідним, художнім та виробничим інтелектуальним досягненням людства, які передували створенню ОІВ. В цьому зв’язку термін «інтелектуальна власність»можна визначати як внесення елементів новизни в три основні сфери людського творіння: науку, мистецтво та виробництво з набуттям певних особистих чи корпоративних прав на ці елементи.
Характерними рисами ОІВ є:
|
|
|
а) наявність особливого зв'язку між автором і результатом його творчої діяльності;
б) здібність до необмеженого тиражування з мінімальними витратами;
в) можливість неодноразового використовування і отримання доходів в процесі продуктивної і комерційної реалізації.
Найважливіші показники якості і корисності інтелектуальних продуктів в порівнянні з характеристиками традиційних об'єктів власності показані в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Порівняльний аналіз якісних характеристик традиційних продуктів і інтелектуальних об'єктів власності
| Характеристики традиційних об'єктів власності | Особливості об'єктів інтелектуальної власності |
| Матеріальна форма виразу об'єкту | Ідеальна і ментальна природа існування об'єкту |
| Обмежений характер | Необмежений характер, рідкість забезпечується штучно за допомогою монополії інтелектуальної власності |
| Можливість тиражування зв'язана із значними витратами | Здібність до багатократного тиражування і розповсюдження з мінімальними витратами |
| Фізичний знос і кінцеве споживання | Можливість тільки морального зносу і тривалих термінів використовування |
| Можливість брати участь в обміні і приносити одноразово дохід в процесі операції | Здатність швидкого кумулятивного накопичення доходу, пов'язана з можливістю неодноразового комерційного використовування об'єкту |
|
|
|
Специфіка об'єкту зумовлює подвійний характер системи відносин інтелектуальної власності, основними елементами якої є особисті немайнові і майнові відносини.
З економічної точки зору найбільший інтерес представляють майнові відносини інтелектуальної власності, пов'язані з комерційним використовуванням результатів інтелектуальної праці. Залежно від відношення до об'єкту суб'єкти інтелектуальної власності можна розділити на творців (власників) інтелектуальних продуктів; користувачів (правонаступників) - економічних агентів, що володіють правами на використовування результатів інтелектуальної праці в економічній діяльності; і всіх інших, так званих, «третіх осіб». В ході взаємодії між цими суб'єктами в процесі комерційної реалізації інтелектуальної власності виникають майнові відносини трьох типів [Забелина]. По-перше, це відносини між власником і користувачами з приводу розподілу прибутку, одержаного в ході комерційного використовування об'єктів інтелектуальної власності. По-друге, це майнові відносини між автором результатів інтелектуальної діяльності і суб'єктом – правонаступників, з приводу грошової винагороди за створення інтелектуального продукту. По-третє, майнові відносини інтелектуальної власності, пов'язані з несанкціонованим використовуванням результатів творчої діяльності третіми особами. Зовнішнім виразом економічного змісту вказаних відносин виступає інститут інтелектуальної власності, покликаний упорядковувати суспільні відносини з приводу використовування результатів інтелектуальної діяльності.
|
|
|
Специфічна форма існування інтелектуальних об'єктів, нетрадиційність змісту і інституційної форми відносин інтелектуальної власності приводить до необхідності визначення інтелектуальної власності як самостійної економічної категорії, що виражає систему соціально-економічних і правових відносин з приводу створення, набуття прав і комерційної реалізації продуктів інтелектуальної діяльності.
Таким чином, об’єкт інтелектуальної власності можна визначати як специфічний товар, що оперує на ринку інтелектуальних продуктів, носить нематеріальний характер та має різноманітні форми комерційної та некомерційної реалізації прав на себе, що дозволяє неодноразово його експлуатувати з метою отриманням прибутку або без такого. Останнє зауваження стосується ОІВ, які, зокрема, носять соціальний або екологічний характер.
|
|
|
Виходячи із запропонованого визначення, зроблений висновок про доцільність комплексного підходу до аналізу відносин інтелектуальної власності з точки зору, як економічного змісту, так і інституційної форми, чому найбільшою мірою відповідає методологія інституційної теорії прав власності.
Класифікація об’єктів інтелектуальної власності наведена 
на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1 – Класифікація об’єктів інтелектуальної власності
Винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).
Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.
Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.
Copта pocлин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.
Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.
Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечили інший позитивний ефект.
Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Об'єкти авторського права і суміжних прав у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рисунку 2.1, не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.
2.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.
Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.
Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.
Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.
Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
До суб'єктів авторського права відносяться:
- автори творів;
- спадкоємці й інші правонаступники;
- організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.
Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.
Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.
Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.
Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавчо воно не врегульовано.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!