Тема 3 Управління інтелектуальною власністю
Поняття і принципи управління інтелектуальною власністю
Управління – це процес, спрямований на досягнення цілі. Управління інтелектуальною власністю не є виключенням. Важливо розуміти, що є ціллю. Донедавна вищою ціллю за умовчанням (і одночасно показником успіху) для більшості компаній, що опинилися в умовах ринкової економіки, вважався прибуток і тільки прибуток. Окрім того для них важливим є прибуток сьогоднішнього дня, який в усьому світі вже давно відмежовують від довготривалого, «стратегічного» успіху і прибутків у майбутньому. Тобто, підвищення ефективності управління підприємством визначається не лише ліквідністю або величиною прибутку, а збільшенням «ціни» бізнесу.
Інтелектуальна власність є ефективним ресурсом для досягнення цієї мети. Підставою для цього є те, що понад 80% вартості найбільш успішних компаній світу складає інтелектуальний капітал, основою якого є інтелектуальна власність.
Безумовно, існуючі напрацювання в теорії менеджменту придатні також для використання при управлінні інтелектуальною власністю. Наприклад, ми можемо сміливо використовувати основні функції управління: планування, організації, мотивації і контролю. Тим не менш, не існує універсальної теорії управління. В кожному конкретному випадку необхідно враховувати особливості як об’єктів , так і суб’єктів управління. Відносно інтелектуальної власності сформулюємо ці особливості у формі принципів управління інтелектуальною власністю.
|
|
|
Принцип 1. Усвідомте роль інтелектуальної власності. На рутинних відсталих підприємствах керівник, який перебуває під тиском повсякденної роботи, зазвичай, не звертає уваги на об’єкти інтелектуальної власності. Але в таких галузях виробництва, як фармацевтична, радіоелектронна, хімічна, біотехнологічна, телекомунікаційна тощо - принципово неможливо створити конкурентний продукт без використання об'єктів права інтелектуальної власності. Наприклад, у виробництві мобільного телефону фірми "NOKIA" використовують близько 300 винаходів.
Використання винаходів та інших об'єктів права інтелектуальної власності дозволяє, з одного боку, забезпечити конкурентоспроможність товару або послуги, а з іншого, – обмежити можливості конкурентів.
Це не означає, що чим більше об'єктів права інтелектуальної власності буде на підприємстві, тим вищою буде його конкурентоспроможність. Керівник повинен відрізняти інтелектуальну власність як нематеріальний актив від матеріальних активів; корисні для підприємства об'єкти інтелектуальної власності від непотрібних.
Катастрофою для керівників є випуск на ринок нового товару, який порушує права інших правовласників. Судові розгляди з приводу порушення прав інтелектуальної власності здатні призвести до значних, а іноді до незворотних фінансових і моральних втрат.
|
|
|
Дуже важливо, щоб провідну роль інтелектуальної власності усвідомлював, у першу чергу, керівник організації (підприємства), а не перекладав ці питання на нижні поверхи менеджменту.
Принцип 2. Дотримуйтеся балансу інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності. У розробці та виробництві інноваційної продукції загалом беруть участь три суб'єкти: замовник, виконавець і користувач. Баланс інтересів суб'єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності, яка лежить в основі інноваційної продукції, схематично зображено на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1 – Баланс інтересів суб'єктів інноваційної діяльності
Якщо інтереси перебувають у зонах 1, 2 або 3, то вони не будуть сприйняті двома іншими суб'єктами і такий проект приречений на провал. У зонах 4, 5 і 6 співпадають інтереси двох суб'єктів. Але без зацікавленості третього успіх є мало ймовірним. І лише у зоні 7 інтереси всіх трьох суб'єктів інноваційної діяльності поєднуються. Саме тут можна розраховувати на успіх. Щодо об'єктів інтелектуальної власності, то інтереси суб’єктів стосуються справедливого розподілу прав власності між ними. До того ж розподіл прав має проводитися не наприкінці інноваційного процесу, коли продукція вийде на ринок, а на самому початку. Практика показує, що на початку проекту, коли ще немає фінансової віддачі від об'єктів інтелектуальної власності, а учасниками рухає ентузіазм, домовитися про розподіл прав значно легше, ніж наприкінці, коли з'являться фінансові потоки, які генерують об'єкти інтелектуальної власності. Недотримання цього принципу було причиною краху багатьох інноваційних проектів.
|
|
|
Принцип 3. Зробіть інтелектуальну власність частиною стратегічного бізнес-плану. Успішний бізнес розпочинається з прогнозування майбутнього конкурентоспроможного продукту, якого ще не існує на ринку. Тому з самого початку потрібно визначити, які саме об'єкти права необхідно створити і/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність товарів або послуг, які будуть виробляти за їхньою участю. Стратегія має охоплювати все або дещо із напрямів:
- розробка і впровадження процедур, які забезпечують контроль ризиків відносно прав на об'єкти права інтелектуальної власності інших осіб, оскільки закріплені за ними юридичні права можуть нести в собі загрозу довгостроковій прибутковості та зростанню бізнесу;
|
|
|
- максимізація прибутку, який повинен бути отриманий від будь-якого наявного на підприємстві об'єкта права інтелектуальної власності, шляхом здійснення відповідних управлінських процедур;
- поінформованість про новітні технології, які були створені у власному бізнесі та технології, що розробляють інші, а також оцінка останніх як потенційної конкурентної загрози;
- набуття прав на створені власними силами об'єкти права інтелектуальної власності;
- пошук об'єктів права інтелектуальної власності, що стосуються важливих технічних новинок і які мають надійну правову охорону, а також оцінка того, треба чи ні придбати ці права інтелектуальної власності, або, щонайменше, право на їхнє використання.
Цілком очевидно, що на деяких підприємствах ці проблеми залишаться поза увагою їхніх керівників. Проте для підприємств-лідерів, а також для тих, хто прагне до лідерства, питання стратегічного планування щодо інтелектуальної власності буде одним з найважливіших.
Принцип 4. Виявіть власні об'єкти інтелектуальної власності.У 2003 році на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» від 211.04.2001 р. № 285 Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України надіслав відповідний запит до галузевих міністерств. На цей запит один з ключових міністрів відповів, що на підприємствах і в організаціях міністерства взагалі немає інтелектуальної власності. Таку відповідь можна було б вважати анекдотом, якби аналогічної думки не дотримувалося багато керівників підприємств. Часто керівники не володіють інформацією про те, які об'єкти права інтелектуальної власності існують на їхньому підприємстві, кому належать права на ці об'єкти, чи не вичерпався їх юридичний термін дії тощо. Без відповідей на ці питання управління інтелектуальною власністю неможливе. Очевидно, для різних підприємств вміст «портфеля» інтелектуальної власності буде різним. Для одних це буде фірмове найменування і, можливо, деякі прості ноу-хау. Для інших – бізнес будуть визначати комплексні технології, що включають у себе десятки, навіть сотні об'єктів права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування тощо. Важливим моментом є ідентифікація всіх об'єктів права інтелектуальної власності, навіть якщо вони будуть незначними або пов'язаними із застарілими технологіями. Результатом застосування цього принципу управління інтелектуальною власністю є те, що керівництво підприємства буде мати правильне і всеосяжне уявлення про інтелектуальну власність у їхньому бізнесі, про пов'язані із нею юридичні права, і про те, як ця інтелектуальна власність застосовується для забезпечення щоденної діяльності з управління підприємством.
Принцип 5. Зберіть інформацію про інтелектуальну власність конкурентів. Важливим елементом стратегії управління інтелектуальною власністю є поінформованість відносно прав інтелектуальної власності, які могли б зробити конкурентів здатними завадити вашому бізнесу у сфері використання нових товарів, технологічних процесів або послуг. Мета полягає в тому, щоб з’ясувати, чи може якесь із прав інтелектуальної власності інших осіб перешкоджати будь-якій вашій комерційній або дослідницькій діяльності. Бажано це зробити до того, як відбудеться інвестування розробки інноваційної продукції. Воно може бути даремним, якщо з часом доведеться відмовитися від розробки продукції через неможливість подолання бар'єрів, створених правами інтелектуальної власності конкурентів.
Принцип 6. Ідентифікуйте потрібну вам інтелектуальну власність. При уважному дослідженні товару, який ви готуєте для виходу на ринок, може виявитися, що не всі елементи товару захищені правом інтелектуальної власності. Ще гірше, якщо якісь елементи вашого товару підпадуть під дію чужих прав інтелектуальної власності. У цьому випадку кажуть, що товар (виріб) не має патентної чистоти. Такий товар небезпечно виводити на ринок, оскільки у випадку порушення чужих прав виробникові товару загрожують великі неприємності (конфіскація товару, штраф тощо). Тому, відповідно до цього принципу, треба визначити, які саме об'єкти інтелектуальної власності необхідно створити або придбати, щоб зробити товар максимально захищеним правом інтелектуальної власності.
Принцип 7. Створіть потрібні вам об'єкти права інтелектуальної власності або придбайте право на них. Після того, як будуть виявлені об'єкти права інтелектуальної власності, які додатково необхідні для забезпечення конкурентоспроможності інноваційної продукції, слід вирішити, як їх отримати. Для цього є два шляхи. Перший – створити їх власними силами або замовити. Другий – придбати права на такі об'єкти через договір про передання прав , наприклад, ліцензійний договір. Другий шлях має ряд переваг. По-перше, він дає можливість виграти час. По-друге, він менш ризикований, бо стадію розробки вже пройдено. Однак завжди залишається небезпека, що вам продадуть застарілу розробку, оскільки мало хто захоче продати нові розробки. У дійсності, частіше продають права на ті результати інтелектуальної діяльності, які вже замінюють новими, більш досконалими розробниками.
Принцип 8. Здійсніть оцінку економічної ефективності ваших об’єктів інтелектуальної власності.Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності є необхідною, особливо для досягнення таких важливих і чітких цілей як:
- визначення розміру витрат на створення, отримання правової охорони та підтримку дії прав на об'єкт права інтелектуальної власності;
- оцінка розміру грошових потоків, які здатні генерувати ці об'єкти при використанні їх у виробництві;
- визначення ціни, за якою можна продати права (поступитися ними) на об'єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором.
Інвестування в інтелектуальну власність є виправданим лише тоді, коли вона приносить додатковий прибуток на інвестицію. Можливо, єдине виключення із цього правила, коли об'єкт права інтелектуальної власності може бути використано для блокування конкурента або для зміцнення власних позицій на ринку.
Принцип 9. Думайте про податок на інтелектуальну власність. В процесі управління інтелектуальною власністю необхідно враховувати питання бухгалтерського обліку та оподаткування. Українське законодавство дозволяє ставити права на об'єкти інтелектуальної власності на бухгалтерський облік підприємства та здійснювати їхню амортизацію. Це може призвести до двох протилежних наслідків стосовно оподаткування. З одного боку, постановка на бухгалтерський облік автоматично запускає механізм амортизації об'єктів права інтелектуальної власності і тим самим зменшує на величину амортизації прибуток, який є базою для оподатковування. При цьому підприємство не віддає частину грошей до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні. З іншого боку, на величину вартості поставлених на баланс об'єктів права інтелектуальної власності збільшуються активи підприємства, тобто виникає додаткова вартість, яку оподатковують податком на додану вартість. Навіть якщо права на ОПІВ придбано підприємством безкоштовно, їх відображують в бухгалтерському обліку з відповідною вартістю, а у зв'язку з веденням податкового обліку, сума вартостей облікованих безкоштовно збільшує валовий дохід, що призводить до збільшення бази оподатковування, а отже до додаткового податку. Розмір податку буде залежати від того, чи будуть ці об'єкти створені власними силами, чи вони будуть придбані за ліцензійним договором і у кого – фізичної чи юридичної особи? Ці нюанси необхідно враховувати при управлінні інтелектуальною власністю. Основне правило таке: треба мінімізувати податки дотримуючись норм чинного законодавства.
Принцип 10. Будьте готові захищати права на свою інтелектуальну власність.На якомусь етапі ваша інтелектуальна власність приверне увагу конкурентів. Вони занепокояться, коли ваш успіх зачепить їхній бізнес. Це може відбутися, коли ваш товар вийде на ринок. Або раніше, якщо інформація про розробку вами об'єктів права інтелектуальної власності, які становлять потенційну небезпеку для конкурента, стане відома йому. У недобросовісного конкурента може з'явитися спокуса порушити ваші права, тобто використати їх без вашого дозволу. У цьому випадку виникає необхідність захистити свої права, зокрема в судах. До цього потрібно готуватися заздалегідь. Наприклад, Чарльз Гудьєр після десяти років наполегливих досліджень запатентував першу у світі технологію вулканізації гуми (Патент США № 3633 від 15.06.1844 р.). Його могло б очікувати багатство. Але цього не сталося. Технологічний процес виявився простим для копіювання і конкуренти просто вкрали його, а Гудьєр не мав коштів, щоб забезпечити захист своїх прав від недобросовісних конкурентів, і тому помер у злиднях. Є і зворотний бік медалі. Підприємство не повинне навмисно або через незнання порушувати чужі права на об'єкти інтелектуальної власності, оскільки це може призвести до значних як матеріальних, так і моральних втрат. У будь-якому разі, підприємство має виробити правила поведінки щодо недобросовісних конкурентів і передбачити засоби, які можуть бути ефективними для відстоювання своїх прав у суді. Якщо у вас є права, але немає засобів для їхнього захисту, то ваші права будуть безкарно порушуватися, і кінцевий результат швидше за все буде таким, як у випадку з Гудьєром.
Принцип 11. Вимірюйте ефективність управління інтелектуальною власністю.Загальний принцип такий: якщо витрати на управління інтелектуальною власністю перевищуватимуть вигоди, отримані від управління, то таке управління слід вважати неефективним, і навпаки. Для оцінки ефективності управління слід ще до запровадження системи управління встановити показники, які будуть свідчити про ефективність управління. Відправними точками могли б стати витрати на підтримку контролю над інтелектуальною власністю, обсяг продажів прав на них за ліцензійними договорами тощо. Періодична оцінка вартості ґудвіла підприємства також може служити інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю.
Принцип 12. Сформуйте команду компетентних цілеспрямованих співробітників, які творчо мислять. Цей принцип є особливо важливим, тому що без його дотримання навряд чи ефективно діятимуть інші принципи. Якщо на підприємстві немає розумних, енергійних людей, які мислять творчо, то будь-які інвестиції, вкладені в це підприємство, швидше за все підуть у пісок. Важливість цього принципу полягає ще й у тому, що лише творчі люди створюють такі складові інтелектуального капіталу як інформація та об'єкти права інтелектуальної власності.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 272; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!